Рішення № 70864561, 04.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

за участю позивача ОСОБА_5,

представника позивача ОСОБА_6,

представника відповідача Лях К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної адміністрації залізничного транспорту України Глушпенка ВіталіяОлександровича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної адміністрації залізничного транспорту України, треті особи первинна профспілкова організація апарату Укрзалізниці, голова первинної профспілкова організація апарату Укрзалізниці Грищенко Юрій Михайлович, Міністерство інфраструктури України про скасування наказу про звільнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ про припинення трудового договору з ОСОБА_5 та звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату, поновлено ОСОБА_5 на посаді та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 273 479, 97 грн., вирішено питання щодо судових витрат. /т. 3 а.с. 138-141/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Державної адміністрації залізничного транспорту України Глушпенко В.О. подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що Головне управління контролю та внутрішнього аудиту з 30.07.2014 р. ліквідовувалось, а створювалось в апараті Укрзалізниці управління контролю та внутрішнього аудиту чисельністю 18 штатних одиниць, тому твердження про створення двох структурних підрозділів у кількості 49 одиниць є безпідставним. Також не відповідає дійсності твердження про утворення ПАТ "Українська залізниця" 25.06.2014 р., оскільки товариство було утворене на базі підприємств та установ, які реорганізуються, а тому набуде статусу з моменту затвердження статуту та його державної реєстрації. Державна адміністрація залізничного транспорту України ще не припинила свою діяльність, а трудові відносини у позивача з ПАТ "Українська залізниця" на підставі рішення суду про поновлення на посаді, не можуть бути предметом спору. Також зазначав, що оскільки від профспілкового комітету не надійшло відповіді на подання про звільнення ОСОБА_5, у відповідності до ст. 39 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" таке звільнення вважається погодженим. Крім того, вказував на погодження органом виконавчої влади - Міністерством інфраструктури, листом від 14.07.2014 р. про зменшення чисельності апарату управління Укрзалізниці, а на роботу були прийняті ті, у кого було переважне право, у зв'язку з переведенням із зони АТО. Також зазначав, що оспорюваний позивачем наказ №1967/ос від 26.08.2014 р. втратив чинність та не може бути предметом позову. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга, підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

Судом встановлено, що з 2007 року позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Наказом відповідача від 29.04.2014 р. № 155-ц/од ліквідовано з 30.07.2014 р. Головне управління контролю та внутрішнього аудиту, утворено з 30.04.2014 р. в апараті Укрзалізниці Управління контролю та внутрішнього аудиту чисельністю 18 штатних одиниць. /т. 1 а.с.133-134/

06.06.2014 р. ОСОБА_5 отримав повідомлення від 27.05.2014 р. № 93-1-10/5 про те, що на підставі наказу Укрзалізниці від 29.04.2014 р. № 155-Ц/од «Про внесення змін до структури Укрзалізниці» та Переліку № 22 від 06.05.2014 р. змін до штатного розпису, Головне управління контролю та внутрішнього аудиту ліквідується з 30.07.2014 р., а посада, яку він займає, вилучається зі штатного розпису, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України не раніше 30.07.2014 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків якого закріплюється в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

26.08.2014 р. першим заступником генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України видано наказ (розпорядження) № 1967/ос про звільнення ОСОБА_5 з посади старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю структурних підрозділів управління контролю та внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів Головного управління контролю та внутрішнього аудиту, у зв'язку зі скороченням штату, за п. 1 ст. 40 КЗпП України. /т. 1 а.с.211/

Наказом від 28.08.2014 р. до вищевказаного наказу від 26.08.2014 р. було внесено зміни в частині дати звільнення та викладено в такій редакції: «звільнити з займаної посади в перший день по виходу на роботу після закриття листка непрацездатності». /т. 1 а.с.212/

Відповідно до листка непрацездатності серія АГО № 102041 від 26.08.2014 р. позивач мав приступити до роботи 16.10.2014 р. /т. 1 а.с.214/

Наказом від 27.10.2014 р. № 3945/ос позивача звільнено із займаної посади 16.10.2014 р. у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. /т. 1 а.с. 216/

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував на те, що ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України скорочення чисельності штату працівників охоплюється поняттям змін в організації виробництва і праці, що в свою чергу може містити скорочення одних підрозділів підприємства, установи, організації із вивільненням їх працівників і одночасне створення інших підрозділів із наповненням їх новими посадами, що в кінцевому результаті може мати місце кількісну більшість фактичних працівників в підприємстві, установі чи організації в цілому, однак це не може свідчити про те, що зміни в організації виробництва та праці і відповідно скорочення чисельності штату працівників не мали місце, оскільки такі внутрішні процеси формування структури і штату працівників вирішує виключно власник або уповноважений ним орган на свій розсуд.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як зазначено у положеннях ч. 1 ч. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору не пропонувалась позивачу інша робота на підприємстві незалежно від структурного підрозділу, зокрема, не зазначалися всі вакансії, роботу за якими міг би виконувати ОСОБА_11 з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, тобто така обставина свідчить про недотримання відповідачем частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.

Також судом першої інстанції вказано на те, що відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник,

Судом першої інстанції вказано на те, що Первинна профспілкова організація апарату Укрзалізниці, членом якої був ОСОБА_5, згоди на звільнення останнього не надавала, тобто звільнення ОСОБА_5 без згоди профспілкової організації (за наявності вмотивованої відмови) є ще однією з підстав для визнання його незаконним.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що фактичне (остаточне) звільнення позивача відбулось відповідно до наказу від 27.10.2014 № 3945/ос, разом з тим чинним залишився наказ відповідача від 26.08.2014 № 1967/ос формулювання якого також зводиться до звільнення ОСОБА_5, а тому суд прийшов до висновку про скасування зазначених наказів з одночасним поновленням ОСОБА_5 на роботі в Департаменті адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця) на посаді старшого ревізора управління контролю фінансово-господарської діяльності Департаменту внутрішнього контролю Укрзалізниці, зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 273 479,97 грн.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

25.06.2014 року була прийнята постанова № 200 Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яка 04.07.2014 набрала законної сили.

14.07.2014 року своїм листом Міністерство інфраструктури як центральний орган виконавчої влади надало погодження зменшення чисельності апарату управління Укрзалізниці. /т. 1 а.с.209/

Таким чином, слід зазначити, що Укрзалізниця скорочувала чисельність працюючих за згодою центрального органу державної політики.

04.09.2014 року Голова комісії з реорганізації - генеральний директор Б.Я. Остапюк відповідно до листа голови Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України - голови Федерації профспілок транспортників України прийняв розпорядження № Ц-1/870/9 про здійснення соціального захисту залізничників із зони АТО, згідно якого останнім надається переважне право при прийомі на роботу.

Зважаючи на вищезазначене, наказом від 08.09.2014 р. № 560-Ц/од гранична чисельність Департаменту внутрішнього контролю була збільшена на одну штатну одиницю.

Відповідно до наказу від 08.09.2014 р. № 3343/ос ОСОБА_13, яка раніше працювала на ДП «Донецька залізниця» (з 2006 року) була прийнята на посаду першого заступника начальника Департаменту внутрішнього контролю Укрзалізниці; відповідно до наказу від 16.09.2014 № 3602/ос ОСОБА_14, яка раніше працювала на ДП «Донецька залізниця» (з 2001 року) була прийнята на посаду старшого ревізора відділу з контролю обслуговування пасажирів управління контролю доходів від пасажирських та вантажних перевезень Департаменту внутрішнього контролю Укрзалізниці; відповідно до наказу від 19.08.2014 № 1527/ос ОСОБА_15, який раніше працював на ДТГО «Південно-Західна залізниця» (з 1995 року) був прийнятий на посаду старшого ревізора відділу з контролю обслуговування пасажирів управління контролю доходів від пасажирських та вантажних перевезень Департаменту внутрішнього контролю Укрзалізниці. /т. 2 а.с.30-33/

В частині відсутності пропозицій з боку відповідача іншої роботи, яка б відповідала спеціальності ОСОБА_5, слід вказати, що матеріалами справи підтверджено вивільнення 15 % загальної чисельності працюючих у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці /т. 2 а.с. 88-145/, відповідачем вживались заходи щодо забезпечення зайнятості ОСОБА_5 шляхом звернень до різних підрозділів Укрзалізниці /т. 2 а.с. 148-149/, аналогічні заяви також були надані в розпорядження апеляційного суду при розгляді справи. Заходи по працевлаштуванню ОСОБА_5 продовжували вживатись і при розгляді справи в суді першої інстанції, задля врегулювання спору /т. 3 а.с. 5-6/. Однак, у зв'язку зі значними скороченнями чисельності працюючих, вакантні посади, які б відповідали кваліфікації ОСОБА_5 відсутні або також скорочені. /т. 3 а.с. 7-8/ Наявні лише посади в регіональній філії "Донецька залізниця", що було встановлено в ході розгляду справи в суді першої інстанції / т. 3 а.с.9-10/, та які були запропоновані позивачу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів обставини порушення його прав при звільненні, рішення суду першої інстанції необґрунтоване, та таке, що не відповідає фактичним обставинам у справі.

Крім того, відповідно до ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

В матеріалах справи наявне звернення до Голови профспілкового комітету Укрзалізниці Грищенко Ю.М. про надання погодження на звільнення за скороченням штату 30 працівників, відповідно до долученого списку, в тому числі ОСОБА_5 / т. 1 а.с. 210/

Відповідь стосовно зазначеного звернення від профспілкового комітету в матеріалах справи відсутня, наявні лише листи - звернення до судів з приводу розгляду справи в яких повідомляється про відсутність згоди на звільнення ОСОБА_5, за інформацією голови профспілки, однак докази вирішення звернення Укрзалізниці профспілкою відсутні.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що профспілка повинна повідомити роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку з відсутністю відповідного рішення, вважається, що звільнення ОСОБА_5 було погоджено із профспілковим комітетом.

Слід також зазначити, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) як юридична особа не припинена і з ЄДРПОУ не виключена, з 06.08.2014 р. знаходиться в стані припинення /т. 1 а.с.13/. ПАТ «Українська залізниця» ще не стало правонаступником Державної адміністрації залізничного транспорту України, поки останнє не припинено та не виключене з ЄДРПОУ (ст. 104 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Трудові відносини між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та позивачем були припинені у жовтні 2014 року, а ПАТ «Українська залізниця» створено 21.10.2015 р., а розпочало діяльність 01.12.2015 р., тому трудові відносини позивача не могли бути продовжені з ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Крім того, стягненню з ОСОБА_5 на користь Державної адміністрації залізничного транспорту України, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягає судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 528, 50 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної адміністрації залізничного транспорту України Глушпенка Віталія Олександровича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року - скасувати, постановивши нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Державної адміністрації залізничного транспорту України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 528, 50 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: