Постанова № 70853370, 21.11.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 листопада 2017 року Справа № 814/2271/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Душейко Олесі Михайлівни (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Душейко О.М, від 23.10.2017 року № 37697349 про відмову у реєстрації права іпотеки на нежитлові приміщення, загальною площею 235,4кв.м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ.А-5 по АДРЕСА_3 та зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію іпотеки на нежитлові приміщення, загальною площею 235,4кв.м., розташовані за вищевказаною адресою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову у реєстрації права іпотеки на нежитлові приміщення є незаконним, оскільки ОСОБА_1 будучи законним Іпотекодержателем, на підставі положень п.2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» намагався здійснити реєстрацію права іпотеки на нерухоме майно, яке було визнано судом іпотечним, так як існувала реальна загроза порушення його прав як іпотекодержателя за даними зобов'язаннями, що і послужило підставою його звернення до Державного реєстратора з відповідною заявою.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення проти позову та просив розглядати справу без його участі. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи своє рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 37697349 тим, що подані позивачем документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

Відповідно до ст.128 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотарвуса Душейко О.М. з заявою про реєстрацію права іпотеки на нежитлові приміщення, загальною площею 235,4кв.м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ.А-5 по АДРЕСА_3 та належать на праві власності ОСОБА_3

23.10.2017 року відповідачем винесено Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 37697349 з тих підстав, що , на думку нотаріуса, подані ОСОБА_1 документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а саме: подане заявником рішення суду в резолютивній частині не містить підстав для проведення державної реєстрації іпотеки.

08.07.2007 року між ПАТ «Енергобанк» та громадянином ОСОБА_4 був укладений Договір про надання кредиту № 25. З метою належного виконання кредитного зобов'язання 08.07.2008 року між ПАТ «Енергобанк» (далі - Іпотекодержатель) та донькою позичальника - ОСОБА_5 (далі - Іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір, відповідно до умов якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно нежитлового приміщення, а саме: нежитлові приміщення магазину № 6, 7,7 8 загальною площею 185,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4. Зазначений договір 08.07.2008 року був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь М.Л. та зареєстрований у Реєстрі за № 1610.

Крім того, 08.07.2008 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_5 був укладений аналогічний Іпотечний договір, відповідно до умов якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно нежитлового приміщення, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 68,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 та складаються з нежитлових приміщень в житловому будинку літ.А-5. Такий договір 08.07.2008 року був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь М.Л. та зареєстрований у Реєстрі за № 1612.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.11.2012 року по справі № 2/1416/3004/12 , яке було надано відповідачу на підтвердження права на іпотеку, вимоги банку про належне погашення заборгованості позичальник та майновий поручитель не виконали. При цьому, ОСОБА_5, згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.10.2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, незаконно передала право власності на вищезазначене іпотечне майно даної особи.

ОСОБА_7 в подальшому здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно та відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 21.12.2011 року отримала на два нежитлових приміщення нову адресу - АДРЕСА_3.

13.02.2012 року ОСОБА_7 відповідно до Договору дарування передала майно в дар ОСОБА_8, а він в свою чергу відповідно до договору купівлі-продажу від 25.02.2012 року продав дане майно ОСОБА_3

21.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. був посвідчений Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки з реєстраційними номерами 1610 і 1612. Договір зареєстрований у реєстрі за № 3570.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень - на нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_3 та належать на праві власності ОСОБА_3, реєстрація іпотеки не здійснена.

В свою чергу, реєстрація прав вимоги за вищезазначеними Договорами іпотеки з реєстраційними номерами 1610 і 1612, та подальших Договорів прав вимоги, залишається зробленої на вже не існуючи нежитлові приміщення АДРЕСА_4

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що існує реальна загроза прав позивача ОСОБА_1 як іпотекодержателя за зобов'язаннями, що виникли відповідно до укладеного Договору іпотеки.

За правилами ст. ст. 204, 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає: із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 334 ЦПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості урегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-1V зі змінами і доповненнями.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-ІУ. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону, Державний реєстратор 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону, У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Частиною 2 ст. 24 Закону визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, державний реєстратор не мав права відмовляти у державній реєстрації позивачу. Отже, рішення приватного нотаріуса Душейко О.М. за № 37697349 від 23.10.2017 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно про відмову у реєстрації за ОСОБА_1 права іпотеки на нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м., що розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_6, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Душейко О.М. від 23.11.2017 року № 37697349 про відмову у реєстрації за ОСОБА_1 права іпотеки на нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м., що розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_6.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (інн. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640,00 грн. сплачений квитанцією від 11.11.2017 року, код квитанції 1035-6098-4168-0006.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя І. А. Устинов