Рішення № 70855069, 07.12.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" грудня 2017 р. Справа № 906/967/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Луценко О.В., представника за довіреністю від 17.07.2017р,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м.Київ)

до Фізичної особи - підприємця Айрапетян Вігена Тельмановича (смт.Миропіль, Романівський район, Житомирська область)

про стягнення 22052,64грн (з урахуванням заяви від 23.11.2017р про зменшення розміру позовних вимог)

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Айрапетян Вігена Тельмановича про стягнення 27699,31грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.11.2017р позовну заяву Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 21.11.2017р.

Зважаючи на невиконання сторонами вимог ухвали суду та неявку представників сторін, ухвалою від 21.11.2017р господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 07.12.2017р.

27.11.2017р до господарського суду Житомирської області надійшло клопотання представника позивача ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" від 22.11.2017р про участь у судовому засіданні 27.11.2017р в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду міста Києва (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-б).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.11.2017р задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції під час розгляду господарським судом Житомирської області справи №906/967/17 07.12.2017р о 12:30 год.

Таким чином, розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції.

30.11.2017р на адресу господарського суду Житомирської області від представника позивача Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" надійшли заява про зменшення розміру позовних вимог від 23.11.2017р з додатками, підтвердження про стан заборгованості від 23.11.2017р та письмові пояснення від 23.11.2017р (а.с.49-62).

В заяві про зменшення позовних вимог позивач посилається на допущення у позовній заяві помилки та неврахування проплат відповідача при здійсненні розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача 22052,64грн, з яких: 9065,00грн основного боргу, 1490,08грн інфляційних нарахувань, 332,56грн 3% річних, 7865,00грн штрафу та 3300,00грн суми дострокової сплати винагороди (роялті) (а.с.53-57).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача заява, не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог, викладених в заяві від 23.11.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в сумі 22052,64грн з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви від 23.11.2017р про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що на адресу господарського суду 01.12.2017р повернулись копії ухвал господарського суду від 06.11.2017р про порушення провадження у справі, від 21.11.2017р про відкладення розгляду справи, від 27.11.2017р, які направлялись господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання"(а.с.64-75, 79-82).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження Фізичної особи - підприємця Айрапетян Вігена Тельмановича є: АДРЕСА_1 (а.с.28-30).

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Водночас пп.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до пп.3.9.2 вищевказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1228 від 02.06.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від 15.03.2007р "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014р між Приватною організацією "Українська ліга авторських та суміжних прав" (УЛАСП/ позивач) та Фізичною особою - підприємцем Айрапетян Вігеном Тельмановичем (користувач/відповідач) укладено договір №КБР-22/10/14 (а.с.9-14), відповідно до п.3.1 якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов договору та закону.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст.433 ЦК України, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту).

За положеннями п.п.2,6 ст. 441 ЦК України використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, публічне виконання.

Використанням виконання, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 453 ЦК України, зокрема є доведення виконання до відома публіки під час його здійснення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

Частиною 5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.2011р Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (а.с.27).

У пункті 3.3 договору сторони встановили, що користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

У відповідності з п.3.4 договору користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку №3 до даного договору.

Додатком №1 до договору є "Перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів, зокрема, таким закладом визначено кафе "Глобус", що знаходиться за адресою: вул. Лятошинського, 4.

В додатку №2 до договору сторонами погоджено розмір щомісячного платежу (а.с.14).

У позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог від 23.11.2017р. позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання, згідно з умовами договору, по оплаті платежів за використання творів виконав частково, сплативши за увесь період дії договору лише 2335грн. і станом на 23.11.2017р. його заборгованість перед УЛАСП за період з травня 2015р по листопад 2017р. склала 9065,00грн, що стало підставою для звернення Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до господарського суду Житомирської області з позовом про їх стягнення в примусовому порядку, а також стягнення 1490,08грн інфляційних, 332,56грн 3% річних, 7865,00грн штрафу, 3300грн суми дострокової сплати винагороди (роялті).

Позивач в судовому засіданні вказав, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п.6.2 цього договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою та розгляд справи судом строк дії договору продовжено до жовтня 2018р.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами п.2 ч.1 ст.1107 ЦК України передбачено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору, який за ч.2 вказаної статті укладається у письмовій формі.

Тобто, спір між сторонами виник в процесі виконання укладеного ними ліцензійного договору про надання дозволу на публічне виконання музичних творів.

Згідно ч.1,3 ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (п. 3 ст. 1109 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк дії договору визначено сторонами у п.6.1, відповідно до умов якого він набрав чинності з моменту його підписання сторонами, тобто 01.10.2014р і діяв до 01.10.2016р, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

При цьому, у пункті 6.2 договору зазначено, що у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

В матеріалах справи відсутні будь-які письмові повідомлення сторін про припинення дії договору, а відтак, зважаючи погоджені сторонами в п.6.2 договору умови щодо продовження дії договору на той самий строк і на тих же умовах, договір №КБР-22/10/14 є таким, що продовжив свою дію до 01.10.2018р.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно додатку №2 до договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 300,00грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору, загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 300,00грн; зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору (п.п.1.1, 1.2 п.1 додатку №2 до договору).

З урахуванням погодженого сторонами розміру щомісячного платежу, за період з жовтня 2014р. по листопад 2017р. (включно), відповідач мав сплатити позивачу винагороду (роялті) в загальній сумі 11400,00грн. (38х300=11400,00грн) у строк, визначений п.3.3 договору (не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав лише частково, на суму 2335,00грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром платіжних документів (а.с.31) та поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні.

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованості за період з травня 2015 року по листопад 2017 року, яка становить 9065,00грн (11400,грн. - 2335,00грн).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання)

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань по сплаті винагороди (роялті) в сумі 9065,00грн на момент розгляду справи судом, сторонами не надано і в матеріалах справи такі відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9065,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1490,08грн інфляційних нарахувань та 332,56грн та 3% річних (розрахунок а.с.54-55).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 3 додатку №2 до договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Як вбачається з розрахунку (а.с.53-54), позивачем нараховано втрати від інфляції в сумі 1490,08грн та 3% річних в сумі 332,56грн на залишок заборгованості в сумі 9065,00грн за період з травня 2015р по 27 жовтень 2017р, починаючи з кожного наступного дня прострочення відповідного платежу.

Господарський суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за визначені останнім періоди та, відповідно, обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 1490,08грн інфляційних нарахувань та 332,56грн 3% річних. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7865,00грн штрафу у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання та 3300,00грн суми дострокової сплати винагороди (роялті).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст.612 ЦК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.3.6 договору, сторони погодили, що, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАПС набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів за період з травня 2015р по липень 2017р прострочена відповідачем на строк, більший ніж 4 місяці. Враховуючи викладене та беручи до уваги, погоджені сторонами без заперечень, умови пункту п.3.6 договору, вимога позивача про стягнення 7865,00грн штрафу (по 300,00грн за кожний прострочений щомісячний платіж за період з травня 2015р по липень 2017р, розрахунок а.с.55-56) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимога позивач про стягнення 3300,00грн дострокової сплати винагороди (роялті) в розмірі 3300,00грн за період з грудня 2017р по жовтень 2018р (11х300,00грн = 3300,00грн) підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на допущення відповідачем прострочки платежів та погоджені сторонами умови п.3.6 договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 22052,64грн, з яких: 9065,00грн основного боргу, 1490,08грн інфляційних нарахувань, 332,56грн 3% річних, 7865,00грн штрафу та 3300,00грн суми дострокової сплати винагороди (роялті).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193, 230, 231, 232 ГК України та керуючись ст.ст.32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Айрапетян Вігена Тельмановича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, буд.23, офіс 1016 ідентифікаційний код 37396233)

- 9065,00грн. основного боргу,

- 1490,08грн. інфляційних нарахувань,

- 332,56грн. 3% річних,

- 7865,00грн. штрафу,

- 3300,00грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті),

- 1600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.17

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).