Постанова № 70856737, 05.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 922/2982/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (вх.№3354Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2017 по справі №922/2982/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська муніципальна страхова компанія», м. Харків

про стягнення 68046,74 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська муніципальна страхова компанія» майнової шкоди у розмірі 68046,74 грн., завданої в результаті ДТП, що мала місце 08.06.2017 по пр. Льва Ландау, 46 в м. Харкові за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Судові витрати в сумі 1600,00 грн. позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2017 (суддя Кухар Н.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», позивач по справі, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №922/2982/17 як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також при винесенні зазначеного рішення було неповно та упереджено зясовано фактичні обставини справи, що мають важливе значення для правильного вирішення даного спору.

05.12.2017 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від позивача ПАТ «СК «Арсенал страхування» про розгляд справи без участі його представника на підставі наявних в справі доказів, через значний обєм справ в судах різних інстанцій. При цьому, позивач підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача не скористався наданим йому правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 09.11.2017 представнику відповідача копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (а.с. 116).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте представники сторін не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

09.11.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивачем) та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспорту №573/16-Т/Х/01, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_3 будь-яке пошкодження, або знищення автомобіля НОМЕР_3, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

08.06.2017 на пр. Льва Ландау, 46 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_5, НОМЕР_6, були завдані пошкодження та його власнику, страхувальнику позивача, заподіяно матеріальну шкоду.

Відповідно до звіту №327/06/17 від 20.06.2017, наданого ФОП ОСОБА_4, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "Subaru Forester", д/н НОМЕР_7, складає 73250,99 грн. Проте, відповідно до рахунку №0000002082 від 29.06.2017, наданого TOB "ОСОБА_5 Харків" та рахунку №50 від 29.06.2017, наданого ПП "Ласко", вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "Subaru Forester", д/н НОМЕР_7, складає 69 046,74 грн.

За даними страхового акту №006.00614717-1 від 04.07.2017 та розрахунку до нього, було прийняте рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 69046,74 грн. Підставою розрахунку стали вищезазначені рахунки TOB "ОСОБА_5 Харків" та ПП "Ласко".

06.07.2017 відбулося перерахування страхового відшкодування в сумі 20043,00 грн. на рахунок ПП "Ласко" та 49003,74 грн. на рахунок TOB "ОСОБА_5 Харків", на підтвердження чого позивач надав копії платіжних доручень №99874 від 06.07.2017 та №99839 від 06.07.2017.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.07.2017 по справі №645/2610/17 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" (відповідач по справі), за полісом ОСЦПВВНТЗ №АК/4803383, яким передбачено франшизу в розмірі 1000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до відповідача з позовними вимогами у даній справі про відшкодування 68046,74 грн виплаченої потерпілій особі страхової суми за договором добровільного майнового страхування автомобіля, в обґрунтування яких позивач посилається, що до нього на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник за цим договором-потерпілий від ДТП, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток-страховика заподіювача за договором страхування цивільно-правової відповідальності, яким є відповідач.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування, набув права кредитора (потерпілого у ДТП) у страховому зобовязанні, а тому, в порядку та у строки, визначені Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності» власників наземних транспортних засобів», зобовязаний був направити відповідачеві заяву про виплату страхового відшкодування, оскільки позивач із такою не звертався, то строк виплати страхового відшкодування не настав, що свідчить про не порушення відповідачем прав позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 335 Господарського кодексу України обєкти страхування, види обовязкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державою нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Так, відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом вказаних статей, у правовідносинах, що ними регулюються відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий - страхувальник за договором майнового страхування передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, страховик за договором майнового страхування виступає замість потерпілого у зобовязанні з відшкодування шкоди, у звязку з чим він має право на відшкодування лише тих витрат в межах здійсненого потерпілому страхового відшкодування, на відшкодування яких мав сам потерпілий від особи, відповідальної за збитки (заподіювача чи страховика цивільної відповідальності заподіювача).

Тобто до позивача у спірних правовідносинах суброгації, яка передбачена статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" перейшло саме те право на відшкодування збитків від ДТП, яке мав сам потерпілий до страховика цивільної відповідальності заподіювача збитків-відповідача, а сума сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування визначає межі такого відшкодування.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: новий кредитор - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал", виплативши страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_3 за договором добровільного страхування, отримав від останнього як від первісного кредитора право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Харківська муніципальна страхова компанія", яким застрахована відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія ОСОБА_2

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Харківська муніципальна страхова компанія" відповідно до поліса ОСЦПВВНТЗ №АК/4803383 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

Відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/15/2014 від 14.01.2014 Про деякі питання практики вирішення спорів. Що виникають з правовідносин страхування, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду (постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2012 № 5028/17/22/2012).

Таким чином, ПАТ «СК «Арсенал» реалізує своє право кредитора шляхом предявлення вимоги до ТОВ «Харківська муніципальна страхова компанія», оскільки за договором страхування відповідальності останнє надало згоду на прийняття обовязку сторони боржника у деліктному зобовязанні, якщо воно виникне.

Відповідно до статті 35 Закону України про страхуванні, на яку посилається в своєму рішенні господарський суд, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Проте, наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора ПАТ «СК «Арсенал» обовязок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі ТОВ «Харківська муніципальна страхова компанія» - не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського Суду України від 03.12.2014 по справі №910/17223/13.

Отже, господарський суд Харківської області поклав в основу рішення доводи, які на думку колегії суддів апеляційної інстанції не можуть вважатися достатніми для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню в звязку з її матеріальною обґрунтованістю та наявністю фактів, які є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №922/2982/17.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №922/2982/17 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська муніципальна страхова компанія» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, ЄДРПОУ 21186813) на користь ПАТ «Страхова компанія «Арсенал» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування в розмірі 68049,74 грн. та 1760,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.