Рішення № 70855853, 06.12.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2017 Справа № 920/570/17Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Котельницької В.Л., судді Сопяненко О.Ю. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 920/570/17

за позовом - заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Сумській області, м. Суми,

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Сумський завод продтоварів», с. Бездрик Сумського району Сумської області,

про стягнення 217989,05 грн.,

за участю представників:

прокурора Дубової О.В.,

позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 05.09.2017 № 2212/03,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 05.12.2017 № 45, ОСОБА_3 за довіреністю від 06.01.2017 № 1, ОСОБА_4 за довіреністю від 06.12.2017 № 46.

В судовому засіданні, розпочатому 19.10.2017 року о 11 год. 30 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 06.11.2017 року.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача 217989,05 грн. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року із зарахуванням з подальшим перерахуванням 65396,17 грн. (30 %) - до спеціального фонду Державного бюджету України, 43597,81 (20 %) - до обласного бюджету Сумської області і 108994,53 грн. (50 %) до спеціального фонду місцевого бюджету Бездрицької сільської ради.

Відповідач у своєму відзиві від 01.08.2017 року № 1161 на позовну заяву заперечує проти заявленого прокурором позову в частині стягнення збитків в сумі 203870,90 грн. та зазначає, що збитки за наднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин внаслідок роботи стаціонарних джерел без дозволу, які підлягають сплаті, згідно розрахунку відповідача складають 13034,91 грн.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції у справі посилається на неправильне застосування позивачем вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів речовин в атмосферне повітря, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, затвердженої наказом Мінприроди 10.12.2008 року за № 639 (далі - Методика) в частині непроведення інструментально-лабораторних вимірювань, неправильного визначення маси забруднюючої речовини, невірного визначення часу роботи джерел викидів та часу роботи окремих джерел викидів.

Представник позивача у письмових поясненнях б/н від 10.08.2017 року (вх. № 6991 від 11.0.2017) вважає вищезазначені твердження відповідача безпідставними та зазначає, що ним не оскаржувалися у встановленому порядку дії позивача щодо неправомірного проведення розрахунку розміру заподіяної шкоди.

Представник позивача зазначає, що ним обґрунтовано застосовано розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викиду за наявних умов необовязковості застосування інструментально-лабораторного методу. Пункт 3.11 Методики передбачає, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Позивач вважає, що відповідач дійшов до помилкових висновків про те, що п. 3.11 Методики визначає момент нарахування збитків, а не визначає (фіксує) факт момент початку здійснення (вчинення) порушення вимог природоохоронного законодавства. Дані помилкові висновки відповідача спростовуються оглядовим листом Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», пунктом 4 якого визначено, що збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відповідач у своїх додаткових письмових поясненнях від 21.08.2017 року № 1248 зазначає, що він вважає, що при винесенні рішення у даній справі необхідно враховувати Методику на момент вчинення правопорушення, а не останню редакцію Методики.

Також відповідач зазначає, що для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами він мав робити заміри забруднюючих речовин в атмосферне повітря для цього необхідно проводити запуск обладнання для проведення лабораторних замірів.

05.09.2017 року представник відповідача разом з письмовим клопотанням надав для долучення до матеріалів справи детальні розрахунки збитків, проведені відповідачем, де маса наднормового викиду і-тої забруднюючої речовини проводиться за формулами 1 і 2 Методики розрахунку розмірів відшкодування. При здійсненні розрахунків маси наднормового викиду і-тої забруднюючої речовини відповідач використовував середнє значення масової витрати і-тої забруднюючої речовини, зазначене у звіті з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що відповідає вимогам п. 3.1 Методики, в той час, як позивач безпідставно застосував максимальне значення масової витрати і-тої забруднюючої речовини.

У письмових поясненнях від 22.09.2017 року представник позивача зазначає, що для проведення розрахунку розмірів відшкодування збитків, що заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до Методики позивачем неодноразово були надіслані листи до відповідача стосовно надання інформації про часи роботи стаціонарних джерел викидів: джерело № 1 (номери джерел викидів зазначені відповідно до Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел для ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів», який розроблений у 2015 році ТОВ «НВП «Екосистема») за період з 31.01.2015 року по 23.11.2015 року, джерела викидів №№ 5, 9 з моменту введення в експлуатацію до 23.11.2015 року, джерела викидів №№ 6-8, 10-13, 6014 за період з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року (лист від 21.03.2016 року № 757/03-15). Для встановлення точної кількості роботи котлів позивачем неодноразово були надіслані запити до ПП «Лімік», яке згідно договору субпідряду безпосередньо здійснювало пусконалагоджувальні роботи на котлі ДКВР-6,5-14, ТОВ «Спецтехстрой», ТОВ «НВП Електромаш», що здійснювало пусконалагоджувальні роботи на котлі Е 1,0-09Г-3. ПП «Лімік» повідомлено, що всі документи, щодо проведення пусконалагоджувальних робіт передані генпідряднику ТОВ «Спецтехстрой», проте, відповідь від ТОВ «Спецтехстрой», ТОВ «НВП «Електромаш» до позивача так і не надійшла. Інформація про час роботи стаціонарних джерел відповідача була надана ним листом від 31.03.2017 року № 317, який був використаний позивачем під час проведення розрахунку.

Крім того, позивач зазначає, що у згаданому листі відповідача не вказано, що час роботи стаціонарних джерел №№ 10, 11, 12, 13 є сумарним, тому, під час проведення розрахунку був використаний час роботи в кількості 4 годин по кожному вищезазначеному джерелу викиду. Відповідно до Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел для ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів», який розроблений у 2015 році ТОВ «НВП «Екосистема» (далі - Звіт) на дільниці сушки насіння розташована установка для сушки насіння, що включає сушарку типу «Сжигатель» М820, яка працює на лушпинні соняшника та системи сушки, охолодження і провіювання насіння. Нагріте повітря через теплообмінник надходить до систем сушки охолодження і провіювання насіння. Повітря з потоком насіння проходить через систему технологічних циклонів, запилене повітря частково очищається в технологічному обладнанні і викидається через 4 вихлопні труби - джерела викидів №№ 10, 11, 12, 13. Тобто викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на джерелах викидів №№ 10, 11, 12, 13 здійснюються одночасно.

18.10.2017 року від Сумської місцевої прокуратури до суду надішли письмові пояснення від 18.10.2017 року № 112-12054вих-17, в яких прокурор зазначає, що розрахунок розміру збитків виконай позивачем відповідно до Методики згідно з даними звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача, листа відповідача від 01.03.2016 року, акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.08-14.09.2015 року та акту позапланової перевірки від 29.01.-11.02.2016 року за період з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року. За 2012 рік збитки не нараховувались.

У письмових поясненнях від 19.10.2017 року № 1519 представник відповідача зазначає, що протягом періоду пуско-налагоджувальних робіт розпалювання котла ДКВР-6,5-14 з 31.01.2015 року по 23.11.2015 року 1021 години, здійснювалися лише 102 години, таким чином, в листі від 31.03.2016 року № 317 відповідачем була допущена описка, про що відповідач листом від 25.09.2017 року № 1368/2 повідомив позивача. Розрахунок часу роботи обладнання протягом 4840,4 годин, відповідач вважає безпідставним, оскільки здійснений позивачем без застосування будь-яких методик, виходячи з припущень позивача. Час роботи обладнання при здійсненні позивачем перевірок не встановлювався. Зола в кількості 12,585 т., виявлена в результаті проведення інвентаризацій 13.03.2015 року (утворилась під час чистки зольників непрацюючих котлів Мітчел) та 19.06.2015 року (утворилась при зачищенні приямка димової труби і газоходів котельні) та оприбуткована на рахунок 209 балансового обліку як поворотні відходи виробництва (інвентаризаційні описи, протоколи, накази, картки рахунку 209 додаються). Зазначені відомості відображені в звітності Типова форма 1-ВТ за І і II квартали 2015 року. Час роботи котлів Е 1,0-09Г-3 ( № 1, № 2) в листі від 31.03.2016 року № 317 зазначений всього 232 год. Котли Е 1,0-09Г-3 одночасно не використовуються. За даними підприємства кожен із котлів працював в середньому по 116 год. Такий невеликий час роботи зумовлений тим, що відносно котлів в період з 20.12.2014 року по 23.11.2015 року проводилися пускові режимно-налагоджувальні роботи, повязані із налаштуванням єдиної системи завантаження сировиною для спалювання та живлення хімводоочищеною водою всієї системи котельні (носа ВПУ-5). Час роботи котлів Е 1,0-09Г-3 в період з 31.01.2015 року по 23.11.2015 року відображено в Журналі розпоряджень по котлам Е 1,0-09ГМ № 1 та № 2 по котельні відповідача, дані з якого використовувались відповідачем при підготовці листа від 31.03.2016 року № 317.

Щодо використання позивачем при здійсненні розрахунків даних таблиці 2.2 Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, відповідач зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку визначення величини qmi (середнє значення масової витрати і-тої забруднюючої речовини), взявши за основу колонку 20 таблички 2.2 «Визначена потужність викиду». Проте, показник «Масова витрата викиду» у Звіті передбачений лише в Протоколі № 9/04 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 24.04.2015 року (колонка 12) по кожному з видів обладнання, яке входить до складу Джерела викидів.

Представник позивача у письмових поясненнях від 02.11.2017 року заперечує проти такої позиції відповідача та зазначає, що паливом для котлів Мітчелл є природний газ, що зафіксовано в акті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної в період з 17.01.2013 року по 06.02.2013 року та актом планової перевірки, проведеної 25.08.-14.09.2015 року. При спалювалюванні природного газу зола не утворюється. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котла ДКВР 6,5/13, 2-х котлів Е-1/9 здійснюються без дозволу на викиди. Утворення золи в кількості 12,585 т. свідчить про експлуатацію вищезгаданих котлів.

Стосовно необхідності застосування протоколу № 9/04 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 24.04.2015 року, позивач зазначає, що Методикою не передбачена можливість використання додаткових протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин, що є додатком до Звіту з інвентаризації викидів.

Позивач вважає, що потужність викиду (масова витрата), що зазначена в таблиці 2.2 «Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин» Звіту найбільш відображає викид від діючого технологічного обладнання відповідача.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача завданої державі шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 217989,05 грн.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Приписами статті 55 Конституції України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до статті 131-1 Конституції України, одним із завдань прокуратури є здійснення представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 7 частини третьої статті 29 та пунктом 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України передбачається, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим 20 відсотків.

Недодержання відповідачем вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, а саме здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу завдає збитків довкіллю, а кошти, одержані в рахунок відшкодування цих збитків надходять до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, з яких фінансуються видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 20 названого Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та обєктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних обєктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Пунктом 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах. А відповідно до пункту 7 Положення про державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, яким є один із позивачів.

Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, винні у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть за це, поряд з іншими видами відповідальності, цивільно-правову відповідальність і зобовязані відшкодувати збитки, заподіяні в наслідок порушення природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією у Сумській області з 25.08.2015 року по 14.09.2015 року та з 29.01.2016 року по 11.02.2016 року на підставі статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» пункту 4.2 Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136 проведено планові перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача, за результатами яких встановлено, що з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року відповідачем здійснювалися викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів №№ 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що підтверджується актом перевірки від 25.08-14.09.2015 року, приписом про усунення виявлених порушень від 21.09.2015 року № 15/03-16, актом перевірки контролю стану виконання припису від 29.01-11.02.2016 року, матеріалами адміністративної справи № 006865 від 23.09.2015 року згідно частини першої статті 78 Кодексу України про Адміністративні правопорушення (порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних чи біологічних факторів), матеріалами інвентаризації стаціонарних джерел викидів.

На підставі матеріалів проведеної перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Сумській області, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009 року за № 48/16064, здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року, який дорівнює 217989,05 грн.

Однак, як зазначають прокурор та позивач, відповідач завдані державі збитки в розмірі 217989,05 грн. не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду.

Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що підприємства, установи, організації які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зобовязані отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Відповідно до частини першої статті 33 зазначеного Закону, особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.

Статтею 34 цього ж Закону визначено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

В результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря була завдана шкода навколишньому природному середовищу в сумі 217989,05 грн.

Згідно пунктом е) частини першої статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року (далі - Методика).

Згідно з пунктів 2.1, 2.1.2, 2.2 Методики, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки субєктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пункт 3.6 Методики передбачає, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

З врахуванням змісту пункту 3.6 Методики, передбачається можливість визначення маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря не лише шляхом інструментально-лабораторних вимірювань, але й розрахунковими методами.

Зі змісту пункту 3.7 Методики випливає, що розрахунок маси понаднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди може визначатися за результатами інструментально-лабораторних вимірювань, в разі відсутності у відповідній документації субєкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

Для проведення розрахунку розмірів відшкодування збитків, що заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до Методики позивачем надіслані листи до відповідача стосовно надання інформації про часи роботи стаціонарних джерел викидів: джерело № 1 (номери джерел викидів зазначені відповідно до Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача, який розроблений у 2015 року ТОВ «НВП «Екосистема») за період з 31.01.2015 року по 23.11.2015 року, джерела викидів №№ 5, 9 з моменту введення в експлуатацію до 23.11.2015 року, джерела викидів №№ 6-8, 10-13, 6014 за період з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року (лист від 21.03.2016 року № 757/03-15). Надання інформації про час роботи стаціонарних джерел викидів за 2012 рік у відповідача не вимагалось.

Для встановлення точної кількості годин роботи котлів позивачем неодноразово були надіслані запити до ПП «Лімік», яке згідно договору субпідряду безпосередньо здійснювало пусконалагоджувальні роботи на котлі ДКВР-6,5-14, ТОВ «Спецтехстрой», ТОВ «НВПЕлектромаш», що здійснювали пусконалагоджувальні роботи на котлі Е 1,0-09Г-3.

ПП «Лімік» повідомлено, що всі документи, щодо проведення пусконалагоджувальних робіт передані генпідряднику ТОВ «Спецтехстрой», проте, відповіді від ТОВ «Спецтехстрой» та ТОВ «НВП «Електромаш» позивачем отримано не було.

Згідно листа відповідача від 31.03.2017 року № 317, який був використаний позивачем під час проведення розрахунку, час роботи стаціонарних джерел №№ 10, 11, 12, 13 є сумарним. Тому, під час проведення розрахунку і був використаний час роботи в кількості 4 годин по кожному вище зазначеному джерелу викиду. Крім того, відповідно до Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел для ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів», який розроблений у 2015 році. ТОВ «НВП «Екосистема» (далі - Звіт) на дільниці сушки насіння розташована установка для сушки насіння, що включає сушарку типу «Сжигатель» М820, яка працює на лушпинні соняшника та системи сушки, охолодження і провіювання насіння. Нагріте повітря через теплообмінник надходить до систем сушки охолодження і провіювання насіння. Повітря з потоком насіння проходить через систему технологічних циклонів, запилене повітря частково очищається в технологічному обладнанні і викидається через 4 вихлопні труби - джерела викидів №№ 10, 11, 12, 13. Тобто викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на джерелах викидів №№ 10, 11, 12, 13 здійснюються одночасно.

Після отримання листа від 31.03.2017 року № 317 позивачем надісланий лист до відповідача з метою надання підтверджуючих документів, щодо часів роботи стаціонарних джерел викидів. Відповідачем листом від 19.07.2016 року № 956 повторно надана інформація про час роботи стаціонарних джерел викидів, що аналогічна інформації зазначеній у листі від 31.03.2017 року № 317. Як у першому, так і у другому листі зазначено, що час роботи котла ДКВР-6,5-14 за період з 31.01.2015 року по 23.11.2015 року складає 1021 години.

Згідно Звіту викид забруднюючих речовин від котлів ДКВР-6,5-14 та двох котлів Е1,0-09Г3 здійснюється через 1 трубу, джерело викидів № 1. Таким чином, час роботи стаціонарного джерела викиду складатиметься із часу роботи котлів, що і було застосовано під час проведенні розрахунку розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У розрахунках, що відповідно до клопотання відповідача долучені до матеріалів справи, відповідач застосовував час роботи котла ДКВР-6,5-14 в кількості 102 годин та 2-х котлів Е1/9 в кількості 116 години кожний (джерело викиду № 1). При цьому у листі відповідача від 31.03.2016 року № 317 зазначено, що котел ДКВР-6,5-14 працював 1021 години.

Час роботи стаціонарного джерела № 1 у розрахунку позивача взятий від 31.01.2015 року - дати реєстрації в Управлінні ДАБУ у Сумській області декларації готовності обєкта до експлуатації.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», якою затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінченим будівництвом обєктів (далі - Порядок), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до обєктів з незначними наслідками (СС1), та обєктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 9 Порядку на обєкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання з дотриманням таких особливостей: ...на обєкті виробничого призначення, на якому встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної та техногенної безпеки, екологічних і санітарних норм.

Крім того, в ході планової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, яка проведена позивачем у термін 25.08.- 14.09.2015 року, було встановлено, що відповідно до типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», порядок ведення якої затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342, лише за І та II квартали 2015 року на підприємстві утворилось 12,585 т золи, що свідчить про те, котли ДКВР та Е1,0-09Г-3 використовувались, про що зазначено в акті перевірки, який підписаний відповідачем без зауважень.

Відповідно до довідкової інформації, зольність - це вміст у відсотках незгоряючого залишку (на безводну масу), який утворюється з мінеральних домішок палива при його повному згорянні для паливних гранул з лушпиння соняшника може коливатись від 1 % до 7 %. Згідно рекламної інформації, розміщеної на сайті http://sumy.zakupka.com/p/385646808-granula-iz-luzgi-podsolnuha/#product testimonials, зольність паливних гранул з лушпиння соняшника відповідача становить 1 %. Якщо врахувати, що зольність паливних гранул становить 1 %, то щоб утворити відходів золи в кількості 12,585 т підприємству необхідно було спалити 1258,5 т паливних гранул з лушпиння соняшнику.

У своїх поясненнях відповідач повідомляє, що зола в кількості 12,585 т виявлена в результаті проведення інвентаризацій 13.03.2015 року (утворилась під час чистки зольників непрацюючих котлів Мітчел) та 19.06.2015 року (утворились при зачищенні приямка димової труби і газоходів котельні). Проте, паливом для котлів Мітчелл є природний газ, що зафіксовано в акті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства проведеної в період з 17.012013 року по 06.02.2013 року та актом планової перевірки проведеної від 25.08-14.09.2015 року. При спалюванні природного газу зола не утворюється.

Відповідно до інформації, що зафіксована в Звіті з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел для ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів», який розроблений у 2015 році ТОВ «НВП «Екосистема», річне використання лушпиння соняшника котлами становить 5610 т, а загальний річний баланс роботи котельного обладнання становить 21594 години (котел Е-1,0-0,9Г-3 № 1 - 7197 год., котел Е-1,0-0,9Г-3 № 2 - 7197 год., котел ДКВР 6,5-13 7200 год.). Тобто за 1 годину спалюється 0,260 т лушпиння соняшнику. Таким чином, для спалювання 1258,5 т паливних гранул з лушпиння соняшника необхідно, щоб котельне обладнання працювало 4840,4 години. Розрахунок проведений за І та II квартали 2015 року, а період в який у відповідача був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря також охоплює III квартал 2015 та половину IV кварталу (до 23.11.2015).

Вищезазначене свідчить про те, що інформація про час роботи котла ДКВР-6,5-14 за період з 31.01.2015 року по 23.11.2015 року в кількості 102 години, що застосовано в розрахунках відповідача, не відповідає дійсності, оскільки утворити 12,585 т золи за 102 години роботи котла ДКВР-6,5-14 та 232 години роботи 2-х котлів Е 1,0-09Г-3 теоретично не можливо.

Крім того, в акті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Сумський завод продтоварів», що проведена в період з 25.08.2015 року по 14.09.2015 року, зазначено: «Дозвіл на викиди котлів Е-1/9- здійснюються без дозволу на викиди. Відповідно до обліку відходів 1-Вт «Облік відходів, пакувальних матеріалів і тари» за І та II квартал 2015 року на підприємстві утворилось 12,585 т золи, що свідчить про те, що котли експлуатуються». Акт перевірки підписаний відповідачем без заперечень.

Відповідно до пункту 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за:

- характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації субєкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії));

- даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря);

- результатами інструментально-лабораторних вимірювань;

- методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Позивачем під час розрахунку маси наднормативних викидів забруднюючої речовини в атмосферне повітря була використана характеристика джерела викиду, що зафіксована в Звіті, зокрема таблиця 2.2 «Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин».

Відповідно до пункту 2.5.3 «Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», що затверджена Наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 року № 7 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.03.1995 року за № 61/597, показники, передбачені таблицею 2.2 (графи 14, 15-16, 17-18), які виконані прямими вимірами, розрахунковими методами чи взяті з проекту (або з техрегламенту), є обовязковими. При цьому, у випадку відсутності одного з показників вказується причина неможливості його визначення. Одержані показники аналізуються і за визначену величину приймається показник, який найбільш відображає викиди від діючого технологічного обладнання при нормальних умовах його експлуатації.

Таким чином, потужність викиду (масова витрата), що зазначена в таблиці 2.2. «Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин» Звіту найбільш відображає викид від діючого технологічного обладнання відповідача.

Крім того, у наданих відповідачем розрахунках значення масової витрати (г/с) в одному розрахунку та значення масової концентрації (мг/м3) в другому розрахунку, взяті з протоколу вимірювань змісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 9/04 від 24.04.2015 року, графа 12 та графа 10 відповідно.

При цьому, у зазначеному вище протоколі відсутні значення масової витрати (г/с) та значення масової концентрації (мг/м3) метану та неметанових летких органічних речовин, ртуть та її сполуки. Проте, у своїх розрахунках відповідач використовує значення як масової витрати, так і масової концентрації для метану та неметанових летких органічних сполук, ртуті та її сполук, які не підтверджені протоколом № 9/04 від 24.04.2015року, на який здійснюється посилання у розрахунках.

Крім того, у розрахунках відповідач час роботи 2-х котлів Е1/9 в кількості 232 години, про що зазначено в листі відповідача від 31.03.2016 року за № 317, поділений порівну для кожного котлів, при цьому підтверджуючі документи відповідачем не надані.

Позивачем обґрунтовано був застосований розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викиду за наявних умов необовязковості застосування інструментально-лабораторного методу, чим спростовуються доводи відповідача щодо неправильного застосування позивачем вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів речовин в атмосферне повітря в частині не проведення інструментально-лабораторних вимірювань, не правильного визначення маси забруднюючої речовини, не вірного визначення часу роботи джерел викидів та часу роботи окремих джерел викидів.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно до частин четвертої, пятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з пунктом 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Зі змісту норм названої Методики та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що в пункті 3.11 цього акта визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент, з якого нараховуються збитки.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обовязковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обовязок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 розяснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний звязок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (викид в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу), наявність шкоди (збитки в розмірі 217989,05 грн.) та наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою (збитки спричинені внаслідок скидання відповідачем в період з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу).

Доводи прокурора та позивача стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок викидів в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 217989,05 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим 20 відсотків.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 3270,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумський завод продтоварів» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, буд. 1, ідентифікаційний код 00375160) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (40000, м. Суми, пров. Громадянський, 1, ВПЗ а.с. 1, ідентифікаційний код 37970834) збитки в сумі 217989,05 грн., завдані державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 06.02.2013 року по 23.11.2015 року, із зарахуванням вказаних коштів на рахунок (код 24062100, р/р 33113331700484, код ЄДРПОУ 37970621, МФО 837013 в ГУДКУ у Сумській області) з подальшим перерахуванням 65396,71 грн. (30 відсотків) до спеціального фонду Державного бюджету України; 43597,81 грн. (20 відсотків) до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 108994,53 грн. (50 відсотків) до спеціального фонду місцевого бюджету Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумський завод продтоварів» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, буд. 1, ідентифікаційний код 00375160) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; отримувач Прокуратура Сумської області, код 03527891, р/р 35214005002983, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3270,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 грудня 2017 року.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя О.Ю. Сопяненко