Постанова № 70852700, 06.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року о 12 год. 35 хв.Справа № 808/2525/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПУАТ «Фідобанк» ОСОБА_2,

про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач або ОСОБА_1В.) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (надалі суд) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПУАТ «Фідобанк» ОСОБА_2 (далі відповідач або Уповноважена особа Фонду), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до повного переліку вкладників ПАТ «ФІДОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд);

- зобовязати Уповноважену особу Фонду включити позивача до повного переліку вкладників ПАТ «ФІДОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона має поточний банківський рахунок у ПАТ «ФІДОБАНК», загальна сума грошей на якому станом на травень 2016 року складає 200 006 грн. Вказує, що на підставі постанови Правління Національного банку України та відповідного рішення виконавчої дирекції Фонду розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» та здійснюються виплати вкладникам банку гарантованих сум за рахунок коштів Фонду. Разом з тим, позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Позивач неодноразово звертався до відповідача, однак у відповідь на його звернення його було повідомлено про продовження строків перевірки правочинів та наявність кримінального провадження. Позивач вказує, що наявність такого кримінального провадження не може бути підставою для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «ФІДОБАНК». На думку позивача у відповідача відсутні законні підстави для продовження строків перевірки правочинів. У звязку з цим позивач просить задовольнити позов.

09 жовтня 2017 року позивачем подано до суду уточнений адміністративний позов, в якому він просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення повної інформації до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду стосовно всієї гарантованої суми, належної до виплати позивачу;

- зобовязати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 200 000 грн. за банківським рахунком у ПАТ «ФІДОБАНК» за рахунок Фонду.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. №30260).

Представник Уповноваженої особи Фонду в судове засідання також не зявився. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти адміністративного позову (вх. №25601 від 20.09.2017), в яких вказано, що відповідно до приписів розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду №826 від 26.05.2016 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за №863/28993, відповідачем було видано наказ № 94 від 07.06.2016 «Про тимчасове обмеження здійснення в ПУАТ «ФІДОБАНК» на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладниками за відповідними рахунками вкладників», яким тимчасово обмежено здійснення ПУАТ «ФІДОБАНК» на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками, перелік яких визначений у додатку №1 до наказу. Згідно з додатком до цього наказу, за рахунком позивача №26258017399447 обмежено операції щодо виплат коштів на час ліквідації. В подальшому наказом відповідача №35 від 05.08.2016 продовжено строк повноважень комісії з перевірки правочинів, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду №3359 від 03.08.2017 продовжено строк проведення перевірки вказаних правочинів/договорів, що є нікчемними до 20.01.2018. Станом на час розгляду даної адміністративної справи банківські операції за рахунком позивача тимчасово обмежені з наведених вище підстав. У звязку з цим відповідач не вбачає ознак бездіяльності щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «ФІДОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки банківські операції по рахунку позивача тимчасово обмежені з підстав проведення перевірки, та як наслідок, підстави для зобовязання відповідача включити позивача до переліку вкладників відсутні. Тому представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання не прибули особи, які беруть участь у справі, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, та суд не вбачає перешкод для розгляду справи, визначених статтею 128 КАС України, суд вважає за можливе скористуватися правом, наданим суду частиною шостою статті 128 КАС України та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.10.2015 ОСОБА_1 було подано до ПАТ «ФІДОБАНК» заяву про відкриття банківського (поточного) рахунку №39944701, на підставі якої ПАТ «ФІДОБАНК» було відкрито позивачеві банківський (поточний) рахунок №26258017399447 у валюті - гривня.

В січні та квітні 2016 року позивачем до ПАТ «ФІДОБАНК» було подано заяви про розміщення банківського депозиту, вид депозиту пенсійний, номер депозитного рахунку 26304046399447, строком з дня розміщення до 22 липня 2016 року (включно), процентна ставка за депозитом 23,5 процентів річних, реквізити поточного/карткового рахунку клієнта в банку для зарахування процентів та повернення суми депозиту після закінчення строку залучення депозиту - №26258017399447, а саме: №366427-980/2016 від 22.01.2016 на суму 2 000 грн.; №366421-980/2016 від 22.01.2016 на суму 2 000 грн.; №366414-980/2016 від 22.01.2016 на суму 2 000 грн.; №366384-980/2016 від 22.01.2016 на суму 2 000 грн.; №366370-980/2016 від 22.01.2016 на суму 2 000 грн.; №366566-980/2016 від 22.01.2016 на суму 5 001 грн.; №366467-980/2016 від 22.01.2016 на суму 5 001 грн.; №366457-980/2016 від 22.01.2016 на суму 5 001 грн.; №366452-980/2016 від 22.01.2016 на суму 5 001 грн.; №366436-980/2016 від 22.01.2016 на суму 5 001 грн.; №366655-980/2016 від 22.01.2016 на суму 10 001 грн.; №409931-980/2016 від 25.04.2016 на суму 10 000 грн.; №409924-980/2016 від 25.04.2016 на суму 10 000 грн.

Загальна сума депозиту позивача в ПАТ «ФІДОБАНК» за вказаний період становить 65 006 грн.

Також, платіжним дорученням №10 від 16.05.2016 на рахунок позивача №26258017399447 в ПАТ «ФІДОБАНК» ОСОБА_3 було перераховано 125 000 грн. з призначенням платежу: приватний переказ.

Рішенням Правління НБУ №8 від 20.05.2016 ПУАТ «ФІДОБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 783 від 20.05.2016 розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПУАТ «ФІДОБАНК» призначений ОСОБА_2.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки тимчасової адміністрації до 19.07.2016 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУАТ «ФІДОБАНК» ОСОБА_2 з 20.06.2016 по 19.07.2016 року.

Рішенням Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 «Про початок ліквідації ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», у Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Банку.

На офіційному сайті ПУАТ «ФІДОБАНК» опубліковано оголошення щодо здійснення виплат вкладникам банку.

Судом зясовано, що позивач звертався до відповідача з проханням повідомити його про те, чи було включено ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «ФІДОБАНК», зокрема листами від 04.04.2017, від 19.05.2017 та від 31.07.2017.

Листом №1-11-1/1146-ЛК-ОГ від 02.06.2017 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що його рахунки знаходяться в процесі перевірки, в рамках якої ПАТ «ФІДОБАНК» було направлено матеріали до правоохоронних органів. Наразі в провадженні слідчого відділу Олександрівського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №12017020080000995 від 01.04.2017 за ч. 2 ст. 190 КК України. Також в цьому листі вказано, що за результатами перевірки буде прийнято відповідне рішення, про результати якого позивача буде додатково повідомлено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452 (далі - Закон №4452).

Відповідно до п.15 ч.1 ст.2 Закону №4452, система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.

За визначенням пункту третього частини першої статті другої Закону №4452, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Так, позивач має в ПАТ «ФІДОБАНК» відкритий поточний рахунок на підставі поданої до банку заяви про відкриття банківського (поточного) рахунку, а тому за приписами п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452 позивач має статус вкладника ПАТ «ФІДОБАНК».

В січні та квітні 2016 року позивачем перераховано на власний рахунок у ПАТ «ФІДОБАНК» грошові кошти у сумі 65 006 грн., а 16.05.2016 на рахунок позивача в ПАТ «ФІДОБАНК» приватним переказом було перераховано 125 000 грн., а тому в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452 ці кошти мають статус вкладу у ПАТ «ФІДОБАНК», оскільки банком залучено від позивача як вкладника грошові кошти на умовах банківського рахунку та на користь позивача на умовах банківського рахунку надійшли грошові кошти.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4452, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №4452, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За приписами частини 1 статті 26 Закону №4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ч.2 ст.26 Закону №4452, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування, оскільки він має статус вкладника банку та має в ньому вклад.

Частиною 4 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

До матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладом позивача підпадають під визначений перелік підстав для відмови у відшкодуванні коштів.

За правилами ч.ч.1-3 ст.27 Закону №4452, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Таким чином, відповідач протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом ПАТ «ФІДОБАНК» з ринку був зобовязаний сформувати перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача, як вкладника ПАТ «ФІДОБАНК», та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано доказів включення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформації стосовно ОСОБА_1, як такої, що має право на відшкодування суми вкладу.

Як суд вбачає зі змісту заперечень представника відповідача, інформацію про позивача не було включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки банківські операції за рахунком позивача №26258017399447 тимчасово обмежені у звязку із проведенням перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, на час ліквідації банку.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною четвертою статті 34 Закону №4452 передбачено, що тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п'ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Згідно з абз. 1 ч.3 ст. 34 Закону №4452, Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Отже, з системного аналізу вищенаведених норм Закону №4452 можна зробити висновок, що Фонд або Уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй відповідних повноважень, протягом дії тимчасової адміністрації, тобто у строк, що не перевищує один місяць з можливістю продовження строку на строк до одного місяця або на пять днів у випадках виведення неплатоспроможного банку з ринку у способи, передбачені пунктами 3-5 частини другої статті 39 Закону №4452 або пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 Закону №4452 відповідно, зобовязані провести перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452.

В даному випадку тимчасову адміністрацію в ПАТ «ФІДОБАНК» було запроваджено рішенням Виконавчої дирекції Фонду №783 від 20.05.2016 строком на один місяць з 20.05.2016 по 19.06.2016 (включно). Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 09.06.2016 №959 продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «ФІДОБАНК» з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно).

Наказом Фонду від 19.07.2016 №291 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» з 20.07.2016 по 19.07.2018 (включно).

Отже, в даному випадку тимчасова адміністрація в ПАТ «ФІДОБАНК» тривала з 20.05.2016 по 19.07.2016, а з 20.07.2016 в ПАТ «ФІДОБАНК» розпочато процедуру ліквідації. Звідси, Фонд або Уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй відповідних повноважень, були зобовязані завершити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452, до 19.07.2016 (включно).

Між тим, як свідчить зміст заперечень представника відповідача, відповідно до приписів розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду №826 від 26.05.2016 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за №863/28993, відповідачем було видано наказ № 94 від 07.06.2016 «Про тимчасове обмеження здійснення в ПУАТ «ФІДОБАНК» на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладниками за відповідними рахунками вкладників», яким тимчасово обмежено здійснення ПУАТ «ФІДОБАНК» на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками, перелік яких визначений у додатку №1 до наказу. Згідно з додатком до цього наказу, за рахунком позивача №26258017399447 обмежено операції щодо виплат коштів на час ліквідації. В подальшому наказом відповідача №35 від 05.08.2016 продовжено строк повноважень комісії з перевірки правочинів , а рішенням Виконавчої дирекції Фонду №3359 від 03.08.2017 продовжено строк проведення перевірки вказаних правочинів/договорів, що є нікчемними до 20.01.2018.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням Виконавчої дирекції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за №863/28993 (надалі Порядок №826), розроблено відповідно до частини третьої статті 36, пункту 4 частини другої статті 37, статті 38, пункту 4 частини третьої статті 41, частини шостої статті 41-1 Закону №4452 з метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію в неплатоспроможному банку (далі - Уповноважена особа Фонду), якій делеговані відповідні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), та встановлення механізму, послідовності дій і критеріїв обмеження здійснення неплатоспроможним банком банківських операцій.

Пунктом 2 розділу І Порядку №826 передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку №826, протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За змістом абзацу першого пункту третього розділу ІІ Порядку №826, Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія).

Відповідно до п. 4 р. ІІ Порядку №826, до прийняття рішення про виявлення факту нікчемності правочину (договору) Уповноважена особа Фонду може приймати рішення щодо тимчасового обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій, що можуть призвести до зменшення активів банку, втрати майна, збільшення збитків банку, збільшення витрат Фонду тощо, обов'язково повідомивши про таке рішення Фонд. Зазначене рішення може прийматися в межах здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації в банку.

Абзацом першим пункту 5 розділу ІІ Порядку №826 визначено, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

Водночас, абзацом другим вказаного пункту Порядку №826 передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Як вірно вказав представник позивача в уточненому адміністративному позові (вх. №27324 від 09.10.2017), в силу принципу законності у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (ч. 4 ст. 9 КАС України).

В даному випадку Законом №4452 передбачено, що перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452, може бути проведено протягом дії тимчасової адміністрації, тобто у строк, що не перевищує один місяць з можливістю продовження строку на строк до одного місяця або на пять днів у випадках виведення неплатоспроможного банку з ринку у способи, передбачені пунктами 3-5 частини другої статті 39 Закону №4452 або пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 Закону №4452 відповідно. Між тим, Порядком №826, який розроблено відповідно до частини третьої статті 36, пункту 4 частини другої статті 37, статті 38, пункту 4 частини третьої статті 41, частини шостої статті 41-1 Закону №4452, передбачено можливість продовження термінів перевірки на строк не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку та можливість продовження цього строку за рішенням виконавчої дирекції Фонду ще не більше, ніж на шість місяців.

Отже, дані приписи Порядку №826 не відповідають вимогам Закону №4452.

Разом з тим, за умови чинності розпорядчих документів Уповноваженої особи Фонду та Виконавчої дирекції Фонду про продовження повноважень комісії з перевірки та термінів перевірки на період ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК», та чинності розпорядчого документа Уповноваженої особи Фонду про тимчасове обмеження операцій за рахунком позивача у ПАТ «ФІДОБАНК», суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Між тим, частина 3 статті 38 Закону №4452 визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обовязком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон повязує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобовязана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави визнання правочину нікчемним.

Разом з тим, матеріали справи не містять розпорядчого документу Уповноваженої особи Фонду, в якому би правочини (у тому числі договори), які вчинялися (укладалися) між ПАТ «ФІДОБАНК» та позивачем визнавалися такими, що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452. Також відповідачем не наведено суду та не підтверджено належними та допустимими доказами того, що правочини (у тому числі договори), які вчинялися (укладалися) між ПАТ «ФІДОБАНК» та позивачем є нікчемними.

Звідси, Уповноважена особа Фонду була зобовязана включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, відповідачем цього зроблено не було.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року №14 (далі Положення №14), Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;

3) переліки:

рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Згідно із пунктами 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Положення Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Отже, Положенням №14 передбачено, що Уповноважена особа може подати Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ФІДОБАНК» за рахунок Фонду, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності власних дій.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452, Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, відповідач є посадовою особою Фонду, оскільки на нього покладено виконання повноважень, передбачених Законом № 4452 та делегованих Фондом.

В такому випадку судові витрати за приписами статті 94 КАС України присуджуються за рахунок субєкта владних повноважень, посадова особа якого виступала стороною у справі, тобто Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За визначенням статті 94 такі судові витрати присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, посадова особа якого виступала стороною у справі.

Між тим, згідно з листом Державної казначейської служби України №8-08/450-16374 від 29.09.2016, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб бюджетних асигнувань не отримує.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «ОСОБА_4 проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує, що ухваливши рішення про присудження судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду, суд фактично ухвалить таке рішення, яке не можливо буде виконати.

Проте, враховуючи, що судове рішення повинно ставити остаточну крапку у спірних правовідносинах, а не породжувати новий спір, та повністю відновлювати порушене право, в тому числі включаючи майновий стан особи, що звернулася до суду за судовим захистом, який передував такому зверненню, суд вважає за необхідне скористуватися правом, наданим частиною 7 статті 9 КАС України, та застосувати до питання розподілу судових витрат конституційні принципи і загальні засади права (аналогію права).

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що судові витрати підлягають присудженню на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог за рахунок Фонду.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова