Рішення № 70864746, 07.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: Дячук І.М.

за участю:

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із вищевказаним та з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, Автогосподарства ГУ МВСУ в м. Києві збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 48 079,29 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2017 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, Автогосподарства ГУ МВСУ в м. Києві на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 48 079,29 грн. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, Автогосподарства ГУ МВСУ в м. Києві на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір в розмірі 489,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, провадження в частині позовних вимог до Автогосподарства ГУ МВСУ в м. Києві закрити. Посилається на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що не є суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа яка керує транспортним засобом, у зв'язку з виконаннями своїх трудових обов'язків на підставі трудового договору із особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а тому ОСОБА_2 не має відповідати за позовом.

Зазначив, що позовні вимоги до Автогосподарства ГУ МВСУ в м. Києві підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Позивач, відповідач Автогосподарство ГУ МВСУ в м. Києві та третя особа ОСОБА_4 в судові засідання не з'являлися. Поштові кореспонденції з судовими повістками неодноразово поверталися з судовими повістками по закінченню терміну їх зберігання. Враховуючи вимоги ст. 303 ЦПК України щодо розгляду справ судами апеляційної інстанції, колегія суддів, з урахування практики Європейського суду з прав людини, визнає такі дії вищевказаних осіб такими, що свідчать про зловживання ними процесуальними правами. На підставі викладеного та з урахуванням вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило відшкодування шкоди за ОСОБА_2 (водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), а тому позивач має право вимоги, спричиненої відповідачем шкоди в порядку регресу у зв'язку з доведеністю вини останнього у скоєнні вищезгаданої ДТП .

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2012 о 09 год. на перехресті вул. Нижній Вал та Почайнівській, відбулося зіткнення двох автомобілів, а саме автомобіля марки «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та службового автомобіля ГУ МВС України марки «Мітсубісі», д.н.з. 1919 під керуванням ОСОБА_2 Транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2012 провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (т. 1, а. с. 8-10), яку залишено без змін Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03.06.2013 (т. 1, а. с. 11-14). Відповідач ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягувався.

29.08.2013 ОСОБА_4 звернулася із заявою до МТСБУ про здійснення відшкодування шкоди внаслідок ДТП відповідно до ст. 35, ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі Полісу № АВ/8454340 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 1, а. с. 5-6).

22.11.2013 МТСБУ, у зв'язку з настанням події, передбаченої ст. 41 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило виплату за шкоду заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу - ОСОБА_4 в розмірі 48 079,29 грн. (т. 1, а. с. 41).

Позивач зазначає, що виконав обов'язок по відшкодуванню шкоди власнику автомобіля «Тойота», а тому має право зворотної вимоги до винної особи в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, МТСБУ звернулося із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Системний аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що право регресної вимоги до винної особи має в тому числі і позивач по справі Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Матеріали справи свідчать, що після винесення судами постанов про відмову у притягненні ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, остання 29.08.2013 звернулася із заявою до МТСБУ про здійснення відшкодування шкоди внаслідок ДТП відповідно до ст. 35, ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі Полісу № АВ/8454340 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 1, а. с. 5-6). 22.11.2013 МТСБУ здійснило виплату в розмірі 48 079,29 грн. (т. 1, а. с. 41).

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в заподіянні шкоди позивачу.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди, про що зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

З огляду на наведене, відповідач звільняється від відповідальності, у разі доведення відсутності його вини в завданні шкоди потерпілій особі.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що учасниками вищевказаної ДТП були ОСОБА_4, яка керувала автомобілем марки «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 та зіткнулася зі службовим автомобілем ГУ МВС України марки «Мітсубісі», д.н.з. 1919 під керуванням ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 в обґрунтуванні своїх заперечень на позовну заяву, вказуючи про відсутність в його діях вини в скоєнні вищезгаданої ДТП, посилався на те, що жодного адміністративного протоколу, з приводу нього за наслідками вказаної ДТП не складалося, будь-якої постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності судами не виносилося, в зв'язку з чим його не можна вважати у розумінні статті 1188 ЦК України винною особою за наслідками вказаної ДТП.

З такими доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, погоджується і колегія суддів.

Одночасно колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на вину ОСОБА_2 у скоєнні вищезгаданого адміністративного правопорушення вказує висновок № 10/02 спеціаліста автотехніка від 09.02.2013, який зазначений в постанові Апеляційного суду від 03.06.2013, оскільки в даній справі, відповідно до визначеного законом порядку вина зазначеної особи не встановлювалася.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач на момент вчинення ДТП керував службовим автомобілем ГУ МВС України марки «Мітсубісі», д.н.з. 1919, в зв'язку з чим відшкодування заподіяної шкоди третьої особі, за доведеності вини ОСОБА_2, необхідно здійснювати відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України.

За положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, відповідачем за даним позовом потрібно було визначити Автогосподарство Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, як власника автомобіля марки «Мітсубісі», д.н.з. 1919, а ОСОБА_2 - третьою особою на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не було роз'яснено позивачу права звернення із вищевказаним клопотанням та наслідки не вчинення даної процесуальної дії для всебічного і повного з'ясування обставин справи.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим, не визначившись зі сторонами по справі, виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На даній стадії розгляду справи суд апеляційної інстанції не має законних підстав для виправлення вищезгаданих недоліків, в тому числі визначення підвідомчості даної справи.

За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 88 ЦПК України з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 537,82 грн. за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-318 ЦК України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 537,82 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк