Постанова № 70853324, 05.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року справа № 466/7927/15-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Лаган О.Г., представника третьої особи Перхач С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить :

1) зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу 36 місяців в сумі 1 170 грн;

2) зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за роботу у понаднормовий час за весь період служби в сумі 39 243,52 грн;

3) зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за роботу в нічний час за період служби в сумі 10 913,28 грн;

4) зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 16 414, 01 грн;

5) зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми матеріальної допомоги за весь період служби;

6) зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 здійснити донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні в сумі 10 012,99 грн;

7) стягнути на користь ОСОБА_1 з Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 моральну шкоду в сумі 20 000 грн;

8) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії виходячи із суми грошового забезпечення, яка враховує усі вищевказані доплати та нарахування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після виходу на пенсію при розрахунку належних позивачу сум пенсії до виплати, йому стало відомо, що практично увесь час періоди роботи у Личаківській виправній колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 йому неправильно, всупереч чинному законодавству України, нараховували грошове забезпечення, що призвело до недоотримання всіх належних йому сум грошового забезпечення та призначення розміру пенсії нижче очікуваного рівня.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 проти позову заперечила, з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову. Зазначила, що позовні вимоги позивача є не обґрунтовані та такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області проти позову заперечила, з підстав наведених у письмових запереченнях, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював фельдшером медичної частини Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 та був звільнений у запас за віком 30.11.2014 року, що підтверджується наказом №102 о/с від 28.11.2014 року.

Вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 становила 13 років 07 місяців 4 дні. Загальний трудовий стаж - 26 років 07 місяців 06 днів.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями ч.1 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військо службовців, осіб рядового і начальницького складу», особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в кримінально-виконавчій службі», до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високо мобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети», від 0% до 5%.

Підвищення посадового окладу за умови служби в установах середнього рівня безпеки, де тримаються чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, передбачено додатком №28 до вищевказаної постанови в розмірі 10 %.

Судом встановлено, що позивачу здійснювалась не доплата в розмірі 5 % до посадового окладу, від так суд приходить до висновку до частково задоволення вказаної позовної вимоги, та зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу 36 місяців в сумі 585 грн.

Щодо вимоги про зобов'язання донарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за роботу у понаднормований час за весь період служби в сумі 39 243,52 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 п.1 9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року №222, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2009 р. за N 1040/17056, при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці виходячи із 41-годинного робочого тижня. При цьому понаднормова служба не повинна перевищувати для кожної особи чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Компенсація понаднормової служби шляхом відгулів не допускається.

Служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Підставою для залучення осіб рядового і начальницького складу до понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів і установ; графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів і установ.

В матеріалах справи відсутні письмові накази керівника щодо залучення позивача до понаднормованої служби, а лише наявні накази про забезпечення охорони та нагляду на добу за період з 01.01.2012 р по 30.11.2014 р.

Відтак вказана позовна вимога позивача не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про зобов'язання донарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за роботу в нічний час за період служби в сумі 10 913,28 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (далі - Постанова) яким визначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 % установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

Відповідно до приписів Постанови та додатку № 28 додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів Державної кримінально-виконавчої служби, визначено що особам рядового і начальницького складу встановлена доплата за службу в нічний час 35 % посадового окладу.

Відповідно до пункту 7.1 Інструкції особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу.

Година ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу на кількість робочих годин у цьому місяців виходячи з норми тривалості робочого часу в годинах на місяць при 41 годинному робочому тижні.

Підставами для несення служби в нічний час є : графіки нарядів, чергувань, затверджені керівниками органів та установ; плани проведення навчань та профілактичних заходів; письмові накази (розпорядження) керівників органів та установ про залучення окремих осіб рядового і начальницького складу до несення служби в нічний час. У наказі (розпорядженні) вказуються причини, що викликали необхідність залучення осіб до служби в нічний час, та перелік таких осіб, тривалість служби.

Облік часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється оформленням табеля кількості годин, відпрацьованих у нічний час.

Так, згідно наданої відповідачем довідки про нарахування грошового забезпечення та довідки №10/30-15/7799 від 30.12.2014 р обліку робочого часу згідно графіків чергувань за період з 01.01.2012 р по 31.10.2014 р становить 2 026 год роботи у нічний час.

Таким чином, в середньому позивача залучали до роботи у нічний час 58 годин в місяць, що становить 85,26 грн. в місяць.(58 год * 1,47 грн/год).

Виходячи з викладеного, не виплачена доплата у нічний час позивачу за період служби до 01.01.2012 р становить 10 913,28 грн (128 місяців * 85,26 грн/год).

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення вказаної позовної вимоги.

Щодо вимоги про зобов'язання донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 16414,01 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р №1078, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідач в своїх запереченнях стверджує, що у липні 2012 року сума індексації грошового забезпечення позивача складала 497,59 грн, в серпні 2012 року в зв'язку з збільшенням розміру премії на 598,13 грн індексація була скасована і базовим місяцем для проведення індексації став серпень 2012 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи посадовий оклад позивача протягом серпня 2012 р по квітень 2014 р не змінювався, відтак суд приходиться до висновку, що відповідачем не доплачено індексацію грошового забезпечення за вказаний період на суму 12285 грн, а також відповідачем занижено суму нарахованої індексації грошового забезпечення за період травень-листопад 2014 р, на суму 4129,01 грн.

Відтак, сума не нарахованої та не виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.11.2011-30.11.2014 р становить 16414,01 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення вказаної позовної вимоги.

Щодо вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми матеріальної допомоги за весь період служби та щодо виплати одноразової допомоги при звільненні в сумі 10 012,99 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» матеріальна допомога нараховується з: окладу за штатною посадою з урахуванням підвищень посадових окладів; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років; щомісячних надбавок і доплат постійного характеру, які були встановлені особі рядового і начальницького складу за станом на 1 число місяця, в якому здійснюється виплата матеріальної допомоги; премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні

дванадцять календарних місяців.

Згідно до п.18.1 та 18.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» встановлено, особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.

Оскільки судом встановлено неправильне нарахування посадового окладу, доплат і надбавок, тому виплачені позивачу матеріальні допомоги були занижені, а одноразова допомога при звільненні позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.

Відтак, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги підлягають до задоволення.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача відшкодування за нанесену позивачу моральну шкоду в сумі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства України, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі, інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано суду належних обґрунтувань та доказів заподіяння йому моральної шкоди в заявленому в позовній заяві розмірі, тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги до ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок позивачу пенсії виходячи із суми грошового забезпечення, яка враховує усі вищевказані доплати та нарахування, суд вважає, що дана вимога позивача є передчасною, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу 36 місяців в сумі 585 грн.

Зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за роботу в нічний час за період служби в сумі 10 913,28 грн.

Зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 16 414, 01 грн;

Зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми матеріальної допомоги за весь період служби;

Зобов'язати Личаківську виправну колонію управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 здійснити донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні в сумі 10 012,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.