Рішення № 70855806, 04.12.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 31.10.2017р., ОСОБА_2 довіреність 31.10.2017р. ;

відповідача - ОСОБА_3 довіреність №606 від 14.12.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод", в якій позивач просить заборонити відповідачу використовувати об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах, виключні майнові права на який належить позивачу.

Представник відповідача звертався до суду 10.10.2017р. із клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду справи, що пов'язана із даною справою, а саме №910/3096/17.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2017р. у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відмовлено. Розгляд справи відкладено на "08" листопада 2017 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2017р. клопотання позивача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи задоволено. Продовжено строк розгляду справи до 05.12.2017р. Розгляд справи відкладено на "04" грудня 2017 р. о 12:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також, позивачем надані через канцелярію суду 04.12.2017р. заперечення на відзив за вх.№40414, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов, що наданий до суду 06.11.2017р. за вх.№36448, а саме зазначає, що позивачем не доведено факту створення образотворчого мистецького твору, відповідно ст.ст. 421, 429, 433, 435, 440 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 11, 15, 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права", тому відсутні майнові авторські права позивача та право на звернення до суду. Також, представником відповідача 01.12.2017р. надані додаткові пояснення до відзиву на позов за вх.№40057, які долучені судом до матеріалів справи.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

Позивач у позовній заяві зазначає, що йому належить право інтелектуальної власності на: об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах, а саме малюнок, що зображений у тексті позовної заяви. Вказаний твір образотворчого мистецтва (дизайну) є службовим твором, автором якого є ОСОБА_4, який працював в Малому екологоохоронному підприємства "Кремнійорганічні матриці" ("КРЕОМА") - МП "КРЕОМА" директором, авторські майнові права належать ПрАТ "ЕОФ "КРЕОМА-ФАРМ". Зазначений твір образотворчого мистецтва (дизайну) був створений в 1994 р.

Також, позивач вказує, що на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України №7 від 14.01.1994р. "Про дозвіл медичного застосування лікарських засобів" для МП "КРЕОМА" було видано Реєстраційне посвідчення №94/7/6 для препарату ентеросорбента за назвою "ЕНТЕРОСГЕЛЬ".

Позивач зазначає, що МЕОП "КРЕОМА" було перетворене в Закрите акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ", та до останнього перейшов пакет технологічної і нормативно-технічної документації по виробництву препарату "Ентеросгель".

Позивач зазначає що у 2010 році було змінено найменування юридичної особи позивача з Закритого акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА - ФАРМ" на Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА - ФАРМ", про що було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №375119.

Таким чином, позивач вважає, що твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах малюнок, що зображений в тексті позовної заяви є службовим твором створеним в 1994 році директором МП "КРЕОМА", який працював на вказаному підприємстві та права на вказаний об'єкт інтелектуальної власності належить позивачу. Проте, відповідач користується зазначеним твором без належних повноважень, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право на судовий захист прав інтелектуальної власності є конституційним правом кожної особи (стаття 55 Конституції України).

Згідно ст. 154 ГК України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами, зокрема Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». До цих відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативними актами.

Згідно ст.4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994 р.), автором є - фізична особа, творчою працею якої створено твір.

Згідно ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994р.), первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор.

Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Відповідно ч.2-3 ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994 р.), особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - (С), імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.

Позивачем відповідно до вимог ст. 9 та ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994р.) не надано належних та допустимих доказів, що автором об'єкту авторського права - твору образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах є ОСОБА_4 та судом встановлено, що на вказаному об'єкті авторського права відсутнє найменування особи, яка має на нього авторське право.

За змістом ст.4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994р.), обнародування твору - дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалось.

Також, позивач зазначає, що об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах є службовим твором.

Суд не погоджується із вищевказаним твердженням позивача з огляду на наступне.

За змістом ст. 429 Цивільного кодексу України 2004 року та Рекоменданцій щодо правового режиму службових творів Державної служби інтелектуальної власності, передбачено можливість існування права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору.

Так відповідно до цього можна виділити наступні ознаки службового твору: 1) твір має бути створений автором у порядку виконання службових обов'язків; 2) твір має бути створений відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між автором і роботодавцем; 3) виконання роботи може бути здійснено як протягом робочого часу, так й у позаробочий час, незалежно від місця створення службового твору; як із застосуванням засобів і матеріалів, що належать роботодавцю, так і без застосування таких засобів та матеріалів.

Також, суд вважає зазначити, що позивач зазначає що в якості нормативного обґрунтування позивач визначає ст. 437 ЦК України, який прийнятий 16 січня 2003 p., набрав чинності з 1 січня 2004 р.

Проте позивачем не враховано, що за загальним правилом Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. його положення застосовуються до тих відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 р., але обставини на якій посилається позивач виникли у 1994 році, тому до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року та положення Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994р.).

Згідно ст. 27 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994р.), майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі. Автор або інша особа, що має авторське право (ліцензіар), можуть також видати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання твору відповідно до такої ліцензії. Передача (відступлення) авторського права і видача ліцензії оформляються авторським договором.

Особисті (немайнові) права автора не можуть бути передані іншим особам.

Позивачем не доведено, що ОСОБА_4 є автором об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах, та не надано доказів відповідно ст. 27 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, що діяла на момент створення твору - 1994р.), переходу авторського права від автора іншій особі.

Пояснення позивача, що викладені у позовній заяві та у запереченнях на відзив від 04.12.2017р. за вх.№40414 проте, що ДМЕОП "КРЕОМА", ЕОМП "КРЕОМА", МП "КРЕОМА" є різними варіантами написання назви одного й того ж підприємства є юридично не спроможними та на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не надано відповідних доказів.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відбувся перехід права інтелектуальної власності на твір: об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах від МП "КРЕОМА" до ЗАТ "ЕОФ "КРЕОМА-ФАРМ", а пізніш до ПрАТ "ЕОФ "КРЕОМА-ФАРМ", який є позивачем у даній справі.

При цьому, будь - яких доказів щодо правонаступництва та будь-яких договорів про перехід права власності на об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах від вказаних осіб позивачем не надано.

Частина документів наданих позивачем в обґрунтування належності позивачу права на твір: об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах, як то наказ та реєстраційне посвідчення Міністерства охорони здоров'я України, договір про передачу технології по виробництву препарату "Ентеросгель", лист Фармакопейного комітету за №11/1814 від 22.11.1996р. не стосуються об'єкту авторського права - твору образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах, а свідчать про реєстрацію права на Фармокопійну статтю, що містить основні характеристики та опис лікарського засобу препарату "Ентеросгель".

Частина документів, що містяться у матеріалах справи, що стосуються правовідносин ДЕОМП "КРЕОМА" та АТ "Сілма" ніяким чином не стосуються предмету спору у даній справі, тому суд не приймає вказані документи у якості належних та допустимих доказів.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначав Вищий господарський суд України у постанові Пленуму від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", п. 29, з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено суду, що автором об'єкту авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", який виконаний в червоно- синьо- білих кольорах є ОСОБА_4 вказаний твір є службовим твором, та позивачу належать авторські права на зазначений об'єкт права інтелектуальної власності за наявності яких він може вимагати заборонити використовувати об'єкт іншим особам, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.12.2017 р.