Постанова № 70852953, 25.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року № 810/2386/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Шляхово-будівельне управління №41" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 №0028941410 та №0028951410.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано податковий кредит та визначено витрати.

Позивач стверджує, що здійснював придбання у своїх контрагентів товарно-матеріальних цінностей правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, а отримані товарно-матеріальні цінності були використані в господарській діяльності позивача.

Також, позивач зазначив, що він та його контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, а правочини, вчинені позивачем, не є нікчемними і не були визнані недійсними в судовому порядку.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати його діяльності та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки він не може нести відповідальність за можливі дії інших суб'єктів господарювання та/або його керівних органів.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що посадові особи Головного управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів та мають ознаки фіктивності. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів.

Також, відповідач зазначив про наявність вироків по кримінальних справах №335/13457/16-к від 20.02.2017, №756/8888/16-к від 07.10.2016, №641/2195/17-к від 28.04.2017 за кримінальними провадженнями за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України та ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України відповідно, а також ухвал суду від 24.03.2016 №760/3167/16-к, від 27.02.2017 №757/3358/17-к, від 31.05.2017 №751/706/17-к, в яких зазначено про фіктивну діяльність ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва), що на думку відповідача, свідчить про фіктивність господарських відносин вказаних суб'єктів господарювання з ПАТ "ШБУ №41" та ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами за відповідний період.

У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство "Шляхово-будівельне управління №41" (код ЄДРПОУ 05416886, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 31) зареєстроване як юридична особа 11.07.1994.

Як платник податків позивач взятий на облік з 29.07.1994 за №183, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 27.02.2017 по 19.07.2017 посадовими особами Головного управлінням ДФС у Київській області на підставі наказу від 08.02.2017 №204 проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Шляхово-будівельне управління №41" (код ЄДРПОУ 05415886) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 30.09.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 26.06.2017 №430/10-36-14-01/05416886 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ "ШБУ 41" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п.п.134.1.1 ст. 134, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 216 141 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 573 579 грн.

Висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва), за результатами яких позивачем у перевіряємий період сформовані показники податкового кредиту та витрат, за рахунок яких було зменшено об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств.

Так, податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з вказаними контрагентами було встановлено, що у ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) відсутні матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення вказаними суб'єктами господарювання господарської діяльності.

В ході аналізу податкової звітності, поданих контрагентами позивача до податкового органу та у зв'язку з не поданням балансу підприємства, декларацій з податку на прибуток разом із додатками, відповідачем встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг).

Також, в Акті перевірки податковий орган зазначив, що позивачем до перевірки не було надано документи щодо здійснення транспортування отриманих від ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) будівельних матеріалів.

Крім того, в ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні обставини, а саме:

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок від 20.02.2017 по справі №335/13457/16-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено, що в період з 03.11.2014 по 01.07.2015 ОСОБА_2, повторно, придбано ТОВ "Шкас Інвест", та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість на суму 2763829,71 грн.;

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок від 07.10.2016 по справі №756/8888/16-к по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено, що ОСОБА_3, який являється директором (керівником) ТОВ "Фабенс", 27.08.2014 перебуваючи в приміщенні службового кабінету приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими особами, за вищевказаних обставин, вчинив пособництво в придбанні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "Фабенс" з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб;

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала від 24.03.2016 по справі №11-cc/796/717/2016 (№760/3167/16-к) в рамках кримінального провадження №32015100010000126, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, в якій зазначено, що невстановлені особи в період 2013 - 2015 років умисно повторно з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрували ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких є ТОВ "Аверс Компані ЛТД" (код ЄДРПОУ 39391656);

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок від 28.04.2017 по справі №641/2195/17-к по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України, яким встановлено, що взявши на себе функцію загального керівництва злочинною організацією, Особа 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, залучив до участі в ній осіб із свого найближчого оточення, зокрема Особу 2, Особу 3, Особу 4, Особу 5, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, та інших, яким доручив виконувати функції керівників окремих структурних підрозділів злочинної організації. Зокрема, до складу злочинної організації Особи 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, у зазначений період входили суб'єкти підприємницької діяльності - резиденти, серед яких є ТОВ "Інформер Торг";

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала від 27.02.2017 по справі №11-cc/796/1079/2017 (№760/3358/17-к) в рамках кримінального провадження №22016101110000035, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 5 ст. 191 КК України, в якій зазначено, що під час здійснення кримінального провадження, органами досудового розслідування встановлено, що протягом 2015-2016 років невстановленими досудовим слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності повторно створено низку фіктивних підприємств, серед яких є ТОВ "Яніга Клаб" (код ЄДРПОУ 39611199);

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала від 31.05.2017 по справі №751/706/17-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017270000000006 від 02.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 205 КК України, в якій зазначено, що в ході досудового слідства встановлено ряд суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності, серед яких є ТОВ "Ісіда груп" на даний час ТОВ "Рідмар" (код ЄДРПОУ 39520175).

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва), не спричинили реального настання юридичних наслідків та не мали реального товарного характеру, а тому надані ПАТ "ШБУ №41" до перевірки первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0028941410 від 01.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4020176,25 грн., у тому числі 3216141,00 грн. за основним платежем та 804035,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №002891410 від 01.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5360368,50 грн., у тому числі 3573579,00 грн. за основним платежем та 1786789,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, якими донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено, що ПАТ "ШБУ №41" мало господарські відносини з ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва).

Так, між ПАТ "ШБУ №41" (покупець) та ТОВ "Шкас Інвест" (постачальник) укладено договір поставки від 12.12.2014 №12/12-2014.

Відповідно до п.1.1 та п. 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити щебінь та щебнево-пісчану суміш на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору становить 1900977,60 грн., в тому числі ПДВ 316829,60 грн.

Згідно з п. 3.1 договору поставка товарів здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації). Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника.

Пунктом 3.7 договору визначено, що постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ "Шкас Інвест" позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: видаткові накладні на загальну суму 1900977,60 грн., в тому числі ПДВ 316829,60 грн.; податкові накладні на суму 1900977,60 грн., в тому числі ПДВ 316829,60 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суму податку на додану вартість у розмірі 316829,60 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Шкас Інвест", позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

28.11.2014 між ПАТ "ШБУ №41" (покупець) та ТОВ "Фабенс" (постачальник) укладено договір поставки №28/11-2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити асфальтобетон крупнозернистий щільний тип Б марка 1 на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору становить 3294115,20 грн., в тому числі ПДВ 549019,20 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товарів здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації). Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника.

Пунктом 3.7 договору визначено, що постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору.

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ "Фабенс" позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: видаткові накладні на загальну суму 3294115,20 грн., в тому числі ПДВ 549019,20 грн.; податкові накладні на суму 3294115,20 грн., в тому числі ПДВ 549019,20 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суму податку на додану вартість у розмірі 549019,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Фабенс", позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

02.04.2014 між ПАТ "ШБУ №41" (покупець) та ТОВ "Інформер Торг" (продавець) укладено договір поставки №02/04-2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 (90/130) у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, кількість, умови постачання, форма і порядок оплати, ціна товару визначаються сторонами в додаткових угодах до договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що відвантаження товару здійснюється на підставі заявок покупця і підписаних сторонами додаткових угод.

Згідно з п. 4.2 договору товар поставляється покупцеві партіями, в кількості і за цінами згідно з додатковими угодами, на умовах: FCA - станція відправлення; EXW - нафтобаза зберігання; СРТ - станція призначення. Конкретна умова постачання визначається в додатковій угоді.

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ "Інформер Торг" позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: видаткові накладні на загальну суму 4659120,00 грн., в тому числі ПДВ 776520,00 грн.; податкові накладні на суму 4659120,00 грн., в тому числі ПДВ 776520,00 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суму податку на додану вартість у розмірі 776520,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Інформер Торг", позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

29.10.2014 між ПАТ "ШБУ №41" (замовник) та ТОВ "БФ "Нова" (постачальник) укладено договір поставки №29/10-2014-М, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали, надалі товар, перелік яких визначений у додатку №1 до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що предметом поставки є товар, зазначений в переліку (додаток №1 до даного договору). Якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати державним будівельним нормам і правилам України.

Відповідно до п. 3.3 договору пунктом постачання товару за цим договором є місцезнаходження замовника.

Згідно з п. 5.1 договору загальна ціна даного договору становить 3004597,80 грн. і визначається договірною ціною.

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ "БФ "Нова" позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: видаткові накладні на загальну суму 3004597,80 грн., в тому числі ПДВ 500766,30 грн.; податкові накладні на суму 3004597,80 грн., в тому числі ПДВ 500766,30 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суму податку на додану вартість у розмірі 500766,30 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "БФ "Нова", позивач включив до складу податкового кредиту за жовтень 2014 року.

14.01.2015 між ПАТ "ШБУ №41" (покупець) та ТОВ "Аверс Компані ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №14/01-15-М, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити щебнево-пісчану суміш С-5 та щільний крупнозернистий асфальтобетон тип Б марки 1 на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного договору становить 3400338,54 грн., в тому числі ПДВ 566723,09 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товарів здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації). Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника.

Пунктом 3.7 договору визначено, що постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ "Аверс Компані ЛТД" позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: видаткові накладні на загальну суму 6800411,34 грн., в тому числі ПДВ 1133401,89 грн.; податкові накладні на суму 6800411,34 грн., в тому числі ПДВ 1133401,89 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суму податку на додану вартість у розмірі 1133401,89 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Аверс Компані ЛТД", позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

27.11.2015 між ПАТ "ШБУ №41" (покупець) та ТОВ "Яніга Клаб" (постачальник) укладено договір поставки №27/11-15/ЩПС, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника.

Згідно з п. 2.3 договору моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Пунктом 2.6 договору визначено, що постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ "Яніга Клаб" позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: видаткові накладні на загальну суму 780078,00 грн., в тому числі ПДВ 130013,00 грн.; податкові накладні на суму 780078,00 грн., в тому числі ПДВ 130013,00 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суму податку на додану вартість у розмірі 130013,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Яніга Клаб", позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2015 року.

30.11.2015 між ПАТ "ШБУ №41" (покупець) та ТОВ "Ісіда Груп" (постачальник) укладено договір поставки №30/11-2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника.

Згідно з п. 2.3 договору моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Пунктом 2.6 договору визначено, що постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ "Ісіда Груп" позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: видаткові накладні на загальну суму 1002186,00 грн., в тому числі ПДВ 167031,00 грн.; податкові накладні на суму 1002186,00 грн., в тому числі ПДВ 167031,00 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суму податку на додану вартість у розмірі 167031,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Ісіда Груп", позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2015 року.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014), доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В свою чергу, відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка дії після 31.12.2014) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка дії після 31.12.2014) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №21-1526а15.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV.

Так, частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Також, відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд зазначає, що у розглядуваній справі відповідачем під час перевірки досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва), проте фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі вироків по кримінальних справах №335/13457/16-к від 20.02.2017, №756/8888/16-к від 07.10.2016, №641/2195/17-к від 28.04.2017 за кримінальними провадженнями за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України та ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України відповідно, а також ухвал суду від 24.03.2016 №760/3167/16-к, від 27.02.2017 №757/3358/17-к, від 31.05.2017 №751/706/17-к, в яких зазначено про фіктивну діяльність контрагентів позивача, а тому надані позивачем до перевірки документи на підтвердження реальності здійснених операцій не були взяті до уваги під час проведення перевірки.

Суд зазначає, що податковий орган в ході перевірки має перевірити фактичні дані, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит з податку на додану вартість та надати відповідну оцінку обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження відносно особи, яка заперечує свою причетність до створення та діяльності суб'єкта господарювання, що ставить під сумнів факт підписання такою особою податкових та видаткових накладних (актів виконаних робіт), виписаних від імені такого суб'єкта господарювання, оскільки в такому випадку такі документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (послуг), тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту підприємства та формування витрат є безпідставним.

В той же час, оцінюючи твердження відповідача щодо обставин, які встановлені вироками від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, від 07.10.2016 у справі №756/8888/16-к та від 28.04.2017 у справі №641/2195/17-к, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, а також щодо обставин, які встановлені ухвалами від 24.03.2016 №760/3167/16-к, від 27.02.2017 №757/3358/17-к, від 31.05.2017 №751/706/17-к, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюється виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Така правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача - ТОВ "Шкас Інвест" судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у кримінальній справі №335/13457/16-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Так, з мотивувальної частини вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у кримінальній справі №335/13457/16-к слідує, що продовжуючи свою злочинну діяльність, 03.11.2014 року ОСОБА_2, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_7, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_2, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ "Шкас Інвест" (код за ЄДРПОУ 39432718).

Так, ОСОБА_7, перебуваючи у невстановленому під час досудового слідства місці, на прохання ОСОБА_2, підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ "Шкас Інвест", договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Шкас Інвест", наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

07.11.2014 року внесення змін до статуту ТОВ "Шкас Інвест" зареєстровано державним реєстратором ВДРЮОФОП Оболонського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за № 10691020000032652. Відповідно до статутних документів ТОВ "Шкас Інвест" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 33а.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ "Шкас Інвест" на нового власника та директора ОСОБА_7, ОСОБА_2, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 04.11.2014 року по 01.03.2015 року, зокрема ПАТ "ШБУ-41" у сумі 633659,20 грн.

Також, отримавши печатку та реєстраційні документи придбаного підприємства ТОВ "Шкас Інвест" та виконуючи злочинні наміри, на підставі наказу № 4 про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника директора з комерційних питань з правом підпису господарських, фінансових, бухгалтерських та банківських документів, ОСОБА_2 16.02.2015 року відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Енергобанк" МФО 300272, 02.04.2015 року відкрив поточний рахунок № НОМЕР_2 у РВ АТ "ОТП Банк" у м. Запоріжжя МФО 300528, на які у продовж листопада 2014 року - червня 2015 року надходили кошти від інших підконтрольних ОСОБА_2 суб'єктів господарювання та реально діючих суб'єктів господарської діяльності від безтоварних операцій в якості оплати товарів, робіт, послуг, які в подальшому частково були переведені у готівку, а решту перераховано на рахунки фіктивних підприємств підконтрольних ОСОБА_2

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у кримінальній справі №335/13457/16-к встановлено, що в період з 03.11.2014 року по 01.07.2015 року, описаним вище способом, ОСОБА_2, повторно, придбано ТОВ "Шкас Інвест", та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість на суму 2763829,71 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У згаданому вироку також вказано, що обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті щодо часу та місця скоєння інкримінованих ним злочинів. Зокрема, зазначив, що дійсно у період з 2013-2015 роки включно ним особисто, а також за допомогою підшуканих ним осіб, було зареєстровано та придбано суб'єкти підприємницької діяльності з метою зайняття фіктивною підприємницькою діяльністю. За даний період ним було зареєстровано 52 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, назви яких зазначено в обвинувальному акті і ним не оспорюються. Данні підприємства створювалися ним для створення видимості законної діяльності та прикриття незаконної діяльності у формуванні податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. В більшості ці операції були безтоварні. Осіб, на яких він реєстрував підприємства він підшукував самостійно у різних регіонах України, і відповідно реєстрація підприємств відбувалася у різних регіонах. Свою діяльність він здійснював знаходячись у місті Запоріжжі. Осіб, на яких він здійснював реєстрацію фіктивних підприємств, про свої наміри він не повідомляв. Печатки, реєстраційні та статутні документи всіх підприємств знаходилися у нього.

Даний вирок суду набрав законної сили 23.03.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача - ТОВ "Фабенс" судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у кримінальній справі №756/8888/16-к по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

З мотивувальної частини вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у кримінальній справі №756/8888/16-к слідує, що в кінці червня 2014 року, ОСОБА_3, перебуваючи у ресторані "Баккара", що знаходиться у м. Луганськ по вул. Радянська, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з невстановленою особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи TOB "Фабенс" на своє ім'я, в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Відповідно до попередньо розробленого ОСОБА_3 та невстановленою особою детального плану вчинення вказаного злочину та розподілу ролей між його співучасниками, ОСОБА_3 повинен був надати свої анкетні дані, документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню TOB "Фабенс" та у подальшому передати здобуті в ході перереєстрації реєстраційні документи невстановленій особі. У свою чергу вказана невстановлена особа відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна була підготувати документи, необхідні для перереєстрації підприємства в органах державної влади та організувати здійснення його державної реєстрації, забезпечити та надати можливість невстановленим особам використовувати придбане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності. За вчинення вказаних дій, невстановлена особа пообіцяла щомісячно сплачувати ОСОБА_3 грошову винагороду у розмірі 4 000 грн. упродовж всього періоду перебування останнього на посаді директора ТОВ "Фабенс".

У подальшому ОСОБА_3, діючи згідно попередньо розробленого плану вчинення вказаного злочину, у серпні 2014 року, перебуваючи поблизу однієї із станцій метро, в місті Києві, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою особою, як майбутнього директора придбаного товариства, що юридична особа придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, надав невстановленій особі копії особистого паспорту громадянина України та ідентифікаційного номеру з метою виготовлення невстановленою особою статутних та реєстраційних документів, які необхідні для придбання TOB "Фабенс".

Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_3, діючи згідно попередньо розробленого із невстановленою особою плану, 26.08.2014 та 27.08.2014, перебуваючи у службовому кабінеті приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, приміщення 14 (літ. А), на прохання невстановлених осіб, реалізуючи спільний злочинний умисел, достовірно знаючи, що придбає юридичну особу без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, яка в тому числі полягає у проведенні безтоварних операцій, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав два договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Фабенс" від 26.08.2016 (у ТОВ "Віртуальний офіс" - 10% статутного капіталу та у ТОВ "Агенція антикризових рішень" - 90% статутного капіталу), протокол № 2 від 26.08.2014 загальних зборів учасників TOB "Фабенс" відповідно до якого ОСОБА_3 призначено директором TOB "Фабенс", нову редакцію Статуту ТОВ "Фабенс", наказ №2 від 27.08.2014, відповідно до якого приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "Фабенс", реєстраційну картку (форма 3) на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 29.08.2014 та довіреності на представництво інтересів підприємства в органах державної влади на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Після підписання вказаних документів ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправність своїх дій, згідно попередньо розробленого плану, передав їх невстановленій особі, яка проставила на них печатки ТОВ "Фабенс" для подальшої державної перереєстрації юридичної особи.

Таким чином, ТОВ "Фабенс" в органах державної реєстрації перереєстровано за ОСОБА_3

У свою чергу, невстановлена особа, здійснюючи відведену їй роль у злочинному плані, отримавши 27.08.2014 від ОСОБА_3 вищевказані документи, того ж дня здійснила у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (м. Київ, вул. Тимошенка, 16), перереєстрацію TOB "Фабенс" за ОСОБА_3, про що в Єдиний державний реєстр за №10691060009032105 внесено відповідний запис.

Таким чином, ОСОБА_3 будучи єдиним засновником (власником) ТОВ "Фабенс" із 27.08.2014 отримав право здійснювати діяльність товариством та самостійно розпоряджатись її майном.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у кримінальній справі №756/8888/16-к встановлено, що ОСОБА_3, являючись директором ТОВ "Фабенс", 27.08.2014 перебуваючи в приміщенні службового кабінету приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, прим. 14 (літ. А), діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими особами, за вищевказаних обставин, вчинив пособництво в придбанні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "Фабенс" з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

У згаданому вироку також вказано, що обвинувачений беззастережно визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, та повністю підтвердив обставини вчиненого ним злочину.

Отже, Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у кримінальній справі №756/8888/16-к встановлено, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Даний вирок суду набрав законної сили 07.11.2016, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача - ТОВ "Інформер Торг" судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2017 у кримінальній справі №641/2195/17-к по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України.

З мотивувальної частини вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2017 у кримінальній справі №641/2195/17-к слідує, що у березні 2010 року Особа 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, організував та очолив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі проти державної власності.

Взявши на себе функцію загального керівництва злочинною організацією, Особа 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, залучив до участі в ній осіб із свого найближчого оточення, зокрема Особу 2, Особу 3, Особу 4, Особу 5, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, та інших, яким доручив виконувати функції керівників окремих структурних підрозділів злочинної організації.

Вказаних осіб Особа 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, призначив на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, створивши таким чином систему управління державою, у якій він особисто та інші керівники злочинної організації мали вплив на прийняття всіх основоположних рішень стосовно діяльності вищих органів державної влади та правоохоронної системи.

Основною вимогою до керівників окремих структурних підрозділів злочинної організації, призначених на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, було служіння особисто Особі 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, та готовність виконати його протиправні та злочинні вказівки всупереч законам України та їх службових обов'язків.

Особа 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, доручив іншим керівникам окремих структурних підрозділів злочинної організації самостійно планувати вчинення окремих тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно до напрямів діяльності підконтрольного їм державного органу, підшуковувати та залучати до участі у злочинній організації інших членів, створювати її окремі структурні підрозділи та розпоряджатися незаконно отриманим прибутком як в його власних інтересах, так і в інтересах учасників злочинної організації.

Всі учасники злочинної організації Особи 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, планували та координували свої дії з єдиною метою - отримання незаконного збагачення за рахунок ресурсів держави Україна та розподілення його між собою, Особою 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, та іншими керівниками злочинної організації.

Кожен керівник злочинної організації Особи 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, був обізнаний із загальним планом діяльності організації щодо сфер та напрямів вчинення злочинів, знав, які конкретно функції згідно з єдиним планом покладаються безпосередньо на нього та підконтрольний йому структурний підрозділ злочинної організації, а також те, що інші очевидні і обов'язкові для вчинення злочинів пункти плану виконуються іншими учасниками цієї злочинної організації.

При цьому, вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2017 у кримінальній справі №641/2195/17-к встановлено, що до складу злочинної організації Особи 1, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, у зазначений період входили суб'єкти підприємницької діяльності - резиденти, серед яких є ТОВ "Інформер Торг".

Даний вирок суду набрав законної сили 30.05.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача - ТОВ "Аверс Компані ЛТД" судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Апеляційного суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №11-cc/796/717/2016 (№760/3167/16-к) в рамках кримінального провадження №32015100010000126, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

З мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №11-cc/796/717/2016 (№760/3167/16-к) слідує, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100010000126, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи в період 2013 - 2015 років умисно повторно з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрували ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких є ТОВ "Аверс Компані ЛТД" (код ЄДРПОУ 39391656).

Використовуючи банківські рахунки, зокрема, ТОВ "Аверс Компані ЛТД" (код ЄДРПОУ 39391656), ОСОБА_11 надавав можливість безпідставно формувати податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток реально діючим суб'єктам господарської діяльності.

Дана ухвала суду набрала законної сили 24.03.2016, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача - ТОВ "Яніга Клаб" судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Апеляційного суду міста Києва від 27.02.2017 у справі №11-cc/796/1079/2017 (№760/3358/17-к) в рамках кримінального провадження №22016101110000035, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 5 ст. 191 КК України.

З мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27.02.2017 у справі №11-cc/796/1079/2017 (№760/3358/17-к) слідує, що слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 22016101110000035, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час здійснення кримінального провадження, органами досудового розслідування встановлено, що протягом 2015-2016 років невстановленими досудовим слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності повторно створено низку фіктивних підприємств, серед яких є ТОВ "Яніга Клаб" (код ЄДРПОУ 39611199);

Дана ухвала суду набрала законної сили 07.03.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Щодо створення та діяльності контрагента позивача - ТОВ "Ісіда Груп" судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.05.2017 у справі №751/706/17-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017270000000006 від 02.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 205 КК України.

З мотивувальної частини ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.05.2017 у справі №751/706/17-к слідує, що в провадженні СУ ГУНП в Чернігівській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017270000000006 від 02.02.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 205 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що протягом 2015 - 2016 років службові особи ТОВ "Будспец" (код ЄДРПОУ 39488116, зареєстроване за адресою: вул. Кирпоноса, 7, м. Чернігів), яке фактично було підконтрольне на даний час уже колишньому директору Департаменту житлово-комунального господарства ОСОБА_12, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділи бюджетними грошовими коштами в особливо великих розмірах, які були виділені УКБ Чернігівської обласної державної адміністрації, в сумі понад 16 млн. грн., на виконання будівельних робіт за державними замовленнями, шляхом відображення неіснуючих фінансово-господарських операцій, щодо придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами, із суб'єктами господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності, серед яких є ТОВ "Ісіда груп" на даний час ТОВ "Рідмар" (код ЄДРПОУ 39520175), одночасно з цим отримуючи послуги та товарно-матеріальні цінності від діючих підприємств, за значно нижчими цінами.

Дана ухвала суду набрала законної сили 31.05.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Отже, виходячи з обставин, встановлених у вироках Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у кримінальній справі №335/13457/16-к, Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у кримінальній справі №756/8888/16-к, Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2017 у кримінальній справі №641/2195/17-к та в ухвалах Апеляційного суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №11-cc/796/717/2016 (№760/3167/16-к), Апеляційного суду міста Києва від 27.02.2017 у справі №11-cc/796/1079/2017 (№760/3358/17-к), Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.05.2017 у справі №751/706/17-к, контрагенти позивача - ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) створювались та діяли з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеними підприємствами-контрагентими, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Не зважаючи на те, що обставини здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) в рамках розгляду вказаних вище кримінальних прав не встановлювались, суд зауважує, що встановлені в зазначених вище рішеннях суду обставини свідчать, що податкові та видаткові накладні, виписані від ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

За встановлених у вироках та ухвалах суду у кримінальних справах обставин вбачається, що підприємства-контрагенти позивача - ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) були зареєстровані на підставних осіб, які не мали наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань.

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагентів, не наведено конкретних обставини укладення та виконання договорів. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності ділового листування, проведення перемов, ділових зустрічей між позивачем та задекларованими контрагентами у процесі налагодження господарських стосунків та виконання спірних операцій.

Суд зазначає, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

При розгляді даної справи суд виходить також з правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої, не належним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Також суд враховує правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з яким податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Ця ж правова позиція надалі була конкретизована у низці інших рішень Верховного Суду України. Зокрема, у постанові від 03.11.2015 у справі №21-4471а15 де ВСУ вказав, що ознакою дефектності первинних документів (у тому числі й податкових накладних) є пояснення посадових осіб постачальника, відібрані у рамках кримінальних справ, котрі заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, укладанні і підписанні первинних документів.

При цьому Верховний Суд України наголосив, що сам факт того, що на момент розгляду справи стосовно посадових осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Водночас у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №21-170а16 міститься висновок, відповідно до якого обставини, засвідчені письмовими поясненнями посадових осіб контрагентів, щодо діяльності очолюваних ними підприємств (зокрема, такі що свідчать про підписання первинних документів невстановленими особами) не можуть залишитися неврахованим судами, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові від 12.01.2016 у справі № 21-3706а15 Верховний Суд України зазначив, що господарські операції фіктивних (нелегальних) підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладених правових позицій Верховного Суду України у подібних спорах, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва), які були зареєстровані на підставних осіб та не мали наміру здійснення господарської діяльності, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вони містять недостовірні відомості про учасників господарської операцій.

У даному випадку матеріали справи свідчать про те, що підприємства-постачальники знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені контрагентів невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

За таких обставин, первинні документи, виписані ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва), не можуть бути підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд також враховує, що виходячи зі змісту та значного обсягу задекларованих господарських операцій вони є трудомісткими, їх фактичне здійснення об'єктивно вимагає наявності у кожної із сторін договору відповідних адміністративно-господарських засобів.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ШБУ №41" та його контрагенти - ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) є віддаленими одне від одного.

При цьому, договори поставки передбачали здійснення поставки за рахунок постачальників та транспортними засобами.

У такому разі реальність господарської операції з поставки товарів має підтверджуватись також первинними документами, що свідчать про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі, його зберігання, та документами, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань, звичайних умов, що ставляться до договорів поставки (звичаїв ділового обороту).

Утім доказів, що свідчили б про фактичне перевезення товарів, як то товарно-транспортних накладних, договорів з перевізниками, актів виконаних робіт (наданих послуг), позивачем до перевірки та під час розгляду справи не надано.

Крім того, в ході проведення перевірки позивача контролюючим органом було встановлено фактичну відсутність у ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власників складських приміщень/орендодавця, власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні, тощо.

У цьому контексті позивачем не наведено пояснень щодо наявності ділової мети у виборі постачальників, які не мають власних ресурсів для здійснення доставки товарів (хоча умови договорів поставки таку доставку передбачали) за наявності об'єктивної можливості встановити ділові відносини з постачальниками, які такі ресурси мають, тим самим скоротивши ланцюг постачання (за рахунок виключення третьої особи у ланцюгу - перевізника), відповідно зменшивши витрати.

Більш того, доказів залучення учасниками спірних операцій третіх осіб (зокрема перевізників) до виконання спірних поставок, а також вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі поставки продукції ПАТ "ШБУ №41", позивачем не представлено ані під час податкової перевірки, ані у ході розгляду даної справи в суді.

Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача власного транспортного засобу, придатного для здійснення перевезення на ньому вантажів з урахуванням виду та обсягу спірних поставок. Не містять матеріали справи й доказів існування договірних правовідносин між директором ПАТ "ШБУ №41" та підприємствами щодо оренди транспортних засобів, списання коштів на паливно-мастильні матеріали тощо.

Матеріалами справи також не підтверджується фактичне отримання позивачем товарів від постачальників з огляду на відсутність довіреностей на отримання та відвантаження товару, книг обліку довіреностей, складський накладних (для обліку товару).

Крім того, позивачем не встановлювалось джерело походження, виробника продукції, придбаної у ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до даних ІС "Податковий блок" та даних Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період відсутня інформація про здійснення придбання ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу, що унеможливлює здійснення операцій з поставки таких товарів на адресу ПАТ "ШБУ №41".

Таким чином, згідно аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, фактично, ТОВ "Шкас Інвест", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Інформер Торг", ТОВ "БФ "Нова", ТОВ "Аверс Компані ЛТД", ТОВ "Яніга Клаб", ТОВ "Ісіда Груп" (стара назва) в "ланцюгу" постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар невідомого виробництва та виробника, з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування податкового кредиту та витрат кінцевим споживачем - ПАТ "ШБУ №41".

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентів не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Отже, з наведеного слідує, що учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, оскільки позивач придбавав товар у контрагентів, що не мали достатніх технічних можливостей, трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничого обладнання для виконання взятих на себе зобов'язань.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування податкового кредиту та витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №21-1526а15.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік та випливають із звичаїв ділового обороту, а тому відсутність документів на перевезення та про походження товарів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В аспекті цього суд зауважує, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової інспекції не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Разом з цим, під час розгляду справи позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагентів, не наведено конкретних обставини укладення та виконання договорів. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності ділового листування, проведення перемов, ділових зустрічей між позивачем та задекларованими контрагентами у процесі налагодження господарських стосунків та виконання спірних операцій.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Отже, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх реальне виконання.

Натомість податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами з огляду на брак адміністративно-господарських засобів, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що податковим органом доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 Публічному акціонерному товариству "Шляхово-будівельне управління №41" було відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до прийняття рішення по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного адміністративного позову є податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 01.08.2017 №0028941410 та №0028951410, згідно з якими позивачу збільшено грошові зобов'язання на загальну суму 9 380 544,75 грн. Тобто, вказаний спір є спором майнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні до суду позивачу слід було сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 140 708,17 грн. (9 380 544,75 грн. х 1,5%).

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на зазначене та враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд присуджує до стягнення з позивача судовий збір у сумі 140708,17 грн.

Керуючись статтями 70-72, 88, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Шляхово-будівельне управління №41" в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" на користь Державного бюджету України (за реквізитами: отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 821018; рахунок отримувача: 31213206784001; код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір у сумі 140708 (сто сорок тисяч сімсот вісім) грн. 17 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.