Рішення № 70855315, 07.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017

Справа №910/10421/17

За позовом Запорізького державного медичного університету

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіоненергосервіс"

про стягнення 17 503,93 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Запорізький державний медичний університет (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіоненергосервіс" (далі – відповідач) про стягнення збитків в розмірі 17 503, 93 грн. відповідно до договору про закупівлю робіт за державні кошти №020р-15 від 19.05.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до висновку експертного звіту позивачем (замовником) було сплачено надлишкові кошти згідно договору про закупівлю робіт за державні кошти №020р-15 від 19.05.2015 року в сумі – 17 503, 93 грн. Проте, надлишкові кошти на рахунок позивача не були повернуті, у зв’язку з чим останній звернувся до суду для вирішення даного спору у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 (суддя Підченко Ю.О.) порушено провадження у справі № 910/10421/17, розгляд справи призначений на 18.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 (суддя Підченко Ю.О.) позовну заяву Запорізького державного медичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіоненергосервіс" про стягнення 17 503, 93 грн. - залишено без розгляду. Повернуто Запорізькому державному медичному університету (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26; код ЄДРПОУ 02010741) судовий збір у розмірі 1 600,00 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 1411 від 01.06.2017 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі №910/10421/17 скасовано. Матеріали справи №910/10421/17 передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

26.10.2017 матеріали справи № 910/10421/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 прийнято справу № 910/10421/17 до провадження та розгляд справи призначено на 23.11.2017.

15.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Запорізького державного медичного університету надійшли документи на виконання вимогу ухвали суду від 27.10.2017 та клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 23.11.2017 о 12 год. 20 хв. у режимі відеоконференції, через необхідність забезпечення оперативності судового провадження та розгляду справи у встановлені законом строки, задля забезпечення економії державних коштів відповідно до вимог Постанови КМУ № 710 від 11.10.2016 «Про ефективне використання державних коштів» (витрати вищого навчального державного закладу на відрядження, у тому числі проїзд за маршрутом: м. Запоріжжя – м. Київ – м. Запоріжжя) та забезпечити її проведення у Господарському суді Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 відмовлено Запорізькому державному медичному університету у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/10421/17, призначеного на 23.11.2017, у режимі відеоконференції.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 07.12.2017.

У дане судове засідання представник позивача не з’явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, в якому підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд здійснювати розгляд справи № 910/10421/17 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіоненергосервіс".

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіоненергосервіс" є: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 36.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 та від 23.11.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 27.10.2017 та від 23.11.2017 з відмітками: «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.05.2015 між Запорізьким державним медичним університетом (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіоненергосервіс" (далі – підрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 020р-15, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов’язується за плату, на підставі завдання замовника на проектування та вихідних даних, розробити та передати останньому проектну документацію «Капітальний ремонт гуртожитку № 1 (технічне переоснащення енергопостачання гуртожитку № 1 з установкою електроплит) за адресою: вул. Сталеварів, буд. 40», яка додається виконавцем і є складовою часткою загальних зазначених робіт, а замовник зобов’язується прийняти та сплатити розроблену підрядником документація.

Документація, що розробляється у відповідності з цим договором, повинна відповідати вимогам законодавства України, державних стандартів, норм і правил, регіональних (місцевих) правил забудови, завдання на проектування та інших вихідних даних для проектування, а також іншим вимогам цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість виконання робіт за цим договором становить 66 288, 73 грн., у тому числі ПДВ 20 %. Розрахунок загальної вартості виконання робіт за цим договором міститься в узгодженій обома сторонами у кошторисі (додаток № 1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною). Даний кошторис є твердим.

Згідно п. 3.1. договору, замовник оплачує виконані підрядником роботи в наступному порядку:

3.1.1. замовник сплачує підряднику протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання замовником акту виконаних робіт та отримання замовником оригіналу рахунку підрядника на оплату даної суми.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що підрядник передає замовнику виконані роботи за актом здачі-приймання виконаних робіт, в якому зазначається обсяг і вартість виконаних робіт та перелік переданої замовником документації.

Відповідно до п. 7.5. договору, якщо при здачі-приймання виконаних робіт виявляються відступи від умов цього договору, недоліки якості виконаних робіт, які виникли з вини підрядника або субпідрядників, замовник має право не приймати виконані роботи, а також затримати оплату неякісно виконаних робіт до усунення підрядником своїми силами і за свій рахунок вказаних недоліків. Перелік недоліків, що підлягають усуненню, і терміни їх усунення встановлюються двостороннім актом, що підписується обома сторонами. Замовник також має право усунути вказані недоліки за свій рахунок з правом відшкодування підрядником втрат замовника на це усунення чи відповідного зменшення вартості виконання робіт. При наявності у виконаних роботах істотних відступів від умов цього договору або інших істотних недоліків, які не можуть бути усунені, а також у разі, якщо недоліки не були усунені у строки, узгоджені сторонами, замовник має право відмовитися від цього договору і вимагати відшкодування збитків.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 року. Якщо хоча б однією зі сторін не виконано будь-яке зобов’язання за цим договором, строк дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов’язання (п. 10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджений Кошторис на проектні (вишукувальні) роботи: «Капітальний ремонт гуртожитку № 1 (технічне переоснащення енергопостачання гуртожитку № 1 з установкою електроплит) за адресою: вул. Сталеварів, буд. 40», що є додатком до договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані роботи згідно умов договору на загальну суму 66 288, 73 грн., а позивачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актом № ОУ-0000069 здачі-прийняття робіт (наданні послуг), який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств (копія у матеріалах справи).

За виконані роботи, Запорізький державний медичний університет розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3189 від 28.08.2015 на суму 66 288, 73 грн.

Отже, як стверджує позивач, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», позивачем замовлено експертизу проектної документації «Капітальний ремонт гуртожитку № 1 (технічне переоснащення енергопостачання гуртожитку № 1 з установкою електроплит) за адресою: вул. Сталеварів, буд. 40».

Позивач зазначає, що відповідно до експертного звіту № 08-0140-16 (08-1285-15) щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності, довговічності об’єкта будівництва та кошторисної частини проекту будівництва за робочим проектом від 29.03.2016 та зведеного кошторису розрахунку вартості об’єкта будівництва «Капітальний ремонт гуртожитку № 1 (технічне переоснащення енергопостачання гуртожитку № 1 з установкою електроплит) за адресою: вул. Сталеварів, буд. 40» вартість проектних робіт складає 48 784, 80 грн. з ПДВ., тож, на думку позивача, останнім сплачено надлишкові кошти за договором у сумі 17 505, 93 грн., які підлягають поверненню відповідачем.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок завищення відповідачем вартості робіт за договором про закупівлю робіт за державні кошти №020р-15 від 19.05.2015 року, позивач зазнав збитків у вигляді надмірно сплачених коштів на загальну суму 17 505, 93 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів визначених у пункті 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 180 ГК України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Тож, підписавши договір, сторони погодили всі істотні умови договору та самі визначили і погодили взаємні зобов'язання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як зазначалось вище, загальна вартість робіт за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 020р-15 від 19.05.2015 , з урахуванням кошторису становить 66 288, 73 грн., у т.ч. ПДВ.

Отже, під час укладення договору про закупівлю робіт за державні кошти № 020р-15 від 19.05.2015 сторонами на підставі вільного волевиявлення було погоджено умови щодо ціни.

Приписами статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що під час прийняття виконаних робіт позивачем акт про виявлені недоліки не складався, про наявність цих недоліків та необхідність їх виправлення підряднику (відповідачу) не повідомлялось.

Таким чином, матеріали справи повністю підтверджують виконання сторонами своїх зобов'язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 020р-15 від 19.05.2015, відповідачем роботи виконані, а позивачем зазначені роботи прийняті та оплачені за цінами, узгодженими сторонами , що підтверджується підписаним сторонами актом № ОУ-0000069 здачі-прийняття робіт (наданні послуг) без жодних зауважень та кошторисною документацією.

Відмови від приймання виконаних робіт з боку позивача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт позивачем не виявлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, посилання позивача на результати експертного звіту № 08-0140-16 (08-1285-15) від 29.03.2016, як на підставу для задоволення позовних вимог є неправомірними, оскільки в експертному звіті не зазначено, що вартість проектних робіт за об’єктом будівництва «Капітальний ремонт гуртожитку № 1 (технічне переоснащення енергопостачання гуртожитку № 1 з установкою електроплит) за адресою: вул. Сталеварів, буд. 40» становить 48 784, 80 грн. з ПДВ, як і не зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіоненергосервіс" завищено вартість робіт за договором про закупівлю робіт за державні кошти №020р-15 від 19.05.2015.

При цьому, суд відзначає, що в експертному звіті № 08-0140-16 (08-1285-15) від 29.03.2016 зазначено, що за результатами розгляду проектної документації та зняття зауважень встановлено, що зазначена документація розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності, довговічності об’єкта будівництва та кошторисної частини проекту будівництва.

Крім того, суд не приймає до уваги наданий позивачем зведений кошторис розрахунку вартості об’єкта будівництва «Капітальний ремонт гуртожитку № 1 (технічне переоснащення енергопостачання гуртожитку № 1 з установкою електроплит) за адресою: вул. Сталеварів, буд. 40», оскільки з останнього не вбачається, що вартість проектних робіт становить 48 784, 80 грн. з ПДВ, а дописані кульковою ручкою цифрові показники, зокрема 48 784, 50 грн. на другому аркуші зведеного кошторису не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що вартість проектних робіт становить 48 784, 80 грн.

Суд, також, не приймає до уваги листи від 09.06.2016 № 15/21060 та від 09.12.2016 № 15/4906, в яких позивач просив відповідача повернути надмірно сплачені коштів на загальну суму 17 505, 93 грн., оскільки відсутні докази їх направлення (надсилання/вручення) відповідачу.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідача.

Наданий позивачем експертний звіт № 08-0140-16 (08-1285-15) щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності, довговічності об’єкта будівництва та кошторисної частини проекту будівництва за робочим проектом від 29.03.2016 не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів, отриманих на виконання договірних відносин.

Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем узгоджених договірних зобов'язань, як підстави для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 17 503, 93 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.12.2017.

Суддя Щербаков С.О.