Ухвала суду № 70858055, 06.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі № 813/904/17 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та просив замінити боржника у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 813/904/17, виданого 01.08.2017 Львівським окружним адміністративним судом, з управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова на Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова є правонаступником всіх прав і обов’язків управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, а тому його треба замінити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні по справі № 813/904/17 з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на його правонаступника – Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова.

Не погодившись з таким рішенням, Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова подало апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що стаття 264 КАС України на яку покликається заявник та суд першої інстанції, регулює заміну сторони виконавчого провадження. Проте, рішення про стягнення коштів у цьому випадку виконуються органами казначейства і відкриття виконавчого провадження під час такого виконання не передбачено, а тому не може бути і заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 41 КАС України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ця апеляційна скарга є безпідставною і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Частиною першою статті 264 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналогічні приписи містить й частина п’ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження є тотожною інституту процесуального правонаступництва, встановленого статтею 55 КАС України, яка визначає процесуальні наслідки переходу прав і обов’язків від однієї особи до іншої у відносинах, щодо яких виник спір.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про повернення безпідставно сплачених коштів та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на користь ОСОБА_2 640,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 вищезазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін та набрала законної сили.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

11.08.2017 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/904/17, у якому зобов’язано стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова на користь ОСОБА_2 640,00 грн сплаченого судового збору.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі – рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Статтею 3 цього ж Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до пункту третього цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно із пунктом тринадцятим цього ж Порядку зупинення безспірного списання коштів здійснюється, зокрема у разі звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником.

Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області та утворено нове – Галицьке об’єднане Управління Пенсійного фонду України м. Львова (код ЄДРПОУ 41249931).

З системного аналізу вищезазначених норм права суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для забезпечення належного виконання рішення суду, виконання якого гарантується державою, необхідно замінити боржника у виконавчому провадженні його правонаступником.

Щодо доводів апелянта про те, що заміна сторони виконавчого провадження неможлива, оскільки у цьому випадку не передбачено відкриття виконавчого провадження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З наведеної статті закону видно, що виконавче провадження це не тільки дії виконавця, які він вчиняє з метою примусового виконання рішення і розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, але й сукупність дій органів Казначейства, що спрямовані на примусове виконання рішень визначених законодавством.

Згідно зі статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі № 813/904/17 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 07 грудня 2017 року.