Постанова № 70852520, 06.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 р. Справа №805/3843/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 травня 2016 року № 0000444000, № 0000454000

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто

від відповідача: Ярова С.Е. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 травня 2016 року № 0000444000 на суму 16800 грн. , № 0000454000 на суму 18560 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу, які викладені в акті про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а також посилається на те, що податковим органом не доведено належним чином реалізації алкогольних напоїв за ціною нижчою, чим встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 саме суб'єктом господарювання ОСОБА_1

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає що акт перевірки та прийняте на підставі нього податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2016 року № 0000444000, № 0000454000 відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають скасуванню, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, які викладені в адміністративному позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків зі сторони позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, включений до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_3, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 жовтня 2013року.

12 квітня 2016 року відповідачем була проведена фактична перевірка закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій здійснював господарську діяльність позивач, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої було складено акт від 13 квітня 2016 року № 975/05/22/21/НОМЕР_3 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено проведення розрахункової операції, а саме реалізація 1 пляшки напою «Кола» 0,5л по ціні 12 грн., 1 пляшки соку «Садочок» 1л по ціні 30 грн., 1 пляшки горілки «Карпатський водограй» 0,5л по ціні 80 грн., коньяку на розлив 0,2л по ціні 60 грн., на загальну суму 182 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа, чим порушено пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, реалізація алкогольних напоїв, а саме коньяку 0,2 л. по ціні 60 грн. на розлив без наявності документа, який би підтверджував наявність спеціального статусу закладу громадського харчування, чим порушено статтю 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно звіту електронного журналу від 16 листопада 2015 року о 18.30 здійснено реалізацію коньяку за ціною 75 грн., що підтверджується даними по чекової інформації з ІС «Податковий блок», чим порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», відповідно даної постанови мінімальна роздрібна ціна коньяку складає 84,0 грн., не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, відсутність будь яких документів підтверджуючих походження товару, який знаходився в реалізації, на момент та після проведення перевірки, чим порушено пункт 12 статті З Закону України № 265.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 5 травня 2016 року № 0000444000, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за кодом платежу 21081103 на суму 16800 грн. на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу 3 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957, статті 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481).

Крім того, висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 5 травня 2016 року № 0000454000, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за кодом платежу 21081103 на суму 18560 грн. на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 17, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР за порушення пункту 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Отже, судом встановлено, що 11 квітня 2016 року відповідачем був складений наказ № 196 про проведення фактичної перевірки позивача.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

11 квітня 2016 року відповідачем були складені направлення на перевірку позивача за № 000180, № 000181, від отримання яких бармен ОСОБА_4 (працівник ФОП ОСОБА_1) відмовився, про що відповідачем були складені акти відмови від підписання направлень на перевірку від 12 квітня 2016 року № 973/05/22/21/2049518952, № 972/05/22/21/2049518952, № 974/05/22/21/2049518952.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних обставин, зокрема: - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; - неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Як вбачається з наказу про проведення фактичної перевірки від 11 квітня 2016 року № 196, підставою проведення перевірки податковим органом визначене виконання органами ДФС функцій, покладених Податковим кодексом України та законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів щодо здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які проводять роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами в частині отримання відповідних ліцензій на провадження такої діяльності. Однак, правова підстава для здійснення фактичної перевірки дотримання позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265) у наказі не наведено та представник відповідача під час судового розгляду не зміг надати пояснення з цього приводу. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного документу, який би свідчив про отримання відповідачем будь-якої інформації, що підтверджувала б порушення позивачем норм Закону № 265 та вимог законодавства в частині виробництва, обігу, зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, та слугувало б правовою підставою для проведення фактичної перевірки. В направленнях на перевірку взагалі зазначено, що метою перевірки є тільки перевірка дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. Отже, відповідачем не доведені суду правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача.

Стосовно виявлених відповідачем порушень суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 10 статті 18 Закону № 481 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (з урахуванням внесених змін), про порушення якої позивачем зазначає відповідач в акті перевірки, визначені, зокрема, мінімальні роздрібні ціни й на коньяк. Однак, стосовно коньяку постанова визначає декілька мінімальних роздрібних цін в залежності від якості (три, чотири, п'ять зірочок) та обсягу пляшки. Проте актом перевірки від 13 квітня 2016 року не визначено факт продажу саме якого коньяку (обсяг, якість, найменування) був здійснений, тому суд не може остаточно встановити чи було позивачем здійснено продаж коньяку за ціною нижчої, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». Суд не приймає з боку відповідача як належний доказ щодо реалізації коньяку за ціною 75 грн. як нижче мінімальної ціни звіт електронного журналу від 16 листопада 2015 року, оскільки в даному звіті також не зазначено якого обсягу та якості був здійснений продаж коньяку.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Щодо порушення позивача з приводу реалізація 1 пляшки напою «Кола» 0,5л по ціні 12 грн., 1 пляшки соку «Садочок» 1л по ціні 30 грн., 1 пляшки горілки «Карпатський водограй» 0,5л по ціні 80 грн., коньяку на розлив 0,2л по ціні 60 грн., на загальну суму 182 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа, суд зазначає, що відповідачем не доведено факт реалізації зазначеної продукції без застосування реєстратора розрахункових операцій. Судом за клопотанням позивача були допитані у якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та з їх показань встановлено, що працівником позивача ОСОБА_4 12 квітня 2016 року був здійснений продаж 1 пляшки соку «Садочок» та горілки «Прайм», що підтверджується також денним звітом з реєстратора розрахункових операцій за 12 квітня 2016 року. Суд зазначає, що відповідачем до суду не подавались жодні заяви чи клопотання про виклик свідків, які б підтвердили факт реалізації без реєстратора розрахункових операцій, представником відповідача були надані лише накази про звільнення працівників, які проводили перевірку позивача 12 квітня 2016 року. З приводу даних наказів, суд зазначає, що два працівники, які проводили перевірки, були звільнені за переведенням до Головного управління ДФС у Донецькій області, а отже продовжили свою роботу в органах ДФС, та відповідач мав можливість подати клопотання про виклик свідків та забезпечити їх явку у якості свідків. Суд враховує, що нормами частини 2 статті 71 КАС України передбачає обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих рішень.

Стосовно продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб'єкта господарювання громадського харчування та не ведення в установленому порядку обліку товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту продажу алкогольних напоїв на розлив, та свідки з боку позивача у своїх показаннях заперечували факт продажу напоїв на розлив взагалі. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дали показання, в яких зазначили, що працівниками податкового органу не пред'являлися ні службові посвідчення, ні наказ про проведення перевірки, направлення на перевірку, та їх не допускали до проведення перевірки, в тому числі й для перевірки товарних запасів за місцем реалізації. Таким чином, відповідачем не доведено, яким же чином перевіряючим вдалося визначити, зокрема, кількість товару та його найменування, для того, щоб обчислити суму товару.

Як зазначає відповідач, порушення виявлені в ході перевірки передбачають адміністративну відповідальність позивача, тому відповідачем був складений протокол про адміністративну відповідальність за порушення передбачені частиною 1 статті 155-1, частиною 1 статті 164-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлено до розгляду в Краснолиманський міський суд Донецької області. Так, відповідно до постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 червня 2016 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 155-1, частини1 статті 164-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та із застосуванням статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 306 (триста шість) гривень 00 копійок. Як зазначає відповідач, та як встановлено у судовому рішенні в судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою у вчиненні зазначених правопорушень визнав повністю, підтвердив викладені в протоколі обставини, щиро розкаявся, просив його суворо не карати, поважних причин порушення ним правил здійснення господарської діяльності не назвав.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що позивач під час перевірки 12 квітня 2016 року не був присутній, а тому й не міг визнати порушення, які безпосередньо сам не вчиняв. Згідно з поясненнями позивача, він не зрозумів, які наслідки тягне за собою таке судове рішення та погано себе почував в день розгляду справи. Суд також зазначає, що у постанові від 22 червня 2016 року суд не досліджував будь-які первинні документи позивача та не допитував свідків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 5 травня 2016 року № 0000444000, № 0000454000 в порядку частини 2 статті 71 КАС України та позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 1650 грн. відповідно до квитанції від 26 жовтня 2017 року № 61.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 травня 2016 року № 0000444000, № 0000454000 задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 5 травня 2016 року № 0000444000, яким застосований штраф у розмірі 16800 грн., та № 0000454000, яким застосований штраф у розмірі 18560 грн.

Стягнути зі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 грудня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 11 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.