Постанова № 70852661, 29.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року о 14 год. 15 хв.Справа № 808/2464/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.07.2017 №413-17/825 і суму податкового боргу визначену в податковій вимозі, а також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючим органом необґрунтовано та безпідставно прийнято оскаржувану податкову вимогу, якою позивача зобовязано сплатити податковий борг з податку на прибуток, податку на додану вартість та пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, оскільки усі податкові зобовязання виконуються позивачем вчасно та у повному обсязі. Позивач вказує на те, що у разі несвоєчасного надходження до Державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів д бюджетів та державних цільових фондів. Крім того, позивач вказав на протиправність включення відповідачем до оскаржуваної вимоги суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, оскільки відповідно до приписів Податкового кодексу України не можливе існування податкового боргу з такої пені.

Крім того, у додатково наданих письмових пояснення представник позивача вказав на те, що податкові зобовязання з податку на прибуток за 2014, 2015, 2016, 1 квартал 2017 та податку на додану вартість за 2015, 2016, січень-червень 2017 року було сплачено у повному обсязі та щодо вказаних обставин між сторонами відсутній спір. Разом з тим, контролюючим органом не було прийнято як належний доказ сплати податкових зобовязань кошти сплачені платіжними дорученнями №356 на суму 248188,00 грн., №372 214875,00 грн., №382 883172,00 грн. та №385 315417,00 грн., проте, сплата податкових зобовязань за вищевказаними платіжними дорученнями підтверджується судовими рішеннями у справах №826/7149/15 та №826/25749/15. Вказує на те, що оскільки не зарахування коштів в розмірі 1661652,00 грн. відбулось не з вини платника податків, а банку, по контролюючий орган не мав права на нарахування пені на такі суму, відповідно до приписів 129.6 статті 129 Податкового кодексу України. Просить задовольнити позовні вимоги та встановити контроль за його виконанням.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в поданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за даними інтегрованих карток платника по податкам та зборам за позивачем станом на 11.07.2017 рахувалась сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями: з податку на прибуток 1896012,20 грн., в т.ч. за основним платежем 1 881 604,66 грн. та 14407,54 грн. пені; податку на додану вартість в розмірі 737795,12 грн.; пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 30063,90 грн., яка складається зі штрафної санкції в сумі 1020,00 грн. та пені в сумі 29043,90 грн. Зазначає, що у звязку з тим, що за позивачем обліковувався податковий борг за узгодженими грошовими зобовязаннями, контролюючим органом правомірно прийнято та направлено позивачу податкову вимогу на загальну суму зобовязань 2 649 463,68 грн.

В судове засідання прибув представник відповідача ОСОБА_1, який підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 12 липня 2017 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу №413-17/825, в якій зазначено, що станом на 11.07.2017 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями становить 2 649 463,68 грн., у т.ч.:

податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 881 604,66 грн., в т.ч. основний платіж 1 867 197,12 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 14407,54 грн.;

податок на додану вартість на загальну суму 737795,12 грн., в т.ч. основний платіж 737795,12 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 0,00 грн.;

пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 30063,90 грн., в т.ч. основний платіж 0,00 грн., штрафні санкції 1020,00 грн., пеня 29043,90 грн.

Позивач, не погодившись отриманою податковою вимогою від 12.07.2017 №413-17/825, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги стало твердження контролюючого органу про наявність станом на 11.07.2017 у ТОВ «Технохімреагент» податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тобто, контролюючий орган зобовязаний направити платнику податків, який має податковий борг податкову вимогу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 883172,00 грн.

Визначена у податковій декларації сума грошового зобовязання була сплачена платіжним дорученням №382 від 11.03.2015 на суму 883172,00 грн., проте зараховано до бюджету 0,00 грн.

Крім того, на виконання вимог чинного законодавства України позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 4 531 384,00 грн.

Визначена у податковій декларації сума грошового зобовязання була сплачена платіжними дорученнями №60 на суму 248188,00 грн., №356 248188,00 грн., №385 315417,00 грн., №120 315417,00 грн., №164 315417,00 грн., №274 315417,00 грн., №363 315417,00 грн., №409 315417,00 грн., №460 315417,00 грн., №557 315417,00 грн., №734 315417,00 грн., №145 315417,00 грн., №35 100000,00 грн., №36 100000,00 грн., №37 100000,00 грн., №38 100000,00 грн., №39 100000,00 грн., №40 100000,00 грн., №41 100000,00 грн., №42 100000,00 грн., №43 100000,00 грн.

Всього позивачем за вищевказаними платіжними дорученнями сплачено грошове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 4 550 546,00 грн., тобто за 2015 рік позивачем переплачено 19162,00 грн.

Також, на виконання вимог чинного законодавства України позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 4 865 890,00 грн.

Визначена у податковій декларації сума грошового зобовязання була сплачена платіжними дорученнями №43 (переплата з 2015 року в розмірі 19162,00 грн.), №44 100000,00 грн., №45 100000,00 грн., №46 100000,00 грн., №47 100000,00 грн., №48 100000,00 грн., №49 100000,00 грн., №83 150000,00 грн., №96 182500,00 грн., №97 182500,00 грн., №101 30730,00 грн., №102 30730,00 грн., №103 30730,00 грн., №104 30730,00 грн., №105 30730,00 грн., №106 30730,00 грн., №107 30730,00 грн., №108 30730,00 грн., №976 100000,00 грн., №980 100000,00 грн., №493 787083,00 грн., №610 500000,00 грн., №617 453436,00 грн., №690 237906,00 грн., №679 500000,00 грн., №14 100000,00 грн., №38 707408,00 грн.

Крім того, на виконання вимог чинного законодавства України позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 191934,00 грн.

Зазначена сума податку на додану вартість сплачена позивачем за платіжним дорученням №351.

Щодо визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Протягом 2015 року позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

за січень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 214875,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №372 на суму 214875,00 грн.;

за лютий 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 429211,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №383 на суму 429211,00 грн.;

за березень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 414410,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №119 на суму 414410,00 грн.;

за квітень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 39506,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №163 на суму 39506,00 грн.;

за травень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 1 115 848,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №309 на суму 1 115 848,00 грн.;

за червень 2015 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якій задекларовано до сплати відємне значення;

за липень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 326944,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №365 на суму 70000,00 грн. та №425 256944,00 грн.;

за серпень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 240416,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №479 на суму 240416,00 грн.;

за вересень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 503507,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №558 на суму 157966,00 грн. та №509 345541,00 грн.;

за жовтень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 193455,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №540 на суму 130000,00 грн. та №706 63465,00 грн.;

за листопад 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 633649,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №792 на суму 30000,00 грн., №865 100000,00 грн., №869 505150,00 грн. Переплачено 1501,00 грн.;

за грудень 2015 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 255652,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №865 на суму 1501,00 грн. (переплата), №144 30500,00 грн., №107 33651,00 грн., №122 45000,00 грн., №872 145000,00 грн.

Отже, протягом 2015 року позивачем самостійно визначено податкові зобовязання в розмірі 4 367 473,00 грн., сплачено 4 367 483,00 грн., проте, зараховано до бюджету 3 723 397,00 грн., у звязку з неперерахуванням коштів за платіжними дорученнями №372 та №383.

Протягом 2016 року позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

за січень 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в якій задекларовано до сплати відємне значення;

за лютий 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, в якій задекларовано до сплати відємне значення;

за березень 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, в якій задекларовано до сплати відємне значення;

за квітень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 605486,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №276 на суму 13000,00 грн., №290 134000,00 грн., №299 350000,00 грн., №309 300000,00 грн. Переплачено 201693,00 грн., повернуто у звітному періоді митним органом 10179,00 грн.;

за травень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 972498,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №309 на суму 201693,00 грн. (переплата з квітня), №315 150000,00 грн., №317 100000,00 грн., №320 120000,00 грн., №332 400805,00 грн.;

за червень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 298429,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №437 на суму 298429,00 грн.;

за липень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 374576,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №1061 на суму 100000,00 грн., №1098 100000,00 грн., №1110 150000,00 грн., №1114 35000,00 грн. Переплата 10424,00 грн.;

за серпень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 263065,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №1114 на суму 10424,00 грн. (переплата); №1159 15000,00 грн., №548 237641,00 грн.;

за вересня 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, в якій задекларовано до сплати відємне значення;

за жовтень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 506798,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №596 на суму 150000,00 грн., №609 70000,00 грн., №616 390000,00 грн. Переплата 103202,00 грн.;

за листопад 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 164387,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №616 на суму 103202,00 грн. (переплата з жовтня); №696 61185,00 грн.;

за грудень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 945242,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №703 на суму 175000,00 грн., №1 171000,00 грн., №5 110000,00 грн., №6 205000,00 грн., №7 46000,00 грн., №9 238242,00 грн.

Отже, протягом 2015 року позивачем самостійно визначено податкові зобовязання в розмірі 4 130 481,00 грн., сплачено 4 130 481,00 грн.

Протягом 2017 року позивачем на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

за січень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 72069,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №25 на суму 90000,00 грн. Переплата 17931,00 грн.

за лютий 2017 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, в якій задекларовано до сплати відємне значення;

за березень 2017 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року, в якій задекларовано до сплати відємне значення;

за квітень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 367305,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №25 на суму 17931,00 грн. (переплата з січня); №425 349374,00 грн.;

за травень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 744708,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №450 на суму 135000,00 грн., №485 145000,00 грн., №515 464708,00 грн.;

за червень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобовязання в розмірі 170996,00 грн., грошове зобовязання сплачено платіжним дорученням №507 на суму 265000,00 грн., переплата 94004,00 грн.

Отже, період січень-червень 2017 року позивачем самостійно визначено податкові зобовязання в розмірі 1 355 078,00 грн., сплачено 1 355 078,00 грн.

Стосовно сплати грошових коштів за платіжними дорученнями №356 на суму 248188,00 грн., №372 214875,00 грн., №382 883172,00 грн., №385 315417,00 грн., за якими грошові кошти не були своєчасно зараховані до Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі №826/25749/15 за позовом ТОВ «Технохімреагент» до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників, встановлено наступні обставини:

«11.03.2015 позивачем надано до ВАТ Банк Фінанси та Кредит платіжне доручення № 382 для сплати податку на прибуток за 2014 рік з поточного рахунку № 26000053447701 коштів в сумі 883172 грн., про міститься відмітка банку від 11.03.2015 на платіжному дорученні.

Також, 30.03.2015 позивачем надано до ВАТ Банк Фінанси та Кредит платіжне доручення № 385 для оплати податку на прибуток за березень 2015 року в сумі 315417,0 грн, про що міститься відмітка банку від 30.03.2015.

Крім того, 24.02.2015 позивачем надано до ВАТ Банк Фінанси та Кредит платіжне доручення № 372 для сплати податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 214875, грн., про що міститься відмітка банку від 24.02.2015.

Також, 30.03.2015 позивачем надано до ВАТ Банк Фінанси та Кредит платіжне доручення № 383 для сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 429211,0 грн., про що міститься відмітка банку від 30.03.2015.

Судом встановлено, що станом на дати одержання банком платіжних доручень на поточних рахунках позивача були наявні грошові кошти для сплати податкових зобовязань, але всупереч договору банківських рахунків ВАТ Банк Фінанси та кредит не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно вказаних вище платіжних доручень».

В постанові суду від 02.02.2016 у справі №826/25749/15, суд дійшов висновку позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобовязання, проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла з вини не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі №826/25749/15 була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 та відповідно до приписів статті 254 КАС України набрала законної сили 31.03.2017.

Крім того, судом встановлено, що в постанові Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.05.2015 у справі №826/7149/15 за позовом ТОВ «Технохімреагент» до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників, встановлено наступні обставини:

«Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2015 позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення №356 для сплати податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку №26000053447701 грошових коштів у розмірі 248188,00 грн.

При цьому на зазначеному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Також позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення від 24.02.2015 №372 для сплати податку на додану вартість за січень 2015 року з поточного рахунку №26000053447701 грошових коштів у розмірі 214875,00

На вказаному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Однак, як встановлено судом, всупереч договору банківських рахунків суб'єкта господарювання від 02.06.2008 №34477 ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372.»

При цьому, в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі №826/25749/15 суд дійшов висновку про те, що: «з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем подано платіжні доручення від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372 на перерахування коштів, що підтверджується відповідною відміткою на зазначених платіжних дорученнях, проте останні залишились без виконання з вини банку. А отже платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.».

Отже, судовими рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі №826/25749/15 та від 19.05.2015 у справі №826/7149/15, встановлено, що грошові кошти в розмірі 1 661 652,00 грн., які сплачені платіжними дорученнями №356, №372, №382, №385, не були перераховані до бюджету з незалежних від ТОВ «Технохімреагент» підстав.

Разом з тим, з наданих до матеріалів справи облікових карток платника податків, судом встановлено, що контролюючим органом було серед іншого нараховано пеню на суми грошових коштів сплачені за платіжними дорученнями №356, №372, №382, №385 та які не були своєчасно перераховані до Державного бюджету з незалежних від позивача підстав.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576 (надалі Порядок №576) податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Відповідно до пунктів 6.1-6.2 Порядку №576 податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену органом доходів і зборів або судом суму податкового боргу, визначену в раніше направленій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі. Якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана (вручена) податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до приписів пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

За таких обставин, враховуючи приписи п.129.6 ст.129 ПК України, контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем грошового зобовязання за платіжними дорученнями №356, №372, №382, №385.

Щодо зазначення контролюючим органом в оскаржуваній податковій вимозі пені у сфері ЗЕД, суд зазначає наступне.

Як зазначено у п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В свою чергу, порядок застосування до субєктів господарювання пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності врегульовано іншим нормативно правовим актом, а саме Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Тобто, пеня у сфері ЗЕД не підпадає під визначення податкового боргу наведеного у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Крім того, з наданої до матеріалів справи облікової картки платника податків встановлено, що сума податкового боргу в розмірі 30063,90 грн., в т.ч. штрафні санкції 1020,00 грн. та 29043,90 грн. пеня, яка була відображена у спірній податковій вимозі, утворилась у звязку з прийняттям контролюючим органом податкових повідомлень рішень №0000471408 та №0000481408.

Разом з тим, відповідно до відомостей компютерної програми Діловодство спеціалізованого суду та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що на даний час триває процедура судового оскарження податкових повідомлень рішень №0000471408 та №0000481408 (Запорізький окружний адміністративний суд справа №808/1127/17).

Відповідно до п.58.16 ст.58 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність зазначення відповідачем в оскаржуваній податковій вимозі наявності податкового боргу в розмірі 30063,90 грн. з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового боргу зазначеного в оскаржуваній позовній вимозі, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Порядок №576 та Податковий кодекс України містять спеціальні норми, за змістом яких суд може скасувати не саму податкову вимогу, а суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Суд зазначає, що стаття 162 КАС України визначає повноваження адміністративного суду при вирішенні справи. Правила цієї статті є загальними, а визначений у ній перелік способів захисту не є вичерпним. Так, дана стаття передбачає, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, а сума податкового боргу за податковою вимогою від 12.07.2017 №413-17/825 скасуванню на підставі ст.60 Податкового кодексу України та п.6.1 Порядку №576.

Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Технохімреагент» у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.1 ст.267 ПК України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобовязання відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області у місячний строк, від дня набрання законної сили судовим рішенням в даній справі, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.07.2017 №413-17/825.

Скасувати суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» у розмірі 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 №413-17/825, прийняту Головним управління ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» судовий збір у розмірі 39757,26 грн. (тридцять девять тисяч сімсот пятдесят сім гривень 26 копійок).

Встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі та зобовязати Головне управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39396146) у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко