Рішення № 70854984, 27.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2017р. Справа №905/2214/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191112

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром», м.Дружківка, код ЄДРПОУ 31272173

про стягнення 1606560 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Донецьккокс», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром», м.Дружківка про стягнення 1606560 грн заборгованості за договором №52-ОПиЗ від 23.08.2016р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №52-ОПиЗ від 23.08.2016р. в частині проведення оплати поставленого за вказаним правочином товару.

У письмових поясненнях без номеру та дати, які надійшли до господарського суду 27.11.2017р., позивач просив здійснити розгляд справи без участі власного представника.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу суду 19.10.2017р., проти задоволення позову заперечив з посиланням на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами постачання товару Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський коксохімпром».

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

зВідкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання, 27.11.2017р. не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 23.08.2016р. між Приватним акціонерним товариством «Донецьккокс» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Єнакієвський коксохімпром» (покупець) був укладений договір №52-ОПиЗ, за приписами п.1.1 якого постачальник зобов?язався передати у власність покупця смолу каменновугільну марки А, Б, сорт ІІ (товар), а покупець зобов?язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п.п.2.4, 2.5 укладеного сторонами правочину загальна сума договору визначається як загальна вартість товару, зазначена у специфікаціях. Очікувана сума договору становить 1625000 грн з ПДВ.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору №52-ОПиЗ від 23.08.2016р. кількість, ціна та загальна вартість товару зазначається сторонами у специфікаціях до договору. Специфікації на товар, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками, є невід’ємними частинами цього договору. Загальна кількість товару, що постачається за цим договором, складається з кількості товару, що постачається по всім специфікаціям, оформленим до договору.

25.08.2016р. сторони підписали специфікацію №01, у відповідності до якої узгодили постачання товару на суму 1950000 грн.

Згідно з п.6.2 договору №52-ОПиЗ від 23.08.2016р., якщо специфікацією до договору не передбачений інший строк і порядок оплати товару, покупець оплачує кожну партію товару протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару у відповідності до п.4.3 та отримання покупцем сканованих копій платіжних вимог на оплату товару електронною поштою.

У п.11.1 зазначеного договору сторони встановили строк його дії з моменту укладання до 01.08.2017р.

При цьому, як вказує позивач, на підставі договору №52-ОПиЗ від 23.08.2016р. Публічним акціонерним товариством «Донецьккокс» було поставлено Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський коксохімпром» товар на загальну суму 1606560 грн. Проте, за твердженням позивача, у передбачені договором строки і у встановленому порядку відповідач прийняті на себе зобов’язання не виконав та не здійснив оплату придбаного товару, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт поставки відповідачу товару за правочином, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов’язку стосовно оплати придбаного товару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

За приписами п.п.4.1, 4.3 договору №52-ОПиЗ від 23.08.2016р. постачання товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одному транспортному документу (залізничній / товаротранспортній накладній). Якщо інше не обумовлено у специфікаціях до цього договору – поставка товару здійснюється погодженими партіями на наступних умовах: FCA – ст.Мушкетово Донецької залізниці у відповідності до Інкотермс 2010 року. Аналогічні за змістом відомості наявні у специфікації №1 від 25.08.2016р.

Як визначено у п.п.4.11, 4.13 вказаного договору датою поставки товару є дата, зазначена у графі 56 електронної накладної, акцептованої електронним цифровим підписом у відповідності до діючого законодавства України, якщо інше не передбачено базовими умовами поставки, узгодженими сторонами у специфікації. Постачальник зобов’язаний після відвантаження партії товару надати покупцю наступні документи: сертифікат якості товару, платіжну вимогу на оплату товару, акт приймання-передачі товару.

В обґрунтування позову позивачем представлено до матеріалів справи копію договору №52-ОПиЗ від 23.08.2016р. з додатковою угодою №1 від 30.09.2016р., специфікації №1 від 25.08.2016р. на суму 1950000 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами господарського суду від 28.09.2017р., 19.10.2017р. позивача було зобов’язано, зокрема, надати належним чином засвідчені копії первинних документів, що підтверджують постачання товару за договором №52-ОПиЗ від 23.08.2016р.

У поясненнях без номеру та дати, які надійшли до господарського суду 14.11.2017р., позивач зазначав про неможливість виконання вимог ухвал суду у зв’язку з захопленням виробничих потужностей, майна та всієї первинної документації Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» представниками так званої «ДНР».

Ухвалою суду від 14.11.2017р. зобов’язано позивача надати відомості (у формі витягу) з Єдиного реєстру податкових накладних по контрагенту Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський коксохімпром» за спірний період з додатком №5 «Розшифровка податкових зобов’язань та кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ.

У письмових поясненнях без номеру та дати, які надійшли до господарського суду 27.11.2017р., позивач зазначав про неможливість надання витребуваних судом доказів, з огляду на повне знищення інформації, що розміщувалась на серверах підприємства в зв’язку з кібератакою, що відбулась 27.06.2017р.

За таких обставин, за висновками суду, позивачем у відповідності до положень ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту поставки відповідачу товару за договором №52-ОПиЗ від 23.08.2016р. на суму 1606560 грн та, як наслідок, настання строку виконання відповідачем обов’язку стосовно оплати товару.

В той же час, як зазначалось, відповідач заперечує отримання товару від позивача на вказану суму та у зв’язку з виконанням договору №52-ОПиЗ від 23.08.2016р.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» до Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром» про стягнення 1606560 грн підлягають залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 24098,40 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс», м.Маріуполь до Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром», м.Дружківка про стягнення 1606560 грн заборгованості за договором №52-ОПиЗ від 23.08.2016р.

У судовому засіданні 27.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.12.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця