Рішення № 70862278, 04.12.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 428/3417/17

Провадження № 22ц/782/778/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Луганської В.М.

суддів – Коновалової В.А.,Коротенко Є.В.

за участю секретаря: Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м.Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Укрзовніштрейдінвест» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 вересня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказав, що в період з 01 січня 1992 року по 18 березня 2015 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Укрзовніштрейдінвест», працював апаратником синтезу 6-го розряду. У 2013 році із-за відсутності поставок сировини виробництво було зупинене та з листопада 2013 року відповідач перестав сплачувати за своїх працівників єдиний соціальний внесок, у зв’язку з чим Пенсійний фонд перестав нараховувати позивачу страховий стаж. Станом на день звільнення та на день подання позовної заяви загальна заборгованість по заробітній платі за період з березня 2014 року по березень 2015 року складає 44 101, 00 грн. Із зазначеної суми заборгованості по заробітній платі судовим наказом від 08.04.2015 року стягнуто заборгованість по заробітні платі з березня по грудень 2014 року у сумі 15 523, 00 грн. На день подачі позову не стягнута заробітна плата за період з січня по березень 2015 року у розмірі 9 619, 00 грн. та компенсація за 2014-2015 роки у розмірі 15 523, 00 грн. Позивач зазначає, що на час його звільнення та по цей час відповідач не провів з ним повного розрахунку та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати. Позивач зазначив, що відповідач відповідно до вимог ст.117 КЗпП України повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку. Просив суд стягнути з ТОВ «Укрзовніштрейдінвест» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за відпрацьований у січні-березні 2015 року час у розмірі - 9619,00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за відпрацьований у період з березня 2014 року по березень 2015 року час, у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі -15523,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 березня 2015 року по 31 березня 2017 року, по день складання позовної заяви, у розмірі - 87129,60 грн., а всього -112 271,60 грн. . Під час розгляду справи у суді позивач уточнив заявлені вимоги, просив суд стягнути середній заробіток за час затримку розрахунку.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 травня 2017 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Укрзовніштрейдінвест» було задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за січень - березень 2015 року в сумі 9619,00 грн., компенсацію у зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 15523, 00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 березня 2015 року по 03 травня 2017 року в сумі 19238, 00 грн.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 07 липня 2017 року заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 травня 2017 року було скасовано.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 березня 2015 року по 29 вересня 2017 року в сумі, яка визначена без утримання податків й інших обов’язкових платежів та дорівнює 131 489, 19 грн.

Не погодившись з рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 вересня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства «Укрзовніштрейдінвест» подано апеляційну скаргу. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не взяв до уваги письмові докази, які доводять відсутність вини підприємства, та те, що на господарську діяльність підприємства впливає дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у вигляді військових дій на території Луганської області та м. Сєвєродонецька, що призвело до вимушеної зупинки підприємства 09.05.2014 року. Унеможливлення виконання обов’язків товариства, передбачених ст.ст.47, 116 КЗпП України, в день звільнення позивача 18.03.2015 року, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення від відповідальності. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду від 29 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог позивачу.

В судовому засіданні представники ТОВ СП « Укрзовніштрейдінвест» - ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не має.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи рішення суду не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Ухвалюючи рішення про задоволення заявлених вимог позивача, суд першої інстанції, виходив з того, що ним були встановлені обставини про те, що ОСОБА_2 був прийнятий до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на посаду апаратник синтезу 6-го розряду у відділення з ремонту електрообладнання у відділення з виробництва гранульованого карбаміду (мочевини). 18 березня 2015 року на підставі наказу №49-к позивача було звільнено за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України. Відповідно до наданої довідки № 80 від 30 березня 2017 року ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», заборгованість з невиплати заробітної плати товариства перед ОСОБА_2 за період з січня по березень 2015 року склала: 3328,00 грн. заробітної плати та 1926,00 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за січень 2015 року; 3024, 00 грн. заробітної плати та 1512,00 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2015 року, 3267,00 грн. заробітної плати та 1153,00 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за березень 2015 року. На день розгляду справи в суді заборгованість по заробітній платі не виплачена і цю обставину сторони не спростовують. Суд не взяв до уваги як належний доказ відсутності вини відповідача у не проведенні розрахунку з позивачем, наданий відповідачем науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) Торгово промислової палати України №3029/2/21-10.2 від 27.09.2017 року та сертифікат Луганської регіональної промислової палати 7566. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності вини відповідача у проведені розрахунку при звільненні позивача, а тому заявлені вимог позивача підлягають задоволенню на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України.

Колегія суддів судової палати вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам. з наступних підстав

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 (том 1, а.с.211-223) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, в тому числі території міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), м. Первомайськ, м. Щастя Луганської області, що супроводжуються актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків сторонами, передбачених умовами договору, законодавчими та іншими нормативними актами.

Зупинення господарської діяльності ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» є вимушеним заходом, зумовленим запобігання зростання техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська-330», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань.

Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично знівельована можливість підприємства виконати обов’язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема: ст.ст.47 і 116 КЗпП України, а саме: провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення.

Унеможливлення виконання обов’язку, передбаченого ст.ст.47, 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок з кожним звільненим працівником 18.03.2015 року, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв’язку із цим антитерористичної операції з 25 травня 2014 року і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

З огляду на наведене, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що затримка виплати позивачу належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», неправильно застосувавши норми статей 116, 117 цього Кодексу.

Крім того, такий висновок місцевого суду суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року у справі № 6-364цс16 щодо застосування в подібних правовідносинах ст.ст.116, 117 КЗпП України.

Разом із тим, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції та позивача на неможливість підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору) саме висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2. Так, ч.1 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» встановлено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

При цьому, згідно із ч.2 ст.11 вказаного Закону, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат.

Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Вказаний вище висновок складено на бланку Торгово-промислової палати України, підписаний віце-президентом Торгово-промислової палати України, виданий згідно з чинним законодавством.

За таких обставинах колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок Торгово-промислової палати України (у тому числі і науково-правовий) є різновидом сертифікату Торгово-промислової палати України та належним чином засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) і є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Колегія суддів судової палати не приймає до уваги посилання позивача, що заборгованість по заробітній платі була і до настання військових дій, оскільки позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні. Наслідки частини першої статті 117 КЗпП України підлягають застосуванню у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Позивача було звільнено 18.03.2015 року, тому колегією суддів судової палати була надана правова оцінка обставинам, які були на час звільнення позивача та на час розгляду справи у суді.

На підставі вищевикладеного і відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідачем при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1 446, 40 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору. За таких підстав з ОСОБА_2 на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 446, 40 грн.

Керуючись ст. 303, 304,307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» судовий збір у розмірі 1 446, 40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З повним текстом рішення особи, які приймали участь у справі, зможуть ознайомитись через 5 днів.

Головуючий

Судді: