Постанова № 70867799, 12.12.2017, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1597/17

2-а/154/88/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Корніюк Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови митного органу у справі про порушення митних правил № 1533/20500/17 від 24 травня 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 19 червня 2017 року звернулась до Володимир-Волинського міського суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови митного органу у справі про порушення митних правил № 1533/20500/17 від 24 травня 2017 рокуза якою її було притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України (далі – МК України) та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Згідно оскаржуваної постанови, 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 по смузі руху «зелений коридор» ввезла на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль марки «Daewoo Lanos», кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, в митному режимі «транзит». Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 08 грудня 2016 року, однак станом на день розгляду справи про порушення митних правил у Волинській митниці, а саме 24 травня 2017 року, вказаний автомобіль вивезений за межі митної території України не був, а документів, які б підтверджували той факт, що таке порушення сталося внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили ОСОБА_1 не надала. 04 травня 2017 року під час слідування в якості пасажира з України на територію ОСОБА_4 через пункт пропуску «Устилуг» на автомобілі марки «Fiat Ducato», реєстраційний номер ОСОБА_4 LHR27135, щодо ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 1533/20500/17, в ході якого остання надала пояснення про ввезення на митну територію України з ОСОБА_4 в режимі «транзит» згаданого вище автомобіля «Daewoo Lanos» та невивезення даного транспортного засобу з причин знаходження його на ремонті.

Вважає винесену постанову про притягнення до відповідальності такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки жодних автомобілів на митну територію України ніколи не ввозила, пояснення з приводу обставин ввезення 28 листопада 2016 року автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, писала під диктовку інспектора митниці, перебуваючи при цьому у стані шоку та сильного душевного хвилювання, до вказаного автомобіля ніколи не мала жодного відношення, не ставила жодних підписів і не надавала жодних документів для оформлення його транзитного чи іншого ввезення, не мала ніколи та не має права керування транспортними засобами, а стала жертвою злочинної шахрайської схеми ввезення транспортних засобів з-за кордону невідомими їй людьми.

При цьому у своїх поясненнях в судовому засіданні зазначила, що постійного місця роботи на території України не має, а тому у зв’язку із скрутним матеріальним становищем, як багато інших людей, які проживають у прикордонній зоні, займається тим, що часто їздить до ОСОБА_4 на прохання підприємців при цьому ввозить на митну територію України дрібні партії продуктів та споживчі товари, оформляючи їх на себе. В основному перетинання кордону здійснює у пункті пропуску «Устилуг» Волинської митниці. Однак пам’ятає, що 28 листопада 2016 року на прохання її знайомого жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ним поїхала до пункту пропуску «Угринів» Львівської митниці, де повинна була для нього за невелику винагороду оформити ввезення з ОСОБА_4 чотирьох автомобільних коліс, що і зробила. При цьому ОСОБА_5, самостійно її підвіз до зазначеного пункту пропуску, а в подальшому за його вказівками вона пішки перейшла на територію ОСОБА_4, де її зустрів невідомий чоловік, який слідував на Україну на легковому автомобілі, в багажнику якого були автомобільні колеса. Що це був за автомобіль вона не пам’ятає, оскільки не надала цьому жодного значення. В подальшому після безперешкодного перетинання кордону з ОСОБА_4 в Україну, даний невідомий чоловік підвіз її додому, розрахувався та після того вона його не бачила. Через півроку, а саме 04 травня 2017 року при черговому перетинанні державного кордону у пункті пропуску «Устилуг» від інспекторів митниці дізналася про те, що на неї було оформлено ввезення легкового автомобіля з польською реєстрацією. Незважаючи на щирі правдиві усні пояснення, після погроз інспектора митниці щодо притягнення її до відповідальності, перебуваючи у стані шоку погодилась на його пропозицію надати під диктовку письмові пояснення, в яких зазначити, що автомобіль знаходиться на ремонті, а поки буде тривати провадження у справі самостійно знайти особу, яка перемістила автомобіль та схилити його до сплати штрафу. Після оформлення протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 намагалась знайти ОСОБА_5, однак його номер телефону був відключений, а інших зв’язків у неї не було. За словами спільних знайомих, останній зник з постійного місця проживання у місті Нововолинську. 24 травня 2017 року ОСОБА_1 разом із своєю матір’ю повторно з’явилась до заступника начальника Волинської митниці ДФС – начальника протидії митним правопорушенням ОСОБА_6 для розгляду її справи про вчинення порушення митних правил, якому повторно усно надала правдиві пояснення з приводу обставин, які склалися щодо ввезення на митну територію України вказаного вище автомобіля. Однак незважаючи на це, її пояснення зафіксовані у жодному документі не були, в той же час, як позивач дізналась пізніше, вказаною посадовою особою митного органу цього дня було винесено оскаржувану постанову про порушення митних правил, яку їй вручено на місці не було, а лише наступного дня скеровано в її адресу поштою. Після цього вона вимушена була звернутися за правовою допомогою до свого представника.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, зазначивши, що у місті Нововолинську Волинської області працює злочинне угрупування, яке спеціалізується на незаконному ввезенні на митну територію України автомобілів з іноземною реєстрацією. Водночас із даною справою судами Волинської та Львівської областей розглядаються аналогічні справи, в яких на простих людей, без відома останніх, здійснюється митне оформлення ввезення автомобілів з-за кордону в режимі «транзит», без їх вивезення за межі України. Переважна більшість із таких випадків здійснювалася через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці і щодо даного факту також Сокальським ВП ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження.

В той же час представником позивача поставлено під сумнів правдивість декларування позивачем ввезення автомобіля, а також інформації внесеної до автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» митного поста «Угринів» щодо ввезення останньою на митну територію України легкового автомобіля, про що свідчать ті факти, що:

●в даній системі митного оформлення «Інспектор» міститься інформація про те, що позивач ОСОБА_1 була водієм транспортного засобу, а насправді вона не вміє керувати ними, ніколи не отримувала та не має посвідчення водія;

●у даній базі зазначено невірно адресу проживання ОСОБА_1 у місті Нововолинськ, вулиця Грушевського, 88/2, а насправді вона ніколи не проживала та не була зареєстрованою у місті Нововолинськ;

●при ввезенні на митну територію України автомобіля позивач ОСОБА_1 повинна була пред’явити до митного контролю України, крім інших, документи, які б підтверджували її право власності чи користування щодо вказаного транспортного засобу, а насправді вона ніколи не мала жодного з таких прав;

●транзитне ввезення на митну територію України транспортного засобу здійснюється протягом не більше 10 діб, крім виняткових випадків. Строк транзитного ввезення вищезгаданого автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, закінчився 08 грудня 2016 року. В той же час позивач ОСОБА_1 протягом майже півроку систематично та безперешкодно здійснювала перетинання державного кордону України, при цьому інспекторами митниці не висловлювалося в її адресу жодних претензій щодо невивезення автомобіля, що також може свідчити про несвоєчасність внесення інформації у базу даних «Інспектор» та її невідповідність істині.

Представником відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні надані пояснення та письмові заперечення щодо позову, згідно яких він послався на інформацію в програмно-інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЄАІС ДФС та надані позивачем письмові пояснення 04 травня 2017 року про обставини ввезення нею на митну територію України в режимі «транзит» 28 листопада 2016 року автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, та невивезення нею ж даного транспортного засобу у встановлений законом термін з причин знаходження його на ремонті. В задоволенні позову представник Волинської митниці просив відмовити.

За клопотанням позивача та його представника в судовому засіданні було витребувано у Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо фактів перетинання ОСОБА_1 державного кордону України у період з 01 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року та осіб, які слідували з нею, а також інформацію із Львівської митниці ДФС щодо документів, які стали підставою для переміщення в режимі транзиту на митну територію України через пункт пропуску «Устилуг» Львівської митниці 28.11.2016 року автомобіля марки «Daewoo Lanos», кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, пояснення та заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_6 від 24 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.470 МК України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Відповідно до вищезазначеної постанови ОСОБА_1 28 листопада 2016 року ввезла на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, в режимі «транзит» без письмового декларування та сплати митних платежів. Згідно з інформацією в ПІК «Інспектор» ДФС встановлено, що станом на 24 травня 2017 року вказаний транспортний засіб з митної території України вивезений не був.

В матеріалах провадження у справі про вчинення порушення митних правил міститься також протокол про порушення митних правил № 1533/20500/17 від 04 травня 2017 року, підписаний ОСОБА_1, службова записка інспектора митниці про встановлення факту невивезення автомобіля, письмові пояснення ОСОБА_1 від 04 травня 2017 року про обставини ввезення нею автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, в режимі «транзит» та порушення митних правил щодо не вивезення його у передбачені законом терміни з причин знаходження автомобіля на ремонті, копія її паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії ЕР599346, а також повідомлення про складення щодо неї постанови про вчинення порушення митних правил від 25 травня 2017 року.

Згідно поданих відповідачем та Львівською митницею ДФС документів, факт перетину позивачем ОСОБА_1 кордону та ввезення нею автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, в режимі «транзит», підтверджується витягом з ЄАІС «Інспектор» митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС щодо переміщень транспортних засобів, в якому зокрема зазначена адреса: Волинська область, м. Нововолинськ, вулиця Грушевського, 88/2, що не відповідає анкетним даним і місцю проживання позивача. Будь-яких інших документів на підтвердження ввезення позивачем вказаного автомобіля відповідач не надав.

Відповідно до статей 90, 95 МК України, транзитом визначається митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності для автомобільного транспорту - 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб.

За порушення строків, визначених ст.95 МК України, встановлена відповідальність, передбачена ст.470 МК України.

У відповідності до ч. 3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше, ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

У відповідності до п.3.1 розділу IV Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 17 листопада 2005 року, № 1118, у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України транспортного засобу, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом транспортного засобу, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі.

У відповідності до отриманих відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-27413/015-17 від 29 серпня 2017 року щодо фактів перетинання позивачем державного кордону України, 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 о 01 годині 10 хвилин перетнула пішим способом державний кордон України у пункті пропуску «Угринів» Львівської митниці в напрямку ОСОБА_4, а о 02 годині 07 хвилин цієї ж доби вона вже пройшла прикордонний паспортний контроль у цьому ж пункті пропуску заїхавши туди на автомобілі з реєстраційними номерами ONA10347. Разом із нею вказаним транспортним засобом в’їхав на територію України в цей же час ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до отриманого повідомлення за відомостями підрозділу територіального органу Державної міграційної служби ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

За клопотаннями представника позивача судом неодноразово викликалося ОСОБА_7 в суд для допиту, однак останній в судові засідання не з’явився, судові виклики поверталися зворотно за закінченням терміну зберігання, місце перебування останнього встановити не видалось можливим.

В той же час за клопотанням представника позивача встановлено особу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, який також був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_5, однак за відомостями УДМС України у Волинській області, останній змінив свої установчі дані на ОСОБА_8 та 12 березня 2015 року знявся із реєстрації за місцем проживання, а тому його місцезнаходження також не вдалося встановити.

Не дивлячись на те, що фактично не видалось можливим отримати в судовому засіданні пояснення вказаних осіб, обставини зазначені позивачем ОСОБА_1 у своїх поясненнях в судовому засіданні логічно та послідовно співпали із вказаними обставинами, що викликало в суду до них безпосередню довіру.

Разом з тим, можливість оформлення ввезення транспортного засобу в режимі «транзит» на митну територію України лише на підставі наявної інформації з паспортних даних особи, без будь-якої додаткової фіксації, наприклад, у виді письмового декларування, фотофіксації, тощо, дійсно може створити умови для виникнення ситуацій щодо можливого зловживання особами виниклою ситуацію з метою незаконного переміщення на митну територію України транспортних засобів та оформлення їх ввезення на підставних осіб. В даному випадку при винесенні даного рішення суд об’єктивно погоджується з такими доводами представника позивача, що також підтверджується масовими аналогічними позовами до судів на територіях прикордонних районів Львівської та Волинської областей, а також зареєстрованими щодо цього кримінальними провадженнями.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час незважаючи на вказані визначені принципи адміністративного судочинства, позивач ОСОБА_1 для спростування своєї винуватості самостійно 09 листопада 2017 року звернулась до коменданта ОСОБА_9 ОСОБА_4 в Долгобичуві (що межує з Устилугом) із проханням надати їй інформацію про факт та обставини оформлення вивезення 28 листопада 2016 року з ОСОБА_4 в Україну автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_4 ONA10347, на що отримала підтвердження № NA-Dtl/1549/17 про те, що дійсно слідувала у даному транспортному засобі в якості лише пасажира.

Дані обставини також підтверджують пояснення позивача. Якби позивач була власником вказаного вище транспортного засобу, то отримала б відповідь про безпосереднє вивезення нею цього автомобіля з ОСОБА_4. Натомість інформація отримана з ініціативи позивача із органів ОСОБА_9 ОСОБА_4 в сукупності з іншими обставинами лише поставила під сумнів правдивість відомостей вказаних в ЄАІС ДФС. При проходженні митних процедур, як за законодавством ОСОБА_4, так і України, лише власник автомобіля, або особа за його дорученням, вправі перемістити транспортний засіб через митний кордон. В даному випадку за відомостями, отриманими із ОСОБА_4, ОСОБА_1 була лише пасажиром у автомобілі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 8 МК України визначено принципи діяльності державної митної служби, а саме законності та презумпції невинуватості та єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, порушення митних правил (адміністративний проступок) лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності.

Роз’ясненнями, що викладені у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01 листопада 1996 року визначено, що згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже в даному випадку наявність сумніву щодо доведеності вини, відповідно ст.62 Конституції України, має тлумачитися на користь позивача.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, вислухавши безпосередньо в судових засіданнях пояснення позивача, проаналізувавши отримані докази в сукупності із її поясненнями та доводами представника відповідача, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача в даній справі про порушення митних правил не була доведена «поза розумним сумнівом», а постанова про притягнення її до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України є безпідставною і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірним, а натомість вказують на те, що відповідачем таке прийнято упереджено та необґрунтовано, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 159, 160, 161, 163 КАС України, на підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.8, 90, 95, 381, 458, 470, 486, 487, 489 МК України, ст.ст. 9, 10, 252, КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити .

Постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1533/20500/17 від 24 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень - скасувати.

На постанову суду протягом десяти днів з дня отримання її копії може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили відповідно до положень ч 3 ст. 254 КАС України. Повний текст постанови складено 12 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: /--/ підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер