Рішення № 7085905, 11.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.09                                                                                 Справа № 8/236

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», м. Рубіжне Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляр», м. Рубіжне Луганської області, -

про стягнення 60522 грн. 47 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Гуленко К.С.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 52661,29 грн., пені у сумі 5136,17 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1938,00 грн. та 3% річних у сумі 787,01 грн.;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 06 листопада до 27 листопада 2009 року та з 27 листопада до 11 грудня 2009 року - у зв’язку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

Позивач до судового засідання не з’явився, але звернувся до суду з клопотанням (телеграма №137 від 11.12.09 року) про відкладення розгляду справи у межах встановленого законом терміну її розгляду, мотивуючи його поважною причиною.

Розглянувши це клопотання, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази. а також те, що встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України двомісячний термін розгляду справи добігає кінця 19.12.09 року, при цьому цей термін у встановленому законом порядку не продовжено, - суд позбавлений реальної можливості здійснити чергове відкладення розгляду справи, - тобто клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання.

27.11.09 року він подав клопотання (вих. №323 від 25.11.09 року) з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з розглядом ним питання про добровільне погашення боргу, - однак, жодного документального доказу, який би свідчив про вчинення дій, спрямованих на погашення боргу (сплата частки (часток) боргу; здійснення взаємозвірки; та т.і.) до справи не надав.

          Сам факт надходження вищезгаданого клопотання суд вважає за повне визнання позову відповідачем.

          З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази та з огляду на закінчення терміну судового розгляду справи, суд, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

          І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.09 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №24 про надання послуг, відповідно до якого згідно умов останнього виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послуги, перелічені у п.1.2 цього договору, а замовник зобов’язується їх прийняти та оплатити (п.1.1).

Згідно п.1.2 договору, виконавець зобов’язується надавати замовнику послуги з забезпечення пропускного та внутрішньооб’єктного режиму, у т.ч. послуги з виписування та видачі перепусток для працівників замовника та його транспорту відповідно до наданих списків (далі –послуги).

Вартість послуг є договірною та становить 8500,00 грн. на місяць, є фіксованою та не підлягає змінам (п.2.1).

У випадку зростання індексу інфляції більше, ніж на 2%, зміни інших факторів, які впливають на вартість послуг, їх вартість за цим договором підлягає перегляду сторонами та зміні шляхом укладання додаткової угоди (п.2.3).

Щомісячно виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, який є підтвердженням факту надання послуг за відповідний місяць (п.3.2).

Замовник зобов’язаний оплатити послуги за ціною, у порядку та у термін, встановлені цим договором (п.4.3.1).

Оплату наданих послуг за поточний місяць замовник здійснює до 10 числа поточного місяця у розмірі, визначеному п.2.1 цього договору, на підставі рахунку виконавця (п.5.1).

За невиконання зобов’язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.6.1); винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була чинною у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (п.6.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року, але у будь-якому випадку –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п.10.1).

17.08.09 року за вих. №212 замовник звернувся до виконавця з листом, у якому висловив прохання розірвати цей договір, посилаючись на те, що замовник закінчив спорудження огорожі навколо своєї території, - у зв’язку з чим, як стверджує позивач, надання послуг за договором було припинено.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи акти приймання-передачі наданих послуг (п.3.2 договору):

від 31.01.09 року –за січень 2009 року;

від 28.02.09 року –за лютий 2009 року;

від 31.03.09 року –за березень 2009 року;

від 30.04.09 року –за квітень 2009 року;

від 31.05.09 року –за травень 2009 року;

від 30.06.09 року –за червень 2009 року;

від 31.07.09 року –за липень 2009 року, - на суму 8500,00 грн. кожний;

від 19.08.09 року за період з 01.08.09 року по 17.08.09 року – на суму 4661,29 грн.

Виконуючи умови п.5.1 договору, позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури:

№РК 0150 від 30.01.09 року на суму 8500,00 грн.;

№ПР/3 00013 від 20.02.09 року на суму 8500,00 грн.;

№ПР/3 00025 від 02.03.09 року на суму 8500,00 грн.;

№ПР/3 00042 від 01.04.09 року на суму 8500,00 грн.;

№ПР/3 00068 від 01.05.09 року на суму 8500,00 грн.;

№ПР/3 00156 від 01.06.09 року на суму 8500,00 грн.;

№ПР/1 00051 від 01.07.09 року на суму 8500,00 грн.;

№ПР/3 00180 від 03.08.09 року на суму 8500,00 грн.;

№РК 1187 від 19.08.09 року на суму 4661,29 грн., - а всього на суму 64161,29 грн.

Позивач стверджує, що відповідач частково –на суму 11500,00 грн. –оплатив ці рахунки, у зв’язку з чим залишок суми боргу склав 52661,29 грн.

На вказану суму він нарахував:

пеню за період з 31.03.09 року по 01.10.09 року (182 дні) у сумі 5136,17 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 1938,00 грн.;

3% річних у сумі 787,01 грн. (розрахунки додано до справи), - які він просить стягнути з відповідача.

Заява від позивача про зміну (зменшення, збільшення) суми позову або про відмову від нього до суду не надходила.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання (ст. 509 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

          Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

          Якщо боржник припустився неналежного виконання грошового зобов’язання, то відповідно до правила ст.536. ЦКУ за користування чужими грошовими коштами він зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Згідно частині 1 ст. 548 ЦКУ виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.           Способами забезпечення виконання є стягнення з винної сторони неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.           Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши від позивача послуги згідно договору, замовник (відповідач) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак він вартість наданих послуг сплатив частково, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Тобто відповідач порушив зобов’язання.

          Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобов’язань за договорами та додатковими угодами до них позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Як сказано вище у цьому рішенні, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

Суд вважає, що позивач (кредитор) належним чином довів вину відповідача у невиконанні зобов’язання за договором, а тому правомірно вимагає стягнення з нього суми боргу та штрафних санкцій.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляр», ідентифікаційний код 13389169, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, пл.Хіміків, 2ж/1 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», ідентифікаційний код 32803997, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, пл. Хіміків, 2 Луганської області, - основний борг у сумі 52661 (п’ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 29 коп.; пеню у сумі 5136 (п’ять тисяч сто тридцять шість) грн. 17 коп.; інфляційні нарахування у сумі 1938 (одна тисяча дев’ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп.; 3% річних у сумі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 01 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 605 (шістсот п’ять) грн. 23 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –14 грудня 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа