Рішення № 70854636, 05.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Приватного підприємства "ВІС-МАЙОР", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про визнання договору укладеним

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1, дов.№ 7/10-2555 від 28.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.10.2017;

від третьої особи: ОСОБА_3, дов. № 10/13-6 від 05.01.2017;

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська міська рада (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ВІС-МАЙОР" (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "ВІС-МАЙОР", яке є замовником об’єкта: «автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу по вулиці 20-річчя Перемоги, 34А», згідно зареєстрованої декларації про готовність об’єкта до експлуатації №ДП 14312100879 від 18.06.2012, в порушення вимог чинного законодавства, не забезпечило пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору, та не підписало надісланий позивачем примірник вказаного договору. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська в його редакції.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не отримував проект спірного договору. Крім того, заперечуючи проти позову, Відповідач зазначив про безпідставність посилання Позивача на положення ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», як на підставу укладення договору, оскільки на момент прийняття об`єкта в експлуатацію, а саме на 18.06.12, вказаний Закон не набув чинності. Заперечуючи проти позову, Відповідач також вказує, що запропонована Позивачем редакція договору не відповідає вимогам ч.ч. 6, 9 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки не вірно визначає функціональне призначення об`єкта, а розрахована в ньому суму внеску, перевищує граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Крім того Відповідач просить суд застосувати позовну давність, оскільки вважає, що Позивач звернувся з даною позовною заявою після спливу трирічного строку позовної давності, з моменту коли йому стало відомо про факт введення в експлуатацію об’єкта: «автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу по вулиці 20-річчя Перемоги, 34А»

В судовому засіданні 05.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та інших учасників процесу, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.06.2003 року, Позивач придбав у власність будівлі та споруди автомайстерні, що знаходяться у м. Дніпропетровську, вул. 20-річчя Перемоги, 34-а, які складалися з наступних об'єктів: літ. А-1 майстерня, загальною площею 122,5 кв.м.; літ. Б-1 майстерня, загальною площею 19,6 кв.м.; літ. В-1 майстерня, загальною площею 15,6 кв.м.; літ. Г – гараж (тимчасова); літ. Д – сторожка (тимчасова); І – мостіння; 1, 2 огорожа.

18 вересня 2006 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ПП "Віс-Майор" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,0803га, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, визначені додатками до договору, за адресою: м. Дніпропетровськ вул. 20-річчя Перемоги, № 34а.

В 2010 році на об'єкті по вулиці 20-річчя Перемоги, 34-а Позивач були виконані будівельні роботи, внаслідок яких нерухоме майно отримало такі характеристики: літ.А-1 майстерня, в тому числі підвал під літ.А-1 загальною площею 122,5 кв.м; літ. Б-1 майстерня, загальною площею 15,9 кв.м; літ. В-1 майстерня, загальною площею 15,6 кв.м. під літ. В-1 оглядова яма; літ. Е-1 автомайстерня з побутовим приміщенням загальною площею 167,7 кв.м, під літ.Е-1 оглядові ями; літ. Ж-1 майстерня загальною площею 68,2 кв.м; літ. З навіс, огорожа - № 1-3, зливна яма № 4, мостіння І.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у технічному паспорті, виготовленому КП «Дніпропетровське міжміське БТІ» станом на 12.08.2010, в якому міститься відмітка про самовільне будівництво об'єктів літ. Е-1 площею 167,7 кв. та літ. Ж-1 площею 68,2 кв.м.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 жовтня 2010 року у справі №2-2794/10р за позовом приватного підприємства "Віс-Майор" до ОСОБА_4 за ПП "Віс-Майор" визнано право власності на будівлі та споруди автомайстерні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 34А, а саме: літ.А-1 майстерня, в тому числі підвал під літ.А-1 загальною площею 122,5 кв.м; літ. Б-1 майстерня, загальною площею 15,9 кв.м; літ. В-1 майстерня, загальною площею 15,6 кв.м. під літ.В-1 оглядова яма; літ.Е-1 автомайстерня з побутовим приміщенням загальною площею 167,7 кв.м, під літ.Е-1 оглядові ями; літ. Ж-1 майстерня загальною площею 68,2 кв.м; літ. З навіс, огорожа - № 1-3, зливна яма № 4, мостіння І, без акту введення в експлуатацію.

18 червня 2012 ПП "Віс-Майор" в ДАБК у Дніпропетровській області зареєстровано декларація про готовність об’єкта "Будівництво автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу" по вул. 20 річчя Перемоги,34 А у м. Дніпропетровську.

Згідно декларації про готовність об’єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 200 000,00 грн., у тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи 184 000,00грн., витрати на машини, обладнання та інвентар – 16 000,00 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Таким чином, об’єкт будівництва прийнятий до експлуатації 18.06.2012.

Як зазначає Позивач, копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ДП14312100879 від 18.06.2012: "Будівництво автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу по вул. 20-річчя Перемоги, 34А у м. Дніпропетровську", отримано департаментом за результатами проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Фінансово - економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.09 по 30.04.15, яка оформлена актом №08-20/11 від 19.06.15.

Отримавши вказану декларацію, Фінансово-економічним департаментом міської ради розраховано розмір внеску ПП "Віс-Майор" на пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у сумі 121 005,17 грн., з яких: інші приміщення, функціональне призначення яких не визначено – у сумі 97 953,57грн., станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки у сумі 23 051,6грн.

Фінансово-економічним департаментом міської ради на адресу відповідача направлено листа №10/15-571 від 30.07.2015 з вимогою сплатити грошові кошти у сумі 121 005,17 грн.

Листом №10/15-434 від 22.06.17 фінансово-економічним департаментом міської ради направлено відповідачу пропозицію про укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач посилається на те, що відповідач проект договору не підписав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі Закон) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 40 Закону, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 40 Закону, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

З урахуванням вищевказаного, укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту для відповідача є обов’язковим і саме відповідач повинен був звернутися до міської ради з заявою про укладання договору.

В той же час, на міську раду Закон покладає обов’язок у строк не більше ніж 15 робочих днів, з дня реєстрації звернення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, укласти відповідний договір.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об’єкта нерухомого майна до експлуатації, що є порушенням зобов’язання, яке прямо передбачено Законом.

Суд звертає увагу на те, що не укладання договору до введення об’єкта в експлуатацію, не є підставою для звільнення забудовника від пайової участі у розвитку інфраструктури, оскільки підстави звільнення встановлені ч. 4 ст. 40 Закону і є вичерпними і така підстава, як не укладення договору до прийняття об’єкта в експлуатацію відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 179 передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Оскільки спір виник при укладанні договору, укладання якого є обов’язковим на підставі закону, то даний спір підлягає вирішенню судом.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що надана позивачем редакція спірного договору не відповідає вимогам ч.ч. 6,9 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки позивачем не правильно визначено функціональне призначення об`єкта та суму внеску розраховано з перевищенням граничного розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Перевіряючи наданий позивачем проект договору на предмет відповідності його вимогам Закону щодо істотних умов та Порядку суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 40 Закону встановлено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд.

Як убачається з декларації про готовність об’єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 200 000,00 грн.

Таким чином, розмір пайової участі Відповідача в розвитку інфраструктури не може перевищувати 20 000,00 грн. (200 000 х 10%).

В запропонованій Позивачем редакції спірного договору, розмір пайової участі визначено в сумі 121 005,17 грн. яка не відповідає вимогам Закону, а отже, спірний договір можу бути укладеним в редакції Позивача зі зменшенням відповідного розміру пайової участі до 20 000,00 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вирішуючи питання початку перебігу строку позовної давності, суд приймає до уваги наступне.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону встановлено, що право на виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ч.1 ст.39 Закону).

В матеріалах справи наявні, надані сторонами копії декларацій про готовність об’єкта до експлуатації, з яких вбачається, що зазначена декларація зареєстрована в Інспекції державного архітектурного – будівельного контролю у Дніпропетровській області від 18.06.12 та отримана Центром дозвільних процедур „Єдине вікно” Дніпропетровської міської ради 19.06.12 вхідним № 1261 ДАБК.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання, містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовникам про його укладання, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Даний строк, який визначений Законом для укладення договору пайової участі у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлений для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку. В разі неподання такої заяви та неукладання договору про пайову участь до введення об'єкту будівництва до експлуатації, з моменту введення такого об'єкта в експлуатацію починається перебіг загальної позовної давності.

Враховуючи те, що про введення об'єкту будівництва в експлуатації на підставі декларації про готовність об'єкта від 18.06.2012 № ДП14312100879 Позивач в особі його органу (Центру дозвільних процедур „Єдине вікно” Дніпропетровської міської ради) був обізнаний з 19.06.2012 року, Дніпропетровська міська рада мала довідатися про порушення права на укладення договору пайової участі та про особу порушника ще 19.06.2012 року.

В той же час, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про укладення спірного договору лише 06.10.2017, тобто, поза межами загального строку позовної давності про застосування якої заявлено позивачем у справі, що є підставою для відмови в задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.12.2017