Ухвала суду № 70859057, 11.12.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6988/17

Провадження № 2/0182/4134/2017

У Х В А Л А

Іменем України

11.12.2017 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", третя особа: Державна служба України з питань праці у Дніпропетровській області, Уповноважений Верховною Радою України про зміну формулювання наказу роботодавця про звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", третя особа: Державна служба України з питань праці у Дніпропетровській області, Уповноважений Верховною Радою України про зміну формулювання наказу роботодавця про звільнення.

У відповідності до ч.1ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ознайомившись з даним позовом, вважаю, що останній підлягає залишенню без руху, наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В позовній заяві зазначені дві вимоги немайнового характеру, зокрема: позивач просить суд змінити формулювання причини звільнення в наказі керівника ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", вказавши підставу звільнення "З ініціативи працівника на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України", а також просить суд зобов"язати ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" внести відповідні зміни до трудової книжки працівника, відповідно до інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" від 27 вересня 1993 року, затвердженого Міністерством юстиції України від 17 серпня 1993 року № 110.

Як вбачається з викладених вимог, вони не пов"язані із стягненням заробітної плати та поновленням на роботі. Такі вимоги є об"єктом справляння судового збору, який розраховується у відповідності до ставок, встановлених Законом України «Про судовий збір».

Згідно із п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 640 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року також роз'яснено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Таким чином, розмір судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, повинен складати 1280 грн. 00 коп. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп., то в даному випадку доплаті підлягає сума в розмірі 640 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.1994 року, № 18 від 26.10.1995, № 15 від 25.05.1998 «Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах, що стосується звільнення працівника з роботи слід залучати в якості третьої особи службову особу-керівника підприємства.

Проте в позовній заяві не зазначено третьою особою керівника, який прийняв рішення про звільнення позивача. Натомість в позовній заяві зазначено в якості третьої особи: Державну службу України з питань праці у Дніпропетровській області, а також Уповноваженого Верховною Радою України. Однак, позивачем не викладено суду як мотивів, так і доказів того, що рішення в справі може вплинути на права та обов"язки осіб, які ОСОБА_1 зазначив в позовній заяві в якості третіх осіб, так як ним фактично оскаржується наказ про підстави звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Зокрема, позивачем в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, не викладено обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги щодо зміни формулювання причин звільнення, є незрозумілим, на які підстави останній посилається, висуваючи таку вимогу. Що саме порушив відповідач, видаючи такий наказ та чим позивач обґрунтовує вимогу зміни підстав звільнення, останній також не мотивує в позові, як і вимогу зобов`язати відповідача внести в його трудову книжку відповідні зміни.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119,120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст.ст.119, 121 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", третя особа: Державна служба України з питань праці у Дніпропетровській області, Уповноважений Верховною Радою України про зміну формулювання наказу роботодавця про звільнення, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання ухвали, інакше заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.