Рішення № 70865301, 04.12.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5827/17

пр.№ 2/464/1567/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2017 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі : головуючої-судді ОСОБА_1

з участю секретаря Кравс С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 організації «Фонд допомоги ОСОБА_5» про визнання недійсним договору та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір довічного утримання №348 від 20.04.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, стягнути з відповідача на його користь 60 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати. В обґрунтування позову покликається на те, що 20 квітня 2017 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання № 348, відповідно до умов якого він передав у власність ОСОБА_3 належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Коломийська, 19 а/22, а ОСОБА_3 зобов’язалась його довічно утримувати. Вказаний договір ним був укладений в стані сильного хвилювання, яке було викликано дуже складним матеріальним становищем, значним погіршенням стану здоров’я, необхідністю лікування, що потребувало значних коштів. Пенсії йому не вистачало на оплату комунальних послуг, харчування та постійне лікування. Крім того, у нього була заборгованість по кредиту в ПАТ «Ідея Банк». В той час він по радіо почув рекламу Фонду допомоги ОСОБА_5, який надає всебічну допомогу пенсіонерам похилого віку, подзвонив по рекомендованому телефону та через декілька днів до нього прийшла представниця фонду ОСОБА_7 Всі переговори щодо укладення договору з ним вела виключно вона. Перед підписанням договору ОСОБА_7 принесла йому 60 000 грн. як одноразову допомогу, після чого вони пішли до нотаріуса. Тексту договору він не читав, оскільки довіряв рекламі фонду. Лише через деякий час він зрозумів, що уклав договір із ОСОБА_3, а не із громадською організацією. Просить врахувати, що ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки» при укладенні договору його квартира була оцінена в 227 222 грн., однак, ринкова вартістю його квартири є значно вищою. З огляду на те, що договір було укладено під впливом тяжких обставин, якими стали хвороби та важке матеріальне становище і на вкрай невигідних умовах, оскільки вартість переданого майна є значно більшою, просить визнати такий договір недійсним. Неодноразово він намагався домовитись із відповідачкою про розірвання такого довогору та повернути отримані кошти, однак, безрезультатно. Крім того, неправомірними діями відповідачів йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінує в 60 000 грн. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, додатково пояснивши, що позивач має ряд важких заховрювань, живе один, тому потребує догляду, через три місяці після укладення договору його забрала швидка. В цей час про нього піклувалась лише сестра, жодної допомоги на від відповідчаки, ні від фонду він не мав. Неодноразово позивач та його представники звертались до ОСОБА_3 та Фонду допомоги ОСОБА_5 для того, щоб за погодженням сторін розірвати спірний договір та повернути отримані кошти, однак, йому повідомили про те, що для вирішення усіх питань необхідно звератись до суду. Просять врахувати, що оспорюваний договір укладений під впливом таких тяжких обставин, як важкий стан здроров»я, необхідність постійного лікування, наявність заборгованості за кредитом та на вкрай невигідних умовах, оскільки вартість квартири позивача згідно висновку спеціаліста становить 649 944 грн., натомість у договорі вартість квартири оцінена у 227 222 грн., у зв»язку із чим розмір визначеного грошового утримання є недостатнім. Просить із цих підстав визнати дововір недійсним та позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що спірний договір довічного утримання виконується нею у повному обсязі, вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ЛМУЮ ОСОБА_6, позивачем не подано жодних доказів щодо невиконання нотаріусом чинного законодавства при посвідченні спірного договору. На день укладення спірного договору ОСОБА_2 не був визнаний ні недієздатним, ні обмежено дієздатним, а тому розумів значення своїх дій та міг ними керувати. Жодних доказів того, до спірний договір укладений позивачем на вкрай невигідних умовах та під впливом тяжких для нього обставин позивачем не подано. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 організації «Фонд допомоги ОСОБА_5» в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 20 квітня 2017 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання № 348. Вказаний договір є дійсним та не може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України, оскільки позивач підписав його не під впливом тяжких для нього обставин і на умовах, що були визначені за погодженням із ними та вигідними для нього. Надуманим є посилання позивача на положення ст. 230 ЦК України, оскільки в даному випадку не мало місце введення позивача в оману щодо справжньої сторони договору. Предметом договору є надання позивачу фінансової допомоги і довічне утримання. Договір ОСОБА_3 виконується в повному обсязі, позивач повністю отримував та отримує матеріальну допомогу та довічне утримання. ГО «Фонд допомоги ОСОБА_5» ніколи не представляв себе стороною вчиненого правочину, оскільки метою діяльності фонду є надання юридичних і консультаційних послуг особам похилого віку, сприянні у реалізації та дотримання сторонами умов укладених за участю таких осіб договір, захист прав пенсіонерів та осіб похилого віку. Саме тому, між позивачем та ГО «Фонд допомоги ОСОБА_5» було укладено договір супроводження договору довічного утримання від 20.04.2017 року предметом якого є контроль виконання ОСОБА_3 умов довічного утримання. Крім того, позивачем не подано жодних доказів того, що при підписанні спірного договору ГО «Фонд допомоги ОСОБА_5» ввів його в оману щодо обставин, що мають істотне значення. Просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що спірний договір був укладений з волі ОСОБА_2, на умовах погоджених сторонами. Посвідчений нею договір довічного утримання повністю відповідає нормам законодавства, при його посвідченні нею були дотримані усі вимоги законодавства, роз»яснено сторонам умови такого, а тому заявлений позов є безпідставним.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, показання свідка ОСОБА_8, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Судом встановлено, що 20 квітня 2017 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 348. Відповідно до умов вказаного договору позивач передав у власність відповідачки ОСОБА_3 належну йому на праві спільної власності квартиру АДРЕСА_1, а відповідачка зазначену квартиру прийняла і зобов`язалася довічно позивача фінансово утримувати, тобто, забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення його життєвих потреб. Грошове утримання загалом складається з: первинного одноразового платежу у розмірі 60 000 грн. та щомісячних платежів у розмірі 800 грн. на місяць.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.223 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно роз’яснень, що містить п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини. Основною ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те, що він повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Як вбачається із медичних документів, наявних в матеріалах справи ОСОБА_2 має ряд захворювань: бронхіальна астма, важкий перебіг, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз, хронічне легеневе серце, хронічний панкреатит, гіпертонічна хвороба, тромбоз гілки ЦВС правого ока, часткова атрофія зорового нерва, у зв»язку із чим неодноразово проходив лікування.

Із кредитного договору № 2701950.75280 від 20.02.2017 року вбачається, що ПАТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 16 056 грн. Заборгованість ОСОБА_9 станом на 10.05.2017 року за вказаним кредитним договором становила 15 796 грн. 07 коп.

Як стверджується показаннями свідка ОСОБА_8, позивач є її рідним братом, він протягом довгих років проживає сам. Позивач має важкі захворювання, практично нічого не бачить через хворобу очей, часто потребує лікування та догляду, який вона із сім»єю надає. Як виявилось він мав кредитні зобов»язання, через які переживав, йому телефонували колектори та погрожували. Він за своїм характером є дещо замкнутою людиною тому не хотів обтяжувати їх своїми проблемами, і почувши оголошення про благодійний фонд вирішив укласти цей договір, оскільки думав, що отримає достатньо коштів для свого утримання. Однак, після укладення цього договору він потрапив до лікарні і ніхто ним навіть не поцікавився. Крім того, оцінка квартири за цим договором є втричі нижчою від дійсної вартості квартири, а розмір грошового утримання є недостатнім, оскільки коштів, які визначені договором як щомісячна допомога не вистачає на лікування позивача. Фактично укладенням цього договору позивач хотів вирішити свої фінансові проблеми, щоб не обтяжувати їх сім'ю.

Як вбачається із пункту 3 договору дарування вартість майна (оціночна вартість квартири) відповідно до висновку складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Центр оцінки» 05.04.2017 року становить 227 222 грн.

Разом із тим, як вбачається із звіту про оцінку квартири, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Коломийська, 19а/22 складеного ПП «Західний експертно-консалтинговий центр» ринкова вартість спірної квартири становить 649 944 гривень.

З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що договір довічного утримання було укладено ОСОБА_2 під впливом тяжких осбставин, які виникли внаслідок незадовільного стану здоров'я (наявності ряду захворювань важких) і матеріального становища (наявності кредитних зобов'язань). Незважаючи на те, що договір було укладено на умовах погоджених сторонами, суд вважає, що внаслідок збігу зазначених вище тяжких обставин такий укладено на невигідних для прозивача умовах, оскільки розмір грошового утримання є неспіврозмірним із вартістю майна, отриманого за договором, зважаючи на те, що оцінка такого майна зазначена у договорі не відповідає дійсній його вартості. З огляду на наведене вказаний договір слід визнати недійсним у відповідності до ст.223 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд вважає необгрунтованими вимоги позову заявлені до ОСОБА_4 організації «Фонд допомоги ОСОБА_5», оскільки така організація не є стороною договору, а відтак, не могла порушити прав позивача при укладенні такого договору, тому в цій частині позову слід відмовити.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Відповідно до роз’яснень, що містить п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, якщо право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, положень Цивільного кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”). Така може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Однак, позивачем, всупереч вимог встановлених ст.10,60 ЦПК України, не подано суду жодних доказів, які б свідчили про факт заподіяння йому моральної шкоди, а тому в задоволенні вимоги про відшкодування такої слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати – сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1136 грн. 50 коп.

На підставі ст. ст. 203, 215, 216, 230, 233, 1167 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково. Визнати недійсним договір довічного утримання №348 від 20.04.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судові витрати – сплачений судовий збір в сумі 1136 грн. 50 коп.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуюча Бойко О. М.