Рішення № 70870223, 08.12.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8255/17

2/357/3063/17

Категорія 33

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Цуранова А. Ю. , при секретарі – Солом'яна Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 07.06.2016 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 833001/4610/0000466 предметом якого є страхування транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

22.08.2016 року у м. Біла Церква по вул. Героїв Небесної Сотні, 34/5 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «ВАЗ 21093», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до рахунку № 1031156 від 01.09.2016 року вартість відновлювального ремонту становить 113 617,88 грн.

Вказував, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зазначав, що транспортний засіб «ВАЗ 21093», державний номерний знак з АІ3710АМ застраховано згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/8068278 в СТзДВ «Глобус».

Посилаючись на те, що 18.11.2016 року СТзДВ «Глобус» сплатила на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 99 500 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 14 117,88 грн., а також 1 600 грн. судового збору.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином.

Представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає за можливе провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 224 ЦПК України.

У силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 на дату скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» згідно договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 833001/4610/0000466, строком дії договору з 07.06.2016 року до 06.06.2017 року (а.с. 10-14).

З наявної в матеріалах справи постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2016 року вбачається, що 22.08.2016 року близько 23 годині 20 хвилин в м. Біла Церква Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_3 по вул. Г.Небесної сотні, 34/5, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, не врахував стан транспортного засобу та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, який пригальмував попереду. Водій ОСОБА_4 своїми діями порушив вимоги п. 12.1, 13.1, 2.36 Правил дорожнього руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.33).

25.08.2016 року ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СК «Уніка» з повідомленням про ДТП.

Згідно довідки № 98570337 про дорожньо-транспортну пригоду, а також акту огляду транспортного засобу від 31.08.2016 року, транспортний засіб «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ФОП ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження (а.с.9, 32).

Відповідно до рахунку № 1031156 від 01.09.2016 року вартість виконаних робіт по ремонту транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 113 617,88 грн.

Встановлено, що 25.08.2016 водій транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 10).

Відповідно до страхового акту № 00201320 від 14.09.2016 р. за договором страхування № 833001/4610/0000466 від 07.06.2016 року, дану подію кваліфіковано як страховий випадок, а також прийнято рішення про виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 113 617,88 грн. (а.с. 5).

14.09.2016 року ПАТ «СК «УНІКА» прийнято наказ про виплату ФОП ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 113 617,88 грн., шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Віннер Автоматів ТОВ (а.с. 4).

Згідно платіжного доручення № 032468 від 16.09.2016 року ПАТ «СК «Уніка» виплатила суму страхового відшкодування згідно договору № 833001/4610/0000466 від 07.06.2016 року в розмірі 113 617,88 грн. на ремонт автомобіля НОМЕР_5, шляхом перерахування коштів ТОВ Віннер Автоматів (а. с. 34).

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобовязанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного ОСОБА_1 України від 25 грудня 2013 року № 6-112 цс 13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 60 ЦПК України).

Доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини в матеріалах справи не міститься.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача частину сплаченої позивачем суми страхового відшкодування у вказаному в позовній заяві розмірі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тобто 1 600 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 14 117,88 грн. страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 1 600 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.