Ухвала суду № 70856791, 29.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №808/1883/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопромторг"

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

23 червня 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним, нечинними та скасувати рішення № 462 від 21.12.2016 р. про повернення ТОВ "Нафтопромторг" коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 161 888,34 грн., прийняте Запорізькою міською виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 допущено заміну первинного відповідача на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що за результатами

перевірки були встановлені порушення ч.1 ст.51 Закону України від 18.01.2001 №2240-III "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в період дії Закону до 01.01.2015) (далі - Закон №2240-III), ч.1 ст.31 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIII) (далі - Закон №1105-XIV) та виявлено неправомірно витрачені страхові кошти у сумі 158 781,18 грн.

Щодо порушення порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування за період після 01.01.2015 в сумі 6214,32 грн., то позивач в позовній заяві стверджував, що допомога по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АГБ №645433 за період з 13.05.2015 по 16.07.2015, виданого Лутугинським консультативно-діагностичним центром Лутугинського територіального медичного об’єднання. Проте, згідно з п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі-тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення вищезгаданої території під контроль органів державної влади. При цьому, також передбачена можливість переміщення установи на контрольовану територію.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" від 07.11.2014 №1085-р місто Лутугіне Луганської області, на території якого знаходиться Лутугинський консультативно-діагностичний центр Лутугинського територіального медичного об’єднання, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що вказаний консультативно-діагностичний центр не був переміщений в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, тому листок непрацездатності, виданий Лутугинським консультативно-диагностичним центром Лутугинського територіального медичного об’єднання, який був розташований на тимчасово окупованій та неконтрольованій території України в м. Лутугине Луганської області, не може бути підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах та не підлягає оплаті за рахунок коштів Фонду в сумі 6214,32 грн. у зв’язку з тим, чим порушено законні права та інтереси відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.15 Закону №1105-XIV роботодавці у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.51 Закону №2240-III та ч.1 ст.31 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Згідно п.3 ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV позивач зобов'язаний надавати під час проведення перевірки правильності використання коштів Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки.

Позивачем не було надано необхідних документів, що є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, а саме листків непрацездатності під час проведення перевірки правильності призначення, розрахунку та виплати допомоги за рахунок коштів Фонду всіх видів матеріального забезпечення, що є порушенням чинного законодавства, а саме п.3 ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV.

За результатами перевірки було встановлено, що в період, за який здійснювалася перевірка, комісією із соціального страхування було призначено, а позивачем виплачено за рахунок коштів Фонду матеріальне забезпечення застрахованим особам за відсутності листків непрацездатності.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України позивач повинен відповідати за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач в позовній заяві стверджував, що не мав змоги надати листки непрацездатності у зв’язку з їх викраденням невідомими особами з числа представників терористичної організації "ДНР", але судом першої інстанції при винесені постанови не було прийнято до уваги, що відповідно до ст. 10 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VII) протягом терміну дії цього закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно п.6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Судом першої інстанції при винесенні постанови суду від 15.08.2017 не було враховано те, що в період перевірки та при розгляді справи №808/1883/17 до позовної заяви позивачем не було надано сертифікату Торгово-промислової палати України який є єдиним, належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань позивача, та проігнорований той факт, що це є порушенням чинного законодавства, а саме Закону №1669-VII, а також не враховано, що позивачем до позову не було надано доказів щодо здійснення заходів з метою отримання сертифікату Торгово-промислової палати України.

Також, на думку відповідача, суд дійшов до помилкового висновку про покладення всіх документально підтверджених судових витрат позивача на відповідача за рахунок бюджетних асигнувань як суб’єкта владних повноважень, оскільки згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" Фонди соціального страхування України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Позивач надіслав суду письмові заперечення в яких просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопромторг" перебувало на обліку у Кіровській районній виконавчій дирекції м. Донецька Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 29.09.2011, а з 03.02.2016 перебуває на обліку у Запорізькій міській виконавчій дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У період з 14.11.2016 по 02.12.2016 Запорізькою міською виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена планова перевірка позивача з дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів за період з 01.10.2013 по 01.10.2016.

За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів від 02.12.2016 №1756, у якому зазначені порушення ч. 1 ст. 51 Закону України від 18.01.2001 №2240-III та ч.1 ст. 31 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV та виявлено неправомірно витрачені страхові кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 158 781,18 грн.

Листом від 09.12.2016 позивач направив Запорізькій міській виконавчій дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заперечення до акту. Листом від 21.12.2016 №19-03-5027 позивачу відмовлено у задоволенні заперечень.

На підставі акту перевірки Запорізькою міською виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення №462 від 21.12.2016 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яким позивача зобов’язано в десятиденний строк від дня отримання рішення повернути Фонду грошові кошти в розмірі 161 888,34 грн., в тому числі: 158 781,18 грн. - неправомірно витрачені страхові кошти, 3107,16 грн. - штраф у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів в період з 01.01.2015.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Нафтопомторг" звернулося із скаргою від 29.12.2016 №221 до органу, який прийняв відповідне рішення. Рішенням про результати розгляду скарги № 03-07-203 від 18.01.2017 відмовлено у задоволенні скарги позивача.

За результатом розгляду повторної скарги до виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціальної страхування з тимчасової втрати непрацездатності від 27.01.2017 року №15, рішенням № 06-08-322 від 13.02.2017 про результати розгляду скарги позивачу також відмовлено у задоволенні скарги на рішення №462 від 21.12.2016.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки:

- в період настання страхового випадку, а саме з 13.03.2015 по 17.07.2015 не було внесено змін до чинного законодавства України щодо особливостей правового регулювання питань видачі та оплати листків непрацездатності в Донецькій та Луганській областях в умовах проведення антитерористичної операції;

- зазначений у ст.23 Закону № 1105-XIV перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності є вичерпним, при цьому відповідачем не доведено наявність хоча б однієї з таких підстав на час прийняття рішення про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АГБ № 645433 від 13.03.2015р.;

- відповідачем під час розгляду справи не доведено обґрунтованість висновків, вказаних в акті перевірки. Зокрема, в акті перевірки відповідач посилається на призначення та виплату матеріального забезпечення працівникам за відсутності підтверджуючих документів, зокрема, листків непрацездатності. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується саме неможливість надання позивачем таких документів з об’єктивних, не залежних від нього причин. Таким чином, матеріалами справи спростовуються обставини, на які посилається відповідач, вчинення позивачем згаданих в акті порушень судом під час розгляду справи не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до акта від 02.12.2016 №1756 перевіркою встановлено порушення позивачем:

- частини 1 статті 51 Закону №2240-III у період з 01.10.2013 по 31.05.2014, а саме за відсутності листків непрацездатності призначено та виплачено матеріальне забезпечення застрахованим особам, у т.ч. допомога по тимчасовій непрацездатності у сумі 62379,00 грн. (95 листків непрацездатності), допомога по вагітності та пологах у сумі 90187,86 грн. (9 випадків, 11 листків непрацездатності), що призвело до неправомірного використання коштів Фонду у сумі 152 566,86 грн.;

- частини 1 статті 31 Закону №1105-XIV, з урахуванням постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" та розпорядження КМУ "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" від 07.11.2014 року № 1085-р, а саме допомога по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_1 призначена, заявлена згідно заяви-розрахунку (вх. №8114 від 27.05.2016) та сплачена на підставі листка непрацездатності серія АГБ № 645433 за період непрацездатності з 13.05.2015 по 16.07.2015, виданого після 01.12.2014 Лутугинським консультативно-діагностичним центром Лутугинського територіального медичного об’єднання, тобто закладом охорони здоров’я, який знаходиться на тимчасово окупованій та неконтрольованій території України, що призвело до неправомірного використання коштів Фонду у сумі 6 214,32 грн.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей у період до 01.01.2015 (тобто у період, вказаний в акті перевірки) визначалось Законом № 2240-ІІІ.

Частиною 1 ст.4 Закону №2240-III передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

За приписами статті 2 Закону №2240-III застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, Іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2240-III загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають:

- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

- члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Згідно з п.4 ч.1 ст.35 Закону №2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною.

Відповідно до ч.5 ст.35 Закону №2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених цим Законом.

Як зазначено у ч.1 ст.51 Закону №2240-III, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в вищезазначених випадках призначена та виплачена у зв’язку з наявністю листків непрацездатності, які видані на підставі довідок закладів охорони здоров’я.

Судом встановлено, що в період настання страхового випадку, а саме з 13.03.2015 по 17.07.2015 не було внесено змін до чинного законодавства України щодо особливостей правового регулювання питань видачі та оплати листків непрацездатності в Донецькій та Луганській областях в умовах проведення антитерористичної операції.

Статтею 23 Закону №1105-XIV визначено підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме: у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з пня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Зазначений у ст.23 Закону №1105-XIV перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності є вичерпним, при цьому відповідачем не доведено наявність хоча б однієї з таких підстав на час прийняття рішення про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АГБ №645433 від 13.03.2015.

Щодо іншого порушення, вказаного в акті перевірки від 02.12.2016 №1756, колегія суддів зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”, до вказаного переліку входить м. Донецьк, де і був зареєстрований позивач до 06.01.2016.

Судом встановлено, що всі документи, що стосуються господарської діяльності ТОВ "Нафтопромторг" зберігались за юридичною адресою в м.Донецьк, Кіровський район, вул. Нафтова, 6.9, кім.5, що знаходилось в користуванні товариства згідно договору оренди № 3474/01-11 від 27.07.2011. Власником орендованого ТОВ "Нафтопромторг" приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Нафтова, 9, до правоохоронних органів направлені заяви про озброєне захоплення будівлі, де зберігалась документація, в тому числі листки непрацездатності.

ТОВ "Нафтопромторг" на підставі наказу №45/2 від 01.07.2014 змінило місцезнаходження та зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 2, кім. 50, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на положення ст. 10 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII, а також те, що позивачем не було надано доказів щодо здійснення заходів з метою отримання сертифікату Торгово-промислової палати України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на спростування наведених доводів позивач надіслав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5), та зазначений регламент із змінами та доповненнями, внесеними Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 26 квітня 2016 № 11 (6), не передбачають механізму видачі сертифікату ТПП в разі неможливості переміщення документів із зони антитерористичної операції та неможливості надання оригіналів для перевірки органу ФСС.

22.12.2016 року позивач звертався до Запорізької ТПП з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин. Листом № 03.3/744 від 26.12.2016 р. Запорізькою ТПП відмовлено в засвідченні форс-мажорних обставин.

14.09.2017 року листом №177 позивач звертався до Запорізької ТПП про надання письмових роз’яснень щодо можливості та порядку засвідчення ТПП обставин, що не залежать від волі товариства та унеможливили переміщення із зони АТО оригіналів листків непрацездатності за період з 01.10.2012 по 31.05.2014 та, як наслідок, стали причиною неможливості їх надання відповідачу під час перевірки, надання яких передбачено п.3 ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV.

На підставі заяви позивача від 29.09.2017 р. №199 Запорізькою ТПП видано Сертифікат №7841 від 10.10.2017 р. про форс-мажорні обставини: акти тероризму на території Донецької області. Період дії форс-мажорних обставин - з 01.07.2014 р. та станом на 10.10.2017 р. тривають.

Відповідно до ч.6 ст.15 Закону №1105-XIV у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено обґрунтованість висновків, вказаних в акті перевірки. В акті перевірки відповідач посилається на призначення та виплату матеріального забезпечення працівникам за відсутності підтверджуючих документів, зокрема, листків непрацездатності. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується саме неможливість позивачем надати такі документи з об’єктивних, незалежних від нього причин.

Крім того, слід зазначити, що виплати за листками непрацездатності здійснювалися у період з 01.10.2013 по 31.05.2014, а перевірку проведено у період з 14.11.2016 по 02.12.2016. Таким чином, відповідачем не доведено, що на час виплати матеріального забезпечення застрахованим особам такі листки непрацездатності були відсутні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не довів суду правомірність рішення № 462 від 21.12.2016 р.

Щодо доводів відповідача стосовно відшкодування судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.87 КАС України).

Пунктом 18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Проте, ані Законом України "Про судовий збір", ані КАС України не передбачено звільнення відповідача від відшкодування судових витрат, понесених стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо судове рішення ухвалене на її користь.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №808/1883/17 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко

З оригіналом згідно:

Помічник судді І.М. Щербатий