Рішення № 7085320, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 25/57-33/59908.12.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»

до           відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик»

про           стягнення 22962,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Петрик С.А.–представник за довіреністю № б/н від 17.02.2009 року;

від відповідача: Вознюк М.В. –представник за довіреністю № 1476 від 27.02.2009 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення 22962,10 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 08.10.2008 року було укладено два договори №72/ДЮГ/2008 та №74/ДЮГ/2008 про розміщення коштів юридичних осіб на депозит банку.

Відповідачем в порушення умов договорів несвоєчасно виконане зобов’язання щодо повернення коштів з депозитного рахунку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.04.2009 року по справі № 25/57 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»на рішення господарського суду м. Києва від 30.04.2009 року у справі № 25/57 залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2009 року залишено без змін.

15.07.2009 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2009 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 року у справі №25/57 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2009 року справу №25/57 прийнято до свого провадження суддею Мудрим С.М., присвоєно справі №25/57-33/599, розгляд справи призначено на 17.11.2009 року.

У судовому засіданні 17.11.2009 року представник позивача подав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів збільшення судових витрат та стягнення їх з відповідача, відповідно до якого просив суд збільшити позовні вимоги в частині відшкодування судових витрат на 10000,00 грн. Підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням збільшень.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд в позові відмовити повністю.

Також, представники сторін подали суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Судом оголошено перерву до 08.12.2009 року.

У судовому засіданні 08.12.2009 року після закінчення розгляду справи суддею оголошено повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»та відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик»було укладено договір про розміщення коштів юридичних осіб на депозит банку №72/ДЮГ/2008.

Також, 08.10.2008 року між сторонами було укладено договір про розміщення коштів юридичних осіб на депозит банку № 74/ДЮГ/2008.

Відповідно до ч.1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Пунктом 1.1 договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року вкладник розміщає в банку депозит в сумі 250000,00 грн. на термін з 08 жовтня 2008 року по 08 січня 2009 року.

Згідно з п.1.1 договору № 74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року вкладник розміщає в банку депозит в сумі 400000,00 грн. на термін з 08 жовтня 2008 року по 08 січня 2009 року.

На виконання вимог договорів позивачем було перераховано на вкладні рахунки 250000,00 грн. та 400000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунків позивача від 08.10.2008 року, які наявні в матеріалах справи.

Листами вих. №191/08 та 190/08 від 03.12.2008 року, які отримані відповідачем 05.12.2008 року (вх. №9593, 9594) товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»звернулося до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик»з проханням на підставі п.3.1.3 договорів розсторгнути договори №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року та № 74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року.

Листом вих. №194/08 від 09.12.2008 року (вх. №9693 від 09.12.2008 року) позивач просив відповідача терміново повернути кошти відповідно до умов договорів №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року та № 74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року.

У відповідності до п. 3.1.3 договорів №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року та № 74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року вкладник має право на дострокове повне або часткове отримання суми вкладу, повідомивши банк шляхом подання листа не пізніше, ніж за 2 (два) робочих дні від дати отримання коштів.

Відповідно до ч. 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно з ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, праву позивача на дострокове повне та часткове отримання суми вкладу за умови повідомлення банку не пізніше ніж за 2 робочих дня до дня отримання коштів, кореспондує обов’язок банку видати кошти в день, коли у позивача виникло право на їх отримання.

Частина 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищезазначене, 10.12.2008 року в позивача виникло право на отримання коштів, а у відповідача – обов’язок їх повернути.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме банківських виписок вбачається, що відповідачем повернуто позивачу кошти, що були розміщенні останнім на депозитних рахунках згідно з умов договорів в повному обсязі:

- по договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року:

- 11.12.2008 року – відсотки в розмірі 278,93 грн. та вклад в розмірі 100000,00 грн.;

- 12.12.2008 року - відсотки в розмірі 322,33 грн. та вклад в розмірі 100000,00 грн.;

- 19.12.2008 року - відсотки в розмірі 313,02 грн. та вклад в розмірі 50000,00 грн.;

- 26.12.2008 року - відсотки в розмірі 9520,54 грн. та вклад в розмірі 100000,00 грн.;

- 30.12.2008 року - відсотки в розмірі 1778,91 грн. та вклад в розмірі 50000,00 грн.

- по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року:

- 08.01.2009 року – відсотки в розмірі 10538,08 грн. та вклад в розмірі 250000,00 грн.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, які зазначені у відзиві щодо того, що видача депозитів була неможлива у зв’язку з існуванням нормативно-правових актів НБУ, які були обов’язковими до виконання, та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Крім того, абз.5 п.2 постанови НБУ від 04.12.2008 року №413 «Про окремі питання діяльності банків»(в редакції до 12.05.2009 року) йшлось про обов’язок банків уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками, а не про заборону дострокової видачі вкладів.

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктами 3.4.6 договорів №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року та № 74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року передбачено, що банк зобов’язаний в разі затримки повернення вкладу і процентів по ньому, виплатити вкладнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми вкладу за кожен день затримки.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені:

- по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.

11.12.08-08.01.09250000,002912,04767,12 - договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.

11.12.08400000,00112,0263,01

12.12.08300000,00112,0197,26

13.12.08-19.12.08200000,00712,0920,55

20.12.08-26.12.08150000,00712,0690,41

27.12.08-30.12.0850 00,00412,0131,51 Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року в розмірі 4767,12 грн. та по договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року –2202,74 грн.

В частині стягнення пені по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року в розмірі 512,88 грн. та по договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року –800,26 грн. не підлягає задоволення.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року в розмірі 5250,00 грн. та по договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року –8400,00 грн. підлягають задоволенню.

Розрахунок трьох процентів річних:

- по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року:

250000,00 * 3%/365 * 29 днів = 595,89 грн.

- договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року:

400000,00 грн. *3%/365 * 1 = 32,88 грн.;

300000,00 грн. *3%/365 * 1 = 24,66 грн.;

200000,00 грн. *3%/365 * 7 = 115,07 грн.;

150000,00 грн. *3%/365 * 7 = 86,30 грн.;

50000,00 грн. *3%/365 * 4 = 16,44 грн.;

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року в розмірі 595,89 грн. та по договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року –275,35 грн.

В частині стягнення трьох процентів річних по договору №72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року в розмірі 60,11 грн. та по договору №74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року –97,75 грн. не підлягає задоволення.

В позовній заяві та клопотанні про залучення до матеріалів справи доказів збільшення судових витрат та стягнення їх з відповідача позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 15000,00 грн. посилаючись на те, що у зв’язку з відсутністю юристів у штаті та недостатньою фаховою підготовкою персоналу, позивач змушений був звернутися до адвоката для фахового супроводження даної справи у суді, внаслідок чого з адвокатом Борисенко П.О. було укладено договір про надання послуг адвоката та сплачено 5000,00 грн. Крім того, оскільки, розгляд справи не обмежився лише рішенням першої інстанції, тому з адвокатською конторою було укладено дві додаткові угоди від 05.05.2009 року та 22.06.2009 року до договору від 17.02.2009 року та ще один договір від 21.10.2009 року за яким додатково сплачено ще 10000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, у контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Згідно ч. 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Вимоги позивача в частині стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутній договір про надання послуг адвоката від 17.02.2009 року та акти приймання-передачі послуг по додаткових угодах №1від 05.05.2009 року, №2 від 22.06.2009 року до договору від 17.02.2009 року, які відповідно до п.5 даних додаткових угод підтверджують факт надання послуг.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Реаліс»було укладено договір про надання послуг адвоката від 21.10.2009 року, відповідно до умов якого юридична компанія бере на себе зобов’язання надавати замовнику юридичні послуги по представництву інтересів в ході нового розгляду позову замовника до ВАТ КБ «Хрещатик»щодо стягнення фінансових санкцій за договорами №72/ДЮГ/2008 та 74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року, а замовник –передати необхідні для надання послуг документи та інформацію, приймати і оплачувати юридичні послуги у порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до статті 2 договору від 21.10.2009 року ціна послуг, що надаються за даним договором, становить 5000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 833,33 грн.

Оплата послуг, що надаються за даним договором, здійснюється не пізніше п’ятнадцяти днів з моменту укладання даного договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок юридичної компанії, вказаний в даному договорі.

Оплата послуг за даним договором здійснюється незалежно від того, яке рішення буде прийняте відповідним судом за наслідком розгляду справи, що є предметом даного договору.

В матеріалах справи наявні платіжне доручення №977 від 29.10.2009 року та банківська виписка позивача від 29.10.2009 року, з яких вбачається, що позивачем було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Реаліс»оплату згідно договору про надання послуг адвоката від 21.10.2009 року в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п.12 Роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов’язком сторони, і пов’язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1074,66 грн. (5% від задоволеної суми позовних вимог).

В частині стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 3925,34 грн. відмовити.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 14,70 грн., на відповідача –214,92 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 7,55 грн., на відповідача –110,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8а, код ЄДРПОУ 19364259) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 59, офіс 102, п/р 265030231209 в ЗАТ «Банк НРБ», МФО 320627, код ЄДРПОУ 33777261) пеню в розмірі 6969 (шість тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 86 коп., індекс інфляції в розмірі 13652 (тринадцять тисяч шістсот п’ятдесят дві) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 871 (вісімсот сімдесят одна) грн. 24 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 92 коп. та 110 (сто десять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені в розмірі 1313,14 грн., трьох процентів річних в розмірі 157,86 грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 13925,34 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий