Постанова № 70852277, 05.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

суддів Андрусенко О.О., Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Хитрик Н.В.,

представника відповідача Гавриляко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.09.2016 позивач працювала на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. Однак, наказом Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1.", оголошеного наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.11.2017 №433-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1." позивача з 03.11.2017 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області за угодою сторін.

Позивач вважає вищевказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки по-перше, вона не мала наміру звільнятися, а по-друге, заява, яка стала підставою для її звільнення з посади, була написана нею без зазначення дати одночасно із заявою про прийняття на роботу при призначенні на посаду у вересні 2016 року, так-як написання цієї заяви було умовою при прийнятті її на роботу.

Враховуючи те, що волевиявлення позивача на звільнення за угодою сторін на момент прийняття вищевказаних наказів не було, просить суд визнати протиправними та скасувати наказ Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1." та наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.11.2017 №433-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1.", поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у письмових запереченнях від 27.11.2017 та в письмових поясненнях від 04.12.2017 зазначає, що 23.10.2017 особисто написана заява про звільнення за угодою сторін ОСОБА_1 була подана до Держгеокадастру через скриньку для інформаційних запитів та звернень громадян.

Звертає увагу суду на те, що факт написання самої заяви про звільнення позивачем не заперечується, а тому відсутність в заяві дати звільнення не є безумовною підставою для висновку про недосягнення сторонами угоди на припинення трудового договору. Крім того, не зазначення позивачем у заяві дати звільнення свідчить про її згоду на визначення відповідачем як роботодавцем остаточної дати звільнення шляхом видання відповідного наказу.

Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у поданих до суду письмових запереченнях від 28.11.2017 позовних вимог не визнав, вважає, що оскаржувані дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повністю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити повністю. У додаткових поясненнях від 04.12.2017 позивач зазначила, що надані відповідачами документи на її звільнення не містять доказів погодження її звільнення. Крім того, в наказі №815-то від 03.11.2017 не вказана дата припинення трудових відносин, що є порушенням п.69, 99 Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 16.06.2015 №111.

Представники відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечили, просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, допитавши свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01.09.2016 №1119-то "Про призначення ОСОБА_1." позивача призначено на посаду заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, як таку, що пройшла конкурсний відбір на цю посаду.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1.", позивача звільнено з посади заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу" та п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін.

Підставою звільнення у наказі від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1." вказана, зокрема, заява ОСОБА_1

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.11.2017 №433-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1." оголошено наказ Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1." з посади заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, суд зазначає.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 (далі - Закон №889), який набрав чинності з 01 травня 2016 року.

Відповідно до ст.5 Закону України №889 відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Закону №889 державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Статтею 86 Закону №889 визначено умови припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін та встановлено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Такий випадок передбачений пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), згідно якого однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП України).

Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстав для висновку про наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за угодою сторін.

Таким чином, визначення дати звільнення є обов'язковою умовою досягнення взаємної домовленості з суб'єктом призначення, оскільки при наявності лише заяви про звільнення за угодою сторін та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, державний службовець підлягає звільненню на підставі ч.1 ст.86 Закону України "Про державну службу" (за власним бажанням).

Дослідивши наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_1 про звільнення її із займаної посади за угодою сторін, суд встановив, що вказана заява не містить ні дати її написання, ні вказівки на дату звільнення позивача, ні дати резолюції та належної резолюції керівника державного органу. (а.с.43)

Отже, вказана заява не може свідчити про досягнення між працівником та роботодавцем взаємної згоди по всім істотним питанням звільнення, бо дата, з якої працівник має бути звільнений є суттєвим та обов'язковим елементом такої угоди сторін, в той час як жодний реквізит зазначеної заяви не надає змоги це встановити.

Будь-які докази на підтвердження прагнення позивача бути звільненою саме 03.11.2017 в матеріалах справи відсутні, що свідчить про недосягнення сторонами згоди за такою істотною умовою звільнення за згодою сторін як дата припинення трудового договору.

Представник відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в судовому засіданні стверджував, що на заяві ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін наявна резолюція керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, проте з аналізу оригінала заяви ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін, не вбачається коли і ким вчинено підпис та відсутній взагалі зміст резолюції.

Щодо доводів представника відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про те, що не зазначення позивачем у заяві про звільнення дати звільнення свідчить про згоду ОСОБА_1 на визначення Держгеокадастром, як роботодавцем, остаточної дати звільнення шляхом видання відповідного наказу, а також про бажання позивача звільнитися негайно, суд зазначає, що наведенні твердження представника відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру самі по собі свідчать про відсутність угоди між працівником та роботодавцем з цього питання, оскільки визначення дати звільнення трактувалося роботодавцем самостійно на власний розсуд, що суперечить істотним умовам, визначеним ст.36 КЗпП України щодо звільнення за угодою сторін.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про те, що заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін подана позивачем до Держгеокадастру 23.10.2017 через скриньку для інформаційних запитів та звернень громадян, оскільки по-перше, сама позивач заперечила цю обставину.

По-друге, зі змісту позовної заяви та пояснень позивача у судових засіданнях вбачається, що заява на звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін була написана власноруч у вересні 2016 року, як умова при прийнятті її на посаду заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

По-третє, з наявного в матеріалах справи табелю обліку робочого часу за жовтень 2017 року судом встановлено, що 23.10.2017 позивач перебувала на робочому місці, в місто Київ не відряджалась. (а.с.101 зворотній бік, 102)

А тому, у суду відсутні підстави вважати, що заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін подана позивачем до Держгеокадастру 23.10.2017 через скриньку для інформаційних запитів та звернень громадян.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, яка працює на посаді начальника управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області пояснила, що їй нічого не було відомо про можливі наміри ОСОБА_1 звільнитися за угодою сторін та з інших підстав.

На підставі ч.2 ст.71 КАС України та п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", саме суб'єкт призначення, який є роботодавцем, повинен довести, що звільнення працівника відбулося без порушення законодавства про працю.

У постанові від 26.10.2016 у справі №6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за угодою сторін, суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою та чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

З наявних матеріалів справи та пояснень представників відповідачів неможливо встановити дату та спосіб досягнення між позивачем та суб'єктом призначення взаємної домовленості про звільнення в певний строк.

В свою чергу, позивач заперечила наявність такої домовленості щодо її звільнення з займаної посади з 03.11.2017 за угодою сторін.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що між ОСОБА_1 та Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, як суб'єктом призначення, не було досягнуто взаємної домовленості щодо звільнення її на підставі п.3 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу" та п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін, зокрема, не узгоджено дати такого звільнення.

Відсутність узгодження дати звільнення та волевиявлення позбавляло права Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру на звільнення позивача в порядку п.3 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу" та п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена вище заява ОСОБА_1 не може вважатися такою, що відображає дійсне волевиявлення позивача розірвати трудовий договір на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та погоджується з доводами позивача щодо відсутності його волевиявлення з цього приводу, у зв'язку з чим вимога щодо скасування наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1." є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Враховуючи ту обставину, що суд визнає протиправним та скасовує наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1.", у зв'язку з чим також слід визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.11.2017 №433-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1.", як такий, що прийнятий на виконання попереднього наказу.

Також, враховуючи положення ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що встановлено протиправність звільнення позивача з посади, колегія суддів вважає, що вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області підлягають задоволенню з 03 листопада 2017 року, тобто з дня винесення оскаржуваного наказу №815-то від 03.11.2017 "Про звільнення ОСОБА_1.".

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника, згідно ч.1 ст.27 Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

З наявної в матеріалах справи довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 27.11.2017 №31-3-0.51-84444/2-17 слідує, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1 027, 67 грн. (а.с. 58)

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 04.11.2017 по 04.12.2017 складає 21 робочий день, а тому стягненню на її користь підлягає заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 21 581, 07 грн. (21 день х 1 027, 67 грн.).

Відповідно до ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №433-к від 03.11.2017 "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03.11.2017 №815-то "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21 581 (двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) гривня 07 копійок.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 581 (двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) гривня 07 копійок підлягає до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 10 грудня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Ю.Ю. Сорока

Судді: О.О. Андрусенко

В.Д. Ковальчук