Рішення № 70855848, 08.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2017р. Справа № 914/1470/17

За позовом: Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача 1: Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львів,

до відповідача 2 : Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКТ»,

м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1, м. Львів,

про: визнання недійсним договору №209-1 від 26.11.2016.

Головуючий суддя Березяк Н.Є.,

суддя Синчук М.М.,

суддя Юркевич М.В.,

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник,

від відповідача 1: не зявився,

від відповідача 2: не зявився,

від третьої особи: ОСОБА_3 представник.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Міністерства оборони України до відповідача 1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКТ» про визнання недійсним договору №209-1 від 26.11.2016.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.07.2017 порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято та призначено до розгляду на 04.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судове засідання 08.12.2017 року представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позові та наданих пояснення по суті справи. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Стрийська у м. Львові (військове містечко №209-1) в порушення умов закону, що призвело до незаконного використання земельної ділянки та нанесення прямої матеріальної шкоди Міністерству оборони України. Так, укладенням зазначеного договору сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки із земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач 1 в особі ОСОБА_4 при підписанні спірного Договору не мав повноваження на підписання такого договору, що підтверджується довіреністю №220/386/д від 10.11.2016. Також, відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2011 №715 будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони України. З огляду на ті обставини, що при укладанні договору конкурс не проводився, позивач просить визнати недійсним вказаний вище договір з моменту його укладення, як такий, що суперечить вимогам закону.

В судове засідання 08.12.2017 року представник відповідача 1 не зявився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, позовні вимоги визнав повністю, з підстав наведених письмовій заяві по суті справи. 11.09.2017 року представником відповідача-1 було подано заяву в якій відповідач-1 повністю визнає позовні вимоги.

В судове засідання представник відповідача 2 не зявився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві та наданих пояснення по суті справи. Заперечуючи проти позовних вимог вказує, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 надано право підписанту, а саме, відповідачу 1 в особі ОСОБА_4 укладати інші угоди та правочини, повязані із проведенням землевпорядних робіт на спірній земельній ділянці та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на неї. Крім того, повноваження ОСОБА_4 на укладення спірного договору передбачені положенням про Західне управління капітального будівництва Міністерстава оборони України, затвердженого Наказом №23 від 17.06.2003, п. 11 якого передбачено, що Управління відповідно до покладених на цього завдань, за погодженням з управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ укладає договори на пайову участь у будівництві обєктів іншими замовниками. Також, відповідач 2 заперечує проти тверджень позивача, що договором було змінено цільове призначення земельної ділянки, вказуючи про те, що відповідно до п. 3.3. Договору право користування земельною ділянкою (оренда) в наслідок виконання цього Договору не переходить до сторони 2.

Відтак, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також, відповідач 2 подав клопотання про призначення землевпорядної експертизи, якою хочу встановити чи є тотожними земельні ділянки за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73 з цільовим призначенням «обслуговування будівель і споруд» площею 2,7587 га та земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1, площею 8,9 га (правовстановлюючий документ державний акт на право постійного користування землею І-ЛВ №001518 від 26.05.1997. Чи накладаються відповідні ділянки одна на одну, та чи використовується земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1, площею 8,9 га для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій ЗСУ, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

В судове засідання представник третьої особи зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у письмових поясненнях та надав усні пояснення по суті справи.

Суд розглянувши клопотання відповідача 2 про призначення судової землевпорядної експертизи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, відмовив у задоволенні такого у звязку з безпідставності та необґрунтованості.

В судовому завданні 08.12.20117 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26 листопада 2016 року між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека-комплект» (підрядник) укладено Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1, який посвідчено, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №3554 (надалі Договір).

Як вбачається із Договору, при його укладенні, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 діяв т.в.о. начальника ОСОБА_4

Відповідно до п. 12.7. цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на Сторони зобовязань.

За умовами цього Договору Сторона 1 та Сторона 2 зобовязуються збудувати Обєкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1, орієнтовною площею 8,9 га, яка відведена згідно Державного акта на право постійного користування землею, серії І-ЛВ №001518 від 26.05.1997, на підставі ухвали ?У сесії 2 скликання Львівської міської ради народних депутатів від 01.06.1995, для будівництва, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування цим Договором (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору Для реалізації цього Договору Сторона 1 передає, а Сторона 2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обовязків, що передаються Стороні 2 для виконання функцій замовника будівництва обєкту визначена цим Договором.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що обєктом забудови є земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1 орієнтованою площею 8,9 га.

Сторона 1 зобовязується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5 цього Договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом обєкт (п. 3.2. Договору).

Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до Сторони 2. Сторона 2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі Договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього Договору (п.3.3. Договору).

Пунктами 4.2.3. та 4.2.4. Договору передбачено, що Сторона 1 зобовязана передати Стороні 2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невідємною частиною цього Договору. Сторона 1 зобовязана протягом 3 календарних місяців з дати підписання цього Договору в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна.

Актом приймання-передачі будівельного майданчика до Договору від 26.11.2016 вказаний майданчик було передано Стороні 2.

Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору у звязку з тим, що такий було укладено з порушенням вимог закону, тому просить визнати спірний договір недійсним.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та третьої особи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Положеннями частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, оспорюваний Договір за своєю правовою природою є змішаний, оскільки містить у собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, а відтак до спірних відносин підлягають до застосування положення глави 77 Цивільного кодексу України та Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект (ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Як встановлено судом, при укладенні оскаржуваного Договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 діяв т.в.о. начальника ОСОБА_4

Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 Міністерство оборони України уповноважило тимчасово виконуючого обовязки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_4 на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за не бюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222, м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул. Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м. Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, повязаних з їх виконанням.

Так, вказаною довіреністю не передбачено повноважень ОСОБА_4 на укладення договору про будівництво житлового комплексу, зокрема, за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1.

Щодо тверджень відповідача 2 про те, що повноваження на підписання спірного Договору надані йому, як т.в.о. начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, відповідно до Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, суд зазначає наступне:

Наказом державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003 «Про затвердження Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України» затверджено відповідне положення (надалі Положення).

Пунктом 11 Положення, крім іншого передбачено, що начальник управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Щодо тверджень відповідача про проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт по обєкту будівництва на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1, суд вказує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 затвердженого Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони.

Згідно з пунктом 5, 8, 25 Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, передбачено, що на підставі погодженого з Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Міністр оборони або інший керівник центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, Голова СБУ, Голова Служби зовнішньої розвідки, Голова Адміністрації Держспецтрансслужби, утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та голову. Конкурсна комісія розміщує протягом семи днів з дати прийняття рішення про проведення конкурсу в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті організатора конкурсу інформацію про проведення конкурсу. За результатами засідання конкурсної комісії складається протокол про проведення конкурсу, в якому зазначаються:1) відомості про учасників конкурсу;2) результати голосування;3) обґрунтування щодо визначення переможця конкурсу.

Так, відповідачем 2 долучено до матеріалів справи лише копію оголошення про проведення конкурсу, однак не вбачається з поданої копії де така розміщена, відсутні докази розміщення такої інформації на офіційному веб-сайті організатора, не надано доказів проведення конкурсу та визначення переможця, що підтверджується протокол, відповідно до зазначених вище норм.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Так, як встановлено судом, у матеріалах справи наявна довіреність №220/386/д від 10.11.2016 яка не надавала ОСОБА_4 повноваження підписувати спірний Договір. Також, матеріалами справи підтверджено, що в порушення Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_4, як тимчасово виконуючий обовязки начальник управління, без погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України уклав оспорювань угоду на будівництво житлового комплексу за адресою :м.Львів, вул.. Стрийська, в/м 209-1.

Крім того, як встановлено судом, Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 встановлено відповідний Порядок та умови проведення конкурсу з визначення переможця, як сторони укладення договору будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що у даному випадку дотримано не було. Як вже зазначалося раніше, в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення такого конкурсу у відповідності до вимог зазначеного вище Порядку.

Відтак, суд розглянувши позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним з моменту укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, вважає такі вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судові витрати слід покласти на відповідачів в порядку ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись 3, 4, 41 ,42 ,43 , 44, 45 ,46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, військове містечко №209-1, укладений 26.11.2016 року між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека-комплект».

3.Стягнути з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (79005, м. Львів, вул. І.Франка, буд. 61; ідентифікаційний код 24980173) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 800,00 грн. судового збору.

4.Стягнути з та товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-комплект» (79066, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38456806) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 800,00 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.12.2017 року.

Головуючий суддя Березяк Н.Є.

Суддя Синчук М.М.

Суддя Юркевич М.В.