Рішення № 70855791, 04.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/18429/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВГ Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД»

про стягнення 248 260,64 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Незвицька Г.С. за довіреністю № 379 від 17.11.2017

від відповідача: Майорова О.Б. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВГ Плюс» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД» (відповідач) про стягнення 248 260,64 грн., з яких: 165 736,60 грн. - заборгованості за переданий у власність скраплений газ згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан-бутану (основний борг), 8 286,83 грн. - штраф за прострочення проведення взаєморозрахунків, 5 135,56 грн. - 3% річних, 23 366,36 грн. - інфляційні втрати, 45 735,29 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 позивач поставив товар (скраплений газ) відповідачу, в той час як відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати за поставлений товар виконав не в повному обсязі, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем по оплаті за поставлений товар в сумі 165 736,60 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 286,83 грн. штрафу за прострочення проведення взаєморозрахунків, 5 135,56 грн. 3% річних, 23 366,36 грн. інфляційних втрат, 45 735,29 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18429/17 та призначено розгляд справи на 20.11.2017 о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 20.11.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017 подав клопотання про долучення до матеріалів справи реєстру оплат Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД» по Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 за період з 17.10.2017 по 16.11.2017 та клопотання про зміну позовних вимог. Зазначеним клопотанням позивач повідомив, що відповідач частково сплатив заборгованість за отриманий ним згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 скраплений газ в сумі 8 000,00 грн., у зв'язку з чим станом на 20.11.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становить 157 736,60 грн. Враховуючи зазначене, позивач просив суд задовольнити клопотання про зміну позовних вимог та стягнути з відповідача 248 260,64 грн., з яких: 157 736,60 грн. - заборгованості за переданий у власність скраплений газ згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014, 38 595,43 грн. - штраф за прострочення проведення взаєморозрахунків, 5 135,56 грн. - 3% річних, 23 366,36 грн. - інфляційні втрати, 23 426,69 грн. - пеня. Клопотання залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, здійснювався розгляд клопотання позивача, поданого 20.11.2017 в судовому засіданні разом із клопотанням про долучення документів до матеріалів справи, про зміну позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, підтримав клопотання про зміну розміру позовних вимог, подане 20.11.2017 в судовому засіданні.

Судом зі змісту клопотання позивача про зміну розміру позовних вимог встановлено, що відповідно до вказаного клопотання позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (заборгованості за переданий у власність відповідача скраплений газ згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014), з огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 8 000,00 грн., в частині стягнення пені, а в частині стягнення частині стягнення штрафу за прострочення проведення взаєморозрахунків позивач збільшив позовні вимоги. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних залишив без змін.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 248 260,64 грн., з яких: 157 736,60 грн. - основний борг, 38 595,43 грн. - штраф за прострочення проведення взаєморозрахунків, 5 135,56 грн. - 3% річних, 23 366,36 грн. - інфляційні втрати, 23 426,69 грн. - пеня.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням клопотання, поданого 20.11.2017 в судовому засіданні разом із клопотанням про долучення документів до матеріалів справи, про зміну позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.2017 надав усні пояснення по суті спору.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, та оголосив перерву в судовому засіданні до 04.12.2017 о 14:40 год.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 04.12.2017, з'явилися.

В судовому засіданні 04.12.2017 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд врахувати часткову оплату відповідачем основного боргу, зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 153 736,60 грн. основного боргу. Заява залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 04.12.2017 в судовому засіданні разом, про зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, підтримав клопотання про зміну розміру позовних вимог, подане 04.12.2017 в судовому засіданні.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідно до заяви, поданої 04.12.2017 в судовому засіданні, про зменшення позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, з огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені залишив без змін.

При цьому судом встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 244 260,64 грн., з яких: 244 260,64 грн., з яких: 153 736,60 грн. - основний борг, 38 595,43 грн. - штраф за прострочення проведення взаєморозрахунків, 5 135,56 грн. - 3% річних, 23 366,36 грн. - інфляційні втрати, 23 426,69 грн. - пеня.

В судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви, поданої 04.12.2017 в судовому засіданні, про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2017 надав усні пояснення по суті спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВГ Плюс» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД» (покупець, відповідач) був укладений Договір № 25-02/40 поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан-бутану (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується постачати та передавати у власність покупця нафтопродукти, скраплений газ пропан-бутан (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах цього Договору.

Передача товару здійснюється окремими партіями, узгодженими сторонами (п. 1.2 Договору). Кількість та вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за цим Договором, визначаються сторонами у специфікаціях/додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. В якості специфікацій/додатків сторони приймають: рахунки (рахунки-фактури), виставлені продавцем та оплачені покупцем, згідно п. 4.1 Договору; видаткові накладні за товар; інші письмові додаткові угоди до цього Договору, товарно-транспортні накладні до цього Договору, письмові заявки, інші домовленості, оформлені сторонами в письмовій формі (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна товару, що передається у власність покупця, узгоджується сторонами та зазначається в накладних на товар та рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору сторонами домовлено, що оплата за цим Договором здійснюється покупцем шляхом внесення ним попередньої оплати вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури продавця. За домовленістю сторін, можуть бути передбачені інші умови та строк оплати за товар, але при цьому, в будь-якому випадку, термін відстрочення оплати товару покупцем згідно виставленого рахунку-фактури не може перевищувати 5 банківських днів з моменту поставки (приймання-передачі) товару.

Згідно п. 4.2 покупець зобо'вязується здійснити 100%-ву оплату вартості товару, що зазначена в рахунку-фактурі.

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що приймання-передача товару та перехід права власності здійснюється в пункті поставки товару, зазначеної у відповідних специфікаціях/додатках (або в товарно-транспортних накладних, або в актах приймання-передачі, або у видаткових накладних тощо), з оформленням відповідного Акту прийому-передачі або видаткової накладної. Для отримання товару та всіх товаросупровідних документів представник покупця зобов'язаний надати представнику продавця належним чином оформлену довіреність. За результатами поставки партії товару, сторонами підписується відповідний Акт приймання-передачі товару або видаткова накладна, або товарно-транспортна накладна. Зобов'язання по складанню Акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, або товарно-транспортної накладної лежить на продавцеві, якщо сторонами не домовлено інше (п. 5.8 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення покупцем строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором та іншими домовленостями сторін, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги продавця. У випадку, якщо строк прстрочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 3 календарні дні, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги продавця (п. 7.2 Договору).

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов Договору, ним у період з 25.08.2016 по 28.09.2016 було поставлено відповідачу 9,244 тон товару (газ скраплений) на загальну суму 169 936,60 грн., який був прийнятий представником відповідача - директором Майоровою Оленою Борисівною за довіреностями № 9 від 01.08.2016, № 10 від 01.09.2016, що підтверджується накладними та рахунками-фактури № 25-08-10 від 25.08.2016, № 26-08-10 від 26.08.2016, № 27-08-8 від 27.08.2016, № 29-08-21 від 29.08.2016, № 03-09-9 від 03.09.2016, № 04-09-15 від 04.09.2016, 05-09-20 від 05.09.2016, № 06-09-10 від 06.09.2016, № 16-09-14 від 16.09.2016, № 19-09-18 від 19.09.2016, № 27-09-8 від 27.09.2016, № 28-09-8 від 28.09.2016.

Позивач вказав, що з урахуванням п. 4.1 Договору відповідач на умовах відстрочення оплати був зобов'язаний здійснити оплату за товар згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 банківських днів з моменту поставки (приймання-передачі) товару.

Враховуючи, що, відповідно до п. 5.5 Договору, датою приймання-передача товару та переходу права власності на товар є дата, зазначена, зокрема, у накладній, строк оплати товару за накладною № 25-08-10 від 25.08.2016 сплив 01.09.2016, за накладною № 26-08-10 від 26.08.2016 - 02.09.2016, за накладною № 27-08-8 від 27.08.2016 - 02.09.2016 і так далі по кожній накладній у період з 25.08.2016 по 28.09.2016.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач лише частково оплатив товар, поставлений позивачем у період з 25.08.2016 по 28.09.2016 та переданий відповідачу у власність в сумі 4 200,00 грн., у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача станом на 06.10.2017 склала 165 736,60 грн. (169 936,60 грн. - 4 200,00 грн. = 165 736,60 грн), що підтверджується позивачем наявними в матеріалах справи реєстрами оплат ТОВ «ІНКОМЛЕНД» по Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 за період з 23.02.2015 по 17.10.2017, за період з 17.10.2017 по 16.11.2017 та актами звірки взаємних розрахунків від 18.10.2016 та від 20.10.2016, які підписані сторонами.

06.10.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 339 на суму 165 736,60, відповідно до якої просив терміново протягом семи календарних днів погасити наявну заборгованість в сумі 165 736,60 грн.

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, заборгованість в сумі 165 736,60 грн. за отриманий товар згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 не сплатив.

Враховуючи що, станом на 17.10.2017, відповідач взяті на себе зобов'язанні за Договором № 25-02/40 від 24.02.2014 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 248 260,64 грн., з яких: 165 736,60 грн. - заборгованості за переданий у власність скраплений газ згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 (основний борг), 8 286,83 грн. - штраф за прострочення проведення взаєморозрахунків, 5 135,56 грн. - 3% річних, 23 366,36 грн. - інфляційні втрати, 45 735,29 грн. - пеня.

В процесі розгляду справи в Господарському суді міста Києва, відповідачем було частково в сумі 12000,00 грн. сплачено позивачу заборгованість за переданий у його власність скраплений газ згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014. У зв'язку із зазначеним, в судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд врахувати часткову оплату відповідачем основного боргу. Вказана заява судом задоволена, ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 244 260,64 грн., з яких: 153 736,60 грн. - основний борг, 38 595,43 грн. - штраф за прострочення проведення взаєморозрахунків, 5 135,56 грн. - 3% річних, 23 366,36 грн. - інфляційні втрати, 23 426,69 грн. - пеня.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до накладних № 25-08-10 від 25.08.2016, № 26-08-10 від 26.08.2016, № 27-08-8 від 27.08.2016, № 29-08-21 від 29.08.2016, № 03-09-9 від 03.09.2016, № 04-09-15 від 04.09.2016, 05-09-20 від 05.09.2016, № 06-09-10 від 06.09.2016, № 16-09-14 від 16.09.2016, № 19-09-18 від 19.09.2016, № 27-09-8 від 27.09.2016, № 28-09-8 від 28.09.2016 позивач у період з 25.08.2016 по 28.09.2016 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 169 936,60 грн.

Наведені накладні на загальну суму 169 936,60 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача - директора Майорової Олени Борисівни за довіреностями № 9 від 01.08.2016, № 10 від 01.09.2016, які наявні в матеріалах справи, та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 169 936,60 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата за цим Договором здійснюється покупцем шляхом внесення ним попередньої оплати вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури продавця. За домовленістю сторін, можуть бути передбачені інші умови та строк оплати за товар, але при цьому, в будь-якому випадку, термін відстрочення оплати товару покупцем згідно виставленого рахунку-фактури не може перевищувати 5 банківських днів з моменту поставки (приймання-передачі) товару.

Отже, враховуючи дату отримання товару за кожною накладною окремо, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання по оплаті за поставлений позивачем товар на загальну суму 169 936,60 грн.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, зокрема, реєстрами оплат ТОВ «ІНКОМЛЕНД» по Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 за період з 23.02.2015 по 17.10.2017, за період з 17.10.2017 по 16.11.2017 та актами звірки взаємних розрахунків від 18.10.2016 та від 20.10.2016, які підписані сторонами, підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату в сумі 16 200,00 грн. оплату за товар, поставлений позивачем у період з 25.08.2016 по 28.09.2016, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 153 736,60 грн. (169 936,60 грн. - 16 200,00 грн. = 153 736,60 грн.).

Водночас, враховуючи часткові оплати відповідача за поставлений позивачем товар, зокрема, під час розгляду справи в суді, пояснення, надані представником відповідача в судових засіданнях, та наявність в матеріалах справи підписаних відповідачем актів звірки взаємних розрахунків від 18.10.2016 та від 20.10.2016, судом встановлено, що відповідач визнав наявність у нього спірної заборгованості, проте докази погашення відповідачем цієї заборгованості в подальшому матеріали справи не містять, а відповідач такі докази не залучив до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар згідно Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 (основний борг) в розмірі 153 736,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 135,56 грн. 3% річних та 23 366,36 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 23 366,36 грн. інфляційних нарахувань та 5 135,56 грн. 3% річних, виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що суми інфляційних нарахувань та 3% річних розраховані позивачем у відповідності до вимог Договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю відповідно у сумах 23 366,36 грн. інфляційних нарахувань, 5 135,56 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 38 595,43 грн. штрафу на підставі п. 7.2 Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 за прострочення проведення взаєморозрахунків більш, ніж на три календарні дні, та 23 426,69 грн. пені на підставі п. 7.1 Договору № 25-02/40 від 24.02.2014 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати за порушення відповідачем строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення покупцем строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором та іншими домовленостями сторін, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги продавця.

У випадку, якщо строк прстрочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 3 календарні дні, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги продавця (п. 7.2 Договору).

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків здійснення взаєморозрахунків. За таких обставин, враховуючи положення пунктів 7.1, 7.2 Договору, вимоги позивача про стягнення 38 595,43 грн. штрафу та 23 426,69 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 3 723,91 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМЛЕНД» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 33832919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВГ Плюс» (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, буд. 35; ідентифікаційний код 36396839) 153 736,60 грн. (сто п'ятдесят три тисячі сімсот тридцять шість гривень 60 коп.) основного боргу, 23 366,36 грн. (двадцять три тисячі триста шістдесят шість гривень 36 коп.) інфляційних нарахувань, 5 135,56 грн. (п'ять тисяч сто тридцять п'ять гривень 56 коп.) 3% річних, 38 595,43 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 43 коп.) штрафу, 23 426,69 грн. (двадцять три тисячі чотириста двадцять шість гривень 69 коп.) пені, 3 723,91 грн. (три тисячі сімсот двадцять три гривні 91 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017

Суддя Гумега О.В.