Рішення № 7085899, 11.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.09                                                                                 Справа № 8/253пн

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельне виробництво «Аскор»», місто Луганськ,

до Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, місто Луганськ, -

про визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Гуленко К.С.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Приходько А.О. –представник, - довіреність №б/н від 01.01.09 року,

від відповідача –Дуднік К.М. –представник, - довіреність №б/н від 20.11.09 року,

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання за ним права власності на об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 107-у, який складається з: літ. А-1 –виробнича будівля; літ. Б-1 –склад готової продукції з рампою літ. б; літ. В-4 –адміністративно-побутовий корпус з тамбуром літ. в, та зобов’язати відповідача провести реєстрацію права власності на цей об’єкт нерухомості.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 24 листопада до 11 грудня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 11.12.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.стю4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач відмовив у державній реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно.

          Представник відповідача проти позову не заперечив, поставив суд до відома про те, станом на час розгляду цього спору право власності на спірне нерухоме майно ні за ким не зареєстровано; вирішення спору по суті залишив на розсуд суду (відзив на позов від 24.11.09 року за вих. №2728).

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          На підставі акту від 19.12.1992 року, відповідно до установчого договору №1/6 від 02.09.1991 року між Луганським тепловозобудівним заводом Виробничого об’єднання «Луганськтепловоз», Акціонерним товариством ВО «Енергія», МКІВП «Елком»та Малим спільним підприємством «Аскор»(далі –МСП «Аскор»), а також згідно наказу по ВО «Луганськтепловоз»від 17.10.1991 року за №661 з балансу ВО «Луганськтепловоз»на баланс передано МСП «Аскор»в якості внеску об’єднання до статутного фонду передано основні засоби –«Лемекс-2»відновлювальною вартістю 967772 карб., залишковою вартістю 511749 карб.

          26.11.03 року відбулося засідання засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельне виробництво «Аскор»»(протокол №1), на якому було вирішено питання про перетворення МСП «Аскор»(первинна державна реєстрація як юридичної особи здійснена 13.08.1991 року) у Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельне виробництво «Аскор»»(далі –ТОВ «МВ «Аскор»»).

          17.12.03 року вказане товариство державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради зареєстровано в якості юридичної особи, реєстраційний запис №13821200000012635.

          Згідно п.1 розділу 3 Статуту ТОВ «МВ «Аскор»»його учасниками є: громадяни України Літинська Н.Л., Ганшмідт Є.Є., а також Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Синтез»(далі –ТОВ НВП «Синтез»).

14.12.04 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Синтез»(покупець) укладено договір купівлі-продажу державної частки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Тіхоновою Л.В. 14.12.04 року, за реєстром №4305; того ж дня договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за №357153, що підтверджується витягом від 14.12.04 року.

          Згідно договору продавець продав, а покупець купив державне майно –частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельне виробництво «Аскор»»у розмірі 45,95% (п.1.1), вартістю 189758,00 грн. (п.1.3) за 189758,00 грн. (п.1.4).

          Нерухоме майно покупцю передано 15.12.04 року на підставі акту передачі.

          Згідно п.1 розділу 4 Статуту ТОВ «МВ «Аскор»»його учасник - Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Синтез»передало до статутного фонду ТОВ «МВ «Аскор»»частку у розмірі 86,75632%, до складу якої входить також об’єкт нерухомого майна вартістю 255200 грн., розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107у, що складається з: А-1 –виробнича будівля (Лемекс-2); Б-1 –склад готової продукції, б –рампа; В-4 адміністративно-побутовий корпус; в – тамбур.

          Даному об’єкту нерухомості рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.08.03 року за №299/27 «Про присвоєння нової адреси виробничій будівлі «Лемекс-2», розташований за адресою: вул. Фрунзе, 107», - присвоєно нову адресу: вул. Фрунзе, 107-у.

Позивач надав до справи документальні докази, згідно яким спірне нерухоме майно, вказане у попередньому абзаці рішення, перебуває у нього на балансі з 01.01.05 року (довідка; витяг з Книги обліку основних засобів; інвентаризаційний опис №1 основних засобів станом на 01.11.09 року; інвентарна картка №3 обліку основних засобів).

У 2007 році заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області звернувся з позовом до ТОВ «МВ «Аскор»»- про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, що є предметом спору по даній справі (8/253пн).

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.01.08 року (справа №15/327пн), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 03.04.08 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.08 року, - у задоволенні позову відмовлено.

05.08.09 року позивач, маючи три вищезгадані судові рішення, звернувся до Луганського міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»(далі –БТІ) з приводу реєстрації права власності на спірний об’єкт нерухомості.

БТІ своїм листом від 19.08.09 року за вих. №15/43-2114 відмовило у вчиненні таких дій, пославшись на те, що «у вирішальній частині рішення не вказаний об’єкт нерухомого майна та право власності на даний об’єкт за ТОВ «Машинобудівельне виробництво «Аскор»»не визнано, а також в описовій частині рішення перелічене майно не співпадає з матеріалами технічної інвентаризації, а саме: літ. Б-1 –склад готової продукції, а фактично: літ. Б-1 склад готової продукції з рампою літ. б». –при цьому БТІ своєю довідкою за №1537 від 09.07.09 року підтвердило, що станом на вказану дату «належність даного об’єкта нерухомості не відома, т.я. правовстановлюючі документи до реєстрації не додані».

З огляду на викладене позивач просить визнати за ним право власності на це нерухоме майно.

Відповідач проти позову не заперечив.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          1.Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 ЦКУ).

          Відповідно до частин 1-3 ст. 319 Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

          Як сказано у частині 1 ст. 321 ЦКУ, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1-2 статті 325 Кодексу встановлено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод. Право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦКУ).

          Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦКУ).

          Суд вважає, що позивач належним чином документально довів, що він правомірно набув право власності на спірний об’єкт нерухомого майна.

          Згідно частині 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

          Оскільки оспорюється право власності позивача на об’єкт нерухомості, який є предметом позову по цій справі, то позивач правомірно скористався правилом ст. 392 ЦКУ, згідно якій власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

          2.Однак позов в частині спонукання МКП «БТІ»зареєструвати право власності позивача на спірні об’єкти нерухомості задоволенню не підлягає з огляду на таке.

          МКП «БТІ»свої функції щодо здійснення реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна виконує на підставі повноважень, делегованих йому Луганською міською радою та чинним законодавством (п.1.3 Статуту БТІ), а значить –є суб’єктом владних повноважень.

          За таких обставин спір у частині спонукання БТІ до вчинення дій, про які йдеться у позові, відповідно до ст.ст.17-19 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції, а не господарським судом.

          З огляду на викладене провадження по справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

          Керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача; підстав для їх покладення на відповідача суд не вбачає.

          На підставі викладеного, ст.ст. 316-321,328,331,386 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,12,22,32-34,36,43,33,47-1,49, п.1ч.1ст.80, ст.ст. 82-85 Госопдарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельне виробництво «Аскор»», ідентифікаційний код 13379567, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 107-у, право власності на наступні об’єкти нерухомого майна:

літ. А-1 –виробнича будівля; літ. Б-1 –склад готової продукції з рампою літ. б; літ. В-4 –адміністративно-побутовий корпус з тамбуром літ. в, - які розташовані за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 107-у (сто сім-«у»).

Відповідно до ст.ст.182 та 331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

          3.Судові витрати покласти на позивача.

          4.Провадження по справі щодо решти позовних вимог припинити.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.12.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 грудня 2009 року.

          Суддя                                                                                 А.П.Середа