Постанова № 70856594, 05.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 922/1902/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І. В.

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участі представників:

Головного управління ДФС у Київській області - не з'явився,

Офісу великих платників податків ДФС - не з'явився,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області (вх. №2527 Х/2) та апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (вх. №2628 Х/2) на постанову Господарського суду Харківської області від 20.07.2017 у справі № 922/1902/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Авіас", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Авіас", м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.07.2017 (суддя Яризько В.О.) визнано ТОВ виробничо-торгівельна фірма "Авіас" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ виробничо-торгівельної фірми "Авіас" голову ліквідаційної комісії Бакрадзе Катерину Андріївну, яку зобов'язано: представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 20.07.2018 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури. Постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Головне управління ДФС у Київській області з постановою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі.

Скарга обґрунтована тим, що при зверненні до суду з заявою про визнання банкрутом ТОВ ВТФ «Авіас» не було дотримано вимог щодо ст.33 та ст.34 ГПК України, так як не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника, а судом в свою чергу не було об'єктивно оцінено всі матеріали справи. На думку контролюючого органу, неплатоспроможність повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках або відсутності активів боржника.

Контролюючим органом було здійснено заходи, спрямовані на аналіз господарської діяльності ТОВ ВТФ «Авіас».

Так, з аналізу поданих до контролюючого органу податкових декларацій вбачається, що до звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом, ТОВ ВТФ «Авіас» здійснювало активно господарську діяльність на рівні попередніх років, які передували банкрутству, тобто показники податкової звітності вказують на відсутність об'єктивності щодо ознак неплатоспроможності боржника.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, ліквідатором були закриті розрахункові рахунки підприємства, на таких рахунках кошти були відсутні, що підтверджується довідками банку. Проте, на момент апеляційного оскарження вказаної постанови, ТОВ ВТФ «Авіас» має відкриті численні банківські рахунки, наявність яких є підтвердженням ведення підприємством господарської діяльності та наявності майнових ресурсів.

Крім того, як зазначає апелянт, в оскаржуваній постанові зазначено, що рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать ТОВ ВТФ «Авіас», відсутні. В той же час, апелянт повідомляє щодо відкритого рахунку 21.02.2013 в цінних паперах в ПАТ КБ «Приватбанк» №300186-UA40006423, який на момент оскарження не закрито.

Також зазначає щодо наявних численних кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ ВТФ «Авіас».

На думку заявника, з викладеного, а також з аналізу особливостей здійснення господарської діяльності ТОВ ВТФ «Авіас», та згідно відомостей баз даних інформаційних систем вбачається, що товариство задіяне в схемі конвертації грошових коштів та використовується СПД з метою прикриття незаконної діяльності, а саме мінімізації податкових зобов'язань та конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Викладене вище, на думку апелянта, в сукупності свідчить про застосування процедури завідомо фіктивного банкрутства.

Офіс великих платників податків ДФС з постановою місцевого господарського суду також не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі.

Скарга обґрунтована тим, що у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство була наявна сума коштів на рахунках (готівка) в розмірі 16000,00 грн, проте, як випливає з тексту оскаржуваної постанови та проміжного ліквідаційного балансу у боржника відсутні кошти, закриті розрахункові рахунки підприємства та на таких рахунках кошти були відсутні.

Крім того, відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч.4 ст.11 Закону про банкрутство.

Як зазначає апелянт, згідно останньої поданої фінансової звітності, якою є баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2016, ТОВ ВТФ «Авіас» вказує про наявність кредиторської заборгованості в обсязі 18 056 515 тис.грн. Поряд з цим, згідно оскаржуваної постанови, виявлена дебіторська заборгованість у розмірі 500 000,00 грн та відповідно до проміжного ліквідаційного балансу станом на 21.11.2016 загальний розмір зобов'язань становить 540,8 тис.грн. Тобто, протягом 2 півріччя 2016 року ТОВ ВТФ «Авіас» здійснено списання кредиторської заборгованості в сумі 18056 млн.грн, що повинно було знайти відображення у доходах платника. ТОВ ВТФ «Авіас» податкові декларації з податку на прибуток протягом 2016 року та річну за 2016 рік не надало. Скаржник вважає, що зазначена інформація в проміжному балансі не відповідає дійсності, а сам боржник має більш ніж достатній рівень доходів для ведення господарської діяльності та повернення кредиторської заборгованості.

Крім того, голова ліквідаційної комісії ухиляється від виконання будь-яких обов'язків щодо надання документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проміжного балансу тощо.

Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

15.09.2017 до суду від ліквідатора Бакрадзе К.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9648), в якому ліквідатор проти апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області заперечувала, просила апеляційне провадження за скаргою Головного управління ДФС у Київській області припинити.

07.11.2017 до суду від Офісу великих платників податків ДФС надійшли письмові пояснення по справі (вх.№11228, №11279).

09.11.2017 до суду від представника боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (вх.№11363), в якому боржник проти апеляційної скарги заперечував. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представники Головного управління ДФС у Київській області, Офісу великих платників податків ДФС та інші учасники провадження у справі у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи ухвалою суду від 09.11.2017.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В червні 2017 року ТОВ «ВТФ Авіас» звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 прийнято заяву ТОВ «ВТФ Авіас» про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВТФ Авіас».

20.07.2017 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану постанову.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі статтею 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Щодо права у Головного управління ДФС у Київській області та Офісу великих платників податків ДФС на оскарження постанови суду першої інстанції у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство регламентовано, що учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності.

Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Законодавством визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а також допускає участь у справі про банкрутство інших, крім кредиторів, осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Процедура банкрутства в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) є спеціальною, в розумінні цього закону, встановлює певні передумови порушення такого провадження, а виконання і дотримання цих передумов законодавцем передбачає взаємодію боржника (в особі ліквідатора, ліквідаційної комісії) з контролюючими органами, зокрема податковими.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Порядком обліку платників податків і зборів (затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року) встановлено, що взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

У відповідності до п. 1.4. вказаного Порядку, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі. (п. 7.1. Порядку)

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.(п. 7.3. Порядку)

Згідно з п. 11.1, п. 11.5., п. 11.9 Порядку, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2-11.4 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з пунктами 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими пунктами 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

З вищенаведених приписів вбачається обов'язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах як за основним так і за неосновним місцями обліку, а також, в разі припинення юридичної особи та порушення провадження у справі про банкрутство, повідомити контролюючий орган з метою прийняття ним рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ ВТФ «Авіас» перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як платник податків за неосновним місцем обліку, а також на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні ОВПП ДФС.

Відповідно до п.1.1. Положення про Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.02.2017 №375 Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби є відокремленим підрозділом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 39440996, юридичною особою є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України є його відокремленим підрозділом.

В сулу положень Цивільного кодексу України відокремлені підрозділи не є юридичними особами, та відповідно не можуть бути сторонами, учасниками провадження у справі про банкрутство, що користуються наділеними процесуальним законом правами, у тому числі правом на апеляційне оскарження судового рішення, тому попри перебування на податковому обліку боржника у Дніпропетровському управління ОВПП ДФС право бути кредитором у справі про банкрутство та право на звернення із апеляційною скаргою має саме Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Боржник - ТОВ виробничо-торгівельна фірма «Авіас» має статус великого платника податків.

Згідно з п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків.

Порядок формування Реєстру великих платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2013 №717.

Відповідно до п. 1.1. Порядку формування та затвердження Реєстру великих платників податків (далі - Реєстр ВПП) здійснюються Державною фіскальною службою щороку.

Згідно із п. 1.2. Порядку до Реєстру ВПП включаються платники податків, які відповідають критеріям великого платника податків, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 14.1.24 ст. 14 Податкового кодексу України в поточній редакції: великий платник податків - юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 1 мільярд гривень або загальна сума платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує двадцять мільйонів гривень.

На 2017 рік статус великого платника податків присвоєно ТОВ ВТФ «Авіас» наказом ДФС України від 26.12.2016 №1036 "Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2017 рік" до якого боржника включено під номером 1230.

Таким чином, обрання місця обліку великого платника податку знаходиться виключно у віданні ДФС України та відбувається поза межами волі самого платника податку, тому будь-які заяви про взяття на облік з його боку відсутні.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності з 01.01.2017, внесено зміни до Податкового кодексу України, що стосуються контрольно-перевірочної роботи. А саме, Податковий кодекс України доповнено статтею 19-3 та викладено в новій редакції п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Головне управління ДФС у Київській області та Офіс великих платників податків ДФС, є контролюючими органами у розумінні ст.41 Податкового кодексу України, що згідно з чинним законодавством уповноважений на проведення документальних позапланових перевірок, які в порядку ст. 78 Податкового Кодексу України здійснюються при припиненні юридичної особи.

Як зазначається в скарзі Офісу ВПП ДФС, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, в тому числі саме до Дніпропетровського управління ОВПП ДФС, документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. Отже, в даному випадку ліквідатором не вжито заходів, передбачених ч.7 ст.111 ЦК України щодо надання документів для проведення відповідних перевірок, яка має на меті визначення наявності або відсутності заборгованості боржника перед відповідними державними органами, зокрема, перед контролюючим органом. Вказаний факт свідчить про цілеспрямоване ухилення від виконання вимог прямо передбачених ч.7 ст.111 ЦК України та невжиття ліквідатором вичерпних заходів, що позбавило контролюючі органи можливості проведення перевірок та права заявити свої претензії боржнику в досудовій процедурі ліквідації боржника.

З урахуванням наведеного, враховуючи особливості процедури банкрутства в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства.

Крім того, як вбачається з ухвали Господарського суду Харківської області від 30.08.2017, 28.08.2017 на адресу суду першої інстанції надійшла заява Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровського управління) з грошовими вимогами до боржника на суму 391 204 784,13 грн, однак, враховуючи те, що матеріали справи № 922/1902/17 були направлені до Харківського апеляційного господарського суду, суд ухвалив відкласти вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровського управління) з грошовими вимогами до банкрута до повернення матеріалів справи № 922/1902/17 до Господарського суду Харківської області.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що хоча скаржники на час розгляду справи і не набули статусу кредитора у справі про банкрутство, але оскаржувана постанова стосується їх прав та обов'язків.

Приписами частин 1, 2 статті 95 Закону про банкрутство встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, що передбачена статтею 95 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідне правило передбачено частиною 3 статті 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Як зазначено вище, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство звернувся ліквідатор ТОВ «ВТФ Авіас» Бакрадзе К.А.

Відповідно до частини 1 статті 110 ЦК юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

До матеріалів справи надано рішення загальних зборів учасників ТОВ «ВТФ Авіас», оформлене протоколом від 19.09.2016, з якого вбачається, що учасники товариства прийняли рішення: припинити діяльність ТОВ «ВТФ Авіас» у зв'язку з ліквідацією; призначити ліквідатором Бакрадзе К.А; встановити двомісячний строк для пред'явлення вимог кредиторів з моменту оприлюднення повідомлення про припинення юридичної особи; доручити ліквідатору проведення ліквідаційної процедури, зокрема: вчинити всі необхідні заходи щодо виявлення кредиторів та дебіторів, а також повідомити їх про припинення товариства; вжити всіх заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; виявити юридичні особи, учасником яких є ТОВ «ВТФ Авіас» та здійснити вихід з даних юридичних осіб; здійснити інвентаризацію майна і фінансових зобов'язань товариства, основних фондів та нематеріальних активів, фінансових вкладень, товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, грошових коштів і бланків документів суворої звітності; здійснити оцінку майна товариства; провести формування ліквідаційної маси; здійснити заходи щодо звільнення працівників товариства відповідно до законодавства України; після завершення розрахунків з кредиторами у встановленому порядку скласти ліквідаційний баланс, який подати на затвердження учасникам товариства тощо (т.1 а.с.13-15).

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що на зборах учасників товариства були присутні всі учасники (Еверрін Коммершіал С.А., Елброуф Інтернашіонал Корп., Кендлвуд Файненсіал Корп., Креонас Коммершіал ЛТД, Прістеллі Холдінгз Інк., Хеліфілд Холдінгз Лімітед, Волкано Холдінгс ЛТД, Денніеллі Лімітед, Дівелопмент Інверсторс Лімітед, Монтеліно Інвестментс Лімітед, Ред. Ленд Інвесторс Лімітед), від імені яких діяла одна особа - ОСОБА_4 на підставі довіреностей.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Учасники можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема, частиною третьою статті 247 ЦК України. Якщо довіреність учасника на право участі та голосування на загальних зборах оформлена (складена або посвідчена) з порушенням встановлених законодавством вимог, голоси учасника, передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частиною 1 статті 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту ТОВ «ВТФ Авіас» та з протоколу загальних зборів учасників товариства вбачається, що засновниками товариства є іноземні юридичні особи.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Протокол зборів учасників ТОВ «ВТФ Авіас» не містить інформації, ким та коли видані довіреності ОСОБА_4 для представництва інтересів усіх засновників. Також в матеріалах справи відсутні довіреності, видані учасниками боржника (довірителями) ОСОБА_4 для представництва їх інтересів, які б містили відомості про наявність у неї права брати участь у голосуванні на загальних зборах з питань ліквідації товариства, а отже матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження права ОСОБА_4 представляти інтереси учасників ТОВ «ВТФ Авіас» під час проведення загальних зборів. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий до матеріалів справи протокол загальних зборів ТОВ «ВТФ Авіас» від 19.09.2016 не свідчить про прийняття учасниками товариства рішення про ліквідацію товариства та призначення ліквідатором Бакрадзе К.А.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та від 09.11.2017 було зобов'язано ліквідатора боржника Бакрадзе К.А. надати суду: оригінали всіх документів, копії яких надавалися в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство; докази на підтвердження повноважень представників засновників ТОВ «ВТФ Авіас» приймати участь у загальних зборах засновників, оформлених протоколами від 19.09.2016 та від 22.05.2017. Проте, вимоги ухвал суду не виконано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження волі учасників ТОВ «ВТФ Авіас» щодо ліквідації товариства та призначення ліквідатором Бакрадзе К.А.

Згідно з частиною 1 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

На виконання вказаних вимог ліквідатором 19.09.2016 передано державному реєстратору документи, необхідні для внесення в Єдиний державний реєстр запису про рішення щодо припинення юридичної особи та внесено запис про припинення юридичної особи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з частиною 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності боржника або його визнання банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідатором ТОВ ВТФ «Авіас» складено перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнані боржником, а саме: ТОВ "Провід Групп" у розмірі 539 000,00 грн; Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС у розмірі 380 700 920,65 грн; Управління Державної Казначейської служби України у Маловисківському районі Кіровоградської області у розмірі 557,47 грн; ТОВ "НК Нафта" у розмірі 72 527,13 грн; ПАТ "Ексімнафтопродукт" у розмірі 143 951,44 грн; ПАТ "Приватбанк" у розмірі 3 618 222,29 грн. Крім того ліквідатор виявив, що у підприємства є заборгованість перед податковим органом на суму 1800,00 грн. Таким чином, за даними боржника загальна сума кредиторських вимог ТОВ ВТФ "Авіас" склала 385 076 978,98 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що як вбачається з заяв Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (а.с.53-55 т.1) та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.58-60 т.1), заяви про визнання кредитором у справі було подано в межах іншої справи, а саме справи №922/4602/16 за заявою ТОВ «ВТФ Авіас» про банкрутство, яка розглядалась Господарським судом Харківської області та провадження по якій було припинено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги надані до матеріалів справи докази направлення заяви про ліквідацію ТОВ ВТФ «Авіас» Спеціалізованій ДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС (а.с.107-110 т.1) та Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м.Дніпропетровську (а.с.111-112 т.1), з огляду на те, що зазначені заяви було направлено в жовтні 2016 року, тобто під час звернення з першою заявою про порушення провадження у справі про банкрутство і здійснення досудових ліквідаційних заходів в межах цієї процедури апеляційний господарський суд визнав неналежними.

В силу приписів ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Зважаючи на положення ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів повідомлення кредиторів боржника про ліквідацію останнього, в зв'язку з чим колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого господарського суду, що всі відомі кредитори (за даними власного обліку) були повідомлені належним чином про припинення ТОВ ВТФ "Авіас".

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ ВТФ "Авіас", оформленим протоколом від 19.09.2016, зобов'язано ліквідатора вжити всіх заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Ліквідатором боржника подано до матеріалів справи акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами від 19.05.2017, в якому зазначено, що дебітором боржника є ТОВ "Компанія Аміна-ЛТД" з розміром заборгованості у сумі 500000,00 грн. (т.1 а.с.169).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідних дій щодо стягнення суми дебіторської заборгованості, що свідчить про порушення ліквідатором боржника вимог статті 111 ЦК України та невиконання рішення зборів учасників ТОВ ВТФ "Авіас", оформленого протоколом. В матеріалах справи наявна претензія від 19.11.2016 №пр-79, в якій ТОВ ВТФ "Авіас" просило ТОВ "Компанія Аміна-ЛТД" в установлені законом та договором строки сплатити заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015 та договором №2016вп/45 від 30.06.2014 про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 500 000,00 грн та повідомлення про припинення в порядку ст.111 ЦК України (а.с.103-105 т.), проте відсутні докази направлення претензії та повідомлення на адресу ТОВ "Компанія Аміна-ЛТД", інші належні та допустимі докази щодо здійснення всіх необхідних заходів про стягнення з боржника заборгованості.

Згідно із частинами 3, 4 статті 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 6 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за N 1365/26142 встановлено, що суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Вищезазначене Положення встановлює, що інвентаризація активів та зобов'язань включає в себе інвентаризацію основних засобів, матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків документів суворої звітності, дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх періодів.

Відповідно до п.1 розділу ІІ вищезазначеного Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. До складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

19.05.2017 ліквідатором Бакрадзе К.А. видано наказ про проведення інвентаризації, у якому зазначено: провести повну інвентаризацію активів та зобов'язань товариства з перевіркою їх фактичної наявності станом на 19.05.2017 та обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів; інвентаризацію провести в присутності матеріально відповідальної особи; встановлено інвентаризаційній комісії в п'ятиденний строк після закінчення інвентаризації розглянути її результати та передати її результати на затвердження керівнику підприємства (т.1 а.с.172).

Ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство надано інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 19.05.2017, який не містить жодної інформації, зокрема, про наявність чи відсутність у товариства товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку та по факту (т.1 а.с.167).

Також до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ ВТФ "Авіас" ліквідатором надані акти інвентаризації наявності грошових коштів, які знаходяться в касі підприємства та на розрахункових рахунках, та розрахунків з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами, які складені 19.05.2017 без участі матеріально відповідальної особи, одноособово Бакрадзе К.А. (т.1 а.с.168-169).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення та отримання від керівника ТОВ ВТФ "Авіас" Рощупкіна І.І. будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності та інших документів, необхідних для проведення інвентаризації.

Колегія суддів зазначає, що завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, складені ліквідатором Бакрадзе К.А. за відсутності доказів отримання та дослідження первинних документів ТОВ ВТФ "Авіас" від керівника товариства, не свідчать про здійснення ліквідатором боржника належної та повної інвентаризації активів та зобов'язань ТОВ ВТФ "Авіас", а її проведення здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням загальних зборів ТОВ ВТФ "Авіас" зобов'язано ліквідатора, зокрема, виявити юридичні особи, учасником яких є ТОВ ВТФ "Авіас" та здійснити вихід з даних юридичних осіб; здійснити заходи щодо звільнення працівників товариства відповідно до законодавства.

Однак, ліквідатором не надано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство жодних документів, які б свідчили про виконання ним рішення загальних зборів ТОВ ВТФ "Авіас" від 19.09.2016 в цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог Закону про банкрутство, ліквідатором ТОВ ВТФ "Авіас" саме при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Суд першої інстанції не врахував, що відсутність у боржника активу, достатнього для покриття судових витрат, саме на момент звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство, в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 7 статті 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з частиною 10 статті 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази подання до податкових органів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування звітів за останній звітний період та доказів проведення контролюючим органом позапланової перевірки, що свідчить про порушення вимог статті 111 ЦК України.

Крім того, зі Статуту ТОВ ВТФ "Авіас" вбачається, що товариство первісно було зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.08.2003 за №0 224 120 0000 024647 (т.1 а.с.17-30). Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення до податкових органів та інших державних органів за місцем первинної реєстрації з метою отримання інформації щодо діяльності товариства на наявності у нього матеріальних та нематеріальних активів.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст.111 ЦК України).

Частиною 11 статті 111 ЦК України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором ТОВ ВТФ "Авіас" не надано проміжного ліквідаційного балансу, а надано лише фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 22.05.2017, який не відповідає вимогам частини 8 статті 111 ЦК України (т.1 а.с.47).

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про подання ліквідатором ТОВ ВТФ "Авіас" проміжного ліквідаційного балансу до податкових органів.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу боржника рішенням загальних зборів учасників ТОВ ВТФ "Авіас", інтереси кожного з учасників товариства представляла ОСОБА_4 на підставі довіреностей, номер та дата яких не зазначена у протоколі від 22.05.2017, та вказані довіреності відсутні в матеріалах справи, що свідчить про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження у неї прав діяти в інтересах учасників товариства та приймати відповідні рішення.

Також не було з'ясовано судом першої інстанції, якими належними та допустимими доказами підтверджується закриття боржником всіх рахунків в банках. оскільки докази звернення ліквідатора ТОВ ВТФ "Авіас" до ДПІ для отримання довідки з переліком всіх рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття до заяви про порушення провадження у справі не додано.

До заяви про порушення провадження у справі надано лист Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального Головного управління ДФС №1389/10/28-01-47-39 від 09.11.2016 про надання інформації про наявність у ТОВ ВТФ "Авіас" відкритих поточних рахунків в банках (а.с.93-95 т.1), проте колегія суддів зазначає, що зазначений запит було здійснено ліквідатором Бакрадзе К.А. при першому зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство (в межах справи №922/4602/16). Нового запиту до ДПІ про наявність відкритих рахунків до матеріалів даної справи не надано.

До матеріалів апеляційної скарги Головним управлінням ДФС у Київській області було додано довідку про відкриті рахунки ТОВ ВТФ "Авіас", з якої вбачається, що боржник має численні відкриті рахунки у банківських установах. Крім того, залишено відкритим рахунок в цінних паперах в ПАТ КБ «Приватбанк» №300186-UA40006423 (а.с.87-127 т.2).

За відсутності доказів про наявність всіх відкритих рахунків або їх відсутність, руху коштів на них, залишку коштів на рахунках ТОВ ВТФ "Авіас" на дату прийняття рішення про припинення діяльності боржника неможливо дійти до висновку про обґрунтоване співвідношення активу та пасиву за даними проміжного ліквідаційного балансу боржника.

Крім того, в матеріалах справи наявні відомості щодо господарської діяльності боржника за 2015 (податкова декларація з податку на прибуток підприємства), з якої вбачається, що ТОВ ВТФ "Авіас" здійснювало активно господарську діяльність, показники податкової звітності вказують на відсутність об'єктивності щодо ознаки неплатоспроможності боржника.

Так, згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік підприємством задекларовано дохід від будь-якої діяльності у розмірі 7 958 491 357 грн, об'єкт оподаткування у розмірі 3 663 789 грн (а.с.194-197 т.1). Зазначені обставини беззаперечно свідчать про здійснення боржником активної господарської діяльності з істотним обсягом господарських операцій.

Як зазначено апелянтами, наявні численні кримінальні провадження, в яких фігурує ТОВ ВТФ «Авіас».

Отже, зазначені обставини можуть свідчити про дії керівництва боржника, спрямовані на умисне доведення його до банкрутства з метою ухилення від виконання зобов'язань, що з огляду на приписи ч.5 ст.41 та ч.6 ст.95 Закону про банкрутство підлягає встановленню у межах провадження у справі про банкрутство та є підставою для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності доказів дотримання вимог Цивільного кодексу України щодо ліквідації товариства, зокрема: рішення засновників про припинення юридичної особи; вжиття всіх необхідних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи; повідомлення податкових органів про ліквідацію товариства; складання проміжного ліквідаційного балансу, на підставі якого можна з'ясувати питання про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, не надання доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При порушенні провадження у справі та винесенні постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен встановити активи і пасиви боржника, їх наявність або відсутність, розмір та безспірність вимог кредитора.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що ліквідатором вчинені не всі дії, визначені нормами чинного законодавства, необхідні для порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство визначено перелік документів, які надаються до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що документи, які підтверджують дотримання ліквідаційною комісією (ліквідатором) всіх вимог ЦК України, ГК України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не можуть бути надані суду після порушення справи, а тим більше після визнання боржника банкрутом, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Анаголічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі №904/7202/16 та від 31.05.2017 у справі 904/11388/16.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції без належного дослідження всіх обставин справи, повної та всебічної перевірки зібраних по справі доказів безпідставно порушив провадження по справі та визнав боржника банкрутом.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Головного управління ДФС у Київській області та апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДФС підлягають задоволенню, а постанова Господарського суду Харківської області від 20.07.2017 у справі № 922/1902/17 підлягає скасуванню як така, що прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню відповідно п. 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України, ст.83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, статтями 91, 99, 101, 102, п.3 ст.103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити.

Постанову Господарського суду Харківської області від 20.07.2017 у справі № 922/1902/17 скасувати.

Провадження у справі №922/1902/17 припинити.

Повний текст постанови складено 11.12.2017.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Тарасова І. В.