Постанова № 70854258, 11.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року м. Київ № 826/4048/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування постанов, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі-позивач/ПАТ«Європейський газовий банк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (далі- відповідач/ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві), в якій просить суд (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про накладення штрафу від 18.02.2016 ВП№50061868;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про накладення штрафу від 11.03.2016 ВП№50061868;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про стягнення виконавчого збору від 18.02.2016 ВП№50061868;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження 14.03.2016 ВП№50061868.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам, встановленими Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмових заперечень до суду не надав.

Розгляд справи №826/4048/16 здійснено у порядку письмового провадження на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 10.02.2016 державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Ткачовою К.В. відкрито виконавче провадження №50061868 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2016 №826/10773/15 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» внести пропозицію щодо затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду та внести пропозицію щодо віднесення кредиторських вимог ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), які перевищують гарантовану суму відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до четвертої черги погашення в сумі 78460,08 грн.

Поряд з цим, в межах виконавчого провадження №50061868 державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві винесено постанову від 18.02.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2040,00 грн., постанови про накладення штрафу від 18.02.2016 в розмірі 850 грн. та від 11.03.2016 про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. та постанову від про закінчення виконавчого провадження від 14.03.2016.

Позивач не погоджуючись із вищевказаними постановами державного виконавця звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" серед переліку виконавчих документів передбачає виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частина друга статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Стаття 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору є невиконання боржником без поважних причин рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк, у який він може добровільно виконати таке рішення.

Як вбачається з постанови від 10.02.2016 про відкриття виконавчого провадження №50061868 боржнику встановлений 7-денний термін з моменту винесення постанови виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця.

Судом встановлено, що постанова від 10.02.2016 ВП№50061868 про відкриття виконавчого провадження була оскаржена публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» в судовому порядку, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2016 у справі №826/3237/16 в задоволені адміністративного позову ПАТ «Європейський газовий банк» відмовлено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №826/3237/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2016 залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Суд акцентує увагу, що позивачем не надано суду жодних доказів, які підтверджують виконання рішення суду боржником, проте зі змісту постанов державного виконавця вбачається, що ОСОБА_3 (стягувач) заявами від 17.02.2016 та від 02.03.2016 звертався до ВДВС Оболоснького РУЮ у м. Києві у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду за виконавчим листом, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва від 13.01.2016 №826/10773/15.

Так, постановою від 18.02.2016 ВП№50061868 головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Ткачовою Катериною Володимирівною накладено штраф на боржника Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі-боржник) у розмірі 850 грн., за невиконання рішення суду за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2016 у справі №826/10773/15.

Поряд з цим, державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Ткачовою К.В. винесено постанову від 18.02.2016 ВП№50061868 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2040,00 грн. з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» у зв'язку з невиконанням у наданий строк рішення суду.

Відповідно до постанови від 11.03.2016 ВП№50061868 на боржника накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Постановою від 14.03.2016 закінчено виконавче провадження №50061868 на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з вказаними постановами позивач посилається на те, що оскаржувані постанови не затверджені начальником відділу або його заступником, не зазначено прізвище, ім'я, по-батькові боржника, що не дає можливість ідентифікувати особу боржника, при цьому, позивач зазначає, що в постановах вказаний податковий номер, який є податковим номером ПАТ «Європейський газовий банк» та не належить боржнику в виконавчому провадженні №50061686, отже, за твердженнями позивача, вказані постанови не відповідають приписам, вставленими статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі- Інструкція №512/5).

Суд не погоджується з твердженнями позивача з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції №512/5 під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

в) резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого рішення державного виконавця;

прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови;

строку і порядку оскарження постанови;

г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою (пункт 1.5. Інструкції).

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частина перша статті 18 вказаного Закону встановлює, що увиконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виходячи з наведених норм права, суд зазначає, що позивач помилково вважає необхідним засвідчення постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про накладення штрафу підписом начальника відділу (його заступником), адже у пункті 1.5. Інструкції наводяться вимоги до постанови державного виконавця як окремого документа й норма містить посилання на вимоги Закону. При цьому, в Законі такої обов'язкової умови щодо зазначених постанов державного виконавця не міститься.

Посилання позивача на те, що у оскаржуваній постанові державного виконавця невірно зазначено реквізити боржника (відсутні прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»), вказаний податковий номер 34693790 ПАТ «Європейський газовий банк», що не дає можливості ідентифікувати особу боржника, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що відомості, викладені в оскаржуваних постановах відповідають відомостям, які містяться у виконавчому листі, виданому Окружним адміністративним судом м. Києва від 13.01.2016 року №826/10773/15.

Поряд з вищевикладеним, позивач не погоджується з розміром накладених штрафів та виконавчого збору, оскільки, державним виконавцем застосовані штрафи, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» для юридичних осіб.

З огляду на вищевикладені твердження позивача, суд зазначає наступне.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 02.11.2015 року №197 вирішила продовжити здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на два роки по 17.11.2017 року включно.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" є юридичною особою, Оберемко Роман Анатолійович, керівник з 19.12.2014 року (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ "Європейський газовий банк" з 19.12.2014 року).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що термін на виконання рішення суду, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2016 ВП №50061868 сплинув 17.02.2016, рішення суду, відповідно до виконавчого листа від 13.01.2016 №826/10773/15 боржником не виконано в зазначені строки, за таких обставин винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 18.02.2017, постанов про накладання штрафу від 18.02.2017 та від 11.03.2017, постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.03.2016 в межах виконавчого провадження №50061868 є правомірним та обґрунтованим, а позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат суд вирішує у постанові.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Окружного адміністративного суду м.Києва позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1378 грн.

Поряд з цим, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 07.04.2016 (вх.№27471/16) ПАТ «Європейський газовий банк» додав вимогу немайнового характеру, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.03.2016, проте судовий збір за додаткову позовну вимогу не сплачено.

Разом з Тим, ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено, що з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 гривень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Європейський газовий банк" відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (ідентифікаційний код 34693790; 04655 м. Київ, пр-т Московський, 16) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисячі триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян