Постанова № 70861727, 13.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Справа № 904/4984/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017у справі№ 904/4984/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомУкраїнського державного підприємства "УкрхімтрансаміакдоТовариства з обмеженою відповідальністю "БДО"простягнення 393142,15 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Приліпко О.Д.,

від відповідача: Петрашенко В.П.,

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.08.2016 просило стягнути 237860,59 грн., з яких: 194434,35 грн. збитків, 43426,24 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у межах договору від 22.04.2013 № 60/02А про надання інформаційно-консультаційних послуг та додаткової угоди до договору від 22.04.2013 № 1 Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" перераховано відповідачеві 50% попередньої оплати у сумі 100008,00 грн. за виконання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: за перевірку податкового обліку підприємства позивача. Відповідачем у встановлений договором строк послуг не надано у зв'язку з чим позивач звернувся до ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал" про закупівлю аналогічних послуг, внаслідок чого поніс збитки у сумі 194434,35 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2016 у справі № 904/4984/16 (суддя Колісник І.І.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/4984/16 (у складі колегії суддів: Березкіної О.В.-головуючого, Дарміна М.О., Подобєда І.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" (49000, м. Дніпро, вул. Сєрова, буд. 4, ідентифікаційний код 20197074) на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 15, ідентифікаційний код 31517060) 100008,00 грн. збитків; 1500,12 грн. витрат з оплати судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 у справі № 904/4984/16 (у складі колегії суддів: Самусенко С.С.-головуючого, Картере В.І., Кролевець О.А.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/4984/16 скасовано, справу № 904/4984/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити правову природу спірних правовідносин, умови укладеного між сторонами договору, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити наявність/відсутність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, та в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм процесуального права та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також перевірити посилання скаржника на норми ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 у справі № 904/4984/16 (суддя Воронько В.Д.) відмовлено у задоволенні позову Українському державному підприємству "Укрхімтрансаміак".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 904/4984/16 (у складі колегії суддів: Іванова О.Г.-головуючого, Широбокової Л.П., Вечірки І.О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 року у справі № 904/4984/16 частково скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" частково задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" (49000, м. Дніпро, вул. Сєрова, буд. 4, ідентифікаційний код 20197074) на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 15, ідентифікаційний код 31517060) 100008,00 грн. суму попередньої оплати; 4799,83 грн. витрат з оплати судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 15, ідентифікаційний код 31517060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" (49000, м. Дніпро, вул. Сєрова, буд. 4, ідентифікаційний код 20197074) 4755,48 грн. витрат з оплат судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг.

Рішення мотивоване тим, що 27.06.2013, у межах терміну дії договору від 22.04.2013 № 60/02А про надання інформаційно-консультаційних послуг позивачем укладено договір від № 1019-Суп про надання аналогічних послуг з іншим виконавцем ТОВ Аудиторська фірма "Капітал Груп". Тобто позивач в односторонньому порядку відмовився від укладеного із відповідачем договору до закінчення терміну його дії, не повідомив відповідача про таку відмову. Зазначені дії свідчать про порушення позивачем взятих на себе зобов'язань за договором, у тому числі щодо прийняття наданих послуг (виконаних робіт) та проведення кінцевих розрахунків.

Суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем передбачених договором послуг (робіт), тому позивач безпідставно звернувся за отриманням вказаних послуг до іншого виконавця ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп" на підставі укладеного договору від 27.06.2013 № 1019-Суп та відмовився від укладеного договору з відповідачем.

У зв'язку з чим сплачена позивачем попередня оплата у сумі 100008,00 грн. не може вважатися його збитками, тому що є оплатою за фактично виконані послуги (роботи). Розрахунок пені позивачем здійснено поза межами шестимісячного строку, встановленого ст. 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 904/4984/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017, і припинити провадження у справі.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БДО" (виконавець) 22.04.2013 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 60/02А

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов'язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору види, перелік послуг, обсяг, форма надання, терміни надання, вартість, порядок оплати та інші умови надання послуг встановлюються сторонами у додатковій угоді, яка після підписання є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. договору виконавець зобов'язаний надавати послуги, передбачені договором якісно та на високому професійному рівні і в установлені строки.

Відповідно до п. 3.2. договору терміни надання послуг встановлюються додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору у випадку, якщо замовник на підставі письмового запиту виконавця і в узгоджений сторонами строк не забезпечить виконавця усією необхідною інформацією та/або документами, строк виконання відповідних послуг і передачі звітних документів автоматично збільшується на період такого прострочення замовника. При цьому виконавець зобов'язується передати замовнику письмове повідомлення про продовження строку надання послуг у зв'язку з несвоєчасним або неповним наданням інформації та/або документів. Вказане повідомлення виконавець надсилає замовнику поштою, кур'єром або передає нарочно не пізніше робочого дня, наступного за останнім днем узгодженого сторонами строку надання інформації та/або документації, з додатковою відправкою у той же час факсом або сканованого варіанту на електронну пошту.

Відповідно до п. 4.1. договору у зв'язку з наданням послуг, передбачених кожною окремою додатковою угодою до договору, виконавець направляє замовнику акт приймання-здачі наданих послуг (виконаних робіт) (далі - акт). Датою складання акта є дата його двостороннього підписання сторонами договору.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість послуг та порядок оплати встановлюються сторонами у додаткових угодах до договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються у гривнях у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Замовник самостійно несе витрати, пов'язані зі списанням грошових коштів зі свого рахунку, а виконавець самостійно несе витрати, пов'язані із зарахуванням зазначених коштів на свій поточний рахунок (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору надані виконавцем послуги будуть ґрунтуватися на інформації, документації замовника і виконавець не несе відповідальності за ненадання або неналежне надання послуг, якщо воно спричинене ненаданням замовником необхідної інформації, документації, її неповнотою або неправдивістю.

Відповідно до п. 3.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 щодо зобов'язань, що виникли протягом терміну дії договору-до їх повного виконання.

У рамках виконання договору від 22.04.2013 № 60/02А про надання інформаційно-консультаційних послуг сторонами укладено додаткову угоду № 1 до цього договору пунктом 1. якої визначено, що під інформаційно-консультаційними послугами розуміється перевірка податкового обліку УДП "Укрхімтрансаміак" за такими податками і звітами: податок на прибуток-квартальні декларації за період з 01.04.2011 по 31.12.2012; ПДВ-місячні декларації за період з 01.04.2011 по 31.03.2013; рентна плата за транспортування аміаку територією України-місячні декларації за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

Відповідно до п. 4. додаткової угоди у якості результатів послуг виконавець надає свої висновки з податкової перевірки у вигляді письмового звіту про податковий аудит російською мовою, у якому буде викладено виявлені виконавцем помилки податкового обліку замовника і зазначені короткі рекомендації по виявленим помилкам. Виконавець надає остаточний звіт протягом п'яти робочих днів після обговорення проекту звіту з замовником та усунення вказаних замовником зауважень.

Відповідно до п. 5. додаткової угоди термін початку податкової перевірки-25.04.2013, передача проекту звіту замовнику-31.05.2013.

Відповідно до п. 6. додаткової угоди замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після отримання від виконавця проекту звіту затвердити проект або надіслати виконавцеві у письмовій формі чи електронною поштою зауваження стосовно його змісту і строків на їх виконання.

Відповідно до п. 7. додаткової угоди після усунення виконавцем усіх зауважень замовника до проекту звіту виконавець передає замовнику остаточний звіт разом з актом приймання-здачі наданих послуг (виконаних робіт).

Відповідно до п. 8. додаткової угоди вартість послуг становить 200016,00 грн., у т.ч. ПДВ 33336,00 грн.

Відповідно до п. 9. додаткової угоди оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця у наступному порядку: попередньої оплати у розмірі 50% вартості послуг-після підписання договору; решта 50% вартості послуг-протягом трьох робочих днів з моменту підписання акта приймання-здачі послуг (виконаних робіт) або з моменту, коли послуги вважаються виконаними належним чином відповідно до пункту 4.2. договору (залежно від дати, що настала раніше).

Додаткову угоду складено російською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Вказана додаткова угода є невід'ємною частиною договору від 22.04.2013 № 60/02А про надання інформаційно-консультаційних послуг і набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін (п. 10. додаткової угоди).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що факт укладення спірного договору та додаткової угоди № 1 до нього у спрощений спосіб підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 у справі № 904/10393/14 за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" про стягнення 121190,46 грн. не потребує додаткового доведення під час розгляду даної справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на виконання умов договору та додаткової угоди до нього надано позивачеві рахунок (інвойс) № 144/13 від 25.04.2013 на оплату 50% попередньої оплати за додатковою угодою № 1 від 22.04.2013 до договору від 22.04.2013 № 60/02А на суму 100008,00 грн.

Позивачем 30.04.2013 сплачено відповідачу за вказаним рахунком грошові кошти у сумі 100008,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 662.

У зв'язку з невиконанням відповідачем послуг у встановлений договором строк позивач звернувся до ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал" та уклав договір від 27.06.2013 № 1019-Суп про надання аудиторських послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору від 27.06.2013 № 1019-Суп у порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець надає аудиторські послуги, а замовник приймає та оплачує належно надані виконавцем послуги. Аудиторські послуги за цим договором надаються шляхом: перевірки податкового обліку замовника з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012; перевірки податкового обліку замовника з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.03.2013, а саме: перевірки податкових накладних, перевірки порядку реєстрації податкових накладних та правильності розподілу податкового кредиту і віднесення розподіленого ПДВ до складу витрат; перевірки касових операцій, заробітної плати та авансових звітів замовника за період з 01.04.2011 по 31.03.2013; перевірки земельного податку за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

Відповідно до п. 2.1. договору від 27.06.2013 № 1019-Суп вартість послуг виконавця за цим договором становить 346000,00 грн., у т.ч. ПДВ 57666,67 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору від 27.06.2013 № 1019-Суп цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

На виконання договору про надання аудиторських послуг від 27.06.2013 № 1019-Суп позивачем здійснено оплату у сумі 346000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1059 від 16.07.2013 на суму 173000,40 грн. та № 1848 від 05.12.2013 на суму 172999,60 грн.

На підтвердження отримання від ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал" послуг за договором від 27.06.2013 № 1019-Суп про надання аудиторських послуг позивачем надано суду витяг зі звіту про фактичні результати перевірки податкового обліку з окремих видів податків та зборів Українського Державного підприємства "Укрхімтрансаміак".

Відповідно до опису вкладення у цінний лист та поштового конверту відповідачем направлено позивачу проект звіту для обговорення поштою лише 31.07.2015, тобто з простроченням на два роки і два місяці після передбаченого договором строку-31.05.2013.

Листом № 848 від 07.08.2015 позивачем повернуто на адресу відповідача проект звіту, посилаючись на незрозумілість мети, яку переслідував відповідач направляючи вказаний звіт.

Позивачем зазначено, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 22.04.2013 № 60/02А про надання інформаційно-консультаційних послуг спонукало його звернутися до іншого виконавця послуг та понести додаткові витрати з оплати аналогічних послуг за більш високою ціною, внаслідок чого позивач зазнав збитків у сумі 194434,35 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому, договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені положення Цивільного кодексу України головною відмінністю цих договорів є те, що результат роботи за договором про надання послуг не має речового (матеріального) відтворення, як у договорі підряду, а спрямований на задоволення потреби замовника у будь-чому і споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що аналіз умов укладеного між сторонами договору та додаткової угоди до нього не дає можливості кваліфікувати правовідносини сторін як такі, що виникли лише за договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Передбачене умовами договору оформлення результатів надання послуг у вигляді письмового звіту про податковий аудит, а також процедура розгляду цього звіту замовником та підготовка виконавцем остаточного звіту після усунення зауважень замовника свідчать про те, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору підряду.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зазначено, що до відносин сторін, що склалися за наслідком укладання договору від 22.04.2013 № 60/02А про надання інформаційно-консультаційних послуг слід застосовувати у відповідних частинах положення Цивільного кодекс України, які регулюють як підрядні відносини, так і відносини з надання послуг.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору від 22.04.2013 № 60/02А є господарськими зобов'язаннями, а відповідно до статей 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 5. додаткової угоди № 1 відповідач повинен надати позивачу договірні послуги не пізніше 31.05.2013.

Позивачем зазначено, що відповідачем не виконано своїх договірних зобов'язань, чим порушено умови договору та вимоги чинного законодавства.

Відповідачем у відзиві зазначено про передачу позивачу у строк до 31.05.2013 проекту звіту для обговорення, складання якого є результатом послуг за договором та підтверджує їх фактичне надання.

Відповідачем на підтвердження виконання передбачених договором послуг надано документи, які свідчать про відрядження його працівників: Трубакової Е.А. та Козлової Т.А. до позивача у період з 13.05.2013 по 24.05.2013, а саме: копії наказів про призначення Трубакової Е.А. та Козлової Т.А. на роботу; копії наказів ТОВ "БДО" про відрядження Трубакової Е.А. та Козлової Т.А.; копії залізничних квитків на потяг "Дніпропетровськ-Київ", "Київ-Дніпропетровськ" на ім'я Трубакової Е.А. та Козлової Т.А.; копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт Трубакової Е.А. та Козлової Т.А.; копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ТОВ "Амас".

У матеріалах справи відсутні докази направлення або вручення позивачу проекту звіту про податковий аудит у строк до 31.05.2013.

У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що належних та допустимих доказів відповідач на підтвердження своєчасного надання послуг у визначений договором строк суду не надано.

Твердження відповідача, зазначене у його відзиві на позов про передачу позивачу проекту звіту до 31.05.2013 є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що надані відповідачем на підтвердження виконання передбачених договором послуг документи, що свідчать про відрядження його працівників до позивача у період з 13.05.2013 року по 24.05.2013, не підтверджують факт своєчасного надання послуг, а лише свідчать про те, що відповідач намагався виконати умови договору з надання послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що обґрунтовуючи невиконання позивачем вимог відповідача щодо надання йому необхідних документів, останній надав суду копії листів від 25.04.2013 вих. № 369/04А, від 26.04.2013 вих. № 370/04А, від 27.05.2013 б/н.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що жодного доказу на підтвердження надсилання вказаних листів на адресу позивача відповідачем суду не надано. Не підтверджено їх отримання і позивачем.

На вимогу суду відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2016 у порядку задоволення клопотання представника відповідача, доказів на підтвердження щодо їх отримання позивачем не надано, посилаючись у своїх письмових поясненнях від 23.08.2016 на відсутність журналу вхідної кореспонденції у зв'язку із закінченням терміну його зберігання

Безпідставність заперечень відповідача підтверджується тим, що всупереч пункту 3.3. договору щодо процедури витребування від замовника-позивача необхідної інформації та документів відповідачем не надано суду доказів письмового повідомлення позивача поштою, кур'єром або нарочно про продовження строку надання послуг у зв'язку з несвоєчасним чи неповним їх наданням.

Відповідно до пункту 8.1. договору неповне надання позивачем інформації чи документації не є перешкодою для виконання відповідачем послуг на підставі наявних у нього документів у визначений договором строк, оскільки сторони дійшли згоди, що надані виконавцем послуги будуть ґрунтуватися на інформації, документації замовника і виконавець не несе відповідальності за ненадання або неналежне надання послуг, якщо воно спричинене ненаданням замовником необхідної інформації, документації, її неповнотою або неправдивістю.

Фактичне складення відповідачем проекту звіту, який направлено лише 31.07.2015, що є результатом послуг за договором, підтверджує можливість надання послуг за документами позивача, що були наявними у відповідача.

Є незаконними заперечення відповідача щодо відсутності прострочення відповідачем з підстав притримання ним передачі проекту звіту через оскарження позивачем укладення договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України право на притримання речі належить саме кредитору лише у випадку невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем платіжним дорученням № 662 від 30.04.2013 своєчасно оплачено виставлений відповідачем рахунок (інвойс) № 144/13 від 25.04.2013 на оплату 50% попередньої оплати за додатковою угодою № 1 від 22.04.2013 до договору № 60/02А від 22.04.2013 на суму 100008,00 грн.

Строк для сплати решти 50% вартості послуг не настав, оскільки сторонами не підписано акт приймання-передачі послуг (виконаних робіт).

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач не довів несвоєчасне виконання позивачем зобов'язання щодо оплати за договором, та відповідно наявності у відповідача права на притримання ним передачі проекту звіту за договором із зазначених підстав.

Притримання відповідачем передачі проекту звіту з мотивів оскарження позивачем укладення спірного договору не могло мати місце, оскільки позивач вперше звернувся до суду з позовом лише у грудні 2014 року, а притримання відповідачем мало місце ще з 01.06.2013.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, зазначених у постанові від 31.01.2017 у справі № 904/4884/16 причини порушення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором (просточення боржника у наданні необхідних документів; наявність права на притримання) досліджені колегією суддів та не знайшли свого об'єктивного підтвердження.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження направлення проекту звіту на адресу позивача відповідно до умов договору. Відповідач не навів об'єктивних та поважних причин, які перешкоджали направленню проекту звіту у строк, визначений п. 5. додаткової угоди № 1 до даного договору.

Долучені позивачем до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист від 31.07.2015 та поштовий конверт підтверджують факт того, що письмовий звіт до УДП "Укрхімтрансаміак" надійшов лише у липні 2015 року, тобто через два роки та два місяці після терміну, встановленого договором.

За доводами позивача через прострочення відповідачем більше ніж на два роки виконання зобов'язання замовник вже втратив інтерес до результату наданих послуг у зв'язку з чим листом № 848 від 07.08.2015 повернув на адресу відповідача проект звіту.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З урахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БДО" прострочено виконання зобов'язання на два роки та два місяці; замовник -Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" у зв'язку з невиконанням відповідачем послуг у встановлений договором строк звернувся до ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал" та уклав договір від 27.06.2013 № 1019-Суп про надання аудиторських послуг, який фактично виконано у 2013 році, що підтверджується платіжними дорученнями № 1059 від 16.07.2013 на суму 173000,40 грн. та № 1848 від 05.12.2013 на суму 172999,60 грн., та звітом про фактичні результати перевірки податкового обліку з окремих видів податків та зборів Українського Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"; у грудні 2014 року замовник Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 100008,00 грн. отриманих у якості передплати за спірним договором,

Суд апеляційної інстанції правомірно вважає, що внаслідок тривалого прострочення боржника позивач втратив інтерес до результату наданих послуг та скористався правом, визначеним у п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, а саме: відмовився від прийняття виконання послуг, про що повідомив відповідача листом № 848 від 07.08.2015, яким повернув на адресу останнього проект звіту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вказівок Вищого господарського суду України, зазначених у постанові від 31.01.2017 у справі № 904/4884/16, судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що відповідачем у травні 2013 року прийнято заходи для виконання взятих на себе зобов'язань. Проте із встановлених обставин вбачається, що фактично відповідачем надіслано на адресу позивача проект звіту для обговорення лише 31.07.2015, тобто з простроченням на два роки та два місяці, що відповідно до п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України надало замовнику право відмовився від прийняття виконання послуг.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з доводами апеляційної скарги та вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на відсутність доказів звернення УДП "Укрхімтрансаміак" до відповідача з вимогою щодо передачі йому результатів наданих за договором послуг (виконання обов'язку в натурі), оскільки у договорі від 22.04.2013 № 60/02А про надання інформаційно-консультаційних послуг та додатковій угоді до нього сторонами погоджено порядок приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт), тому встановлення додаткових умов для позивача судом першої інстанції є неприпустимим.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про односторонню відмову від виконання зобов'язань позивачем, оскільки твердження, що укладання договору від 27.06.2013 № 1019-Суп з ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп" є порушенням взятих на себе зобов'язань та односторонньою відмовою від договору позивачем є виключно припущенням господарського суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції.

Відповідно до с. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, серед іншого, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дозволяє дійти до висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що невиконання відповідачем у встановленим договором строк своїх зобов'язань об'єктивно надало позивачу передбачене статтею 621 Цивільного кодексу України право звернутися за отриманням послуги до іншого виконавця -ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп" відповідно до укладеного з ним договору від 27.06.2013 № 1019-Суп.

Враховуючи встановлені обставини справи, сплачена позивачем попередня оплата у сумі 100008,00 грн. фактично є його збитками, завданими відповідачем замовнику внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором.

В іншій частині позовні вимоги щодо збитків є недоведеними.

Загальна сума збитків визначена позивачем у сумі 194434,35 грн., з яких: 100008,00 грн. витрати у вигляді попередньої за договором з відповідачем; 94426,35 грн. додаткові витрати позивача у вигляді різниці у вартості послуг з аудиту податку на прибуток та додану вартість за договорами з відповідачем і ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп".

Обґрунтовуючи розрахунок 94426,35 грн. збитків, що є частиною збитків у загальній сумі 194434,35 грн., вказаних позивачем у його заяві про зменшення позовних вимог, представник позивача у судовому засіданні 23.08.2016 пояснив, що вона визначена як від'ємне значення між сумою договору, укладеного з відповідачем (200016,00 грн.) та вартістю послуг з аудиту податку на прибуток та податку на додану вартість у сумі 294278,35 грн. за договором, який укладений з ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп".

Вартість послуг з аудиту податку на прибуток та податку на додану вартість у сумі 294278,35 грн. позивач підтверджує копією витягу з робочих документів ТОВ "АФ "Капітал Груп" щодо перевірки позивача відповідно до укладеного між ними договору від 27.06.2013 № 1019-Суп.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що збитки у сумі 94426,35 грн. не можуть вважатися правомірно заявленими до стягнення, виходячи з наступного.

Відповідно до застосованого позивачем розрахунку вказана сума є меншою і фактично складає 94262,35 грн. (294278,35 - 200016 = 94262,35).

Проте навіть вказана сума не є різницею вартості послуг з аудиту податку на прибуток та додану вартість, яку позивач вважає збитками, оскільки вона визначена ним шляхом порівняння фактичних його витрат на ці послуги, сплачені на користь ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп" із загальною сумою договору-200016,00 грн., до складу якої окрім вартості послуг з аудиту цих двох обов'язкових платежів входить також вартість послуг з аудиту рентної плати за транспортування аміаку територією України.

Таким чином співставлення цих двох величин не є співрозмірним.

Крім цього, стверджуючи про можливість віднесення такої різниці у вартості послуг до збитків, позивачем не надано доказів неможливості отримання ним аналогічних послуг у вказаний період часу від інших виконавців за тією ж вартістю.

Представник відповідача 20.07.2016 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, обґрунтовуючи її тим, що строк від дати укладення договору до моменту подання позовної заяви позивачем становить більше ніж три роки, що, на його думку, є доказом того, що строк позовної давності до основних вимог сплив.

Заявляючи про застосування строку позовної давності про стягнення неустойки у сумі 43426,24 грн. позивач стверджує, що цей строк сплив, починаючи з 01.06.2013.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до абз. 1 п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, у яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що за обставинами справи перебіг строку позовної давності за позовними вимогами починається з 01.06.2013 та з урахуванням статей 257, 261 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення збитків закінчується 01.06.2016.

Позивач звернувся з позовом до суду 10.06.2016.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язк можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2013 по 31.12.2014 відповідачем підтверджено наявність кредитової заборгованості перед позивачем за консультаційні послуги відповідно до договору від 25.04.2013 № 144/13 у сумі 100008,00 грн. (номер та дата договору відповідають номеру та даті рахунку (інвойсу) № 144/13 від 25.04.2013 на оплату 50% попередньої оплати за додатковою угодою № 1 від 22.04.2013 до договору № 60/02А від 22.04.2013 на суму 100008,00 грн. виставленому відповідачем, тому суд правомірно вважає, що перебіг позовної давності перервано вчиненням відповідачем дій, що свідчить про визнання ним свого боргу у сумі 100008,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення збитків підлягають частковому задоволенню у сумі 100008,00 грн.

Вимоги щодо стягнення неустойки не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 6.1. договору у випадку порушення строку надання послуг з вини виконавця, він сплачує замовнику неустойку за кожен день прострочки надання послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої протягом прострочки, від вартості послуг відповідної додаткової угоди.

З урахуванням умов договору та нормативних приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування неустойки можливе лише протягом шести місяців від початку прострочення відповідачем виконання договірного зобов'язання, а саме: за період з 01.06.2013 по 01.12.2013.

Заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована у сумі 43426,24 грн. за загальний період з 04.11.2015 по 03.05.2016, тобто поза межами передбаченого законом строку.

Системний аналіз нормативних приписів, що регулюють застосування строку позовної давності дозволяє дійти до висновку, що підставою для застосування строку позовної давності є доведений факт порушення законного права або інтересу, що підлягають захисту.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого у цій справі позову щодо стягнення неустойки унеможливлює застосування строку позовної давності за заявою відповідача.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 904/4984/16 Господарського суду Дніпропетровської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 904/4984/16 Господарського суду Дніпропетровської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 904/4984/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 904/4984/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Нєсвєтова Н.М.