Ухвала суду № 70860103, 05.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2433/15

Провадження № 22-ц/779/1728/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. М. І.

Суддя-доповідач Ясеновенко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Бойчука І.В.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Слобідської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно збудованого будинку за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 12 жовтня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та Слобідської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

В заяві зазначила, що на підставі свідоцтва від 16.03.2004 року про право на спадщину за заповітом їй належить на праві власності домоволодіння по АДРЕСА_1.

В 2015 році вона виготовила технічну документацію на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, однак їй було відмовлено у внесенні відомостей щодо приватизації у зв'язку з накладкою її земельної ділянки та суміжної земельної ділянки ОСОБА_2

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 згідно державного акту приватизувала 0,1566 га земельної ділянки таким чином, що межа між їх земельними ділянками проходить по належних їй господарській споруді та житловому будинку, споруджених попереднім власником, просила визнати недійсним держаний акт серії НОМЕР_1 від 03.07.2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1566 га, виданий на ім'я ОСОБА_2, та відновити межу за межовими знаками згідно плану-абрису 20.08.2015 року.

ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно збудованого будинку.

В заяві зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.02.2000 року вона є власником домоволодіння по АДРЕСА_2 та власником 0,1566 га земельної ділянки на підставі державного акту від 03.07.2012 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 здійснила самочинну добудову до житлового будинку таким чином, що стіна будинку частково проходить по належній їй земельній ділянці, ОСОБА_2 просила задовольнити позов.

Рішенням Косівського районного суду від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду. Судом не було враховано того, що спір виник з вини землевпорядної організації, яка проводила обмір земельної ділянки ОСОБА_2 не по існуючій з 60-х років межі у вигляді бетонної бровки та забетонованих металічних стовпів, а виготовила технічну документацію таким чином, що її господарська споруда стала межею між їх господарствами.

Апелянт вважає, що вирішити спір можна лише в судовому порядку, оскільки лише суд може скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_2 також не погодилась з рішенням суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог.

Суд безпідставно не взяв до уваги подані нею акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписи та клопотання з цього приводу Державної інспекції сільського господарства, якими доведено факт самовільного зайняття частини земельної ділянки та здійснення ОСОБА_1 самочинної добудови до житлового будинку.

Не враховано судом і висновків експертиз, якими встановлено, що фактично площа земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, становить 0,1507 га, замість 0,1566 га переданої їй у власність, що також доводить факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 та її представник свою апеляційну скаргу підтримали, апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнали.

ОСОБА_2 та її представник свою апеляційну скаргу підтримали, апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнали.

Представник Слобідської сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва від 16.02.2000 року про право на спадщину за заповітом належить домоволодіння по АДРЕСА_2, а на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 03.07.2012 року вона є власником 0,1566 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.(а.с.56, 58)

ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1 і їх з ОСОБА_2 земельні ділянки межують.

На підставі свідоцтва від 16.03.2004 року про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 належить на праві власності домоволодіння по АДРЕСА_1. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з житлового будинку площею 13,6 кв.м., загальною площею 48, 0 кв.м. та господарських будівель та споруд: трьох навісів Б, В, Д, стайні Г, вбиральні Е, огорожі №1-2 по АДРЕСА_1, розміщений на земельній ділянці Слобідської сільської ради.(а.с.19)

Встановлено, що ОСОБА_1 проведено реконструкцію житлового будинку без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено ч.1. п.1. ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» і по даному факту складено акт перевірки від 12.10.2015 року та вручено припис від 12.10.2015 року про усунення порушення у строк до 12.01.2016 року. Крім того, дана реконструкція здійснена з порушенням п.3.25. ДБН 360-92.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги про визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 мотивувала тим, що ОСОБА_2 приватизувала свою земельну ділянку не по існуючій з 60-х років межі, а таким чином, що межа між їх земельними ділянками проходить по належних їй (ОСОБА_1) господарській споруді та житловому будинку, споруджених попереднім власником.

На підтвердження правомірності користування закріпленою за успадкованим домоволодінням земельною ділянкою ОСОБА_1 посилалась на виписку із погосподарських книг, згідно яких у користуванні у попереднього власника домоволодіння в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було обліковано 0,16 га земельної ділянки, а у суміжного землекористувача - ОСОБА_4 0,14 га.

Однак, як було зазначено вище, ОСОБА_1 є власником домоволодіння, а земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських споруд не була надана їй у користування в установленому законом порядку. Не подано ОСОБА_1 і доказів того, якою саме земельною ділянкою користувався попередній власник домоволодіння, тобто відсутня схема земельної ділянки, а отже відсутні докази того, де саме проходила межа між господарствами сторін.

Посилання ОСОБА_1 як на підтвердження позовних вимог на акт від 20.08.2015 року виїзної земельної комісії про погодження меж між суміжними землекористувачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яким встановлено порушення спорудженої 30 років тому межі між їх з відповідачкою земельними ділянками, з висновком про можливу технічну помилку землевпорядної організації, яка проводила обміри, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.10.2016 року визнано незаконним рішення Слобідської сільської ради №422-30/2015 року від 20.08.2015 року про затвердження зазначеного акту.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку в установленому законом порядку.

Так, рішенням Слобідської сільської ради за № 249-11/2008 від 09.11.2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.(а.с.55 т.1)

За заявою ОСОБА_2 в 2010 році ПП «Карпатгеосервіс» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів по передачі земельної ділянки у власність, підтвердженням чого є кадастровий план.

Рішенням Слобідської сільської ради № 471-19/2010 від 10.09.2010 року затверджена технічна документація та передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 0,4654 га., в тому числі за цільовими призначеннями: зокрема, ділянка № 1 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1566 га, в тому числі по угіддях: під будівлями і двором 0,0311 га, багаторічні насадження 0,1255 га.(а.с.54 т.1)

На підставі вказаного рішення 03 липня 2012 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 площею 0,1566 га (а.с.56 т.1).

Встановлено, що під час приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки межі суміжних земельних ділянок були погоджені, що підтверджено актом встановлення та узгодження меж спірної земельної ділянки з якого вбачається, що представником землевпорядної організації в присутності суміжних землекористувачів було проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,1566 га., які наведені на кадастровому плані. Також було погоджено та закріплено, що межі в натурі проходять по встановлених межових знаках дерев'яних кілках в кількості чотирьох штук, які передані на зберігання ОСОБА_2 (а.с.52 т.1)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не подала належних доказів права користування земельною ділянкою, а тому її вимоги безпідставні.

Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що спір виник з вини землевпорядної організації, яка проводила обмір земельної ділянки ОСОБА_2 не по існуючій з 60-х років межі у вигляді бетонної бровки та забетонованих металічних стовпів, а виготовила технічну документацію таким чином, що її господарська споруда стала межею між їх господарствами, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи не підтверджені доказами.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.

ОСОБА_2 заявила вимоги до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно збудованого будинку, посилаючись на те, що ОСОБА_1 здійснила самочинну добудову до житлового будинку таким чином, що стіна будинку частково проходить по належній їй земельній ділянці.

Встановлено, що найбільш виступаюча конструкція стіни новозбудованого житлового будинку ОСОБА_1 частково проходить по межі земельної ділянки, тобто житловий будинок збудований з порушенням ДБН 360-92, положеннями яких передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстані від межі сусідньої ділянки до найбільш виступаючої конструкції стіни житлового будинку або господарської споруди треба приймати не менше 1,0 м.

Наведене підтверджено висновком земельно-технічної експертизи (а.с.190 т.1)

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Враховуючи відсутність доказів спорудження житлового будинку з істотним порушення будівельних норм і правил, що порушує право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою, та відсутність доказів неможливості здійснити перебудову житлового будинку відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, а також враховуючи, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними.

Посилання ОСОБА_2 у скарзі на те, що подані нею докази, зокрема, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписи та клопотання з цього приводу Державної інспекції сільського господарства, а також висновок експертизи підтверджують факт самовільного захоплення відповідачкою частини належної їй земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки, як було зазначено вище, висновком експертизи встановлено, що лише найбільш виступаюча конструкція стіни новозбудованого житлового будинку частково проходить по межі земельних ділянок.

При таких обставинах справи підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: М.Д. Горейко І.В. Бойчук