Постанова № 70852388, 27.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_4 про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, треті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_4 про скасування рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 зазначив, що 14 березня 2003 року придбав квартиру розташовану в АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу № 137 від 14.03.2003 року, який був зареєстрований 29 березня 2013 року в реєстраційній службі Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, номер запису про право власності: 510491. Маючи намір здійснити відчуження належної квартири, позивач 12 липня 2017 року звернувся до приватного нотаріуса Широківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, однак приватним нотаріусом було відмовлено в посвідченні договору дарування вищевказаної квартири, мотивуючи тим, що право власності на вище зазначене нерухоме майно було двічі зареєстровано та присвоєно окремо два реєстраційних номера. 09 жовтня 2013 року Відповідач, прийнявши заяву гр. ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області, здійснивши відповідні перевірки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за результатами яких Відповідачем було встановлено факт державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області за мною на підставі Договору купівлі-продажу № 137 від 14.03.2003 року, відверто нехтуючи вимогами чинного законодавства на дату проведення державної реєстрації законодавства задовольнила заяву гр. ОСОБА_4 та прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_4 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області за ОСОБА_4.

Враховуючи вищезазначене просив скасувати запис про право власності за номером 2808057 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 31767612258 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вулиця Карнаушенка, будинок № 25 квартира, № 15 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області за гр. ОСОБА_4; припинити право приватної власності гр. ОСОБА_4 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області, зобов'язавши суб'єкта державної реєстрації прав провести державну реєстрацію припинення права власності гр. ОСОБА_4 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року залучено Широківську району державну районну державну адміністрацію Дніпропетровської області в якості відповідача у справі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали просили позов задовольнити в повному обсязі надали суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про відкладення розгляду справи не направила(а.с. 65).

Відповідач, Широківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, направила до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника просили ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи, Міністерства юстиції України проти позову не заперечували просили прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Третя особа, ОСОБА_4 про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, заяву про відкладення розгляду справи не направила.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 (далі Закон № 1952-IV) у редакції на момент спірної реєстрації.

Статтею 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що14 березня 2003 року було укладено Договір купівлі-продажу згідно умов якого продавець ОСОБА_6 продав, а покупець ОСОБА_2 купив квартиру № 15, що розташована в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області, вул. Карнаушенко, будинок № 25 та зареєстрований на Спеціалізованій товарній біржі «Криворізька» за реєстровим номером 137.

29 березня 2013 року вказаний Договір купівлі-продажу № 137 від 14.03.2003 року, позивачем було зареєстровано в реєстраційній службі Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області право власності на квартиру, що знаходиться в смт. Широке по вул. Карнаушенка будинок № 25 квартира, № 15 Широківського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією ОСОБА_6 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - номер запису про право власності: 510491.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Широківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, встановлено, що при перевірці державної реєстрації права власності на квартиру відчужувача за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявилось, що спірну квартиру зареєстровано державним реєстратором ОСОБА_3 двічі та присвоєно два окремих реєстраційні номера та зареєстровано два права власності на цілу квартиру: одне право власності зареєстроване за 29 березня 2013 року за № 510491 за ОСОБА_2, друге право власності за № 2808057 09 жовтня 2013 року за ОСОБА_4.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV (чинний на момент вчинення реєстраційних дій 09.10.2013 року), державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 8-1 статті 9 Закону №1952-IV визначено, що під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов’язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець ставить перед державним реєстратором обов'язок щодо встановлення відповідності заявлених прав, зокрема, відомостям, що містяться в Державному реєстрі прав, робити запити до інших органів у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. (Абзац перший частини четвертої статті ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV).

Згідно з п.6 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на одну і ту ж квартиру суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року по справі №814-3015-14.

Правову позицію стосовно обов'язку саме державного реєстратора під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації висловлено у постанові Верховного суду України від 29 вересня 2015 року по справі №802/37191.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу ( у справі №802/37191 - з підстави п.1), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, право власності на квартиру АДРЕСА_6, зареєстровано двічі за різними особами, а саме: 29 березня 2013 року за № 510491 за ОСОБА_2, друге право власності 09 жовтня 2013 року № 2808057 за ОСОБА_4.

Для повного встановлення обставин, судом було постановлена ухвала про витребування від відповідачів матеріали реєстраційної справи, щодо об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вулиця Карнаушенко, будинок, 25, квартира, 15, у тому числі копії документів, на підставі яких було прийнято рішення щодо внесення запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_2, що зареєстроване 29.03.2013 року за № 510491, та право власності за ОСОБА_4, що зареєстроване 09.10.2013 року за № 2808057, на вищезазначений об'єкт нерухомого майна.

На виконання вимог ухвали від 11 вересня 2017 року Широківська районна Державна адміністрація Дніпропетровської області повідомила, що реєстраційні справи, щодо об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вулиця Карнаушенко, будинок, 25, квартира, 15, у тому числі копії документів, на підставі яких було прийнято рішення щодо внесення запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_2, що зареєстроване 29.03.2013 року за № 510491, та право власності за ОСОБА_4, що зареєстроване 09.10.2013 року за № 2808057, не були передані до райдержадміністрації. Тому вказані реєстраційні справи надати не можливо.

Частиною 1 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з"ясування всіх обставин у справі і обов"язок суб"єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Державний реєстратор ОСОБА_3 не надала суду доказів про те, що під час реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 вчинила дії щодо перевірки зареєстрованого права позивача, або інших осіб на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 № 834-VШ, а саме пп.3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Розпорядженням: Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 261-р було встановлено, що утворені Міністерством юстиції України органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема Широківське районне управління юстиції Дніпропетровської області, припиняють наданий адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, а саме п. 3 ч. 3 було встановлено, що у разі припинення надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень органом державної реєстрації прав, утвореним Міністерством юстиції в установленому законодавством порядку, на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці за рішенням Кабінету Міністрів України такий орган забезпечує переданий на розгляд наявні у нього заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для їх подальшого розгляду суб'єктом державної реєстрації прав з обов'язковим інформуванням заявника про таку передачу, а також сформовані реєстраційні справи для їх подальшого ведення відповідно до законодавства.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV, а саме ст. 9 вказаного закону, у редакції від 04.06.2017 року, закріплено, що забезпечення проведення державної реєстрації прав входить до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 1 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-ІV на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV.

Питання про скасування запису про право власності та про скасування рішення про реєстрацію права власності передбачені ст. 26 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-ІV.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-ІV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 5 ст. 26 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-ІV внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Проведення державної реєстрації прав передбачено ст. 18 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-ІV та включає:1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5)прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови: у проведенні державної реєстрації прав); 6)відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих. прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3, ст. 10 ЗУ від 01.07.2004 № 1952- ІV здійснення вищезазначених дій покладається на державного реєстратора. Відповідно до ст. 10 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-ІУ державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам,' встановленим: Міністерством: юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом: іпотеки.

Відповідно до ст. 6 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-ІV суб'єктами державної реєстрації прав є: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти.

У свою чергу відповідно до ст. 7 ЗУ від 01.07.2004 № 1952- ІV Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав має такі повноваження, а саме: забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; організовує роботе з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Із вищевикладеного вбачається, що скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав передбачають вчинення такої реєстраційної дії як внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, яка у свою чергу, відповідно до вищевикладеного, здійснюється державним реєстратором.

Таким чином, внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав покладається на державних реєстраторів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, оскільки оскаржуваними рішеннями допущено одночасне існування подвійної державної реєстрації права власності на цілу квартиру за двома різними особами у порушення вимог Закону №1952-IV.

Також, суд вважає, що суб’єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах закону, так як не надав доказів і суд не встановив дотримання відповідачем вимог ст.9 Закону №1952-IV, згідно якої, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній редакції на момент вчинення спірних дій) надано визначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

А Державний реєстр речових прав на нерухоме майно визначено як єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема право власності на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 19 вищевказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі в тому числі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідальність за достовірність відомостей, які містяться зокрема у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, несе заявник.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

За ст. 26 Закону визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі Порядок № 1141) державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості: підстава для скасування державної реєстрації прав: назва документа; дата видачі документа; номер документа; яким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав; 3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об’єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об’єкти нерухомого майна, що об’єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Також за п. 44 Порядку № 1141 прийняття і розгляд заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.

Водночас суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що предметом судового розгляду у цій справі є встановлення правомірності чи протиправності винесення відповідачем рішення про державну реєстрацію права власності № 2808057 від 09 жовтня 2013 року за ОСОБА_4, та внесення відповідного реєстраційного запису про це у відповідний Реєстрі.

Таким чином, вимога щодо припинення права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області та зобов’язання суб’єкта владних повноважень провести державну реєстрацію припинення права власності є похідною вимогою, оскільки державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суд, згідно зі ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, з метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про реєстрацію права власності № 2808057 від 09.10.2013 року за гр. ОСОБА_4 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 в селищі міського типу Широке Широківського району Дніпропетровської області.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати запис про право власності за номером 2808057 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 31767612258 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 в селищі міського типу Широке, Широківського району, Дніпропетровської області за гр. ОСОБА_4.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП-2604105692) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04052420) сплачені ним судові витрати у розмірі 1280,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.