Постанова № 70854356, 11.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2017 року письмове провадження № 826/1837/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №3864-13.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що належний позивачу автомобіль не може бути ні базою, ні об'єктом оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на те, що податок на майно, до якого входить транспортний податок, є місцевим податком, а відповідне рішення Київської місткої ради № 103/103 було прийнято лише 11.02.2016, тобто не підлягало застосуванню в 2016 році.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень під час судового розгляду даної справи не надано суду доказів того, що належний позивачу транспортний засіб має середньо ринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а позивач доводить зворотнє.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях.

Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач є власником транспортного засобу марки Toyota (Land Cruiser 200, 2015 року випуску, об'єм двигуна 4461 куб.см.

29.06.2016 року Державною податковою інспекцією в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення №3864-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок", період не зазначений, у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 3864-13 від 29.06.2016, вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54. та підпунктом 267.6.2. пункту 267.2. статті 267. Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення від 07 червня 2016 року форми "Ф" №532-1305, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у сумі 25000,00 грн.

Відповідно до пп. 267.1.1. п. 267.1. ст. 267. Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.3.1. п. 267.3. ст. 267. Податкового кодексу України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4. ст. 267. Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пп. 267.5.1. п. 267.5. ст. 267. Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп.пп. 267.6.1. та 267.6.2. п. 267.6. ст. 267. Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року); щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з пп. 267.6.5. п. 267.6. ст. 267. Податкового кодексу України, у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт; контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до пп. 267.6.6. п. 267.6. ст. 267. Податкового кодексу України, за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Згідно з пп. 267.7.1. п. 267.7. ст. 267. Податкового кодексу України, податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 8.3. ст. 8. Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п. 12.3. ст. 12. Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп.пп. 12.3.1., 12.3.2. п. 12.3. ст. 12. Податкового кодексу України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з пп. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12. Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Проте, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пп. 12.4.1. п. 12.4. ст. 12 Податкового кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Проте, згідно з пп. 267.2.1. п. 267.1. ст. 267. Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Крім того, Рішенням I сесії VIII скликання Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" від 11.02.2016 року №103/103, опублікованим у газеті "Хрещатик" 19 лютого 2016 року, пункт 2.1 розділу 2 викладено в такій редакції: " 2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті".

Отже, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку.

Проте, зазначену вартість транспортного засобу визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи зокрема з пробігу легкового автомобіля.

Відповідно до п. 12 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. №66, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів; у разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується, тобто для визначення середньо ринкової вартості легкового автомобіля Позивача необхідно визначити крім нормативного середньорічного пробігу автомобілів, фактичний.

Як зазначено у Додатку 2 до Порядку, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів визначається з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортних засобів у тис. кілометрів, проте, як вбачається з Розрахунку з транспортного податку з фізичних осіб Позивача за 2016 рік, середньорічний пробіг його транспортного засобу визначено виключно з нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів, без врахування фактичного середньорічного пробігу транспортного засобу Позивача, а тому визначити коефіцієнт коригування ринкової його ціни і як наслідок саму вартість транспортного засобу Позивача неможливо.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржене Позивачем податкове повідомлення-рішення Відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на наведене, керуючись статтями 69, 70, 71, 22,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.06.2016року № 3864-13.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_1) понесені ним судові витрат у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39467012).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.О. Арсірій