ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07.12.2017 Справа № 920/1063/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації «Сумигаз», м. Суми
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСК ОЙЛ», м. Суми
про стягнення 182075 грн. 40 коп.
Суддя Заєць С. В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.12.2016 № 30/114);
від відповідача: не зявився;
при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 182 075 грн. 40 коп., в тому числі: 130 000 грн. 00 коп. основної заборгованості; 36468 грн. 03 коп. пені, 4187 грн. 19 коп. 3 % річних, 11420 грн. 18 коп. інфляційних збитків, а також судовий збір.
04.12.2017 позивач надав заяву (вх. № 3491к від 04.12.2017), в якій вказує, що відповідачем сплачена сума основного боргу у розмірі 130 000 грн. 00 коп., тому на підставі п.п.1-1 ст. 80 ГПК України, просить суд припинити провадження у справі в цій частині, в решті позовних вимог залишити без змін, а саме стягнути з відповідача: 11 420 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 4 187 грн. 19 коп. 3 % річних, 36 468 грн. 03 коп. пені та судовий збір.
07.12.2017 відповідач надав суду заяву (вх. № 10639 від 07.12.2017) в якій останній зазначає, що про розгляд справи дізнався 06.12.2017, тому просить перенести розгляд даної справи на іншу дату.
Представник позивача в судовому засіданні 07.12.2017 надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив позов задовольнити. Стосовно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи зауважив, що відповідач знав про розгляд даної справи, оскільки з моменту подачі позову велися перемовини між сторонами в результаті чого відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено суму основного боргу в повному обсязі, в свою чергу зазначив, що відкладення розгляду справи призведе лише до затягування строків розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання 07.12.2017 не прибув, відзив на позовну заяву не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, про відкладення розгляду справи приходить до висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, враховуючи наступне:
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Вищий господарський суд у п. 3.9.2 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Згідно приписів ст. 75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Окрім цього, відповідачем в клопотанні про відкладення розгляду справи не обґрунтовано підстав та наслідків відкладення розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи,
Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:
1 січня 2016 року між сторонами було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 09420YGH5WEPO16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015.
Позивач вказує, що взаємовідносини, що виникли між сторонами регулюються договором розподілу природного газу та Кодексом газорозподільних систем затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494.
Договір розподілу природного газу, який є договором приєднання та у відповідності до п. 1.1 якого зазначений типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 2.1 договору позивач зобов'язується надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити їх вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.
Оплата вартості послуг позивача з розподілу природного газу здійснюється відповідачем за тарифом встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ( п. 6.1. договору).
Пунктами 6.3, 6.4 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється відповідачем, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку. Якщо згідно із законодавством відповідач має сплачувати позивачу за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок позивача кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно пункту 6.6. договору надання позивачем послуги з розподілу природного газу відповідачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформляється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Матеріалами справи, зокрема підписаними та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг з розподілу природного газу:
- № СУМ00006066 від 31.03.2017 на суму 180 468,23 грн.;
- № СУМ00007058 від 30.04.2017 на суму 181 742,15 грн.;
- № СУМ00008275 від 31.05.2017 на суму 160 098,25 грн.;
- № СУМ00008738 від 30.06.2017 на суму 68701,39 грн.;
- № СУМ00009204 від 31.07.2017 на суму 63 319,61 грн.;
- № СУМ000010435 від 31.08.2017 на суму 56399,71 грн.;
- № СУМ000011036 від 30.09.2017 на суму 76 912,25 грн.,
підтверджується факт надання позивачем відповідачеві послуг з розподілу природного газу (а. с. 36-39).
Відповідно до пункту 7.2 договору позивач має право отримувати від відповідачу оплату за цим договором, а відповідно до пункту 7.4 договору відповідач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати послуг з розподілу природного газу, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 06.11.2017 становить 130 000 грн. 00 коп.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за надані послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачеві послуг з розподілу природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі, а саме 04.12.2017 позивач надав до суду заяву (вх. № 3491к від 04.12.2017), в якій вказує, що відповідачем була сплачена сума основного боргу у розмірі 130 000 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 1-1 ст. 80 Господарського Процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що в частині стягнення суми основного боргу, що становить 130 000 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
Згідно з поданим позивачем розрахунком 3% річних складають 4 187 грн. 19 коп., інфляційні збитки - 11420 грн. 18 коп.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 187 грн. 19 коп. - 3% річних та - 11420 грн. 18 коп. інфляційних збитків.
В обґрунтування позовних вимог, в частині стягнення з відповідача пені, позивач зазначає, що відповідачем послуги отримані в повному обсязі, без будь-яких зауважень, однак в порушення умов укладеного договору останнім не було своєчасно здійснено оплати за поставлений природний газ.
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 36468 грн. 03 коп.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 36468 грн. 03 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови оплати за отриманий природний газ з нього на користь позивача підлягають стягненню 2731 грн. 13 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСК ОЙЛ» (40000, м. Суми, вул. СКД, буд. 24, код 34593212) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, код 03352432) 4 187 грн. 19 коп. 3% річних, 11 420 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань, 36 468 грн. 03 коп. пені, 2731 грн. 13 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3.В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 130 000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.12.2017.
Суддя ОСОБА_2
Судове рішення № 70855723, Господарський суд Сумської області було прийнято 07.12.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 920/1063/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: