Постанова № 70856848, 07.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа № 917/736/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 23/3629 від 12.06.2017)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», м. Кременчук, Полтавська область (вх. № 3440 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 у справі № 917/736/17

за позовом Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, Полтавська область

до Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 743 398,83 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року Комунальне підприємство «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», м. Кременчук, Полтавська область про стягнення заборгованості за надані послуги з прийняття стічних вод з атмосферних опадів в сумі 743398,83 грн., з них 603 594,86 грн. - основного боргу, 29177,27 грн. - 3% річних, 110626,70 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 по справі № 917/736/17 (суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» на користь Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради 603594,86 грн. - основного боргу, 29177,27 грн. - 3% річних, 110626,70 грн. - інфляційних втрат, 11150,98 грн. - судового збору.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв’язку з чим просить рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 по справі № 917/736/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.11.2017 клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження. Розгляд скарги призначено на 23.11.2017 об 11:00 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12050 від 23.11.2017), в якому проти доводів скаржника категорично заперечує, вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить залишити дану скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, як таке, що прийняте у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

23.11.2017 судом апеляційної інстанції отримано клопотання від Приватного акціонерного товариства “АвтоКрАЗ” (лист вх. ел. пошти № 1843 від 23.11.2017), в якому відповідач просить розгляд справи відкласти.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 07.12.2017 о 12:30 год.

Відповідач, ПАТ «АвтоКрАЗ», не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.12.2017, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення за вих. № 018066/2 від 24.11.2017 про вручення відповідачу копії ухвали суду про відкладення розгляду справи на 07.11.2017 міститься у справі).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином та не був позбавлений права і можливості надати суду додаткові заперечення та докази, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 101 та пункту 7 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», м. Кременчук, Полтавська область (вх. № 3440 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 у справі № 917/736/17 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем - Комунальним підприємством «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради (Водоканалом) та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «АвтоКрАЗ» (Абонентом) укладено Договір № 499 від 01.11.2003 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), який відповідно до пункту 8.1 вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Станом на травень місяць 2017 року від відповідача заяви про припинення дії Договору до позивача не надходили.

Докази припинення дії даного Договору у справі відсутні.

У пункті 1.1. Водоканал зобов’язався надати Абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язався розрахуватись за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором, Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі по тексту - Правила користування…), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 (далі - Правила приймання) та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, стічні води Абонента - це усі види стічних вод, які утворюються в результаті діяльності Абонента (з урахуванням Субабонентів), після використання води усіх видів водопостачання з усіх джерел водопостачання, а також поверхневі та дренажні води з території Абонента.

Згідно з пунктом 3.1. Правил користування, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показників засобів обліку.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунковим періодом оплати послуг водопостачання та водовідведення є один умовний місяць, з 23 по 23, Абонент розраховується на протязі трьох банківських днів після вручення рахунку.

У відповідності до пункту 5.2 Договору Водоканал має право у будь-який час проводити контроль роботи приладів обліку.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що при відсутності приладів обліку стоків, зазначених в п. 5.2. цього договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію визначається за діючими індивідуальними нормами водовідведення на одиницю продукції чи послуг та паспортом водного господарства на протязі 2 місяців. За цей період Абонент зобов'язаний встановити прилади обліку. У разі невиконання цієї умови в подальшому Водоканал визначає об'єм стічних вод відповідно до показань приладів обліку води, яка надходить з усіх джерел. Кількість дощових вод, які надходять у каналізацію з території Абонента визначається шляхом розрахунку відповідно до пункту 15.1. Правил користування… (пункти 4.10. - 4.12. «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190).

Для розрахунків нарахування розміру оплати за обсяги стічних вод, позивач використовує фактичний рівень опадів за даними комунального підприємства «Науковий центр еколого-соціальних досліджень» за попередній місяць.

Відповідно до пункту 6.4.1. Договору Абонент зобов'язаний своєчасно, в триденний термін після вручення рахунків сплачувати Водоканалу: за послуги водопостачання та водовідведення; за скид понаднормативних забруднень; за скид умовно чистих, дренажних та дощових вод.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, позивач свої договірні зобов’язання виконував та продовжує виконувати належним чином.

Проте відповідач всупереч договірних домовленостям, в період з червня місяця 2015 року по березень місяць 2016 року проводив оплату згідно отриманих рахунків частково, а саме, не сплачуючи позивачу вартість послуги з прийняття стічних вод, що утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів і неорганізовано потрапляють в мережу водовідведення позивача. Внаслідок цього у відповідача перед позивачем виникла заборгованість згідно виставлених рахунків в період з червня місяця 2015 року по березень місяць 2016 року за стічні води (атмосферні опади) в сумі 603594,86 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що:

- виставлений позивачем рахунок № 207091 від 25.06.2015 на суму 155369,70 грн. був частково оплачений відповідачем на суму 76264,77 грн., рахунок № 209458 від 29.07.2015 на суму 219346,32 грн. оплачений в сумі 67340,21 грн., рахунок № 211681 від 25.08.2015 на суму 196266,31 грн. оплачений в сумі 34752,74 грн., рахунок № 214011 від 28.09.2015 на суму 57989,42 грн. оплачений в сумі 36559,92 грн., рахунок № 216122 від 26.10.2015 на суму 71490,04 грн. оплачений в сумі 42830,91грн., рахунок № 218615 від 25.11.2015 на суму 47678,30 грн. оплачений в сумі 44329,94грн., рахунок № 220877 від 24.12.2015 на суму 89652,59 грн. оплачений в сумі 45062,81 грн., рахунок № 223205 від 28.01.2016 на суму 86636,94 грн. оплачений в сумі 61976,98грн., рахунок № 225425 від 29.02.2016 на суму 134181,14 грн. оплачений в сумі 53183,84 грн., рахунок № 227725 від 29.03.2016 на суму 43936,34 грн. оплачений в сумі 36650,12 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення суми боргу у розмірі 603594,86 грн., яку було розраховано у відповідності до пунктів 4.10 - 4.12. Правил користування та пункту 5.3. Договору.

Як стверджує позивач виникненню у відповідача заборгованості у вказаному розмірі слугували наступні обставини.

У пункті 5.2. Договору сторони дійшли згоди, що облік кількості води, яка подається Водоканалом та використовується Абонентом, на кожному вводі та стічних вод на кожному випуску визначається приладами обліку з погрішністю вимірювання не вище 1.5%, підключеними до інформаційно-обчислювальної системи Водоканалу… Водоканал має в будь який час проводити контроль приладів обліку.

Позивачем було проведено аналіз звітів робити приладів обліку питної води на водозаборі і стоків на СП-1 та СП-3 ПАТ «АвтоКрАЗ» та виявлено систематичне зникнення сигналу приладів обліку, що не заперечувалось і ПАТ “АвтоКрАЗ” (копія листа №293а-90/63 від 25.11.2014). Відсутність сигналу є фактом виходу з ладу приладів обліку питної води та каналізаційних стоків, які складаються з врізних перетворювачів електроакустичних або секції врізної з перетворювачами електроакустичними, сигнальних кабелів та електронного блоку і становлять єдині вимірювальні комплекси.

Для вирішення вказаної ситуації КП «Кременчукводоканал» разом з Департаментом енергетики ПАТ «АвтоКрАЗ» провели огляд приладів обліку та 24 листопада 2014 року відбулася спільна нарада по результатам цього огляду. На спільному засіданні ПАТ «АвтоКрАЗ» зобов’язався протягом тижня надати до КП «Кременчукводоканал» виконавчу документацію на заводські мережі та споруди водопостачання та водовідведення і вжити заходів щодо поліпшення обліку водопостачання та водовідведення.

У зв’язку із невиконанням відповідачем заходів з відновлення нормальної роботи приладів обліку стоків СП-1 та СП-3 та систематичним зникнення сигналу від врізних перетворювачів електроакустичних, встановлених на напірних каналізаційних колекторах, дані прилади обліку в подальшому не можливо було використовувати для комерційних розрахунків.

15.04.2015 представниками КП «Кременчукводоканал» за участю представника ПАТ «АвтоКрАЗ» було проведено зняття реєстраційних пломб з приладів обліку стоків, що зафіксовано актом № 499 від 15.04.2015 (том 1 аркуш справи 57). Даним актом також було встановлено вимогу ПАТ «АвтоКрАЗ» в термін до 30 червня 2015 року виконати заходи з відновлення нормальної роботи приладів обліку каналізаційних стоків.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.14. Правил користування… розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показників засобів обліку. У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, зокрема, те, що кількість дощових вод, які надходять у каналізацію з території Абонента визначається шляхом розрахунку відповідно до пункту 15.9. Правил користування (пункти 4.10. - 4.12 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190).

Оскільки прилади обліку на випуску водовідведення не можливо було використовувати з вищезазначених підстав, нарахування плати за обсяги стічних вод від господарсько-побутової діяльності та обсяги стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення, починаючи з січня місяця 2015 року по 10 число лютого місяця 2016 року проводилися позивачем в наступному порядку:

- за послуги водовідведення (господарсько-побутові стоки) - відповідно до п. 3.14 Правил користування, тобто те що надходить з мереж водопостачання за приладом обліку води;

- за атмосферні опади (інше джерело) - відповідно до пунктів 4.10 - 4.12 Правил користування… та пункту 5.3. Договору.

Позивач вказує на те, що в рахунках за поточний місяць виставляється кількість стоків внаслідок випадання атмосферних опадів за місяць, що минув. Для прикладу: в рахунку за червень місяць 2015 року № 499/207091 від 25.06.2015 бралися дані довідки від 02.06.2015 про стан метеорологічних показників за травень місяць 2015 року.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, вказане стало підставою для звернення КП «Кременчукводоканал» до господарського суду із позовом у справі № 917/1414/15, в якій позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 499 від 01.11.2003 за прийнятті атмосферні опади ПАТ «АвтоКрАЗ» згідно виставлених в рахунків, починаючи з січня 2015 року по травень 2015 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області № 917/1414/15, яке залишено в силі Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 без змін, позовні вимоги КП «Кременчукводоканал» задоволено в повному обсязі.

Вищезазначеними судовими рішеннями було встановлено правомірність та законність проведених Позивачем нарахувань за стічні води відповідно до пунктів 4.10 - 4.12 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 та пункту 5.3. Договору № 499 на послуги водопостачання та водовідведення від 01.11.2003.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, законність та правильність проведених позивачем нарахувань згідно Договору за атмосферні опади за період відсутності приладів обліку стоків, встановлені судовими рішеннями у справі № 917/1414/15, а тому факти, встановлені у рішенням у цій справі не підлягають доказуванню при розгляді даної справи № 917/736/17.

Матеріалами справи підтверджується, що лише 10.02.2016 уповноваженими представниками позивача та відповідача підписано акт про прийнятті вузли обліку споживання води на комерційний облік, на СП - 1 та СП- 3.

Відтак, з часу прийняття вузлів обліку на комерційний облік між позивачем та відповідачем проводяться розрахунки виключно на підставі показів приладів обліку.

Для розрахунків нарахування розміру оплати за обсяги стічних вод, позивач використовував фактичний рівень опадів за даними комунального підприємства «Науковий центр еколого-соціальних досліджень» за попередній місяць, про що надав до позовної заяви відповідний розрахунок додаткової кількості стічних вод (том 1 аркуш справи 42) та довідки про стан метеорологічних показників за травень-грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року (том 1 аркуші справи 47-56).

Відповідно до пункту 6.4.1. Договору Абонент зобов’язаний своєчасно, в триденний термін після вручення рахунків, сплачувати Водоканалу: за послуги водопостачання та водовідведення; за скид понаднормативних забруднень; за скид умовно-чистих, дренажних та дощових вод.

Виставлені позивачем згідно умов Договору рахунки на оплату послуг № 207091 від 25.06.2015 на суму 155369,70 грн., № 209458 від 29.07.2015 на суму 219346,32 грн., № 211681 від 25.08.2015 на суму 196266,31 грн., № 214011 від 28.09.2015 на суму 57989,42 грн., № 216122 від 26.10.2015 на суму 71490,04 грн., № 218615 від 25.11.2015 на суму 47678,30 грн., № 220877 від 24.12.2015 на суму 89652,59 грн., № 223205 від 28.01.2016 на суму 86636,94 грн., № 225425 від 29.02.2016 на суму 134181,14 грн., № 227725 від 29.03.2016 на суму 43936,34 грн. отримувались уповноваженими представниками відповідача під підпис і оплачені відповідачем лише частково.

Для досудового врегулювання даного питання позивач 11.04.2017 звернувся до відповідача з претензією № 23/2074, яка залишена відповідачем без реагування.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 29177,27 грн. за період прострочення з 30.06.2015 по 12.05.2017, а також інфляційній втрати в розмірі 110626,70 грн. за період з 30.06.2015 по 12.05.2017.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень судом першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підтверджених матеріалами справи належних та допустимих доказах і наданих сторонами у справі поясненнях, а також жодним чином не спростовані відповідачем ні під час розгляду спору в суді першої інстанції, ні під час повторного перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Відповідно до частини першої, другої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пункт. 1.1. Правил користування… передбачає, що ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб -підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 1.4. Правил приймання… стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованою в Мін'юсті 26.04.2002 за № 402/6690 (далі - Інструкція), підприємства повинні повністю покрити всі витрати Водоканалу, пов'язані з транспортуванням і очищенням стічних вод та справлянням збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Зазначена вище Інструкція поширюється на комунальні підприємства водопровідно - каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Пунктом 2.2. Інструкції встановлено, що за додаткову кількість стічних вод, що надходять до міської каналізації у періоди дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів та приймачі дощової каналізації на території Підприємства, останні сплачують згідно з п. 15.9. Правил користування (дані Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 втратили свою чинність згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, згідно яких сплата за додаткову кількість стічних вод регулює пункти 4.10. - 4.12 Правил).

З урахуванням фактичних обставин справи та положень вищезазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги з прийняття стічних вод в розмірі 603594,86 грн., оскільки проведені позивачем нарахування за стічні води у повній мірі відповідають пунктам 4.10 - 4.12 Правил користування… та умовам пункту 5.3. Договору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що стічні води у періоди дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів та приймачі дощової каналізації на території Підприємства відповідача ніяким чином не потрапляють до каналізаційних мереж Водоканалу.

Крім того, відповідач вважає, що сума вимог при виставленні рахунків за надані послуги КП «Кременчукводоканалом» є неправомірною, оскільки вказана в акті від 01.11.2006 площа 40,3 Га, що прийнята позивачем для розрахунку стічних вод, є завищеною. В цю площу входять усі удосконалені покриття, в тому числі дороги підприємства, які облаштовані зливоприймачами. Дороги підприємства, які облаштовані не повинні враховуватися у вищезазначену площу.

Відповідач стверджує, що його підприємство має окрему фекальну систему каналізації та окремо зливових стоків. Система каналізації зливових стоків проходить по усій території підприємства і має замкнутий цикл, всі атмосферні опади потрапляють до станції очистки атмосферних опадів і використовуються на потреби підприємства, тому до міської каналізації вказані стоки не потрапляють.

З метою вирішення цих питань та сумісного обстеження систем зливної каналізації відповідач стверджує, що він неодноразово звертався до КП «Кременчукводоканал», але всі листи залишились без відповіді. Саме для встановлення факту взаємопов'язаності систем зливових стоків відповідача та зливових стоків позивача на підставі наявних у сторін схем зливових стоків, відповідач просить застосувати спеціальні знання, в зв’язку з чим для правильного та об'єктивного вирішення справи є необхідність призначення судової експертизи.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені доводи скаржника безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази погодження між сторонами іншої площі, необхідної для розрахунку стічних вод, ніж та, що визначена ними обопільно в акті від 01.11.2006 (том 1 аркуш справи 69).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим проведений позивачем розрахунок додаткового об’єму стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів та сніготанення (поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляє в мережу водовідведення позивача згідно методики, визначеної п. п. 4.10 - 4.12 Правил користування…, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, виходячи з площі 40,3 Га, визначеної сторонами у двосторонньому акті від 01.11.2006.

Більш того, згідно пункту 3.8. Правил користування… у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір.

Таким чином, за змістом цього положення Правил користування… до обов’язків споживача відноситься надання інформації про зміни в його господарській діяльності, які можуть вплинути на відносини в наданні послуг з холодного водопостачання та водовідведення.

Однак жодних документів, які б свідчили про зміни обсягів спожитої води та скиду стічних вод відповідач до матеріалів даної справи не надав.

Крім того, відповідно до пункту 6.4.13. Договору відповідач зобов’язаний надати позивачу на протязі 10 днів після підписання цього договору паспорт водного господарства (термін дії три роки).

В матеріалах справи міститься копія листа позивача за вих. № 16/862 від 28.01.2015 (том 1 аркуш справи 63), в якому Водоканал повідомив відповідача про те, що паспорт водного господарства ПАТ «АвтоКрАЗ» було розроблено та надано до КП «Кременчукводоканал» у 2006 році. На даний час паспорт водного господарства втратив чинність і потребує оновлення. Вказаний лист отримано уповноваженим представником відповідача ОСОБА_2 28.01.2015.

Однак відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження розроблення нового паспорту водного господарства та надання його для перевірки та затвердження Водоканалом.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення заявлені відповідачем клопотання №300/18-84 від 13.06.2017р. (вх. №7426 від 13.06.2017 та вх. №7665 від 15.06.2017) про призначення експертизи, оскільки питання, які виносяться на експертизу, не потребують спеціальних знань та чітко визначені договірними зобов'язаннями.

За наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені по справі обставини у повному обсязі спростовують доводи скаржника, які зазначені ним в апеляційній скарзі. Докази в підтвердження відсутності факту наявності спірної заборгованості у справі не містяться, як і відсутні докази її сплати відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річним простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 29177,27 грн. та інфляційних втрат в розмірі 110626,70 грн., оскільки проведеною судами перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, положень договору та фактичних обставин спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття Господарським судом Полтавської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», м. Кременчук, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 у справі №917/736/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.