Постанова № 70852429, 05.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 р. Справа № 805/3820/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Слов’янська індустріальна спілка “Сода” до Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Слов’янська індустріальна спілка “Сода” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що на підставі рішення Райгородської селищної ради від 28.09.2001 № 23/20-272, між Райгородською селищною радою та ТОВ «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» укладений догорів оренди земельної ділянки від 01.10.2001 термін дії договору сплинув 01.10.2016. Позивач 29.08.2017 звернувся до відповідача з клопотанням №1/200 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 4,3000га: з яких 4,3000га. – забудовані землі промисловості із земель промисловості державної власності, що перебувають у користуванні позивача, для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель та споруд ТОВ «Слов’янська індустріальна спілка «Сода». Зазначає, що відповідач листом від 26.09.2017 №05/19з-328/4-17 відмовив в надані земельної ділянки у зв’язку з тим, що документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, яке розташоване на запитуваній земельній ділянці, площа земельної ділянки під об’єктами нерухомого майна значна менше ніж площа витребуваної земельної ділянки, що цільове призначення витребуваної земельної ділянки має відповідати типу об’єктів нерухомого майна, що на графічних матеріалах яке додається до клопотання, має бути зазначеного, яким чином планується здійснювати під’їзд до запитуваної земельної ділянки. Окрім цього, позивач 29.08.2017 звернувся до відповідача із клопотанням № 1/201 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 254,2615 га: з них 254,2615 га. – забудовані землі, у тому числі під критими розробками та кар’єрами, шахтами, які експлуатують із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності, що перебувають в користуванні ТОВ «Слов’янська Індустріальна «Сода», на території Райгородської селищної району Донецької області, для добування корисних копалин. Зазначає, що відповідач листом від 26.09.2017 № 0.5/19 з 237/4-17 відмовив в надані земельної ділянки у зв’язку з тим, що згідно спеціальним дозволом на користування надрами від 24.02.2009 № 4920, площа об’єкти території складає 163,1000 га, що значно менше площі витребуваної підприємством земельної ділянки, та надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки, та зауважив, що строк оренди земельної ділянки має узгоджуватись зі строком дії спеціального дозволу на користування надрами, та що цільове призначення витребуваної земельної ділянки, має відповідати виду притууваня надрами та найменування ділянки надр.

Посилається на позицію зазначену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2013 у справі № К/9991/46493/12 та вказує на те, що відмова в наданні дозволу допускається виключного з підставі, визначених у ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації щодо не прийняття рішення на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 4,3000 га: на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, для обслуговування та експлуатації"нежитлових будівель та споруд Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська Індустріальна спілка «Сода».

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації щодо не прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 254,2615 га: на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, для добування корисних копалин.

- зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 4,3000 га: на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель та споруд Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська Індустріальна спілка «Сода».

- зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 254,2615 га: на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області для добування корисних копалин.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача через відділ діловодства та архівної роботи суду надав письмові заперечення відповідно до яких просив суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі та розглянути справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

За умов ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська Індустріальна спілка «Сода» зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 31054873, місцезнаходження: 84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Чубаря, 91).

Судом встановлено, що відповідно до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який укладено 01.10.2006 між Райгородської селищної радою та ТОВ «Слов'янська Індустріальна спілка «Сода» на підставі рішення від 28.09.2001 № 23/20-272, предметом якого є надання в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 298,35га. строком на 5 років для добування корисних копалин та промислової ділянки.

29.08.2017 позивач двічі звертався до облдержадміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації з клопотаннями №1/200, № 1/201 щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, а саме:

1) земельної ділянки площею 4,3000 га для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель та споруд товариства;

2) земельної ділянки площею 254,2612 га для добування корисних копалин на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

26.09.2017 відповідач розглянувши клопотання позивача щодо земельної ділянки площею 4,3000 га, використання якої планується для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель та споруд товариства, було зауважено, що витребувана площа земельної ділянки значно перевищує площу земельної ділянки, яка зайнята будівлями товариства.

Відповідно до висновків облдержадміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації зазначено, що згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серія САА № 206662 позивачу належать нежитлова будівля, склад кормового преципітату та контейнерний майданчик загальною площею 2746,9 кв.м; від 30.03.2004 серія САА № 206663 позивачу належать нежитлова будівля, цех кормового преципітату загальною площею 9106,0 кв.м, від 28.05.2012 Серія САВ № 309328 позивачу належать бункерний склад з транспортною галереєю загальною площею 587,4 кв.м.

Окрім цього у висновках зазначено, що загальна площа об’єктів нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності, складає 12 440,3 кв.м, що відповідає 1,24403 га. Також у відповіді зазначено, що розмір витребуваної земельної ділянки майже в 3,5 рази більше, ніж земельна ділянка, зайнята об’єктами нерухомості.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем щодо земельної ділянки площею 254,2612 га для добування корисних копалин на підставі спеціального дозволу на користування надрами, було зауважено, що витребувана площа земельної ділянки значно перевищує площу території, визначеної у спеціальному дозволі на користування надрами.

Позивач вважає відмови відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами абзацу 3 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Положеннями пункту а) частини 3 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема, ведення водного господарства.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Від так, як вбачається з матеріалів справи у 2017 році позивач двічі звертався до облдержадміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації з клопотаннями щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, а саме:

1) земельної ділянки площею 4,3000 га для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель та споруд товариства;

2) земельної ділянки площею 254,2612 га для добування корисних копалин на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

26.09.2017 відповідач розглянувши клопотання позивача щодо земельної ділянки площею 4,3000 га, використання якої планується для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель та споруд товариства, зазначив, що витребувана площа земельної ділянки значно перевищує площу земельної ділянки, яка зайнята будівлями товариства.

Суд зазначає, що зауваження облдержадміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації перш за все ґрунтувалися на тому, що згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно: - від 30.03.2004 Серія САА № 206662 позивачу належать нежитлова будівля, склад кормового преципітату та контейнерний майданчик загальною площею 2746,9 кв.м; - від 30.03.2004 серія САА № 206663 Позивачу належать нежитлова будівля, цех кормового преципітату загальною площею 9106,0 кв.м; - від 28.05.2012 серія САВ № 309328 позивачу належать бункерний склад з транспортною галереєю загальною площею 587,4 кв.м.

Таким чином, загальна площа об’єктів нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності, складає 12 440,3 кв.м, що відповідає 1,24403 га.

Судом встановлено, що в подальшому відповідач розглянувши клопотання позивача щодо земельної ділянки площею 254,2612 га для добування корисних копалин на підставі спеціального дозволу на користування надрами, зауважив, що витребувана площа земельної ділянки значно перевищує площу території, визначеної у спеціальному дозволі на користування надрами.

Так, згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами від 24.02.2009 № 4920 площа Райгородського родовища складає 163,1000 га, тоді як відповідно до клопотання позивача площа витребуваної земельної ділянки складає 254,2612 га.

Тобто, позивач бажає отримати у користування земельну ділянку на 91,1312 га більше, ніж зазначено у спецдозволі на користування надрами, що унеможливило прийняття позитивного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Суд зазначає, що одним з таких випадків є розташування на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з частинами першою та третьою статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Як вже зазначалося вище, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Одним з таких випадків є наявність спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто суд може зробити висновок, що розмір витребуваної земельної ділянки майже в 3,5 рази більше, ніж земельна ділянка, зайнята об’єктами нерухомості.

Обґрунтування щодо відведення саме такої площі земельної ділянки та документів, які спростовують зазначені обставини позивачем до суду надано не було.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно доКонституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Слов’янська індустріальна спілка “Сода» належить відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Слов’янська індустріальна спілка “Сода” до Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.