Постанова № 70853715, 04.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 р. № 820/2727/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників ГУНП у Донецькій області - Маковецької Н.В., Павленко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати накази Головного Управління Національної поліції в Донецькій області за № 840 від 05.05.2017 та №243 о/с від 24.05 2017;

- поновити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області у спеціальному званні старший лейтенант поліції;

- стягнути з Головного Управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного Управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) моральну шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, у розмірі 50 000 грн.;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідачів в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів поліції є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та порушують права та інтереси позивача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання прибули, проти позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області у спеціальному званні старший лейтенант поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.05.2017 року № 243 о/с старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Підставою для його видання став наказ ГУНП в Донецькій області від 05.05.2017 № 840, яким прийнято рішення звільнити позивача за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п.п. 5.3.2, 5.3.3., 5.5. Положення про органи досудового розслідування МВС України, затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, ст.ст. 2, 9, 28, 40 КПК України, що виразилось у недотриманні вимог чинного законодавства України, невиконанні своїх функціональних обов'язків і призвело до порушення конституційних прав громадян.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (далі - Закон).

Згідно зі статтею 18 Закону поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону визначено види відповідальності поліцейських.

Так, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас, пунктом 9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року № 901-VIII визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (стаття 13 вказаного Закону).

Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватись заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів поліції.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктами 8.1, 8.3 Інструкції встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п. 2.1, 2.2.2, 2.6 розділу II, п. 3.2 розділу III, п.п. 4.4, 4.4.1 розділу IV Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, відповідно до п. 9 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Донецькій області Матвійчуком С.А. виданий наказ про призначення службового розслідування від 10.03.2017 року № 473 на підставі того, що 10.03.2017 року до УКЗ ГУНП в області з Покровського ВП ГУНП в області надійшла інформація про відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження № 42017050000000204 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання працівником зазначеного відділу поліції неправомірної вигоди від військовослужбовця 72 ОМБР ОК "Північ" СВ ЗСУ (а.с.69).

Під час проведення службового розслідування посадовими особами ГУНП в Донецькій області були встановлені допущені ОСОБА_1 порушення вимог: п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п.п. 5.3.2, 5.3.3., 5.5. Положення про органи досудового розслідування МВС України, затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, ст.ст. 2, 9, 28, 40 КПК України, що виразилось у недотриманні вимог чинного законодавства України, невиконанні своїх функціональних обов'язків і призвело до порушення конституційних прав громадян.

Вказані порушення викладені у висновку службового розслідування від 05.05.2017 року (а.с. 108-115).

Однією із підстав застосування дисциплінарного стягнення до позивача послугувало те, що прокуратурою Донецької області відкрито кримінальне провадження № 42017050000000204 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання працівником зазначеного відділу поліції неправомірної вигоди від військовослужбовця 72 ОМБР ОК "Північ" СВ ЗСУ.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представником відповідача не було надано доказів перебування даного кримінального провадження на розгляді у судовому порядку, відкриття прокуратурою кримінального провадження не характеризує особу як винуватого у скоєнні злочину, до теперішнього часу позивач не був притягнутий до кримінальної відповідальності, вироку суду, який набрав законної сили, немає.

Щодо скасування процесуальним керівником постанови про закриття кримінального провадження № 12016050410002816, винесеної позивачем, суд зазначає, що під час розгляду даної справи представником відповідача не було надано суду доказів, що вказане кримінальне провадження після скасування постанови про закриття кримінального провадження було скеровано до суду для розгляду по суті та стосовно обвинуваченого винесено вирок суду. Сам факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Стосовно виявлених порушень про невиконання слідчих дій по відкритим ОСОБА_1 кримінальним провадженням суд зазначає, що зі змісту висновку відповідача взагалі неможливо встановити протягом якого часу позивачем не було виконано слідчих дій, та будь - яких доказів стосовно виявлених порушень представником відповідача під час розгляду даної справи надано не було.

Також, зі змісту вказаного висновку судом встановлено, що однією із підстав застосування дисциплінарного стягнення до позивача послугувало те, що по кримінальних провадженнях було надано вказівки начальником слідчого відділу Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Чаусом А.О., які ОСОБА_1 залишені без уваги та не виконані. Отже, вивченням кримінальних проваджень, які розслідувались старшим слідчим Клепкою О.Г. встановлено, що останній під час розслідування кримінальних проваджень неодноразово допускав порушення вимог п.п. 5.3.2, п. 5.3.3., п. 5.5 Інструкції про організацію діяльності органів досудового розслідування МВС України, а також ст. ст. 2, 9, 28, 40 КПК України.

Суд зазначає, що представником відповідача не було надано та матеріали справи не містять доказів, що підтверджують невиконання вказівок начальника слідчого відділу Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Чауса А.О. по кримінальних провадженнях, перелічених у висновку службового розслідування від 05.05.2017 року.

Суд зазначає, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника поліції і його ставлення до вчиненого.

Як роз'яснив Верховний Суд України у постанові від 11.03.2014 року у справі №21-13а14, при розгляді кожної справи про застосування дисциплінарних стягнень суд повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. Така особа може бути звільнена лише за наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу.

Також, із матеріалів справи судом встановлено, що питання про переміщення позивача на нижчу посаду через службову невідповідність не вирішувалось.

Будь - яких інших підстав та мотивів прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивача судом не встановлено, у зв'язку із чим суд вважає таке рішення необґрунтованим та таким, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому суд дійшов висновку про протиправність наказу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 05.05.2017 року № 840 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України, що є підставою для його скасування.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 05.05.2017 року № 840 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України, який слугував єдиною підставою для винесення наказу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 05.05.2017 року № 840 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України, є протиправним, а тому зазначений наказ є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області у спеціальному званні старший лейтенант поліції такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки ГУНП в Харківській області № 461 від 03.10.2017 року середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи складає - 4764,26 грн.; середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів - 155,40 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 25.05.2017 року по 04.12.2017 року (постановлення судового рішення), що становить 135 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу позивачу становить 20979,00 грн. (155,40 грн. х 135 робочих днів).

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного Управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, у розмірі 50 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до підпункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності ((пункт 13 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Абзац 2 пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а судом таких фактів при розгляді справи по суті встановлено не було, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 05.05.2017 року № 840 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 24.05.2017 року № 243 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області у спеціальному званні старший лейтенант поліції.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (вул. Нахімова 86 м. Маріуполь, Донецька область, 87517, код 40109058) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 61121) грошове забезпечення на час вимушеного прогулу у розмірі 20979,00 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 00 копійок).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області у спеціальному званні старший лейтенант поліції та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 08 грудня 2017 року.

Суддя Бідонько А.В.