Рішення № 70855607, 06.12.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2017 року Справа № 913/839/17

Провадження №18/913/839/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс», м. Краматорськ Донецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1.336.412,59 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1 за дов від 27.04.2017.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 1.129.690,80 грн. за послуги з перевезення вантажу, надані відповідачу за договором від 04.01.2017 № 46-СА-АБ на надання транспортних послуг з перевезення вантажу, пені в сумі 169656,32 грн., інфляційних втрат в сумі 65768,74 грн. та трьох процентів річних в сумі 19639,87 грн. та за прострочення платежів.

Заявою від 04.12.2017 № 11/12 позивач зменшив розмір заявленої до стягнення пені до суми 123686,69 грн., розмір трьох процентів річних до 16118,35 грн. та збільшив розмір інфляційних втрат до 66916,75 грн.

У відзиві на позовну заяву від 21.11.2017 відповідач не вказав, визнає він позов або не визнає (частково або повністю); відповідач зазначив, що 13.03.2017 було отримано повідомлення про необхідність перереєстрації підприємства в так званої «ЛНР»; з цієї дати позивач не контролює роботу свого підприємства; майно підприємства знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області; ці обставини мають ознаки форс-мажору про що, йому видано ОСОБА_2 ТПП України № 7601; тому є підстави для звільнення його від відповідальності (пені) за невиконання зобов'язань; відповідач також вказав, що акт приймання-передачі наданих послуг № АТ-177 від 14.03.2017 не затверджений відповідачем, що викликає у нього сумніви щодо його дійсності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору на надання транспортних послуг з перевезення вантажу від 04.01.2017 № 46-СА-АБ, укладеному між сторонами за позовом, позивач в період: січень - березень 2017 р. надав відповідачу транспортні послуги на суму 2350043,28 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, наданих послуг (завірені копії актів залучено до матеріалів справи).

Пунктом 4.4. договору встановлено, що вартість наданих послуг відповідач оплачує протягом 5 робочих днів з 30-го календарного дня з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі наданих послуг.

У порушення умов договору відповідач своєчасно вартість наданих послуг, прийнятих за 4-ма актами, в сумі 1.129.690,80 грн. позивачу не сплатив (акти: від 16.02.2017 № АТ-108 на суму 636174 грн.; від 27.02.2017 № АТ-137 на суму 307897,20 грн.; від 28.02.2017 № АТ-140 на суму 59486,40 грн; від 14.03.2017 № АТ-177 на суму 126133,20 грн.).

Борг відповідача по оплаті позивачу вартості послуг перевезення складає 1.129.690,80 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача щодо сумнівів належного оформлення акту № АТ-177 від 14.03.2017 на суму 126133,20 грн., не приймаються судом до уваги, так як вказаний акт з його боку був підписаний тими ж особами (ОСОБА_3 та ОСОБА_4П.), які підписували усі попередні акти, за якими вартість наданих послуг була сплачена відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 1.129.690,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в звязку з чим, на вимогу позивача, на підставі п. 6.8. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно уточненому, перевіреному судом розрахунку позивача (додаток до заяви про уточнення ціни позову від 04.12.2017 № 11/12-п), пеня за 169 днів прострочення (це максимальна кількість днів; за кожним актом кількість днів є різною) складає 124498,04 грн., втрати від інфляції (за період: квітень 2017 р. вересень 2017 р.) складають 66916,75 грн., три проценти річних за 181 день прострочення (це максимальна кількість днів; за кожним актом кількість днів є різною) складають 16118,35 грн. та підлягають стягненню з відповідача (при перевірці розрахунку позивача судом було встановлено, що в звязку з невірним округленням та деякими помилками позивач нарахував відповідачу пеню у меншому розмірі, ніж слід було нарахувати; враховуючи, що суд не може вийти за межі заявлених вимог, прийнято до уваги розмір пені визначений позивачем).

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність форс-мажору та звільнення його від стягнення пені за наступних підстав:

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Пунктом 6.2. регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5) встановлено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) у спірних відносинах, є сертифікат Торгово-промислової палати України, виданий відносно договору на надання транспортних послуг з перевезення вантажу від 04.01.2017 № 46-СА-АБ, який укладено між сторонами за позовом.

Відповідач подав суду ОСОБА_2 ТПП України № 7601 про форс-мажорні обставини за концесійним договором від 01.12.2011, який укладено з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, поданий відповідачем ОСОБА_2 ТПП України № 7601, в силу закону, є неналежним доказом обставин непереборної сили за спірними відносинами, і за цих підстав не приймається судом до уваги.

Іншого ОСОБА_2 ТПП України відповідач суду не подав.

Всього підлягають стягненню з відповідача грошові кошти в сумі 1336412,59 грн. (1129690,80 грн. (борг) + 123686,69 грн. (пеня) + 66916,75 грн. (втрати від інфляції) + 16118,35 грн. (три проценти річних)).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 20046,19 грн. (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог; стягнуто з відповідача грошові кошти в сумі 1336412,59 грн., 1,5 % від яких складає 20046,19 грн.) підлягають відшкодуванню з відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 вказаного Закону).

Первісно позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1384755,73 грн. (сплачено судовий збір в сумі 20771,34 грн. платіжним дорученням від 22.09.2017 № 904).

Заявою від 04.12.2017 позивач зменшив розмір заявлених до стягнення грошових коштів до суми 1336412,59 грн. (судовий збір з цієї суми складає 20046,19 грн.).

Таким чином, підлягає поверненню позивачу судовий збір в сумі 725,15 грн. (20771,34 - 20046,19).

Разом з цим, як встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Відповідного клопотання від позивача не надходило.

Тому, судовий збір в сумі 725,15 грн. позивачу не повертається, але може бути повернений ухвалою суду за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гоголя, 24-а, ідентифікаційний код 37596090, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс», м. Краматорськ Донецької області, вул. Орджонікідзе, 10, ідентифікаційний код 39704948, борг в сумі 1129690,80 грн. за надання послуг перевезення, пеню в сумі 123686,69 грн., інфляційні втрати в сумі 66916,75 грн., три проценти річних в сумі 16118,35 грн., витрати на судовий збір в сумі 20046,19 грн.; наказ видати.

06 грудня 2017 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11 грудня 2017 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко