Рішення № 70854722, 04.12.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2017 р. Справа № 906/860/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 26.10.2017,

від відповідача: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство"

про стягнення 33462,60 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 33462,60 грн. штрафу, нарахованого за перевезення вантажу забороненого до перевезення через митний кордон України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові. Також представник позивача пояснив, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки про наявність спору позивачу стало відомо з постанови апеляційного суду Закарпатської області від 06.07.2017.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка про явку в судове засідання від 23.11.2017 (а.с. 107).

Також в матеріалах справи міститься відзив на позов (а.с. 63-65), згідно якого відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено факту порушення ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС/СМГС), не подано належних та допустимих доказів. Крім цього, відповідач зазначав, що оскільки відсутній факт протиправності поведінки та наявності його вини, то можливість застосування відповідальності у вигляді штрафу виключена. Також представник ДП "Баранівське лісомисливське господарство" вважає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом пропущено строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 ГК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2016 Державним підприємством «Баранівське лісомисливське господарство» відправлено зі ст. Радулино до ст. Тужер вагон № 66788423 з вантажем «деревина паливна», відправка № 403253.

По прибуттю вагона № 66788423 на ст. Батьово Львівської залізниці в зоні митного контролю «Експорт» міжнародного залізничного пункту пропуску «Батьово», був затриманий для здійснення митних процедур, у зв'язку з чим посадовим особам митного посту «Залізничний» були подані товаросупровідні документи на вантаж.

Згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п (а.с.15-18), залишеною в силі постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.07.2017 (а.с.19) встановлено наступне:

"15.06.2016 року на станції Батьово було здійснено зважування вказаного вагону з товаром «деревина паливна...», за результатом якого, згідно ОСОБА_4 станції Батьово №703 від 15.06.2016 року встановлено, що вага нетто відрізняється від ваги яка зазначена у товаросупровідних документах та МД, а саме вага товару у вагоні № 66788423 на 14560 кг. нетто менше, ніж зазначено в товаросупровідних документах.

За результатами зважування, з метою повного та всебічного встановлення обставин переміщення товару «деревина паливна...», враховуючи той факт, що зазначені вище розбіжності мають ознаки порушення митних правил, а у вагоні може переміщуватись інший товар або об'єм, порода лісоматеріалів тощо, Закарпатською митницею ДФС, у відповідності до ст. 327 Митного кодексу України листом від 19.11.2016 року № 70-70-61/34/3138, звернулась до Закарпатської ТПП з проханням залучення експертів до повного митного огляду товару «деревина паливна...», з метою визначення чи відповідає переміщуваний товар відомостям заявленим в товаросупровідних документах на нього.

21.11.2016 року у тимчасовій зоні митного контролю на відкритій території (майданчик нижнього складу ДП «Перечинське ЛГ», посадовими особами митного посту із залученням експерта Закарпатської ТПП та начальника станції Перечин, було проведено митний огляд товару, який слідує у залізничному вагоні № 66788423, (ОСОБА_4 про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортного засобу №305010002/2016/00085 від 21.11.16).

Згідно Експертного висновку Закарпатської ТПП № В-1103/4 від 21.11.16, встановлено що:

у залізничному вагоні №66788423, згідно зовнішнього огляду, замірів лісоматеріалів, знаходяться лісоматеріали круглі із деревини породи сосна, розмірний склад лісоматеріалів довжина 2,0м, 3,0м. діаметр лісоматеріалів від 4см до 50см; штабель розмірами 2,0х1,063х3,40м=7,228 скл. кбм х 0,64=4,626 щільних кбм.; 3,0х2,265х10,0м=67,95скл. кбм х 0,55=37,3736 щільних кбм,; 2,0х1,950х3,20м=12,480 скл. кбм х 0,64=7,987 щільних кбм Загальний об'єм лісоматеріалів становить 49,986 кбм, які по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров в довготі по ГОСТ 3243-88,код УКТ ЗЕД - 440110000.

Експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-1103/4 від 21.11.16, що складений на партію товару, на яку було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЖТ №124749 від 11.05.2016 зафіксовано діаметр лісоматеріалів від 4см до 50см. Однак, діаметр деревини паливної згідно Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЖТ №124749 від 11.05.2016, виданий Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, складає від 8см і більше см.

Виходячи з вищенаведеного, товарна партія за сертифікатом серії ЖТ №124749 від 11.05.2016 не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-1103/4 від 21.11.16

Таким чином, партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЖТ №124749 від 11.05.2016 за вказаними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер № 66788423."

Разом з тим, в вищезгаданої постанови вбачається, що суд при розгляді адміністративної справи №308/13627/16-п про порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України прийшов до висновку про наявність у зафіксованих діяннях ознак події адміністративного правопорушення, що підтверджується переліченими доказами в матеріалах справи. Відправником товару було відправлено товар, який не відповідає заявленому в товаросупровідних документах.

Приписами ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п має преюдиціальне значення та додаткового доказування обставини, встановлені даним судовим рішенням, не потребують.

06.09.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №НЮ-1486 про сплату штрафу за переміщення окремих товарів через державний кордон України, що є забороненими у розмірі 33462,60. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Статтею 306 ГК України, яка кореспондується зі змістом ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі СМГС).

Відповідно до ст. 6 Статуту, Правил перевезення вантажів, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до §1 ст. 16 УМВС (СМГС) відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.

Згідно п. 1 §3 ст. 16 УМВС (СМГС) відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок і при цьому буде встановлено, що в складі вантажу було прийнято предмети, які не допускаються до переміщення через державний кордон хоча в одній із держав, територією якої повинно бути здійснено перевезення.

За приписами §3 ст. 16 УМВС (СМГС) неустойка за п. 1 §3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

Оскільки накладна, за якою здійснювалося відправлення №403253, є договором перевезення вантажу, взаємовідносини ПАТ "Укрзалізниця" та ДП "Баранівське лісомисливське господарство" в частині відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань під час перевезення вантажу «деревина паливна» у вагоні №66788423 також регулюються вимогами УМВС (СМГС).

Вантажовідправником по даному перевезенню є (графа 1 накладної згідно відправлення №403253) ДП "Баранівське лісомисливське господарство", засобами якого проводилось як навантаження вагонів, так і оформлення товаросупровідних документів, зокрема, для здійснення митних процедур, про що свідчать відомості граф №7, 9, 20 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, провізна плата згідно накладних становить 6692,52 грн.

Відтак, на підставі §3 ст. 16 УМВС (СМГС) відповідачу було правомірно нараховано неустойку в п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 33462,60 грн. (6692,52 грн. х 5).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заперечення відповідача в частині недоведення позивачем факту порушення ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС/СМГС), посилань на відсутність факту протиправності поведінки, наявності вини відповідача, що виключає можливість застосування відповідальності у вигляді штрафу не відповідають обставинам справи та спростовуються вищенаведеним.

Щодо застосування строку позовної давності, суд враховує наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені ЦК України. Однак частиною другою статті 9 названого Кодексу визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, згідно ч. 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що до спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з пунктом 2.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" стаття 926 Цивільного кодексу України, частина шоста статі 315 Господарського кодексу України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пп. 4.7.2 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та статті 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КМЗП).

Відповідно до ст. 31 "Претензійна і позовна давність" Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (із змінами на 01.07.2011), претензії та позови відправника або одержувача до залізниць згідно договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників або одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів і про відшкодування збитку можуть бути заявлені протягом 9 місяців, за винятком претензій і позовів про прострочення в доставці вантажу, для пред'явлення яких встановлений 2-місячний термін.

Проте, як вбачається із наступних змін до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, 06.06.2014 (дата набрання сили для України 01.07.2015) та 16.10.2015 (дата набрання сили для України 01.07.2016) вказану угоду викладено в новій редакції. У редакції Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 16.10.2015 стаття 31 називається "Сплата провізних платежів і неустойки", натомість стаття 48 називається "Строки давності".

Із аналізу положень статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015) вбачається, що зазначена стаття визначає строки давності за позовами, пред'явленими до перевізника. Інших положень щодо строків давності Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015) не містить.

Відповідно до ст. 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015), при відсутності відповідних положень у даній Угоді застосовується національне законодавство тієї сторони, у якій правочинна особа реалізує свої права.

Таким чином, до спірних правовідносин в частині визначення строків позовної давності застосуванню підлягає ч. 5 статті 315 Господарського кодексу України, згідно якої для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

В даному випадку підставою для пред'явлення позову слід вважати прийняття Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постанови у справі №308/13627/16-п від 29.05.2017.

При цьому, суд вважає, що посилання відповідача на те, що перебіг строку позовної давності розпочався з 21.11.2016 (день складання висновку Закарпатської ТПП) не може вважатися днем, коли залізниця дізналася про порушення свого права, оскільки складений експертний висновок не є документом, що встановлює факт протиправної поведінки та наявності вини відповідача. Строк позовної давності належить рахувати саме з дня прийняття Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постанови у справі №308/13627/16-п. тобто з 29.05.2017.

Відтак, перебіг строку позовної давності розпочався з 29.05.2017 та закінчився 29.11.2017.

Як вбачається, до суду позивач звернувся 21.09.2017 (згідно штемпеля Укрпошти на поштовому конверті, а.с. 39), що свідчить про те, що останнім не пропущено строку позовної давності, встановленого ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України, а тому відсутні підстави для застосування цього строку.

Також є безпідставним посилання відповідача на необхідність фіксування зазначених подій у комерційному акті, оскільки підпункт 26.6. п. 26 Додатка 1 до УМВС/СМГС, п. 10 § 2 ст. 39 УМВС (СМГС) передбачають, що Залізниця (перевізник) звільняється від відповідальності, якщо вантаж вибуває із володіння перевізника під час перевезення «вследствие проверки, задержания, конфискации груза государственными органами по причинам, не зависящим от перевозчика». Вантаж був вилучений Закарпатською митницею ДФС на підставі протоколів про порушення митних правил.

Крім того, ч. 2 ст. 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471-473, 476, 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" (12732, Житомирська область, Баранівський район, с. Зеремля, вул. Лісництво, 6, ід. код 13554881)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ід. код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ід. код 40081195) 33462,60 грн. штрафу, а також 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.12.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)