Постанова № 70853686, 06.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 р. № 820/2593/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.,

за участю:

представника відповідача - Капинос А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Краснокутської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Краснокутської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати неправомірною відмову відповідача передати ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради; зобов'язати Краснокутську РДА виконати рішення суду щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_2 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідачів у передачі земельної ділянки позивачу є неправомірною, у зв'язку із чим порушує права та інтереси позивача.

Позивач у судове засдінання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в судове засідання прибув, проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Краснокутської районної державної адміністрації, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 13.04.2006 року по справі № 2-260/06 позов ОСОБА_2 до Краснокутської районної державної адміністрації, третя особа - Краснокутська сільська рада, про поновлення порушеного права - задоволено. Поновлено порушене право ОСОБА_2 на земельну частку/пай. Зобов'язано Краснокутську районну державну адміністрацію надати ОСОБА_2 земельну частку за рахунок вільних земель державного резервного фонду на території Каплунівської сільської ради в розмірі середньої земельної частки/паю.

Краснокутською районною державною адміністрацією видано розпорядження від 18.10.2012 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації № 37 від 03.02.2014 року), яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проекту землеустрою щодо організації території земельної частки (паю) для подальшого надання у власність площею 5,79 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Каплунівської сільської ради.

Позивач 24.11.2016 року звернулась до Краснокутської районної державної адміністрації із заявою про надання у власність земельної ділянки площею 7,7168 га за межами населених пунктів на території Каплунівської сільської ради.

Листом № Л-769/05-19 від 20.12.2016 року Краснокутською районною державної адміністрацією надано відповідь, в якій зазначено, що до 2013 року земельні ділянки державної власності, що розташовані за межами населених пунктів, для сільськогосподарського використання надавшійся у власність за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 1.23 ЗК України в редакції до 2013 року). З 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Держгеокадастру України.

В подальшому, позивач звернулась із відповідною заявою про надання у власність земельної ділянки площею 7,7168 га за межами населених пунктів на території Каплунівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

На вказану заяву позивача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області листом № Л-8401/0/14-9278/0/21-17 від 27.04.2017 року повідомило, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наділене повноваженнями із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб на території Харківської області. Також зазначено, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області зобов'язано Краснокутську районну державну адміністрацію надати земельну частку за рахунок вільних земель державного резервного фонду на території Каплунівської сільської ради. При цьому зазначено, що будь - яких зобов'язань щодо виділення земель на управління вказаним рішенням не покладалося.

Не погоджуючись із відмовою відповідачів у передачі земельної ділянки позивач звернулась до суду за захистом свої прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

Землями сільськогосподарського призначення ЗК України визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 ЗК).

Стаття 22 ЗК України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.

Згідно з положеннями зазначеної норми землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, фермерського господарства, а також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суб'єктами такого виду землеволодіння є громадяни України, які отримали земельні ділянки у власність безоплатно в результаті приватизації земель колективних сільськогосподарських (стаття 25 ЗК України, Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину у власність у такому разі визначається розміром земельної частки (паю).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-IV (далі Закон № 899-IV).

Частиною 3 статті 7 Закону № 899-IV визначено, що у разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначено статтею 122 ЗК України.

01.01.2013 року до Земельного кодексу України внесено зміни, з урахуванням яких частиною четвертою статті 122 передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, передача у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, якими у даному випадку є Головні управління Держгеокадастру в областях.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що з 01.01.2013 року органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, а тому суд не вбачає наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Краснокутську РДА передати ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради та зобов'язання Краснокутську РДА виконати рішення суду щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_2 площею 7.7168 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради.

Слід зазначити, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність, поділяються на окремі види в залежності від цілей їх використання.

Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду визначається порядком їх використання, тобто: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Законодавець окремо не закріпив у ЗК України повноважень на передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та не визначив окремий, тобто відмінний від інших видів використання земель сільськогосподарського призначення, порядок передачі у власність такого виду земель.

Оскільки земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, віднесена до земель сільськогосподарського призначення державної власності, суд дійшов висновку про наявність у відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, повноважень щодо передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, суд звертає увагу, що у листі № Л-8401/0/14-9278/0/21-17 від 27.04.2017 року відповідач повідомив позивачу про наявність повноважень із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб на території Харківської області.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Отже, перешкоджаючи позивачу в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, відповідач таким чином перешкоджає позивачу у реалізації законодавчо наданого йому права, чим порушує принципи рівності перед законом та пропорційності, які визначені ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17.02.2017 року про передачу у власність земельної ділянки державної власності кадастровий номер НОМЕР_3 площею 7,7168 га, розташовану на території Каплунівської сільської ради, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 до Краснокутської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Краснокутської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17.02.2017 року про передачу у власність земельної ділянки державної власності кадастровий номер НОМЕР_3 площею 7,7168 га, розташовану на території Каплунівської сільської ради, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6-7 пов., м. Харків, 61022).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 11 грудня 2017 року.

Суддя Бідонько А.В.