Постанова № 70853282, 06.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 грудня 2017 р. № 820/1075/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кабанова Д.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Прищенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олесійович про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахування уточнень просить суд:

- визнати постанову відповідача від 21.04.2016 р. про відкриття виконавчого провадження № 50924508 такою, що вчинена з порушенням діючого законодавства та скасувати її;

- визнати виконавчі дії відповідача, вчиненні в постановах від 10.05.2016 р. та 19.12.2016 р. у виконавчому провадженні № 50924508 незаконними та повідомити про своє рішення УПФУ у Комінтернівському районі м. Харкова за адресою:61036, м. Харків, вул. Дізельна, 8 та позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а державний виконавець діяв не у спосіб та поза межами повноважень, наданих йому законом та Конституцією України. З огляду на факти, викладені у позовній заяві просить задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів викладених у ньому.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з тим, що оскаржувані постанови винесені обґрунтовано та правомірно.

Третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. На адресу суду надала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, вивчивши матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державного виконавця унормовані ст.181 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини склались з приводу вчинення дій державного виконавця, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень закону, який діяв та час таких правовідносин, а саме Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV , згідно з ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження).

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

У відповідності до ч.1 ст. 24 вказаного Закону, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Згідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що на примусове виконання до Комінтернівського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області надійшов виконавчий напис № 181, виданий 15.01.2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. про стягнення з гр. ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКПП: НОМЕР_1) на користь ПАТ «Комерційний банк Приватбанк» заборгованості на загальну суму 200 275,45 грн.

21.04.2016 року державним виконавцем відділу Ємельяновим О.О. розглянута заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ, та відкрито виконавче провадження № 50924508 про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження від 21.06.1999 р. №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження, що підтверджується копією опису цінного листа, що наявна в матеріалах виконавчого провадження.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені підстави, коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, а саме у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Тобто у державного виконавця були відсутні підстави у відмові відкритті виконавчого провадження відповідно сто вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця по вчиненню виконавчих дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2016 року прийнятті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, котрі передбачені законом України «Про виконавче провадження».

Щодо позовних вимог позивача про визнання виконавчих дій відповідача, вчиненні в постановах від 10.05.2016 р. та 19.12.2016 р. у виконавчому провадженні № 50924508 незаконними та повідомити про це рішення УПФУ у Комінтернівському районі м. Харкова, суд зазначає наступне.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно із ст. 52 Закону №606- XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності із ст. 57 Закону №606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими ч.2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Так судом встановлено, що державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, при примусовому виконанні виконавчого напису №181 виданого від 15.01.2016 року , з метою фактичного виконання рішення винесено постанову від 10.05.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення: 200274,45 грн.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону №606- XIV, згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно положень ст.59 Закону № 606-XIV у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено про існування незавершеного виконавчого провадження щодо позивача, яке обумовлює необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту, а тому постанова від 10.05.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно є законною та такою, що прийнята відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Також в матеріалах виконавчого провадження міститься заява представника стягувача - ПАТ КБ ПриватБанк про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Судом встановлено, що на підставі заяви стягувача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника 19.12.2016 року держаним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку було направлено на виконання до УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Суд зазначає, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404), пунктами 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.68 Закону №1404, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Крім того, інше майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, що підтверджується: відповіддю Державної фіскальної служби України про відсутність у боржника відкритих рахунків; інформаційною довідкою з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно якої за боржником не зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна та земельні ділянки; даними реєстру цивільних повітряних суден, згідно яких за боржником не зареєстровано право власності на повітряні судна; даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, згідно яких боржник як фізична особа - підприємець не обліковується; витягом "НАІС ДДАІ" МВС згідно якого за боржником не зареєстровано право власності на автотранспортні засоби.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем було винесено постанову від 19.12.2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника правомірно та яка була необхідна для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом №1404.

Щодо пояснень позивач, що він не є боржником по справі та не отримував кредит в ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з чим виконавчий напис № 181, виданий 15.01.2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. про стягнення з гр. ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКПП: НОМЕР_1) на користь ПАТ «Комерційний банк Приватбанк» заборгованості на загальну суму 200 275,45 грн є протиправним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд зазначає, що не є предметом даної справи законність та правомірність дій приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. при винесенні виконавчого напису № 181 про стягнення з гр. ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк Приватбанк» заборгованості на загальну суму 200 275,45 грн., оскільки в даній справі суд розглядає позовні вимоги щодо прийняття рішення, дії, бездіяльність державного виконавця при здійсненні ним виконавчих дій стосовно виконавчого провадження №50924508.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача були спрямовані на виконання своїх посадових обов'язків щодо виконання рішення, та є законними та вчиненими з дотриманням норм законодавства про виконавче провадження.

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олесійович про визнання дій незаконними та скасування постанови не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олесійович про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде виготовлено 11.12.2017 року.

Суддя О.М. Тітов