Постанова № 70854414, 06.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Справа № 923/333/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ"- арбітражного керуючого Дудкіна Р.А., м. Херсонна постанову від 27.06.2017 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 923/333/16 господарського суду Херсонської областіза заявоюфізичної особи ОСОБА_5, м. Олешки (Цюрупинськ) Олешківського району Херсонської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", м. Олешки (Цюрупинськ) Олешківського району Херсонської області провизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Дудкін Р.А.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" (у режимі відеоконференції)арбітражний керуючий Дудкін Р.А., посвідч. № 865 від 24.04.2013,фізичної особи ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції)ОСОБА_6, дов. № 543 від 09.11.2016,фізичної особи ОСОБА_7ОСОБА_8, договір, ордер, посвідч.,фізичної особи ОСОБА_9ОСОБА_8, договір, ордер, посвідч.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.04.2016, що винесена у справі № 923/333/16, прийнято до провадження заяву фізичної особи ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" (далі - ТОВ МЦ "Мед-СИТИ") в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.04.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ МЦ "Мед-СИТИ", відносно останнього введено процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дерябкіна О.Е.

Постановою господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 ТОВ МЦ "Мед-Сити" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.04.2017 (суддя Пригуза П.Д.) заяву ліквідатора ТОВ МЦ "Мед-Сити" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.08.2014 між ТОВ МЦ "Мед-Сити" та громадянкою ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 3682. При цьому з громадянки ОСОБА_7 стягнуто на користь ТОВ МЦ "Мед-Сити" 2 756 грн. 00 коп. відшкодування витрат судового збору.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_7 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2017 та прийняти постанову, якою у задоволені заяви арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22.08.2014, відмовити повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 (головуючий суддя -Лашин В.В., судді: Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу гр. ОСОБА_7 задоволено, ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2017 скасовано, а у задоволені заяви ліквідатора ТОВ МЦ "Мед-Сити" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2014 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ТОВ МЦ "Мед-Сити" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2017, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 202, 203, 215, 228, 234, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" (у режимі відеоконференції) та фізичної особи ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), а також представника фізичної особи ОСОБА_7 та фізичної особи ОСОБА_9, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення заяви ліквідатора Боржника та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.08.2014, укладеного між Боржником та ОСОБА_7, місцевий суд встановив, що кошти за передані ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" вказаній фізичній особі об'єкти нерухомого майна не були сплачені у повному обсязі, а внесення готівки, що була прийнята директором Боржника, не підтверджується належними доказами у справі, на підставі чого суд зробив висновок про приховання через спірну угоду безоплатної передачі майна Боржника. До того ж, як вказав суд, умови договору передбачають безготівковий розрахунок. Також, місцевий суд вказав, що спірна угода була укладена з покупцем, що є пов'язаною особою з юридичною особою Боржника, а продане майно було передано юридичній особі з назвою, подібною до назви ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", засновниками ж такої новоствореної особи є ті самі учасники спірної угоди (директор Боржника та ОСОБА_7.). Крім цього, суд зазначив, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу Боржник мав борг за рішенням суду перед одним із його учасників, що вийшов із складу учасників, а тому вказаний договір направлений на виведення активів з власності ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" з метою ухилення від виконання ним обов'язків перед кредиторами Боржника, у тому числі і перед вказаним бувшим учасником ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ". Посилання директора Боржника на втрачені бухгалтерські документи стосовно оспорюваного договору купівлі-продажу не відповідає, за висновком суду, нормам ст. 44 Податкового кодексу України, а відомості щодо доходів ОСОБА_7 не надають можливостей для розрахунку останньою за цією угодою.

Скасовуючи вказане рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що часткова оплата за спірним договором відповідно до його умов не має такого правового наслідку, як визнання його недійсним, а недійсність -наслідок вчинення договору з порушенням умов законодавства та не є заходом відповідальності сторін. Також апеляційний суд зазначив, що за відсутності інших працівників Боржника директор останнього мав право підписувати касові документи від імені цієї юридичної особи. У зв'язку із цим апеляційний суд зробив висновок про те, що, враховуючи здійснення часткової оплати за спірним договором та погодження подальшої оплати за ним протягом п'яти років, а також факт передачі проданого майна, висновки щодо неоплатності чи фіктивності вказаного договору є необґрунтованими. Поряд з цим апеляційний суд вказав, що до спірного договору не можуть бути застосовані спеціальні підстави для визнання його недійсним, визначені нормами ст. 20 Закону про банкрутство, оскільки спірна угода укладена більш ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ"; заборона ж укладати угоди пов'язаними особами з діяльністю підприємства Боржника законодавством не встановлена. Крім цього апеляційний суд зазначив, що ліквідатором не доведена невідповідність ціни продажу нерухомого майна Боржника ринковій ціні, а інші визначені обставини для визнання спірної угоди недійсною мають характер припущень.

Заперечуючи наведені висновки апеляційного суду, скаржник вказує на порушення строків звернення з апеляційною скаргою, часткова ж оплата за спірною угодою не свідчить про двосторонність спірної угоди, а факт фіктивності касового ордеру, за яким була готівкою внесена частина суми у якості оплати за договором, був встановлений судами обох інстанцій. Також скаржник вказує на те, що перерахована частина коштів за спірним договором вибула з володіння ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", так як наступно була перерахована іншій юридичній особі; спірний же договір порушує публічний порядок, так як укладений з метою ухилення від погашення вимог фізичної особи ОСОБА_5.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам справи та викладені з невірним тлумаченням норм законодавства.

Насамперед слід погодитись із висновком апеляційного суду щодо відсутності спеціальних підстав, визначених нормами ст. 20 Закону про банкрутство, та які також просив в своїй заяві застосувати ліквідатор ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу з огляду на таке.

Так, нормами ч. 1 вказаної статті Закону про банкрутство однозначно встановлено, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора за визначених цією статтею підстав.

Отже, застосування відповідних спеціальних підстав для визнання недійсними правочинів (угод) або майнових дій боржника, вчинених до порушення щодо нього справи про банкрутство, обумовлено встановленим вказаною нормою закону строком до порушення справи про банкрутство боржника - один рік.

Враховуючи ж укладення угоди 22.08.2014, а порушення справи про банкрутство ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.04.2016, апеляційний суд дійшов правильного висновку про неправомірність застосування місцевим судом до спірних правовідносин норм ст. 20 Закону про банкрутство.

Що ж до інших, загальних підстав для визнання спірної угоди з купівлі-продажу недійсною, що передбачені нормами Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає про наступне.

За нормами ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину норм ст. 203 цього кодексу є підставою недійсності правочину. Також, за нормами ст.ст. 215, 234 ЦК України недійсним також є фіктивний правочин - який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Саме з посиланням і на вказані норми ЦК України ліквідатор Боржника просив визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", а місцевий суд визнав недійсним такий договір.

Однак, з матеріалів справи вбачається, а суди і першої, і апеляційної інстанцій встановили стосовно спірної угоди обставини часткової оплати з боку покупця - ОСОБА_7, придбаного за такою угодою майна -шляхом перерахування коштів у безготівковій формі відповідного до умов 2.1, 2.2 оспорюваного договору та відповідно до вимог діючого законодавства, а також факт розстрочення на п'ять років частини суми оплати за такою угодою.

У зв'язку із цим суди встановили, на момент розгляду та вирішення спірних правовідносин, часткову оплату за спірним договором у спосіб, передбачений умовами цього договору, у зв'язку із чим слід погодитись із правомірним висновком апеляційного суду про те, що часткове виконання спірної угоди відповідно до її умов та вимог діючих норм законодавства в момент укладення та виконання, не має такого правового наслідку за нормами ст.ст. 203, 215 ЦК України, як визнання такої угоди недійсною. У разі ж невиконання чи неналежного виконання договору заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним - отже передбачений інший спосіб захисту порушеного права.

Такий висновок узгоджується із позицією, наведеною в пунктах 2.2, 2.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 (із змінами та доповненнями).

Крім цього, враховуючи здійснення часткової оплати за спірним договором відповідно умов останнього та вимог законодавства, а також факт передачі майна покупцю на виконання цього договору, слід погодитись з огляду на приписи ст. 234 ЦК України, на норми ст. 11128 ГПК України та з урахуванням висновків, наведених в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, із правомірним висновком апеляційного суду стосовно відсутності ознак фіктивності спірного правочину з купівлі-продажу нерухомого майна.

Стосовно посилання в касаційній скарзі на напрямки використання коштів, отриманих на виконання спірного договору купівлі-продажу, касаційний зауважує, що вказаний аргумент стосується виконання спірної угоди, яке ніяким чином не впливає на законність її укладення в момент її вчинення, а тому не може бути застосований у якості підстави визнання спірної угоди недійсною відповідно до норм ст.ст. 203, 215 ЦК України, у зв'язку із чим під час розгляду спору про визнання угоди недійсною напрями використання отриманого на виконання цієї угоди не входять до предмету доказування, а також дослідження та правової оцінки судом. До того ж виходячи з приписів ст.ст. 42, 144, 145 Господарського кодексу України та ст. 190 ЦК України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність, розпоряджається наявними та отриманими у власність на передбачених законом підставах грошовими коштами у спосіб, не заборонений законодавством, але на власний розсуд. Такі обмеження можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання у разі надходження грошових коштів під час здійснення стосовно такого суб'єкта виконавчого провадження зі стягнення суми боргу або під час провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного касаційний суд підтримує правомірні, обґрунтовані та такі, що відповідають і нормам законодавства, і обставинам справи, висновки апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" про визнання недійсним укладеного з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу нерухомого майна Боржника від 22.08.2014, скасування, як незаконного рішення місцевого суду про задоволення таких вимог, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована, а касаційні вимоги - залишенню без задоволення.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 42, 144, 145 Господарського кодексу України, ст.ст. 190, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та ст.ст. 741, 101, 1115, 1117, 1119-11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ"- арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 923/333/16 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 11.12.2017.