Рішення № 70867364, 05.12.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12965/17

Провадження № 2/127/4177/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про витребування майна, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна. Позов мотивовано тим, що 04.09.2013року ОСОБА_1, на підставі контракту №121/09/13 укладеного з ТОВ «Кредо Авто» придбала автомобіль марки «МаздаСХ-5» 2013 року випуску, д.н.з. АВ 0990СА, шасі (кузов) № JMZKE897800242053. Даний автомобіль являється особистою приватною власністю позивача. 25.06.2014року позивач офіційно одружилась з ОСОБА_3, з яким розлучилась 04.04.2017року. Вищевказаним автомобілем за час подружнього життя позивач користувались з ОСОБА_3 спільно: колишній чоловік мав свій набір ключів від автомобіля. Наприкінці січня 2017 року ОСОБА_3 повідомив позивача про необхідність проведення ремонту автомобіля у сервісному центрі, так як у нього був пошкоджений бампер. 31 січня 2017 року позивач передала ОСОБА_3 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, щоб він здав автомобіль y сервісний центр на ремонт. Через певний проміжок часу позивач помітила, що автомобіля немає на паркингу, і на її питання де знаходиться автомобіль, ОСОБА_3 повідомив, що автомобіль ще знаходиться на СТО. Оскільки у позивача виникло занепокоєння щодо тривалого часу перебування автомобіля на СТО, позивач зателефонувала до сервісного центру «Mazda» і запитала, чому її автомобіль так довго знаходиться у а ремонті, на що вони повідомили, що вищевказаного автомобіля у них не має. Після отримання інформації з сервісного центру та повторної розмови з ОСОБА_3 останній повідомив, що він, не ставлячи позивача до відома, тобто без її згоди та всупереч її волі, передав автомобіль разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу у заставу третій особі через наявність у ОСОБА_3 особистих невиконаних фінансових зобов’язань. Особа, якій ОСОБА_3 передав автомобіль, перестав відповідати на дзвінки ОСОБА_3 та уникав зустрічей з ним. Після цього позивач звернулась за юридичною допомогою до адвоката, який порадив перевірити у Державному реєстру довіреностей наявність довіреностей виданих від імені позивача на інших осіб щодо права на розпорядження її автомобілем. 28.02.2017року позивач звернулась до нотаріуса, який надав їй повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей, згідно якого позивач дізналась, що 09 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, посвідчено довіреність серії НВІ №785067, яку нібито позивач видала на ім’я невідомого громадянина - ОСОБА_2 на право розпорядження належним їй автомобілем. 01.03.2017року з відповіді Регіонального сервісного центру у Вінницькій області МВС України на запит адвоката ОСОБА_7 позивач дізналась, що належний на праві власності автомобіль був перереєстрований на громадянку ОСОБА_4 Розуміючи, що позивач стала об’єктом шахрайських дій та може втратити належне їй на праві власності майно, 01.03.2017 року звернулась із заявою до ВВП ГУ НП у Вінницькій області про вчинення відносно позивача кримінального правопорушення. 01 березня 2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 17020010000908 зареєстровано кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 289 КК України за фактом того, що невстановлена особа 31.01.2017 року, шахрайським шляхом, незаконно заволоділа її автомобілем марки «MazdaCX-5» 2013 року випуску, д.н.з. АВ 0990СА, шасі № JMZKE897800242053, червоного кольору. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що 18.02.2017 року на підставі вищевказаної довіреності серії НВІ №785067 від 09.02.2017 року та згідно поданої ОСОБА_2 заяви за № 113140622 від 18.02.2017 року була здійснена перереєстрація транспортного засобу - автомобіля марки «MazdaCX-5» 2013 у випуску, д.н.з. АВ 0990СА, шасі ( кузов) № JMZKE897800242053 начебто у зв’язку з « втратою свідоцтва про реєстрацію», в результаті чого було видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХМ №065066. Крім того, 18.02.2017 року о 09:00 год. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 була посвідчена довіреність № НМА 080394 яку видав ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_9 на право розпоряджатись вищевказаним автомобілем. 18.02.2017року громадянином ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності № НМА 080394 виданої 18.02.2017 року, був укладений договір № 0546/2017/3379992 купівлі - продажу мого автомобіля, покупцем у якому значився громадянин ОСОБА_5. 18.02.2017року о 12:02 год. згідно поданої ОСОБА_5 заяви № НОМЕР_1 від 18.02.2017року на основі договору купівлі-продажу № 0546/2017/3379992 від 18.02.2017 року була здійснена перереєстрація транспортного засобу - автомобіля марки «MazdaCX-5» 2013 року випуску, д.н.з. AB 0990СА, шасі ( кузов) № JMZKE897800242053» з ОСОБА_1 на громадянина ОСОБА_5 з отриманням нового д.н.з AB 1811СК. року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 0546/2017/346616 продав автомобіль громадянці ОСОБА_4. 25.02.2017року о 08:02 год. згідно заяви № 113534514 від 25.02.2017 року та договору купівлі-продажу № 0546/2017/346616 від 25.02.2017 року була здійснена перереєстрація транспортного засобу - автомобіля марки «MazdaCX-5» 2013 року випуску, д.н.з АВ1811СК, шасі ( кузов) №JMZKE897800242053» на громадянку ОСОБА_4, що зареєстрована у м. Вінниці по пр-кту Юності, 83 кв.3, з отриманням нового д.н.з. НОМЕР_2. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2017року на автомобіль марки «MazdaCX-5» 2013 року випуску, шасі (кузов) № JMZKE897800242053 накладено арешт. Постановою слідчого СВ ВВП ГУНП у Вінницькій області від 08.03.2017 року оглянутий автомобіль марки «MazdaCX-5» 2013 року випуску, шасі (кузов) № JMZKE897800242053, д.н.з. НОМЕР_2 визнаний речовим доказом, приєднаний до кримінального провадження та поміщений на спеціальний майданчик. В ході досудового розслідування СВ ВВП ГУНП у Вінницькій області позивача визнано потерпілою у вказаному вище кримінальному провадженні. Просить витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки «Мазда СХ- 5», 2013 року випуску, шасі (кузов) №JMZKE897800242053.

Ухвалою суду від 31.10.2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_5 (а.с.145).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, заперечив щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав, не заперечував щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились з не відомих суду причин.

Враховуючи думку учасників судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з’явились.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи. Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно контракту №121/09/13 від 04.09.2013року ОСОБА_10 придбала автомобіль марки «Мазда СХ-5» 2013 року випуску (а.с.13-17).

З 25.06.2014року ОСОБА_3 та ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі, після реєстрації шлюбу прізвище дружини – «Бевз»(а.с.11).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2017року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.12).

Згідно витягу з Єдиного реєстру довіреностей №33326719 вбачається, що ОСОБА_10 22.05.2008року надала довіреність на ім’я ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на представництво інтересів при реєстрації, перереєстрації СПД; 30.12.2008року ОСОБА_10 надала довіреність на ім’я ОСОБА_14 на користування та розпорядженням депозитним рахунком; 23.01.2009року ОСОБА_10 надала довіреність ОСОБА_15 на представництво інтересів; 08.05.2009 року ОСОБА_10 видала довіреність на ім’я ОСОБА_14 на представництво інтересів для придбання земельної ділянки в м. Вінниці по вул. Ватутіна,20; 19.05.2010року ОСОБА_10 надала довіреність ОСОБА_16 на представництво; 11.11.2010р. ОСОБА_10 надала довіреність ОСОБА_17 на представництво інтересів в усіх державних, громадських, господарських установах та організаціях. Питань отримання свідоцтва про право власності, реєстрації місця проживання та інше; 11.07.2012року ОСОБА_10 надала довіреність ОСОБА_18 на представництво інтересів; 09.02.2017року ОСОБА_1 надала довіреність ОСОБА_2 на транспортний засіб марки «Мазда СХ-5»; 09.02.2017року в порядку передоручення ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_9 на розпорядження транспортним засобом (а.с.18-24).

Відповідно до довіреності від 09.02.2017року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником у відповідних органах Деравтоінспекції, Міністерстві транспорту, нотаріальних конторах на митниці або в будь – яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з усіх без винятку питань, пов’язаних з експлуатацією та відчуження, належного їй автомобіля марки «Мазда СХ-5», 2013 року випуску (а.с.25).

Згідно заяви №113140622 від 18.02.2017р. ОСОБА_2 звернувся до начальника центру про проведення операції «Перереєстрація при втраті свідоцтва про реєстрацію» (а.с.26).

18.02.2017року ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_9 бути йог опредставником перед третіми особами, в органах МВС, в тому числі органах Національної поліції, сервісних центрах, страхових компаніях або будь – яких інших установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, з усіх питань, пов’язаних з експлуатацією та відчуженням в інтересах ОСОБА_1, а також від імені ОСОБА_1, зняти з обліку, будь – кому на умовах та за ціну, визначену на свій власний розсуд, належним ОСОБА_1 транспортному засобу марки «Мазда СХ-5» (а.с.31-32).

Згідно договору купівлі – продажу 0546/2017/337992 транспортного засобу від 13.02.2017року ОСОБА_1 в особі ОСОБА_9, який діє на підставі доручення передає у власність ОСОБА_5 транспортний засіб марки «Мазда СХ-5», 2013 року випуску, червоного кольору (а.с.34-35).

Згідно заяви №113172755 від 18.02.2017р. ОСОБА_5 звернувся до начальника центру про проведення операції «Перереєстрація транспортного засобу на нового власника по договору укладеному в ТСЦ» (а.с.38).

Відповідно до договору купівлі – продажу 0546/2017/346616 транспортного засобу від 25.02.2017року ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_4 транспортний засіб марки «Мазда СХ-5», 2013 року випуску, червоного кольору (а.с.43-44).

Згідно заяви №113534514 від 25.02.2017р. ОСОБА_4 звернувся до начальника центру про проведення операції «Перереєстрація транспортного засобу на нового власника по договору укладеному в ТСЦ» (а.с.47).

01.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Національної поліції у Вінницькій області на підставі якої 01.03.2017року внесено відомості до ЄРДР про незаконне заволодіння автомобілем марки «Мазда СХ -5», 2013 року випуску (а.с.50, 51-52, 53).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2017року накладено арешт на транспортний засіб марки «Мазда СХ-5», 2013 року випуску, р/н НОМЕР_3, який перебуває у власності ОСОБА_4 (а.с.54-56).

Постановою слідчого СВ ВВП ГУ НП у Вінницькій області Головко К.П. автомобіль марки «Мазда СХ-5» визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12017020010000809 (а.с.57).

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.05.2017року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2017року скасовано. Клопотання слідчого задоволено частково Накладено арешт на транспортний засіб марки «Мазда СХ-5», 2013 року випуску, р/н НОМЕР_2, який перебуває у власності ОСОБА_4, шляхом заборони його відчуження на період слідства (а.с.58-59).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено в ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недотримання цієї вимоги згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні що і підтверджується висновком експертизи №4672/4677/17-21 від 28.09.2017 року, проведеної по матеріалам кримінального провадження №12017020010000908 від 01.03.2017року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» та рукописний запис у графі «Підпис» у довіреності №785067 від 09.02.2017року (де ОСОБА_1В уповноважує ОСОБА_2 бути її представником при у відповідних органах Деравтоінспекції, Міністерстві транспорту, нотаріальних конторах на митниці або в будь – яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з усіх без винятку питань, пов’язаних з експлуатацією та відчуження, належного їй автомобіля марки «Мазда СХ-5», 2013 року випуску) виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Суд вважає за можливе прийняти висновок експертизи від 28.09.2017року за №4672/4677/17-21 до уваги, оскільки він проведений у рамках кримінального провадження, з попередженням експертів про кримінальну відповідальність, містить науково- обргунтовані дані, що стосуються предмета розгляду справи.

Крім того, суд бере до уваги висновок експерта від 07.06.2017ркоу №154 яким визначено ринкову вартість аналогічного автомобіля марки «Мазда СХ-5» , 2013 року випуску станом на 31.01.2017року у справному стані – 481620грн., наданий представником позивача для підтвердження розміру сплати судового збору.

Згідно ч.1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і у відповідності до ч.3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч.3,5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Таким чином суд, погоджується із доводами позивача, що наступні правочини щодо автомобіля марки «Мазда СХ- 5», 2013 року випуску, шасі (кузов) №JMZKE897800242053, набувачем якого в кінцевому результаті стала ОСОБА_4О.є недійсними.

Згідно з ч.1 ст. 214 ЦПК України суд має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи у позивача не було волі на продаж автомобіля, а дії ОСОБА_3 вийшли за межі наданих йому довіреністю повноважень, що в кінцевому результаті призвели до вибуття спірного автомобіля із власності ОСОБА_1

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно дост. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово- правого характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов’язується з тим, у який спосіб майно вибуло з володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Даний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного суду України у справі №6-1203цс15.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

У постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року міститься висновок про те, що відповідно до вимог статей 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв'язку з виконанням іпотечного договору та відчужене поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється з утратою ним цього майна.

Статтею 14 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст.ст. 3, 4, 11 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: визнання недійсним правочину, визнання права.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Враховуючи викладене, та те, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 без її волі на те, суд приходить до висновку про витребування від ОСОБА_4 на користь позивача спірний автомобіль.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 4816,20грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору в рівних частинах.

На підставі вищевикладеного, згідно ст. 41 Конституції України ст.ст. 11, 16, 203, 215, 216, 236, 316, 388 658, 659 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки «Мазда СХ- 5», 2013 року випуску, шасі (кузов) №JMZKE897800242053.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 4816,20 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору в рівних частинах.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: