Ухвала суду № 70857111, 07.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2501/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна група Інтобуд» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна група Інтобуд» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2017 року №0002321301, №0002341301, №0000521401, №0000531401, №0000541401 та від 24 квітня 2017 року №0008222200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 18.09.2017 року Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що обсяги господарських операцій контрагентів позивача ТОВ «БК «Профбуд-2014» та ПП «Вега-Ремстрой», їх специфіка, не співвідносні з наявними трудовими ресурсами підприємств за відсутності власних або орендованих основних засобів у товариств.

Апелянт посилається на те, що під час перевірки встановлено віднесення ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» до адміністративних витрат вартість робіт (послуг), отриманих від ФОП ОСОБА_2 До перевірки надано акти надання інформаційно-консультаційних послуг. Інших додаткових документів на підтвердження понесених витрат щодо змісту інформаційно-консультаційних послуг, відповідності їх умовам договору про надання послуг з продажу об'єктів будівництва від 02.07.2014р. №2, до перевірки товариством не надано, що унеможливлює встановити пов'язаність інформаційно-консультаційних послуг з господарською діяльністю позивача.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд».

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13 січня 2017 року: №0002321301, яким ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 989352,94 грн. (в. т.ч. 588379,52 грн. за податковим зобов'язанням, 400973,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0002341301, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 82446,08 грн. (в т.ч. 49031,63 грн. за податковим зобов'язанням, 33414,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000521401, яким ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму у розмірі 389916 грн.; №0000531401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4820046 грн. (в т.ч. 3213364 грн. за податковим зобов'язанням, 1606682 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000541401 про застосування до ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» штрафних (фінансових санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 492939 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2017 року №0008222200, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1973418 грн. (в т.ч. 1315612 грн. за податковим зобов'язанням, 657806 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 23 грудня 2016 року №387/15-32-14-01/32316457 «Про результати планової виїзної документальної перевірки перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ПБГ Інтобуд», код за ЄДРПОУ 32316457, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2015 року по 30.09.2016 року», яким зафіксовано порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, усього на суму 5223258 грн.;

- п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню на 3213364 грн.; завищення від'ємного значення ПДВ, яке включається до складу податкового кредиту наступного періоду, на 389916 грн. (станом на кінець перевіреного періоду);

- пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.1, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, пп. 168.4.4, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року на загальну суму 588379,52 грн.;

- пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.5 ст. 164, пп. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з військового збору за 2016 рік у сумі 4903,62 грн.

Підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки зазначено те, що у ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» виникли господарські взаємовідносини з ПП «Вега-Ремстрой», ТОВ «БК «Профбуд-2014», ТОВ «ПРОФІСІТІСТРОЙ» та ФОП ОСОБА_3, які, на думку перевіряючих, є фіктивними та не підтверджуються первинними документами. Вказані висновки відповідач мотивує тим, що по контрагентам-постачальникам наявна податкова інформація, яка свідчить про неможливість виконання контрагентами позивача тих робіт, які оформлені первинними документами, у зв'язку з відсутністю будь-яких ресурсів (трудових, технологічних, тощо). Також, перевіркою встановлено факт безпідставної сплати за рахунок коштів ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» витрат на інформаційно-консультативні послуги, які згідно складених документів надавались на замовлення директора підприємства ФОП ОСОБА_3 та зв'язок яких з господарською діяльністю ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» не підтверджується. У зв'язку із викладеним, перевіркою констатовано завищено у 2015 році витрат, що обчислюються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту, не утримання та не перерахування позивачем, як податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень товариством, зафіксованих в акті перевірки від 23.12.2016 року №387/15-32-14-01/32316457. Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, оформленні за наслідками виконання умов договорів, укладених між ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» та ПП «Вега-Ремстрой», ТОВ «БК «Профбуд-2014», ТОВ «ПРОФІСІТІСТРОЙ» та ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив, що вони відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до первинних документів, оскільки містять відомості про укладені угоди, замовника послуг та виконавця, розкривають зміст наданих послуг, який відповідає умовам договорів, період надання послуг, вартість наданих послуг, а також місця де зазначені послуги були надані. Тобто, підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку об'ємі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 134, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, а сум витрат - до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» у перевірений період було Будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).

Здійснюючи свою господарську діяльність товариство виступає Генпідрядником на замовлення КП «Міське капітальне будівництво» та, з метою виконання зобов'язань Генпідрядника, позивачем укладено договори субпідряду №1255 від 12.11.2014 року з ПП «Вега-Ремстрой» та №0102 від 02.02.2015 року з ТОВ «БК «Профбуд-2014» на виконання будівельно-монтажних робіт.

Актом перевірки зафіксовано, що в порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» за рахунок сум по документах, отриманих від ПП «Вега-Ремстрой» та ТОВ «БК «Профбуд-2014», завищено у 2015 році витрати, що обчислюються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а в порушення п.198.3 ст.198 ПК України по податкових накладних, отриманих від ПП вказаних контрагентів, завищено податковий кредит .

Колегією суддів встановлено, що 02.02.2015 року між ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд», як Підрядником, та ТОВ «БК «Профбуд-2014», як Субпідрядником, укладено договір субпідряду №0102, за умовами якого Субпідрядник бере на себе зобов'язання власними силами та на власний ризик виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах Підрядника.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надано: акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2) за березень 2015 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3); підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту); локальний кошторис на будівельні роботи; податкові накладні, виписані ТОВ «БК «Профбуд-2014»; платіжні доручення (призначення платежу: оплата за будівельно-монтажні роботи згідно Договору субпідряду №0102 від 02.02.2015 року).

Колегією суддів, також, встановлено, що 12.11.2014 року між ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» (Підрядник) та ПП «Вега-Ремстрой» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №1255, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Субпідрядник зобов'язується власними силами, на власний ризик виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах Підрядника. Роботи виконуються як з матеріалів Підрядника, так і з власних матеріалів Субпідрядника.

Також встановлено, що 02.03.2015 року між ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» (Покупець) та ПП «Вега-Ремстрой» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №1503/КП щодо постачання будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано: акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2) за березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3); підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту); податкові накладні; платіжні доручення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» та ПП «Вега-Ремстрой», ТОВ «БК «Профбуд-2014».

Апелянт щодо фактичного виконання будівельно-монтажних робіт, описаних в наданих первинних документах не заперечує, проте наполягає на тому, що ці роботи виконувались не ПП «Вега-Ремстрой» та ТОВ «БК «Профбуд-2014», якими складені податкові накладні та акти виконаних робіт, а невстановленими третіми особами або власними силами підприємства.

Надані позивачем до перевірки первинні документи не враховано як підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» та вказаними контрагентами, з огляду на наявну щодо цих контрагентів податкову інформацію. Зокрема, ГУ ДФС в Одеській області посилається на складену Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Киїівській області податкову інформацію від 29.05.2015 року «По взаємовідносинам ТОВ «БК «Профбуд-2014» з підприємствами постачальниками та покупцями за лютий 2015 року», згідно якої встановлено відсутність ТОВ «БК «Профбуд-2014» за податковою адресою, відсутність реального здійснення господарської діяльності, виробничого обладнання, складських приміщень для здійснення основного виду діяльності та формування податкового кредиту. Також, відповідач зазначає, що згідно даних інформаційних систем ДФС України встановлено, що у 2015 році ПП «Вега-Ремстрой» не придбавало послуги з будівельно-монтажних робіт у сторонніх організацій, а на підприємстві відповідно до звіту форми 1 ДФ обліковується 8 осіб.

Суд апеляційний інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова інформація не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

У справі, що розглядається, ГУ ДФС в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку апеляційного суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Крім цього, слід зазначити, що жодного акту перевірки контрагентів позивача чи акту зустрічної звірки контрагентів відповідач ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надав. Надана відповідачем інформація інших ДПІ не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

В розділі 3.2.2 акту перевірки від 23.12.2016р. №387/15-32-14-01/32316457 зазначено, що в порушення п.198.3 ст.198 ПК України ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТОВ «ПРОФІСІТІСТРОЙ» завищено податковий кредит у червні 2015 року на суму 98714 грн. До вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на те, що до перевірки надано податкову накладну, отриману від вказаного контрагента, включено до реєстру отриманих податкових накладних червня 2015 року, проте, інших документів на підтвердження понесених витрат до перевірки не надано.

Суд першої інстанції не погодився з висновком податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у червні 2015 року на суму 98714 грн., зазначену в податковій накладній, виписаній ТОВ «ПРОФІСІТІСТРОЙ», зазначивши, що ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» надано до суду: договір №0106 від 28.05.2015 року, укладений між ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» (Замовник) та ТОВ «ПРОФІСІТІСТРОЙ» (Виконавець) про надання послуг з ремонту опалубки для 9-поверхового житлового будинку з інженерними мережами; акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2) за червень 2015 року; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3); підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту); локальний кошторис на будівельні роботи; податкову накладу №221 від 18.06.2015 року разом з квитанцією про її реєстрацію.

При цьому,суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на ненадання таких документів позивачем під час проведення перевірки, зазначивши, що платнику податків надається право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В апеляційній скарзі відсутні заперечення Головного управління ДФС в Одеській області щодо висновків суду першої інстанції в цій частині, а тому на підставі ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів не надає їм правової оцінки.

Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою встановлено, що позивачем не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року на загальну суму 588379,52 грн. та занижено зобов'язання з військового збору за 2016 рік у сумі 49031,62 грн. Вказані висновки податкового органу стосуються взаємовідносин ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» з ФОП ОСОБА_3

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» віднесено до адміністративних витрат вартість робіт (послуг) отриманих від ФОП ОСОБА_3 Відповідач дійшов висновку про безпідставну сплату за рахунок коштів ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» витрат на інформаційно-консультативні послуги та визначив їх (сплачені кошти) як додаткове благо, яке підлягає оподаткуванню. ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» відповідач визначив податковим агентом.

Апелянт вважає, що з наданих до перевірки актів наданих послуг не можливо встановити суть та об'єм виконаних робіт, а також пов'язаність цих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

З вказаного слідує, що витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг відносяться до адміністративних витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Договір №2 від 02.07.2014 року про надання послуг з продажу об'єктів будівництва, відповідно до умов якого Замовник надає Виконавцю право на пошук фізичних та юридичних осіб (Клієнти) для дольової участі в будівництві багатоповерхових житлових будинків, вбудовано-добудованих до них приміщень, об'єктів соцкультпобуту в мкр. 111-4-1 ж/Кд Котовський у місті Одесі, будівництво яких здійснює Замовник. Сторони домовились про встановлення Виконавцю винагороди у вигляді відсотку від суми виплачених грошових коштів покупцями (пайовиками) житлових та нежитлових приміщень на користь Замовника; базовий відсоток Виконавця складає 3% від отриманих грошових коштів Замовником від продажу приміщень. Оплата послуг здійснюється на підставі результатів виконання щомісячного плану продаж протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на розрахунковий рахунок Виконавця або внесення в касу Виконавця.

01.07.2015 року сторонами договору укладено Додаткову угоду до договору №2 від 02.07.2014 року про надання послуг з продажу об'єктів будівництва, якою абз. 2 п. 4.1 Договору (Ціна договору) викладено у такій редакції, а саме: базовий відсоток Виконавця складає 6 % від отриманих грошових коштів від покупців (пайовиків).

На підтвердження виконання робіт по договору про надання послуг з продажу об'єктів будівництва Замовником та Виконавцем складено акти надання інформаційно-консультативних послуг. Вказані акти були надані до перевірки, однак їх не взято до уваги з посиланням на ненадання інших документів на підтвердження понесених витрат, з яких можливо було б встановити зміст інформаційно-консультативних послуг, відповідність їх умовам договору №2 від 02.07.2014 року.

В спростування таких висновків податкового органу ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» надано суду підписані Замовником та Виконавцем Переліки наданих робіт (послуг), у яких наведено дані про залучених інвесторів, номери та дати договорів із ними, назва робіт (послуг): «пошук, консультування та продаж дольової участі у будівництві багатоповерхових будинків», а також ціна цих послуг.

При цьому, вказані Переліки наданих робіт (послуг) надавались позивачем до Головного управління ДФС в Одеській області разом зі скаргами на спірні податкові повідомлення-рішення, однак останні не враховано ГУ ДФС в Одеській області.

Дослідивши зміст актів надання послуг разом з переліками наданих робіт, які розкривають зміст наданих позивачу інформаційно-консультаційних послуг, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до первинних документів, оскільки містять усі обов'язкові реквізити первинного документу. А відтак, витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг, які підтверджені відповідними первинними документами та необхідні для забезпечення господарської діяльності підприємства, правомірно віднесено ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд» до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про не пов'язаність придбання у ФОП ОСОБА_3 інформаційно-консультаційних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд», оскільки, як зазначалося вище, основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель. Предметом укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договору є надання останньою послуг з продажу об'єктів будівництва, шляхом пошуку клієнтів для дольової участі в будівництві багатоповерхових житлових будинків, вбудовано-добудованих до них приміщень, об'єктів соцкультпобуту, будівництво яких здійснює ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд».

Колегія суддів вважає, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_3 послуги по залученню інвесторів для будівництва, пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Промислово-будівельна група Інтобуд».

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби мають викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з ПП «Вега-Ремстрой», ТОВ «БК «Профбуд-2014», ТОВ «ПРОФІСІТІСТРОЙ» та ФОП ОСОБА_3 не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З досліджених наявних в матеріалах первинних документів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 13 січня 2017 року №0002321301, №0002341301, №0000521401, №0000531401, №0000541401 та від 24 квітня 2017 року №0008222200.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року відстрочено апелянту сплату судового збору в сумі 144343,95 грн. до ухвалення судового рішення.

Враховуючи те, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним не сплачений, а тому з Головного управління ДФС в Одеській області належить стягнути судовий збір у розмірі 144343,95 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державної судової адміністрації України (рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 144343 (сто сорок чотири тисячі триста сорок три) грн. 95 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко