Рішення № 70856394, 07.12.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017р.Справа № 917/1697/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022 в особі Полтавської філії міських електромереж Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. М.Бірюзова, 47А, м. Полтава, 36000

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

про стягнення 46 743,32 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Представники сторін 09.11.2017р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10-74/1940 від 15.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №29-14/77 від 13.10.2017р.

Представники сторін 07.12.2017р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10-74/1940 від 15.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №29-14/77 від 13.10.2017р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 09.11.2017р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії міських електромереж Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - позивач /ПАТ "Полтаваобленерго") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення 46 743,32 грн., з яких: 39169,88грн. - пеня, 3330,00грн. - інфляційні нарахування, 4243,44грн. - 3% річних, нарахованих за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №84 від 01.07.2003р.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов від 03.11.2017р. вих. №29-17/3257 (вхід. №13555 від 06.11.2017р.)

06.12.2017р. від відповідача надійшло клопотання (вхід. №14875 від 06.12.2017р.) про зменшення розміру пені на 50% від суми, яку просить стягнути позивач.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.07.2003р. між ВАТ «Полтаваобленерго» в особі Полтавської філії міських електромереж Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (Рішенням загальних зборів акціонерів від 20.04.2011р. ВАТ «Полтаваобленерго» було змінено організаційно-правову форму товариства на ПАТ «Полтаваобленерго») (постачальник електричної енергії, позивач) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (споживач, відповідач) було укладено договір № 84 про постачання електричної енергії (далі - договір) та додатки до нього.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору (якщо сторони уклали такі додатки), що є невід'ємними частинами (п.1 договору);

- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п.2.2.3 договору);

- розрахунковим періодом вважається період з 1 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника (п. 2 додатку №2 до договору "Порядок розрахунків"); .

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачем (субспоживачем) електричної енергії" (додаток № 4 до Договору);

- споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників о 8год 1 числа, оформляє "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії" та не пізніше 0,5 доби з моменту зняття показників електролічильників надає його постачальнику для оформлення, якщо інше не передбачене додатком №3 до договору ( п.5 додатку до договору);

- розрахунки за перетоки реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, нарахування по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками електропостачальної організації, здійснюються споживачем самостійно в 5-ти денний строк (10-ти денний строк для споживачів, які здійснюють рахунки через свою територіально відокремлену головну організацію) після дати виписки рахунків (п. 14 додатку №2 до договору ).

- за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.3 договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 4.2.1 договору)

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, у визначені договором про постачання електричної енергії №84 строки. Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу рахунками на оплату отриманих послуг, відомостями про використану електроенергію, актами приймання-передавання.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 39 169,88грн. - пені, 3330,00грн. - інфляційних нарахувань, 4243,44грн. - 3% річних (детальні розрахунки в матеріалах справи.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання електричної енергії.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено, порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення вчасних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми позивач заявив до стягнення 4243,44 грн. 3% річних за період з 01.11.2015р. по 30.09.2017р. та 3330,00грн. - інфляційних нарахувань за період з квітня по вересень 2017р.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та задовольняються судом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

В пункті п.4.2.1 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати

Так, позивачем нараховано відповідачу 39169,88грн. пені за період з 01.02.2017р. по 30.09.2017р. Судом встановлено, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення

Як вже зазначалось вище, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50%.

В обґрунтування вказаного відповідач, зокрема, посилається на те, що основними напрямками діяльності підприємства, є забезпечення тепловою енергією та опалення на підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів, проведення ремонтів обладнання теплового господарства, відповідач є підприємством комунальної форми власності. Єдиним джерелом надходження коштів є грошові кошти, отримані від реалізації теплової енергії та надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за затвердженими тарифами; відсутність додаткових коштів на погашення фінансових санкцій в силу складу собівартості теплової енергії та послуг, що надаються підприємством та структура тарифу на послугу з централізованого опалення для потреб населення, відповідно до постанови НКРЕКП №957 від 09.06.2016р., яка вступила в силу з 01.07.2016р.; відповідач не уповноважений чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачав теплову енергію та здійснював постачання гарячої води по вартості нижчій за їх її собівартість.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, а також відсутність основного боргу за договором, суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50% до 19584,94 грн., яка і підлягає стягненню. Решта позовних вимог, підлягає - відмові.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030, інші відомості: відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Ст.Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, інші відомості: р/р26004157808003 в АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500) 19584,94 грн. - пені, 3330,00 грн. - інфляційних нарахувань, 4243,44 грн. - 3% річних, 1600,00 грн. - судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам.

Суддя Паламарчук В.В.