Рішення № 70855752, 06.12.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06 грудня 2017 року Справа № 913/800/17

Провадження №1/913/800/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс», м. Краматорськ Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 325148 грн. 68 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.

В засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю від 01.11.2017 № 22/11-17;

від відповідача не прибув;

Суть спору: про стягнення боргу в сумі 290940 грн. 00 коп., який утворився при розрахунках за договором щодо надання транспортних послуг автогрейдером від 28.12.2016 № 43-СА-АБ, 5906 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 3021 грн. 55 коп. 3% річних та 25280 грн. 77 коп. пені (з урахуванням заяви позивача про уточнення ціни позову за листом від 23.10.2017 № 23/10-з).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, 28.12.2016 між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" (підрядником) та відповідачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (замовником) було укладено договір № 43-СА-АБ, за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання надати послуги автогрейдером Komatsu. New Holland (або аналог) по вирівнюванню та переміщенню ґрунту, плануванню та профілюванню технологічної дороги (нівелювати, зрівняти) на ОП ЦЗФ Свердловська ТОВ ДТЕК Свердловантрацит. Замовник прийняв зобовязання провести оплату за транспортні послуги в порядку, визначеному умовами цього договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

У відповідності до умов п. 2.8 договору по закінченню кожного календарного місяця роботи транспорту (до 2 числа місяця наступного за звітним) сторонами складається акт здачі-приймання наданих послуг.

Також сторони передбачили, що оплата за цим договором здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 робочих днів на 90 календарний день з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та отримання рахунку від позивача шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок позивача (п. 4.4 договору).

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування позову позивач посилається на факти підписання між ним та відповідачем наступних актів виконаних робіт, наданих послуг (робіт): № АТ-017 від 11.01.2017 на суму 49920 грн. 00 коп., № АТ-046 від 22.01.2017 на суму 74880 грн. 00 коп., № АТ-092 від 13.02.2017 на суму 31200 грн. 00 коп., № АТ-117 від 21.02.2017 на суму 62400 грн. 00 коп., № АТ-133 від 27.02.2017 на суму 31200 грн. 00 коп., № АТ-164 від 13.03.2017 на суму 16380 грн. 00 коп., № АТ-182 від 14.03.2017 на суму 24960 грн. 00 коп., а усього на суму 290940 грн. 00 коп.

Спір між сторонами виник у звязку з тим, що відповідач не сплатив вартість виконаних позивачем робіт за вищезазначеними актами у встановлений договором строк та просить стягнути 290940 грн. 00 коп.

Також позивачем заявлено до стягнення додаткові вимоги у сумах 3021 грн. 55 коп. 3% річних (за період з 19.04.2017 по 21.09.2017) та 5906 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань (за період з травня по серпень 2017 року) на підставі ст. 625 ЦК України та 25280 грн. 77 коп. пені.

У засіданні суду позивачем долучено до матеріалів справи уточнений розрахунок позовних вимог, які за загальною сумою зменшились до 318420 грн. 90 коп. за рахунок зменшення пені, втім, щодо інфляційних втрат та 3% річних їх збільшено.

Відповідач відзив щодо суті спору не надав, позовні вимоги не оспорив, оскільки за листами від 24.10.2017 та 23.11.2017 звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яке мотивоване посиланням на умови п. 6.5 договору на надання транспортних послуг навантажувача від 28.12.2016 № 43-СА-АБ, згідно з яким усі спори, які виникають між сторонами у звязку з невиконанням цього договору або які стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд «ad hoc»).

Позивач у запереченнях на вказане клопотання доводи відповідача відхиляє та посилається на відсутність волі обох сторін на передачу спору третейському суду та неможливість позбавлення його конституційного права на звернення до господарського суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

18.10.2017 Судовою палатою у господарських справах та Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України було прийнято постанову по справі № 910/8318/16 (№ 3-133гс-17), в якій, зокрема, зазначено, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. У звязку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обовязок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається. Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.

Доводи відповідача про те, що у згаданій справі інші фактичні обставини, оскільки лише одна сторона звернулась з відповідним клопотанням, а тому таку правову позицію не може бути застосовано судом у порядку ст. 11128 ГПК України, судом відхиляються.

Так, відповідач, не звернув уваги, що у мотивувальній частині прийнятого рішення Верховний Суд України значну увагу приділив посиланням на ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 1 ГПК України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Оскільки позивач у справі звернувся до суду з позовом та у ході його розгляду заперечує проти передачі спору на розгляд третейського суду, з урахуванням вище викладеного суд залишає без задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі та розглядає спір на загальних підставах.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з огляду на наступне.

Так, правове регулювання договірних зобовязань щодо надання послуг здійснюється главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ст. 903 ЦК України, яка регулює проведення оплати за договором про надання послуг, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було встановлено при розгляді справи, належне виконання позивачем зобов'язань по виконанню передбачених договором послуг спецтехніки підтверджено підписаними сторонами актами № АТ-017 від 11.01.2017 на суму 49920 грн. 00 коп., № АТ-046 від 22.01.2017 на суму 74880 грн. 00 коп., № АТ-092 від 13.02.2017 на суму 31200 грн. 00 коп., № АТ-117 від 21.02.2017 на суму 62400 грн. 00 коп., № АТ-133 від 27.02.2017 на суму 31200 грн. 00 коп., № АТ-164 від 13.03.2017 на суму 16380 грн. 00 коп., № АТ-182 від 14.03.2017 на суму 24960 грн. 00 коп., а усього на суму 290940 грн. 00 коп.

Також долучені позивачем до справи копії податкових накладних №№ 15, 17, 19, 33, 44, 46, 60 з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вказаних вище актів виконаних робіт додатково підтверджують факти надання послуг.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач у встановлений умовами договору строк борг не сплатив.

Таким чином матеріалами справи підтверджений факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг спецтехніки на загальну суму 290940 грн. 00 коп., які стягуються на користь позивача.

Вимоги про стягнення 3021 грн. 55 коп. 3% річних (за період з 21.04.2017 по 21.09.2017) та 5906 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань (за період з травня по серпень 2017 року) є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Втім, слід зазначити, що у цій частині вимог суд керується уточненим розрахунком, наданим позивачем у засіданні суду 06.12.2017, оскільки він є правильним, однак, оскільки позивач не звернувся до суду з відповідною заявою за процесуальним законодавством щодо розгляду цих вимог, її копію не надіслано відповідачу, суд задовольняє вимоги за позовною заявою.

Так, за вказаним розрахунком боргу позовні вимоги зменшились до 318420 грн. 90 коп. за рахунок зменшення пені, втім, щодо інфляційних втрат та 3% річних їх збільшено до 11803 грн. 63 коп. та 3073 грн. 55 коп. відповідно, що не може бути враховано судом за відсутності належного процесуального оформлення цих вимог позивачем.

Щодо вимог по пені, то така відповідальність передбачена п. 7.6 договору від 28.12.2016 № 43-СА-АБ за порушення замовником строків оплати транспортних послуг, які надані підрядником за договором та прийняті замовником без зауважень, у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунком до позову на суму 25280 грн. 77 коп. пені позивач помилково застосував подвійну облікову ставку НБУ, а за належним розрахунком, наданим у засіданні 06.12.2017, пеня складає 12603 грн. 72 коп.

Втім, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує суму штрафних санкцій до 2000 грн. 00 коп., оскільки ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» знаходиться на частині території Луганської області, яка тимчасово не контролюється українською владою, у березні 2017 року відбулись факти захоплення підприємства та втрата його майна (виробничих потужностей), що є загальновідомим та не потребує доведення.

Позивач по цій справі здійснив розрахунок пені за період з квітня 2017 року, тобто за період після настання вказаних обставин.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню на суми 290940 грн. 00 коп. боргу, 3021 грн. 55 грн. 3% річних, 5906 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань та 2000 грн. 00 коп. пені з віднесенням на відповідача судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України, у т.ч. з обґрунтовано заявленої пені на суму 12603 грн. 72 коп.

У задоволенні решти вимог по пені слід відмовити.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивачем зайве сплачено 45 грн. 34 коп. судового збору, який підлягає поверненню за заявою позивача, поданою у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, п. 3 ст. 83, ст. ст. 84, 85, 11128 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гоголя, буд. 24А, ідент. код 37596090 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м. Краматорськ Донецької області, вул. Орджонікідзе, буд. 10, офіс 301, ідент. код 39704948 290940 грн. 00 коп. боргу, 3021 грн. 55 грн. 3% річних, 5906 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань та 2000 грн. 00 коп. пені та 4687 грн. 07 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті вимог по пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2017.

Суддя Н.М.Зюбанова