Ухвала суду № 70857527, 05.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити дії, –

встановив:

ОСОБА_2 28.08.2017 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача вчинити дії з включення (внесення) до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із наданням інформації про неї, як вкладника, до Фонду, оскільки вона має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 позовну заяву залишено без розгляду.

Із цією ухвалою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив у повній мірі причини відкликання первинної позовної заяви та не звернув увагу на неможливість тривалий час захистити свої порушені права, у зв’язку з неодноразовою зміною правової позиції Верховного Суду України, щодо того в якому порядку судочинства належить розглядати такі категорії справ.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки позивач, звернувшись із розглядуваним позовом, пропустив визначений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, так як за захистом свого порушеного права звернувся лише 23.08.2017, і не надав достатніх та належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Згідно частин 2, 3 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, з аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивачем не дотримано визначеного ст. 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду та судом не знайдено підстав для визнання причин пропуску встановленого строку поважними.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Національного Банку України від 02.10.2015 року за № 664, відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 року № 181 розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії з включення (внесення) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку із відкликанням позивачем позовної заяви.

ОСОБА_2 28.08.2017 повторно звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Крім того, з прецедентного права Європейського Суду з прав людини про те, що «право на суд», з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ілліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Проте, суд зазначає, що, як би чітко не було сформульоване законодавче положення, у будь-якій галузі права існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз’ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються.

Так, чітка визначеність підсудності цієї категорії спорів існувала до червня 2016 року, тобто до викладеної ВСУ правової позиції у постанові від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14 про непідсудність спорів, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку адміністративним судам.

При цьому, із врахуванням такої правової позиції, провадження у вказаній категорії справ закривалося, що за правилами процесуального закону унеможливлює повторне звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, 22.07.2016 позивач подала до Львівського окружного адміністративного суду заяву про відкликання первинного позову, щоб мати можливість в майбутньому захистити свої права, оскільки вона не мала правових підстав звернутись з позовом в порядку господарського судочинства. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі № 813/6132/15 заяву ОСОБА_2 задоволено та адміністративний позов залишено без розгляду.

З огляду на викладене, повторне звернення позивача до суду з позовом, в порядку адміністративного судочинства, має на меті забезпечення реального доступу до правосуддя, а юрисдикційні суперечки не повинні впливати на можливість позивача захистити свої порушені права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з порушенням позивачем строку звернення до суду, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд –

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі № 813/3002/17 – скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала в повному обсязі складена 07.12.2017.