Рішення № 7086188, 19.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.09 Справа№ 25/238

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м.Львів)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод фрезерних верстатів” (м.Львів)

про : стягнення заборгованості в сумі 128 467,13 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі : І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача: Бекерська О.І.-представник, довіреність від 09.01.08 року

від відповідача : Романушка П.П.-представник, довіреність від 05.12.2008 року

від прокурора: Не з»явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод фрезерних верстатів” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 128 467,13 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.10.2009 року. Ухвалою від 21.10.2009 року розгляд справи відкладено до 27.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 27.10.2009 року розгляд справи відкладено до 03.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 03.11.2009 року розгляд справи відкладено до 09.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та прокурора. Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи відкладено до 16.11.2009 року, у зв”язку з відсутністю позивача та прокурора. Ухвалою від 16.11.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2009 року, за клопотанням сторін.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2009 року, про відкладення від 21.10.2009 року, від 27.10.2009 року, від 03.11.2009 року, від 09.11.2009 року, про оголошення перерви від 16.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2009 року, про відкладення від 21.10.2009 року, від 27.10.2009 року, від 03.11.2009 року, від 09.11.2009 року, про оголошення перерви від 16.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.11.2009 року вих.№39-3/119 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

19.11.2009 року за вх.№23956 позивач надав пояснення по суті спору.

19.11.2009 року за вх.№23957 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 116320,86 грн. основного боргу, 10208,44 грн. пені, 283,02 грн. 3% річних, 1354,81 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2009 року, про відкладення від 21.10.2009 року, від 27.10.2009 року, від 03.11.2009 року, від 09.11.2009 року, про оголошення перерви від 16.11.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

В судовому засіданні 27.10.2009 року відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 27.10.2009 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Прокурор проти заявленого клопотання не заперечив.

03.11.2009 року за вх.№22748 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд припинити провадження у справі.

19.11.2009 року за вх.№23959 відповідач подав доповнення до відзиву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10208,44 грн.

19.11.2009 року відповідач подав клопотання про розстрочення погашення суми боргу на 10 місяців та зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до 1000,00 грн.

В судовому засіданні 19.11.2009 року відповідач подав заяву, згідно якої визнає суму боргу в розмірі 116320,88 грн., 3% річних в розмірі 283,02 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 1354,81 грн. та просить суд зменшити розмір пені.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

За твердженням прокурора, ЛМКП “Львівтеплоенерго” належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і Державний бюджет України. Кошти, які надходять від споживачів на рахунки ЛМКП “Львівтеплоенерго”, підприємство спрямовує на виплату податків та інших обов”язкових платежів до бюджетів різних рівнів, внесків до Пенсійного фонду України, оплату заробітної плати, сплату коштів за спожитий природний газ тощо.

За твердженням прокурора, несвоєчасне виконання або невиконання відповідачем умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень в бюджети різних рівнів, що призвело до заподіяння шкоди інтересам Держави. ЛМКП “Львівтеплоенерго” є постачальником теплової енергії, послугами якого користується більшість мешканців м.Львова, а тому зниження якості послуг, які надаються ЛМКП “Львівтеплоенерго”, через відсутність фінансування внаслідок неналежного виконання договірних зобов”язань окремими споживачами, призводить до порушення прав та законних інтересів членів територіальної громади.

01.10.2002 року між ЛМКП “Львівтеплоенерго” (надалі позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Львівський завод фрезерних верстатів” (надалі відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за №257/Г. Відповідно до зазначеного договору, ЛМКП “Львівтеплоенерго” зобов”язувалося постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов”язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі, тобто до 25 числа місяця, наступного за звітним.

За твердженням позивача, відповідач свої договірні зобов”язання по оплаті теплової енергії не виконує. Всупереч умовам договору, за період з січня по липень 2009 року відповідачем не здійснено в повному обсязі оплати за використану теплову енергію на загальну суму 116620,86 грн., яка залишається не погашеною.

Згідно з п.7.2.3 договору, якщо з вини замовника послуг відбувається затримка у перерахуванні платежів у строки, що встановлені цим договором, замовник послуг сплачує постачальнику послуг пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. На момент подання даної заяви за підрахунками позивача пеня складає 10208,44 грн.

Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Львівський завод фрезерних верстатів” та ЛМКП „Львівтеплоенерго" договору на постачання теплової енергії в гарячій воді. Права та обов'язки відповідача, порядок розрахунків за договорами передбачено у розділах „Права та обов'язки покупця (споживача)", “Порядок розрахунків", „Відповідальність сторін" договорів.

Відповідно до п.п. 4.2.1.та 6.3 зазначеного вище договору, ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі, тобто до 25 числа місяця, наступного за звітним.

З огляду на те, що, як стверджує позивач, відповідач не виконує свої зобов”язання, з нього підлягають стягненню суми, на які збільшився борг відповідача перед позивачем внаслідок інфляційних процесів та 3% річних. Право ЛМКП “Львівтеплоенерго” вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту майнових прав та інтересів підприємства, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати ЛМКП “Львівтеплоенерго”.

На підставі наведеного, за розрахунком позивача, відповідач зобов”язаний сплатити позивачу 3% річних від простроченої суми, тобто 283,02 грн., а також суму інфляційних витрат в розмірі 1354,81 грн.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

19.11.2009 року за вх.№23957 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 116320,86 грн. основного боргу, 10208,44 грн. пені, 283,02 грн. 3% річних, 1354,81 грн. інфляційних втрат.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 128167,13 грн.

В судовому засіданні 19.11.2009 року відповідач подав заяву, згідно якої визнає суму боргу в розмірі 116320,88 грн., 3% річних в розмірі 283,02 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 1354,81 грн. та просить суд зменшити розмір пені.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема сплата неустойки (пеня, штраф).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 10208,86 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи складне фінансово - економічне становище відповідача, відсутність збитків у позивача та великий розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 5104,22 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України “Про енергопостачання”, одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п.5 ст. 25 Закону України “Про енергопостачання”, у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до п.6 ст.25 цього Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, однак, подав відзив, в якому визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач визнав борг у сумі 117958,71 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод фрезерних верстатів” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 123062,91 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст. ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод фрезерних верстатів” (79035, м.Львів, вул..Зелена,149, р/р 26007003165001 в ЛРУ АТ «Індекс-Банк», МФО 325279, код ЄДРПОУ 00222278) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79000, м.Львів, вул.Д.Апостола,1; індивідуальний податковий № 055064613028, № св-тва про реєстрацію: 17701408 ЗКПО 05506460, МФО 385413, р/р 26007321 ЛФ ВАТ «Мегабанк») борг у сумі 123 062 (сто двадцять три тисячі шістдесят дві) грн. 91 коп.

3.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод фрезерних верстатів” (79035, м.Львів, вул..Зелена,149, р/р 26007003165001 в ЛРУ АТ «Індекс-Банк», МФО 325279, код ЄДРПОУ 00222278) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) 1 230 (одну тисячу двісті тридцять) грн. 62 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя