Рішення № 7085653, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/69609.12.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

доДочірнього підприємства «Транспортне підприємство «Богдан»

третя особаАвраменко І.В.

простягнення 3270,92 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Карпінський С.В. (довіреність № 2702-1/14 від 19.11.2008); від відповідача –Карманніков М.О. (довіреність № б/н від 08.04.2009);

від третьої особи –Авраменко І.В. СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(далі –Позивач, або Страховик) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Транспортне підприємство «Богдан»(далі –Відповідач) 3270,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 25.12.2006 у місті Києві, на перехресті вулиць Драйзера та Бальзака, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у Позивача автомобіля Деу Ланос (державний реєстраційний номер АІ 0846 АР) (далі –автомобіль Деу) та автомобіля ВАЗ (державний реєстраційний номер АА 3768 ВС) (далі –автомобіль ВАЗ), власником якого є Відповідач. Внаслідок ДТП автомобіль Деу був пошкоджений.

Для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Деу –Щербаню О.Ю. (далі –Страхувальник) за заявою Позивача ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»було проведене автотоварознавче дослідження автомобіля Деу. Було встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого Страхувальнику внаслідок ДТП, становить 4 279,75 грн. Фактична вартість ремонту автомобіля Деу становить 3086,40 грн.

На виконання вимог пункту 7.1.4. Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ № 19-1, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером № 0650744 (далі –Правила страхування) та укладеного між Страховиком та Страхувальником договору добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформленого полісом № 19-3362590 (далі –Договір страхування) Позивачем було виплачено страхове відшкодування Страхувальнику у розмірі 2970,92 грн., оскільки Позивачем від фактичної вартості ремонту автомобіля була вирахувана франшиза у розмірі 115, 48 грн.

Таким чином, Позивча вважає, що на підставі статті 27 Закону України «Про страхування»до нього у порядку регресу перейшло право на отримання від Відповідача компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля Деу, оскільки ДТП сталося з вини водія ВАЗа.

Відповідач відповідно до ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву до господарського суду не подав, проти позову заперечував з підстав факту неналажного підпису позовної заяви. Крім того, зазначив, що оскільки позивач виплатив розмір збитку (страхове відшкодування) на підставі ремонтної калькуляції станції технічного обслуговування, а відповідач не наполягав на проведенні експертного дослідження, то позивач не має підстав для стягнення з відповідача суми сплаченої на проведення автотоварознавчого дослідження, яке проводилося вже після складання ремонтної калькуляції.

Третя особа підтримала пояснення сторін щодо фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 13.11.2009 було порушено провадження у справі № 34/696, розгляд справи було призначено на 09.12.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2006 між Страхувальником та ВАТ УСК «Гарант-АВТО»було укладено Договір страхування, відповідно до якого було застраховано автомобіль DAEWOO Lanos дер. реєстр. № АІ 0846АР (надалі –автомомобіль Деу).

Рішенням Загальних Зборів Акціонерів ВАТ УСК «Гарант-АВТО»було перейменовано ВАТ УСК «Гарант-АВТО»у ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», а Київську дирекцію страхування «Гарант-АВТО-Сіті»–у Київську філію «Сіті», що підтверджується витягом зі статуту ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», та положенням про Київську філію «Сіті»ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», затверджених Загальними Зборами Акціонерів ВАТ УСК «Гарант-АВТО»протоколом № 29 від 10.11.2006 –04.12.2006.

25.12.2006 у місті Києві, на перехресті вулиць Драйзера та Бальзака, відбулося зіткнення двох автомобілів: автомобіля Деу та автомобіля ВАЗ 2107 дер.реєстр. № АА 3768 ВС. Внаслідок ДТП автомобіль Деу був пошкоджений, що підтверджується Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2007 по справі № 3-1603, відповідно до якої Авраменко І.В. порушив вимоги пунктів 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідо чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ремонтною калькуляцією № 0394 від 28.12.2006 встановлено, що фактична вартість ремонту автомобіля Деу складає 3086,40 грн.

14.02.2007 з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Деу ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»на замовлення Позивача було проведено автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля Деу.

Звітом № 499 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.02.2007 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого Страхувальнику в результаті пошкодження автомобіля Деу в ДТП, складає 4279,75 грн.

Актом № 499 здачі-прийняття виконаних робіт від 11.04.2007 встановлено, що вартість автотоварознавчого дослідження становить 300 грн.

Автомобіль Деу було оглянуто спеціалістом (експертом) Прийма Д.А. ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 16.02.2007.

Відповідно до пункту 7.1.4 Правил страхування страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені Правилами страхування та Договором страхування.

Пунктом 2.2.1 Правил страхування встановлено, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 9.1 Правил страхування при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки реальні (прямі) збитки, виключаючи упущену вигоду, витрати на оренду чи наймання іншого транспортного засобу, моральні збитки і т. ін.

Позивач виплатив Страхувальнику 2970,92 грн., що була сформована шляхом вирахувння з фактичної вартості ремонту (3086,40 грн.) суми франшизи (115,48 грн.), що підтверджується копією платіжного доручення № 732 від 03.04.2007.

Також, Позивачем була оплачена вартість проведеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»автотоварознавчого дослідження у розмірі 300 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 908 від 17.04.2007.

Позивач просить стягнути з Відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»страхове відшкодування у розмірі 3270,92 грн., що включає (вартість ремонту + вартість автотоварознавчого дослідження = 2970 92 грн. + 300 грн.).

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується представниками сторін та третьої особи, транспортний засіб –автомобіль ВАЗ 2107 дер. реєстр. № АА 3768 ВС, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Деу, належить Відповідачу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ 2107, що належить Відповідачу та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Деу, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до Позивача у порядку регресу правомірно перейшло право на отримання від Відповідача компенсації шкоди, завданої Страхувальнику внаслідок ДТП.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Керуючись вищезазначеним, вимоги щодо стягнення з Відповідача 2970,92 грн., а саме вартості ремонту автомобіля Деу є правомірними та обґрунтованими.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог у частині стягнення зазначеної суми.

Вимога про стягнення з Відповідача 300 грн., а саме вартості автотоварознавчого дослідження автомобіля Деу, пошкодженого внаслідок ДТП, яке було проведене за заявою Позивача ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», не підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні Позивачем не була обґрунтована необхідність проведення такого автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля Деу.

Господарським судом м. Києва встановлено, що для встановлення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Деу, достатньо було керуватись ремонтною калькуляцією станції технічного обслуговування від 28.12.2006, відповідно до якої вартість ремонту автомобіля Деу становить 3086,40 грн. Саме ремонтною калькуляцією станції технічного обслуговування Позивач і керувався, виплачуючи страхове відшкодування Страхувальнику у розмірі 2970,92 грн., вираховуючи франшизу, яка складає 115,48 грн.

За встановлених обставин, Позивач не довів суду існування причинного зв’язку між протиправною поведінкою Відповідача (його водія) та необхідністю Позивача проводити автотоварознавче дослідження, зважаючи окрім вищезазначеного на те, що Відповідач не висував і не висуває заперечень щодо розміру збитків та не наполягав і не наполягає на проведенні експертного дослідження щодо визначення розміру шкоди завданої при ДТП. Тобто спір щодо розміру заподіяної внаслідок ДТП шкоди між сторонами був відсутній.

Судом відхилено позицію Відповідача про те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою виходячи з наступного.

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що позовна заява підписана представником Київської філії «Сіті»Позивача Горовець Є.М., а не представником самого Позивача. Проте, суд не може погодитись з таким довільним тлумаченням представника Відповідача змісту самої довіреності.

Так, в довіреності № 2724-1/14 від 19.11.2008 зазначено, що «Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особах Голови Правління Лахно Юрія Олександровича, та Заступника Голови Правління Бурбеля Сергія Михайловича, діючих на підставі статуту цією довіреністю уповноважують представника Київської філії «Сіті»ВАТ УСК «Дженералі Гарант»Горовця Євгенія Миколайовича… здійснювати усі необхідні дії по представленню інтересів Довірителя… в судах різних інстанцій та юрисдикцій», зокрема, «підписувати та подавати позовні заяви».

Таким чином, як вбачається зі змісту вказаної довіреності, довірителем у даному випадку виступає сама юридична особа, а не, як помилково вважає представник Відповідача, відособлений підрозділ цієї юридичної особи.

Статтею 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність № 2724-1/14 від 19.11.2008 відповідає вимогам вказаних норм.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана особою, яка має право її підписувати, а тому підстав для залишення позовної заяви без розгляду у суду не має.

Розглядаючи спір по суті суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відтак, залучення до участі у справі водія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі статті 27 ГПК України не суперечить правилам предметної підсудності, визначеним статтею 12 цього Кодексу.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Транспортне підприємство «Богдан»(02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8, код за ЄДРПОУ 32205380) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, п/р 26509014035172 у філії АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 380333, код за ЄДРПОУ 24580961) 2970 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят) грн. 92 коп. страхового відшкодування, а також 92 (дев’яносто дві) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 14.12.2009